панство

держава (ум. державка), (реже) державство, панство. [Незалежна держава- республіка, якою була Україна за Хмельницького (Єфр.) Наша радянська пролетарська держава]. Управление -ом - державування.

* * *

живать

1) жити, (уменьш. житоньки), (быть в живых) животіти, (описательно) топтати ряст. [Поет живе в серцях свого народу (Самійл.). Житоньки треба. Або ви скажете мені всю правду, або вже вам не животіть на світі (Крим.). Так моїй Марусі не животіти? скрикнув Наум (Квітка). Не довго з того часу стара ряст топтала - за тиждень і переставилася]. Жил бы вечно кто - жив-би віки вічні, віку не було-б кому. Приказал долго жить - упокоївсь, зійшов з цього світу, казав довго жити, (реже) переставився;

2) Жить где, как - жити, поживати, (пребывать) пробувати, проживати, (иметь жилище) мешкати, сидіти, домувати. [Житимеш у тітки. Та буду без отця й без матері поживати. Не на те тільки мусимо працювати, щоб люди по людському пробували, їли, вдягалися і т. и. (Грінч.). Тимоха пробував собі молодиком (Грінч.). Проживай, моя ясочко, веселою (М. Вовч.). Як їхатиме вона додому, то під'їде до нашої хати,- я їй сказала, де ми, сидимо. Петро сидить над річкою коло кузень, та кіньми туди не заїдете. Він не був їм ані сват, ані брат, лишень сидів з ними через город (Стеф.). Дак воно й Козлиха там мешка? Матрона римська у турмі домує! (Л. Укр.)]. Жить весь век - вікувати. [Чи у небі, чи у пеклі скажуть вікувати? (Рудан.)]. Ж. лето, зиму - літувати, зимувати [Літуватимем на хуторі, зимуватимем у Київі]. Ж. богато, широко, припеваючи - розкошувати, жити в розкошах, у достатках. Ж. привольно, на просторе - буяти. [Молодіж кидала на все літо рідні курені і серед степового простору у дикій волі буяла (Куліш). Риба в морі і в ріках буяла]. Ж. в своё удовольствие (пользоваться жизнью) - заживати життя, світу. Ж. по барски - панувати. Стараться жить на барский лад - помазатися паном, гнути на панство. Ж. бедно, с бедой - бідувати, жити лиха прикупивши, горювати. Ж. в тяжёлых условиях - тяжко бідувати, поневірятися. Ж. в бедности - жити при злиднях, убого, при вбозтві. Ж. миролюбиво (ладить) - ладнати, згоджатися. [Німець з французом у Швайцарії ладнає, а лях з москалем гризеться. Невістки якось між собою добренько згоджаються]. Ж. смежно, в соседстве - сусідити, сусідувати, сидіти поруч кого. [Германці сусідили з слов'янами]. Ж. на счёт чужого века - заживати чужий вік. Ж. уединённо - самотіти, жити самотою, відлюдно. Ж. хорошо с кем - (гал.) тривати добре з ким. Ж. в семье жены - у приймах бути, жити. Ж. воинской ратной жизнью - воячити, (архаич.) воїнствувати. Ж. чем - жити з чого, за чим. [З літератури жити не можна було, жилося з служби (Єфр.). Живемо за самою картоплею, а хліба вже давно не бачили]. Ж. трудами рук своих - жити з праці рук своїх, жити з пучок. Живмя жить где - невилазно десь сидіти, дуже вчащати куди, (шутл.) лягти і встати десь, ложки мити десь. [Вона в їх і лягла і встала, а додому не дуже й навідується. Він у неї й ложки миє]. На свете всяко живёт - на світі всякого буває. Здорово живёшь - з доброго дива, ні з того ні з сього, ні сіло ні пало, гарма-дарма. [Причепився гарма-дарма]. Живущий - той хто живе десь, той що живе десь, (поселившийся) оселений, осілий десь. (См. Жительствующий). Живущий дальше - дальший. [Наважилися попитати землі в дальших панів (Грінч.)]. -щий на земле - наземний. [Наземні істоти не можуть жити в воді].

* * *

1) жи́ти (живу́, живе́ш); ( существовать) животі́ти; (проводить всю жизнь, вековать) вікува́ти, -ку́ю, -ку́єш; (чувствовать себя, поживать) ма́тися

2) (пребывать, проживать где-л.) жи́ти, прожива́ти, пробува́ти, ме́шкати; сидіти, -джу́, -ди́ш

-вило, -витель орудар (-ря), верховода, заправило (общ. р.), передовик (-ка). [Петербурзькі орударі Палестинського Т-ва (Крим.). Польські верховоди (Франко). Передовики ляцької політики мали в очу (в виду) саме панство (Куліш). Це у нас саме заправило, отой Грицько (Харк. п.)]. -вила хора (запевало) - береза. [А хто буде в нас за березу? Настя-береза завела, а за нею всі (Г. Барв.)].

* * *

1) земельний, г[г]рунтовий. -ный банк - земельний банк. -ная знать - земельне панство. -ный кредит - земельний кредит. -ный надел - ґрунт (-ту), наділ (-лу). -ный налог - земельний (ґрунтовий) податок, поземельне. -ный участок - дільниця, обруб. -ная теснота - брак землі, сутужність на землю, сутужна земля. [У нас земля дуже сутужна (Звин.)];

2) (зажиточный) земляний. [Земляний чоловік].

* * *

1) (валяться перекатываясь) качатися, бути качаним. [Серед хати качалась пляшка, звалена з стола (Н.-Лев.). І внучечка качається по садку білим клубочком (М. Вовч.)]. -тается по полу, по земле - качається долі. Как сыр в масле -ется - розкошує; царство й панство має;

2) (переваливаться с боку на бок) (о животн.) качатися, викочуватися, (о людях) качатися. [Качавсь колесом і виробляв такі викрутаси (Куліш). Пес качається, щоб спину вичухати (Херсонщ.)]. -лся от боли - качався з болю. -ться клубком - качатися як клубок, клубком. -ется с пеной у рта - качається (звивається) запінений. -ться со смеху - качатися (заходитися, лягати, розлягатися) зо сміху;

3) (ездить) кататися, їздити, проїжджатися, прокатуватися, поїзденьки справляти. [І зробимо санчата, запряжемо коня та будемо кататися (Рудч.). Кататися на автомобілі (и автомобілем) (Крим.). Будемо заводити вечори з танцями, будемо прокатуватись кіньми (Н.-Лев.)]. -ться верхом - їздити, проїжджатися верхи. -ться с горки на салазках - спускатися (з гори) на санчатах (санчатами). -ться на коньках - бігати на ковзаня[а]х. -ться по льду - ковзатися, совгатися, (с)кобзатися (на льоду). [Роман ідучи до школи ковзався на льоду й увалився (Васильч.)]. -ться по Днепру - кататися (човном) на Дніпрі. Любишь -ться, люби и саночки возить - любиш яблучко, люби й оскомочку, (с иным оттенком) не терши, не мнявши, не їсти калачів.

* * *

1) кача́тися

2) ( ездить) ката́тися; ( на коньках) ко́взатися

3) страд. кача́тися; ката́тися; валя́тися

1) (в строю) командувати. [Сами кільки солдат воюються, а тих, що командують, і нема (Рудч.)];

2) -вать, скомандовать что - командувати, скомандувати, наказувати, наказати що кому, веліти, звеліти, давати, дати команду кому на що, до чого. [Поставив кашовар закуску, - отаман командує випивку (Мартин.)];

3) (чем) командувати чим, мати в команді, мати під началом що. [Батько його полком командував (Ніков.)]. -ть полком (быть полковником) - полковникувати (-кую);

4) (предводительствовать) отаманувати, гетьманувати, гетьманити, порядкувати, правувати над ким, ким, перед вести. [І ними Тул гетьманить (Куліш). Вони його слухають, а він їми порядкує (Звиног.). Подає голос, правує козаками (Н.-Лев.)];

5) (распоряжаться, хозяйничать) командувати, верховодити, отаманувати, правувати ким, чим, у чому, над ким, орудувати ким. [Отаманує наша панночка над дівчатами, виганяє на панщину (Квітка). З громади кпили, хлопців били та верховодили в селі (Шевч.)]. -ть волами (шутл.) - волам хвости крутити, начальникувати над телятами. Бесконтрольно -ть - верховодити чим, (образно) мати царство і панство (в чому). Командующий - що командує; (сущ.) командувач. [Командувач другої народньої армії (Пр. Пр.)]. -щий военного округа - командувач військової округи. -ющий морскими силами - командувач морських сил. -щие классы - зверхні класи. -щая верхушка - командна верхівка. Временно -щий - тимчасовий командувач, (стар.) наказний командир. - щая местность, высота - головна місцина, головний шпиль.

* * *

коренастий, коренатий, окад(ь)куватий, (призёмистый) осадкуватий, присадкуватий, (дебелый) кремезний, натоптуваний. [Об сього дуба коренастого, об сю жорстоку силу розбилось вельможне панство (Куліш). Дітвора буде коренаста, краснощока (Мирний). Так собі жінка, невисока та окадкувата (Київщ.)].

* * *

1) лощений, налощений, вилощений, ґлянсований, виґлянсуваний; (о ткани, бумаге) налощений, галений. -ный пол - налощена підлога. -ное полотно - налощене (галене) полотно;

2) (перен.: о человеке, манерах) гладжений, вигладжений, з вигладою. [Вельможне, горде, гладжене, блискуче панство (Куліш)].

* * *

магнатство, можновладство, велике панство.

* * *

мерзотник, мерзенник, мерзосвітник, поганець (-нця), гидотник, гидот, (сильнее) гид-гидом, паскудник; (дрянь: об одном лице и соб.) мерзота, погань (-ни), паскуда. [Ах ти-ж мерзотнику! (Васильч.). Ти, мерзеннику! (Верхр.). Поганець ти - не шляхтич! (Тобіл.). Панство попустило паскудникам мене із Риму вигнать (Куліш). Кругом паскуда (Шевч.)].

* * *

милостивий, ласкавий до, для, супроти кого. [Господи милостивий! (Номис). Будь милостива, будь незлобна (Котл.). Пані моя ласкавая (Гол. I)]. -вые слова - ласкаві слова. Он обратил на него -вое внимание - він звернув на його ласкаву увагу, він ласкаво зглянувся на нього. Быть -вым к кому - бути ласкавим до кого, мати в ласці кого, (благосклонным) бути прихильним до кого. -вый государь! - шановний (високошановний, високоповажний, ласкавий) добродію, (очень вежливо) шановні добродію! (устар.) мостивий пане! -вая государыня! - шановна (високошановна, високоповажна, ласкава) добродійко! или (к даме) -вна пані! (к девушке) -вна панно! -вые государыни и -вые государи! - шановні пані і панове! шановне панство (товариство)!

* * *

и Минуться минутися, поминутися, минути; (перевестись) перевестися. [Розійдеться їх слава як той дим, і панство пишнеє минеться (Глібів). Поминулися в саду яблучка, поминулося дівуваннячко (Грінч. III). Як згадаю про ту волю козацькую, що була- минула (Хвед. Зб.)]. Что в людях ведётся, то и у нас не -нётся - що в людей ведеться, те й у нас не переведеться (не минеться).

* * *

1) необтесаний, некряжований, небрусований, нетесаний, колодуватий. [Необтесаний і тяжкий ярем мужицького багатства (Стефаник). Об цю скелю нетесану розбилося вельможне панство (Куліш)];

2) перен. - неотесаний, невигладжений, нескребе[а]ний, простакуватий, простуватий, простий, вайлуватий, макухуватий, хамлуватий, мурлякуватий, мурмилуватий, тюхтіюватий, лобурюватий, незграбний, мамулуватий, ломакуватий, брусоватий, неоковирний, мугирний, мугирюватий, мугирякуватий, (сиволапый) репаний; срв. Неотёса. [Звідки він - бородатий, мамулуватий? (Хвильовий)]. -ное (сиволапое) мужичьё (пренебр.) - репана мужва (Полт.).

* * *

1) неоте́саний, необте́саний

2) перен. неоте́саний, нете́саний, хаму́луватий, ре́паний; незгра́бний

нрч. непоспішно, непоспішливо, не(с)квапливо, несквапно, непоквапно, нехапливо, непохапливо, непохопливо, не поспішаючи, не хапаючись, (медленно), поволі, повільно, звільна помалу, повагом, проквільно, спроквола. [Небожа привітав Соплиця нехапливо (М. Рильськ.). Твердою ходою, непохапливо йшов капітан надбережною вулицею (Кінець Неволі). Ходжу непохопливо я по тобі (по саду) в вечірній час (Черняв.). Роман собі поволі гризе грушу (Васильч.). Ось панство звільна при столі сідає (Франко)].

* * *

добірний, відбірний, виборний, вибірний, передніший, (крупный, выдающийся) чільний. [Добірна пшениця. Чільне зерно. Передніших коней повибирали з табуна, а залишили саму ледач]. Что-л. самое -ное - чоло, ум. чільце. [Хлібороб саме чоло продає, а послід їсть]; (насм.) спинковий. [Саме тобі спинкове панство (Мирн.)].

* * *

відступник, відступця (-пці м. р.); (от народности) перевертень, перекинчик, перекинець, запроданець (-нця), ренегат. [З'являється цілий шар суспільний: перевертні (Грінч.). Панство одним лицем пошилося в перекинчики та зрадники своєї народности (Єфр.)].

* * *

охватить

1) (обнимать) обхоплювати, обхопити кого, що, обні[ій]мати, об(ій)няти, понімати, по(й)няти, осягати, осяг(ну)ти кого, що, (о)повивати, (о)повити. [Що то за цивілізація була, коли вона осягла тільки саме панство (Куліш)]. Это дерево не -тить руками - цього дерева не обхопиш руками. Зараза -ла весь город - пошесть усе місто обхопила. Этот период -вает несколько десятилетий - ця доба обіймає кілька десятиліттів. Пламя мигом -ло всё здание - полум'я враз поняло (обхопило) ввесь будинок. -ла прохлада - обняло холодком (прохолодило) кого. Истома -вает - млості беруть кого, млосно стає кому. -тить глазом - оком (за)сягати, за)сяг(ну)ти, зсягати; зсягнути оком, запосягти, захоплювати, захопити оком, зглянути оком, скидати, скинути оком. [Скільки можна було засягти оком на всі боки. Пшениці такий лан, що й оком не зглянеш]. -тить (постичь) умом, мыслью - збагнути, засягти що (розумом, думкою);

2) (о чувствах, сне, дремоте и т. п.) понімати, поняти, обнімати, обняти, брати, взяти кого, (перен.) (о)повивати, (о)повити, о(б)гортати, о(б)горнути, окривати, окрити, поривати, порвати кого. [Радощі душу мені обнімали (Грінч.). Поняли його жалощі до тих нещасливих. Чогось і мене вже страх бере. Обгорнула мене самота. Горе тяжке оповило його. Мене пориває досада. Недобре почування окрило їй душу]. Грусть, тоска, жаль -вает кого - сум, туга, жаль понімає, бере, посідає кого. -ла зависть кого - заздрощі вхопили кого, завидки взяли кого, заздрість поняла кого. - ла страсть кого - жага (пристрасть) вхопила, поняла, взяла кого;

3) (окружать) оточувати и оточати, оточити кого, що, ким, чим. См. Окружать, Облегать; (перехватать) перемацувати, перемацати, перелапувати, перелапати. Всё в лавке -тает, а ничего не купит - усе в крамниці перемацає, а нічого не купить. Охваченный - обхоплений, обнятий, по(й)нятий. -ный ужасом - понятий жахом.

* * *

несов.; сов. - охват`ить

1) см. обхватывать 1)

2) (окружать, опоясывать) охо́плювати, охопи́ти, обхо́плювати, обхопи́ти; ( окружать) ото́чувати, оточи́ти; ( облегать) обляга́ти, облягти

3) (обволакивать, окутывать) охо́плювати, охопи́ти, обхо́плювати, обхопи́ти; ( обнимать) пойма́ти, пойня́ти, обійма́ти, обійня́ти, обніма́ти, обня́ти, поніма́ти, поня́ти; ( окутывать) огорта́ти, огорну́ти, обгорта́ти, обгорну́ти, сповива́ти, спови́ти; (осаждать - о чувствах, мыслях) перейма́ти, перейня́ти, обляга́ти, облягти́, окрива́ти, окри́ти; (о чувствах, сне) бра́ти, узя́ти (ві́зьме), забира́ти, забра́ти; ( захватывать) захо́плювати, захопи́ти

4) (постигать) осяга́ти, осягну́ти и осягти́, засяга́ти, засягну́ти и засягти́, охо́плювати, охопи́ти; (несов.: постичь) збагну́ти

5) (включать в свой состав, вовлекать в круг действия чего-л.) охо́плювати, охопи́ти

6) воен. охо́плювати, охопи́ти

подчинить кого кому підбивати, підбити, підгортати (и підгортувати), підгорнути, підвертати, підвернути, підхиляти, підхилити, підклоняти, підклонити, нахиляти, нахилити кого під кого, під що (или реже кого кому, чому під спід), (покорить) підкоряти, підкорити кого кому, чому, під кого, під що, скоряти, скорити, покоряти, покорити, (подневолить) підневолювати, підневолити кого кому, чому, (чаще о чувствах поведении и т. д.) піддавати, піддати, підпорядковувати, підпорядкувати що чому, (о мн.) попідбивати, попідгортати, попідвертати, попідхиляти, понахиляти, попідкоряти, попідбивати кого кому и під кого. [Попідбивав під себе багато країв і миру (Гн.). Капіталісти підбили під себе панство й попівство і стали сущими владиками світу (Єфр.). Під себе ми своїх сусід не підгортали (Куліш). Підверне всіх собі під спід (Котл.). Не підхилив-би я під иншу волю своєї волі (Куліш). Олег, підклонивши під себе Деревлян і инших сусід, раз-у- раз спускався Дніпром у море (Куліш). Одному змаганню піддає всі инші сторони своєї істоти (Єфр.)]. -нить кого себе - підбити, підгорнути кого під себе. [Підбили під себе два перші стани людности (Єфр.)]. -нить рабочих капиталистам - підбити, підгорнути робітників (робітництво) під капіталістів. -нить кого своему влиянию - підбити кого під свій вплив. -нять себе, своей власти - підбивати, підгортати и т. д. кого під себе, кого собі під спід, кого під свою руку, під свою волю. -нять игу - підгортати кого и т. д. під кормигу. -нять, грам. - підряджувати, підрядити що чому. Подчинённый, прич. -

1) підбитий, підгорнутий, підхилений, підклонений, підкорений, підневолений, підданий; (грам.) підряджений;

2) см. Подчинённый.

* * *

несов.; сов. - подчин`ить

1) (покорять; делать послушным) підкоря́ти, підкори́ти; підхиля́ти, підхили́ти

2) ( ставить в зависимость) підпорядко́вувати, підпорядкува́ти; (несов.: поставить под непосредственное руководство иногда)

3) грам. підпорядко́вувати, підпорядкува́ти (що чому)

4) см. подвергать 1)

1) собир. поміщи́цтво; ( панство) па́нство

2) перен. па́нство

пустоголовий, дрібноголовий, дурноверхий. [Дрібноголове панство (Куліш)].

* * *