питання

ПИТАННЯ - висловлювання, яке фіксує невідомі елементи якоїсь ситуації, задачі, що підлягають з'ясуванню. В природній мові П. виражається питальним реченням або словосполученням. У кожному П. є два елементи - те, що відомо (асерторична сторона), і те, що вимагає з'ясування (проблематична сторона) А. серторична сторона характеризує предмет П., акцентує на тому, існування чого припускається П. і ознаки чого поки що невідомі, а також окреслює клас можливих значень невідомого. Ця сторона П. іноді виступає на перший план і набуває самостійного значення (риторичні, підказувальні, провокаційні Π.). П. є ні істинним, ні хибним, а тому не є судженням. Характеризуючи П., можна стверджувати, що вони або осмислені (якщо задовольняють синтаксичні, семантичні і прагматичні критерії осмисленості), або безглузді. Осмисленість, точність П. - важлива сторона правильного, чіткого мислення. В науці осмислені П. або їхня сукупність виражають наукову проблему.

ОСНОВНІ ПИТАННЯ ФІЛОСОФІЇ - граничні питання про існування і світ людини. Філософська рефлексія починає із зовнішнього світу і від нього переходить до аналізу людини. Цей перехід від натурфілософії до філософії життя чи філософської антропології повторюється в історії думки декілька разів і постає, за Дильтеєм, як її суттєва закономірність. О.п.ф. знайшли відбиток у структурі і тематиці філософських вчень: про природу, про людину, про знання і методи його отримання, про науки теоретичні, практичні і творчі тощо. Значним підсумком осмислення О.п.ф. стала їх класифікація і розробка Кантом у системі. Кант виділяє чотири питання: 1) Що я можу знати? 2) Що я повинен робити? 3) На що я можу сподіватися? 4) Що таке людина? На його думку, на перше питання відповідає метафізика, на друге - мораль, на третє - релігія, на четверте - антропологія. Але по суті, вважав Кант, їх всі можна звести до антропології. О.п.ф. звичайно виражаються в суперечності полярних категорій: річ в собі і явище, свобода і необхідність, конечне і безконечне, матеріальне й ідеальне та ін. Різні філософські вчення відрізняються набором таких універсалій, розумінням їх зв'язку і місця у вченні, а отже, і О.п.ф С. лід розрізняти О.п.ф. і принцип філософської системи. Як правило, принцип один; якщо їх декілька у одного мислителя, це є еклектика. У Канта принципом є непізнаваність речей в собі, обмеження знання чуттєвим досвідом. На засадах цього принципу він вирішує проблему пізнання, моральної діяльності, власне, увесь набір сформульованих ним О.п.ф. У Гегеля аналогічні питання розв'язуються на основі іншого принципу - єдності мислення і буття. Саме таким терміном позначає він дану єдність. Ототожнення принципу і О.п.ф. збіднює та спрощує філософську проблематику. В багатоманітності історико-філософського процесу наявна і розмаїтість принципів. Для сучасного стану філософської думки України характерна розмаїтість принципів, бо майже кожен дослідник поєднує фрагменти різних вчень. З огляду на це, такий стан думки є не лише плюралістичним, а й еклектичним. Зрештою, це має і позитивний сенс, оскільки дозволяє засвоїти більший масив філософської культури, осмислити більше коло О.п.ф. Останні ніколи остаточно не вирішуються: адже, за словами Фіхте, яка людина, така і її філософія.

питання

питання, запитання, запит; (положение дела) справа, річ (р. речи). [Питання йде від нас = вопрос задаётся нами. Національне та інтернаціональне питання (-льна справа). Треба з'ясувати справу = нужно выяснить вопрос]. Подымать (поднять) вопрос - знімати (зняти) питання. Возбуждать вопрос - см. Возбуждать.

* * *