погор

См. также в других словарях:

• погорѣти — ПОГОР|ѢТИ (66), Ю, ИТЬ гл. 1.Сгореть, пострадать от пожара: и вънесъше [раки св. Бориса и Глеба] въ тѹ храминѹ ˫аже б˫аше поставлена на мѣстѣ погорѣвъши˫а цьркъве. и поставиша ˫а надъ землею. СкБГ XII, 19в; Добрѣ дамь женѣ моеи довольное. да… …   Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)

• Погоріла — іменник чоловічого роду, істота населений пункт в Україні …   Орфографічний словник української мови

• погоріти — дієслово доконаного виду …   Орфографічний словник української мови

• Погор-Ега — Характеристика Длина 10 км Бассейн Карское море Водоток Устье Малый Атлым  · Местоположение 5 км по правому берегу Расположе …   Википедия

• Погорілець — іменник чоловічого роду населений пункт в Україні …   Орфографічний словник української мови

• погорілець — іменник чоловічого роду, істота …   Орфографічний словник української мови

• погорілецький — прикметник …   Орфографічний словник української мови

• погорілий — дієприкметник …   Орфографічний словник української мови

• погорілище — іменник чоловічого роду …   Орфографічний словник української мови

• погорілівський — прикметник …   Орфографічний словник української мови

• Погорілко — прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються …   Орфографічний словник української мови