-
1 беда
сущ.жен., множ. бедыинкек, синкер, шар, инкек-синкек; случилась беда инкек пулчĕ; помочь в беде инкекрен тухма пулǎш ♦ не беда! аптрамасты; просто беда! шалт аптрамалла!; на беду инкеке; Семь бед — один ответ погов. Çич айǎпшǎн — пĕр явап; Пришла беда — отворяй ворота посл. Инкек пĕччен килмест -
2 беречь
глаг. несов.1. (син. сохранять; ант. тратить) перекетле, тирпейлĕ тыткала, сая ан яр; беречь время вǎхǎта сая ан яр; беречь каждый рубль кашни тенке тирпейлĕ тыткала2. (син. охранять, хранить) сыхла, упра, усра; беречь детей ачасене сыхла; беречь тайну вǎрттǎнлǎха упра ♦ Бережёного Бог бережёт погов. Сыхланакана Турǎ та сыхлать -
3 брови
сущ.множ.; един. бровь жен.куç харши; нахмурить брови куç харшине пĕркеле ♦ Не в бровь, а в глаз погов. Тĕлнех, шǎп вырǎнлǎ (сǎмах калани) -
4 клин
сущ.муж., множ. клиньясавǎл; дубовый клин юман савǎл; вбить клин савǎл çап ♦ борода клином шĕвĕр сухал; свет не клином сошёлся тĕнче хĕсĕр мар (ĕçе тĕрлĕ майпа татса пама пулни çинчен); Клин клином вышибают погов. Савǎла савǎлпа çапса кǎлараççĕ; озимый клин кĕрхи тырǎ пусси -
5 конец
сущ.муж. (ант. начало)1. вĕç, пуç; конец улицы урам вĕçĕ; конец доски хǎма пуçĕ; в конце недели эрне вĕçĕнче; нет ни конца ни края вĕçĕ-хĕрри çук2. пĕтмĕш; пĕтни; наступил конец всему йǎлтах пĕтрĕ ♦ без конца вĕçĕмсĕр, тати-сыпписĕр; в конце концов юлашкинчен; и дело с концом ĕçĕ те пĕтнĕ; со всех концов пур енчен те; положить конец чарса ларт; на худой конец ытах, ĕç тухмасан; из конца в конец вĕçрен вĕçе; и делу конец ĕçĕ те пĕтрĕ; Палка о двух концах погов. Патакǎн вĕçĕ иккĕ; едва сводить концы с концами аран йÿнеçтерсе пурǎн -
6 коса
1сущ.жен.множ. косыçивĕт; волосы заплетены в две косы çÿçе икĕ çивĕт çивĕтленĕ2сущ.жен.множ. косы çава; косить траву косой курǎка çавапа çул; отбивать косу çава тупта ♦ Нашла коса на камень погов. Вǎя хирĕç вǎй тупǎнчĕ -
7 сатана
сущ.муж. (син. дьявол)шуйттан, явǎл ♦ Муж и жена — одна сатана погов. Арǎмĕпе упǎшки — çÿпçипе хупǎлчи -
8 хата
сущ.жен., множ. хатыпÿрт (Украинǎра, Белоруссире, Кǎнтǎр Раççейре); хата, крытая соломой улǎм витнĕ пÿрт ♦ моя хата с краю погов. маншǎн пурĕ пĕр, кунта ман ĕç çук -
9 хлопоты
сущ.множ. 1. (син. дела, заботы) ĕç, ĕç-пуç, тǎрмашу, чǎрману; тǎрмашни, чǎрманни; хлопоты по дому кил-çуртри ĕç-пуç2. (син. просьбы, ходатайства) тǎрǎшу, ыйту; тǎрǎшни, ыйтни; хлопоты оказались бесполезными ыйтса çÿрени усǎсǎр пулчĕ ♦ хлопот полон рот погов. ĕç мǎй таран
См. также в других словарях:
поговѣти — ПОГОВѢ|ТИ (2*), Ю, ѤТЬ гл. 1.Проявить благоговение: сего ради поговѣи кр҃щнью. ˫ако достоино чти. (εὐλαβηϑῆναι) ГБ к. XIV, 33в. 2. Остеречься, проявить осмотрительность: но сих же понеже ни сердца къ б҃у приложисте истинна. пороптасте и не… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
погов. — погов. (abbreviation) поговорка Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
поговір — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
поговіти — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
погов. — погов. поговорка Словарь: С. Фадеев. Словарь сокращений современного русского языка. С. Пб.: Политехника, 1997. 527 с … Словарь сокращений и аббревиатур
поговірка — іменник жіночого роду розм … Орфографічний словник української мови
поговірка — и, ж., розм. 1) Те саме, що поговір. 2) Об єкт осуду, розмов, пересудів. 3) Ходячий образний вислів; приказка … Український тлумачний словник
погов. — поговорка … Русский орфографический словарь
поговір — во/ру, ч. Свідомо неправдива або викликана необізнаністю з фактами чутка, звістка про кого , що небудь; плітка. || Поширення таких чуток, звісток; пересуди. || Недобра слава; поголоска … Український тлумачний словник
поговіти — і/ю, і/єш, док. Говіти якийсь час … Український тлумачний словник
поговір — [погоув’і/р] гово/ру, м. (на) гово/р і, мн. гово/рие, гово/р іў … Орфоепічний словник української мови