погано

отходить

1) (оканчивать ходьбу) відходжувати, відходити. [Я вже відходив своє];

2) (утомить ходьбой) відходити що. [Відходила я свої ніженьки];

3) (от болезни, смерти) відходжувати, відходити кого, відхаювати, відхаяти, відволодати, відволати, відвалувати, відволожити кого від чого. [Вона тобі відходить твою слабість (Чуб.). Він мене од смерти відволав (Рудч.). Вона так і впала нежива: насилу її одволодали (Квітка)]. Он так плох, что едва ли -дят его - йому так погано, що навряд чи відхають (відходять, відволодають) його;

4) (уклоняться) відходити, відщеплюватися, відбігати від чого. Отхоженный - відходжений; відхаяний, відволоджений.

* * *

1) (несов.: кончить ходить) переста́ти ходи́ти; відходи́ти; ( проходить) прохо́дити

2) ( утомлять хождением) відхо́джувати, відходи́ти

3) (бить, колотить) чухра́ти, відчухра́ти, лата́ти, відлата́ти, мані́жити, ви́маніжити, дуба́сити, віддуба́сити, духопе́лити, віддухопе́лити

перекатить, перекатать

1) перекочувати, перекотити, (во множ.) поперекочувати що куди, що через що. -катите бочку, -катайте бочки под навес - перекотіть бочку, поперекочуйте бочки під повітку. Один не докатил, другой -тил - один не докотив, другий перекотив;

2) сов. перекотити, переїхати;

3) (бельё) перекачувати, перекачати, поперекачувати, перемаґльовувати, перемаґлювати, поперемаґльовувати, (всё) покачати, помаґлювати. [Треба перекачати сорочку, бо щось погано викачана. Покачала всі сорочки];

4) побити, вибити, перешмагати. [Скільки не було їх там - усіх перешмагав нагаєм];

5) (на санях и т. п.) сов. перекатати, покатати (всіх одного по одному). Перекаченный - перекочений. Перекатанный - поперекочуваний; перекачаний, перемаґльований, покачаний и т. д. [Чи всі вже сорочки покачані?].

* * *

1) (перемещать с одного места на другое всё, многое) переко́чувати, перекоти́ти и попереко́чувати

2) ( бельё) перека́чувати, перекача́ти, несов. покача́ти

3) (несов.: на машине, лодке) поката́ти; переката́ти

переписать переписувати, переписати, (во множ.) попереписувати; (копировать; составлять список, перепись) списувати, списати, (о мног.) посписувати. [Треба переписати, бо погано написано]. -вать набело - переписувати (переписати) начисто. -сать слово в слово - списати слово за словом. -сать имущество, вещи - списати, переписати майно, речі. -сать имение на имя жены - маєтність на жінку переписати. -сать кого куда (перечислить по списку) - переписати кого куди. -сать картину, образ - перемалювати картину, образ. Переписанный - переписаний, списаний.

* * *

несов.; сов. - перепис`ать

переплесть

1) (наново) переплітати и -літувати, переплести, перевивати, перевити, (о мног.) попереплітати и -літувати, поперевивати що. [Переплела косу, бо погано була заплетена];

2) что чем - переплітати, переплести, перевивати, перевити, переводити, перевести, (во множ.) попереплітати, поперевивати, попереводити що чим. -сти косу лентой - переплести косу стьожкою (стрічкою). [Он ярочки зелененькі, стежечки по них маленькі перевиті, мов стрічечки (Л. Укр.)]. Он всё -плёл - він усе переплутав (поплутав);

3) (книгу) оправляти, оправити, опалі[я]турювати, опалі[я]турити, заводити (завести) в оправу, в палі[я]турки. Переплетённый -

1) переплетений, перевитий. [Мрія переплетена з дійсністю. Коси перевиті червоною стрічкою];

2) (о книжке) оправлений, оправний.

* * *

несов.; сов. - переплест`и

1) перепліта́ти, переплести́ и поперепліта́ти; ( сплетать) спліта́ти, сплести́ и поспліта́ти; (покрывать сетью чего-л.) пересно́вувати, переснува́ти, несов. поснува́ти

2) (книгу, тетрадь) оправля́ти, опра́вити, перепліта́ти, переплести́ и поперепліта́ти, паліту́рити (несов.)

перечинить

1) (наново) перелагоджувати, перелагодити, (о мног.) поперелагоджувати; (бельё) перелатувати, перелатати (о мног.) поперелатувати що. [Оцю сорочку перелатай, бо погано полатана]. -нить карандаш - застругати наново олівець;

2) (починить всё) сов. полагодити, позалагоджувати; (бельё и т. п.) полатати, позалатувати. [Де що було дране - все полатала. Позалатувала всі дірки]. -нить кому бельё, одежду - полатати кому білизну (плаття), одежу, облатати кого. Перечинённый - перелагоджений; полагоджений; (о бельё и т. п.) перелатаний, полатаний, позалатуваний.

* * *

1) (очинять всё, многое) застру́гувати, заструга́ти и позастру́гувати, підстру́гувати, підструга́ти и попідстру́гувати, заго́стрювати, загостри́ти и позаго́стрювати

2) (очинять вновь, иначе) застру́гувати, заструга́ти и позастру́гувати, підстру́гувати, підструга́ти и попідстру́гувати, заго́стрювати, загостри́ти и позаго́стрювати

(дурной) поганий, лихий, ледач[щ]ий, ледаякий, недобрий, (скверный) кепський, злий, злецький; (худой, ветхий) благий, плохий, невірний, мізерний, нужденний; (хилый) хир(н)ий, хиренний; (мерзкий, дрянной) мерзенний, паскудний, паршивий; (никудышный) нікчемний, недоладний, негодящий. -хой человек - поганий, лихий, ледачий чоловік. -хой работник - поганий, ледачий, негодящий робітник. -хой музыкант - лихий, ледачий, кепський, злецький музика. -хой обед - недобрий обід. -хая вода - негожа (недобра) вода. -хая одежда - лиха (блага, невірна, нужденна) одежина. -хой товар - лихий (недобрий) крам. -хое здоровье - лихе, плохе здоров'я. -хая рожь, -хой хлеб, урожай - плохе жито, плохий хліб, плохий урожай. -хое слово - лихе (ледаче) слово. -хая слава - недобра слава. -хие вести - недобрі (погані, лихі, кепські) вісті. -хое время - лиха година, лихий час. -хая погода - негода, негідь (-годи). -хая дорога - погана (злецька) дорога. -хое утешение - невелика (мала) втіха. Дело -хо - погана, кепська справа. Вода -хой проводник тепла - вода кепський провідник на тепло. -хое исполнение - недоладнє (невдале) виконання. Он очень плох (о больном) - він дуже слабий, йому дуже погано. Самый -хой - послідущий, найгірший, найпоганіший и найпоганший, найледачіший.

* * *

1) пога́ний; ( нехороший) недо́брий, нега́рний; (худой, дурной) зли́й; ( скверный) ке́пський; ( негодный) неві́рний, леда́чий; (слабый, ветхий) благи́й, диал. дранти́вий, диал. дранта́вий

2) (в знач. сказ.: больной, немощный) слаби́й

1) майданний, плацовий;

2) (непристойный) базарний, вуличній. -ная брань - базарна, вуличня лайка, гнила лайка. -ные шутки, остроты - базарні жарти, дотепи. Ругать -ными словами - лаяти неподобними словами, лаяти гнилим словом, по- московському лаяти, погано лаяти.

* * *

1) (неприличный - о словах, выражениях) неподо́бний, брута́льний; ( базарный) база́рний; ( грубый) гру́бий; ( вульгарный) вульга́рний

2) ( происходящий на площади) майда́нний, майдано́вий

1) (чего) покладання, кладіння. -ние основания постройки - закладини;

2) (предмета по отношению к окружающей местности) становище, позиція. [Становище (позиція) фортеці, збудованої серед гір, було вельми сприятливе за-для оборони]. -ние города - становище (позиція) міста. -ние горизонтальное - стан горизонтальний, позем(н)ий; (вертикальное) стан простовисний. В лежачем -нии - лежма, навлежачки. В стоячем -нии - стовма, навстоячки. Географическое -ние страны, города - географічне становище країни, міста. -ние в пространстве - місце в просторі. -ние тела, головы - постава тіла, голови. [Надати голові природньої постави];

3) (состояние, обстоятельства) стан (-ну), становище, ситуація. [Які причини призвели до такого сумного стану (становища)? В такому стані українські землі переходять під руку дужчого сусіди (Єфр.). Становище було принадне на погляд, тяжке й образливе по суті (Єфр.). От становище: купити нема за що і продати нема чого. Стан політичний. Стан матеріяльний]. Попасть в неловкое -ние - опинитися в ніяковому (в прикрому) становищі, стані; опинитися ні в сих, ні в тих; не знати, на яку ступити, попастися в клопіт. Поставить кого в неловкое -ние - поставити кого в ніякове становище. Поставить в глупое -ние - зробити дурня з кого, завдавати, завдати дурня кому. Очутиться в затруднительном -нии - опинитися (знайтися) в скрутному стані (становищі), (шутл.) попасти в анацію; загнатися на слизьке; упасти в тісну діру. Поставить кого в затруднительное -ние - призвести (поставити) кого в скрутний стан (становище); (шутл.) загнати кого на слизьке (в тісну діру; в суточки); загнути карлючку кому; завдати халепи кому, діпнути кого. Тяжёлое, стеснённое -ние - тіснота, притуга, скрут(а). [Ми і в тісноті, і в пригнеті куємо та й куємо собі словесні лемеші та чересла помалу (Куліш). Чи вислухав він наших посланців, що ми йому в притузі посилали? (Грінч.)]. Безвыходное (безысходное) -ние - безпорадне, безвихідне становище (стан, година); тісний кут. В безвыходном -нии кто - в безпорадному стані хто; нема ради кому; кінці в край кому. [Таке мені прийшлось тоді: прямо кінці в край, - нічого їсти, пішов та й украв]. Поставить себя (кого) в безвыходное -ние - поставити себе (кого) в безпорадне становище; оцирклювати себе; попастися в матню. [Здурів і я на старі літа: кругом себе оцирклював (Греб.)]. Он в жалком -нии - його стан жалю гідний (нужденний, злиденний). - ние получилось плохое - становище вийшло негарне. -ние дел, -ние вещей - стан, становище речей. [Більш-менш стає видко становище річей в нашій минулості (Грінч.)]. Дела находятся в плохом -нии - справи в поганому стані; справи стоять погано (зле, кепсько). Спасти -ние дела - врятувати справу. -ние больного - стан здоров'я слабого (хворого, недужого). -ние больного улучшается (ухудшается) - хворому ліпшає (гіршає). Занять в отношении кого, чего -ние дружественное, враждебное и т. п. - поставитися до кого, до чого прихильно, неприхильно; постать узяти дружню, ворожу и т. п.; стати до кого на стопу прихильну, ворожу и т. п. Притти в надлежащее, нормальное -ние - дійти до належного, нормального стану (становища); на стану стати. Неестественное -ние - неприродній стан. Всё в том же -нии - все в однаковому стані. Быть в интересном -нии (о беременности) - бути в стані (при надії). Неустойчивое -ние - хиткий стан. Устойчивое -ние - твердий (станівкий) стан. Ложное -ние - фальшиве становище. -ние мирное - мирний стан. -ние военное - військовий стан. -ние осадное - стан облоги. Город находится на военном (осадном) -нии - у місті воєнний стан (стан облоги). В оборонительном -нии - в стані оборони;

4) (социальное, правовое) стан, становище; стать, постать (-ти). [Який наш соціяльний стан? Рівність становища суспільного. Я хочу Марцію прийняти гідно, як то належить станові її і родові (Л. Укр.). Вона має перейти до стану жіночого (Г. Барв.). Страх, сором і дівоча стать її к двору мов прикували (Мкр.). В кріпацькій статі усе страхає, усього боїшся (М. Вовч.)]. -ние служебное - становище, стан урядовий. [Людині з вищою освітою, з поважним становищем значного урядовця (Коцюб.). Його стан урядовий дуже високий]. Высокое -ние - високий стан (становшце, уряд). Человек с -нием - людина на стану, на становищі;

5) (тезис) твердження, засада, теза. Основное -ние - ґрунтовна (основна) теза (твердження, засада); підвалина;

6) -ние о чём (узаконение, правило и т. п.) - закон, постанова про що, статут чого. -ние об уголовных преступлениях - закон, постанова про карні злочини. -ние об акционерных обществах - закон про акційні товариства. -ние о подоходном налоге - статут прибуткового податку, постанова про прибутковий податок.

* * *

1) ( расположение в пространстве) поло́ження; ( местонахождение) місцеперебува́ння, місцепробува́ння; ( позиция) пози́ція

2) ( состояние) стано́вище, стан, -у, стано́висько

3) ( обстановка общественной жизни) стано́вище, стан

4) (свод правил, законов) поло́ження

5) ( тезис) поло́ження, те́за; ( утверждение) тве́рдження

6) ( действие) покла́дення, поклада́ння

поправить

1) поправляти, поправити, лагодити, полагодити, (реже) ладнати, поладнати, ладити, поладити, (несколько) підправляти, підправити, підлагоджувати, підлагодити що, (исправлять) направляти, направити, налагоджувати, налагодити, налаштовувати, налаштувати, (кругом, со всех сторон) облагоджувати, облагодити, обладжувати, обладити що, (о мног.) попідправляти, попідлагоджувати, понаправляти, поналагоджувати, поналаштовувати, пооблагоджувати, пообладжувати; (зачинить) залагоджувати, залагодити, заладнати, залаштовувати, залаштувати, (о мног.) позалагоджувати, позалаштовувати що. [Оці дощі хлібець підправлять (Харк.). А ну направ каганець, щось він погано світить (Берд.). Старі неряти понаправляв і почав в'язати новий (М. Вовч.). Та біди тим не поправив (Франко). На се літо Ворона ледві встиг налагодити будинок (Кониськ.). Стріха в його добре попрогнивала і мохом пообростала: треба заладнати (Г. Барв.)]. -вить дом, стену, изгородь, крышу - полагодити, поправити, підлагодити, підправити, (кругом, со всех сторон) облагодити будинок, стіну, горожу, дах (стріху). -вить запруду, плотину - полагодити, підправити, підгатити гать, греблю. -вить поломанную телегу, машину - полагодити, налагодити, направити, обладити поламаного воза, машину. [Віз поламався, - треба налагодити (Грінч.). Чабан з наймитом обладжували воза (М. Вовч.). А хату все-ж-таки треба було якось підправити (Григ.)]. -вить свои дела, своё хозяйство - підправити, поліпшити свої справи, своє господарство, підмогтися, піджити(ся), призаможніти. [Після пожежі трохи піджився. Запрацюю щось, підможуся, та візьму таки Наталю (М. Вовч.)]. -вить дело - поправити, направити справу, діло. -вить здоровье - поправити, підправити здоров'я, нагнати здоров'я. [А здоров'я вже не нажену: не ті годи (Звин.)]. Употребление молока -вило его здоровье - споживання молока поправило його (йому) здоров'я. -влять, -вить кого (подкормить) - відмачулювати, відмачулити кого. [Воли такі погані були, - я й кажу: «дай сюди, я їх одмачулю трохи», - бо паші в мене було таки (Липовеч.)]. -вить свою причёску, платок, шапку - причепурити, поправити свою зачіску, поправити на собі хустку, шапку. -вить ошибку - поправити, направити помилку;

2) (выпрямить) виправляти, виправити, випростувати, випростати, (о мног.) повиправляти, повипростувати що. Поправленный - поправлений, полагоджений, підправлений, підлагоджений, направлений и т. д.

* * *

несов.; сов. - попр`авить

1) поправля́ти, попра́вити; ( чинить) ла́годити, пола́годити, ладна́ти, поладна́ти, ла́дити, пола́дити, зала́годжувати, зала́годити, несов. заладна́ти

2) ( устранять ошибки) виправля́ти, ви́правити

3) ( вправлять) вправля́ти, впра́вити

препоганий, препаскудний, поганючий, дуже поганий, дуже паскудний. -но - препогано, препаскудно, дуже погано, дуже паскудно; см. Скверный.

* * *

прикидать и прикинуть

1) что к чему (прибросать) - прикидати, прикинути, (о мн.) поприкидати що до чого; см. Прибрасывать. [Прикидати землю до огорожі, до стіни, до дерева];

2) что кому, к чему (прибавлять) - прикидати, прикинути, докидати, докинути, накидати, накинути що кому, що до чого; срв. Прибавлять. [Довідавшись, що земля подорожчала, прикинули й собі по карбованцю на десятині (Грінч.). Купила в його дві сотні огірків, так він мені десяток докинув без грошей (М. Грінч.). Підкинь дров у піч]. Дёшево даёшь, -кинь хоть рублик - дешево даєш, накинь (прикинь) хоч карбованчика. -кинуть кому ребёнка (подбросить) - підкинути кому дитину;

3) кому что (забраковать) - прикидати, прикинути. [Кравчиха погано сукню пошила, так я їй і прикинула. Попрохала мене хустку купити, а тоді й прикинула мені: «не така» каже (М. Грінч.)];

4) что (примерять) - прикидати, прикинути, приміряти, примірити що. [А прикинь-но свитину, чи не вузька на тебе];

5) что на вес (проверять) - прикидати, прикинути, приважувати, приважити, (на счёт, на меру: проверять, рассчитывать) прикидати, прикинути що. [Прикинув на руку (на око) - ні, не буде трьох хунтів. Приважує на руці, мов силу в йому зна (Квітка). Щось обмірковував, прикидав, обраховував (Коцюб.)]. -кинь на счотах, много ли всего будет - прикинь-лиш на рахівниці, чи багато буде. Прикинутый - прикинутий, докинутий.

* * *

1) ( прибавлять) підкида́ти и підки́дувати, підки́нути, прикида́ти, прики́нути, докида́ти, доки́нути

2) ( примерять) приміря́ти и примі́рювати, приміря́ти; прикида́ти, прики́нути

3) (приблизительно определять; соображать) прикида́ти, прики́нути

зарости

1) (чем) заростати, зарости (о мн. позаростати), поростати, порости чим. [З того часу ставок чистий заріс осокою (Шевч.). Бодай ви терном заросли (Шевч.)]. -ть, -ти сорной травой - бур'яніти, з(а)бур'яніти, глушіти, бур'яном поніматися, понятися, (травой дёрном) замуравитися. [Город глушіє, бур'яном понімається земля родюча (М. Вовч.). Криниця й замуравилася (Грінч. I)]. -ть грязью (о посуде, теле) - поростати, порости, уростати, урости брудом, лепом. -сти в землю - урости в землю;

2) (о ранах, язвах) - см. Заживать;

3) (переносно: опускаться, дичать) опускатися, опуститися, дичавіти, здичавіти, мохом поростати, порости. Душа быстро -тала в такой жизни - душа швидко дичавіла в такому житті. Я стараюсь по возможности не -ти, как говорится, мохом (Тургенев) - я дбаю, скільки змоги, не порости, мовляв, мохом. Заросший - зарослий, порослий, зарощений, урослий. [Двір був великий, урослий розкішним зеленим деревом (М. Вовч.). Стоїть яблунька така зарощена бур'яном, що й не видно (Рудч.)]. -ший сорными травами - з(а)бур'янілий, бур'януватий. Густо -шее место - гущавина, глушина, глуш (- ші). [У глуші, між вербами, капуста погано росте (Сл. Гр.)].

нрч. погано, кепсько, зле, недобре.

1) (нехорошо) негаразд, недобре, погано;

2) (не очень) не дуже, не вельми.