о-де-сен

Сен-симон, Клод Анрі (1760, Париж - 1825) - франц. мислитель, соціолог, соціаліст-утопіст. Поділяв погляди франц. матеріалістів. С.-С. стверджував погляд на людське суспільство як на цілісний організм, що закономірно розвивається, об'єднує своїх членів не тільки певними філософськими, релігійними та моральними принципами, а й загальнокорисною трудовою діяльністю, що є природною необхідністю і обов'язком людини, створює найважливіший зв'язок між людьми. Історія, на його думку, проходить три фази розвитку: теологічну (період панування релігійної системи, який охоплює рабовласницьке і феодальне суспільство), метафізичну (період занепаду феодальної і теологічної системи) і позитивну (майбутній суспільний лад, заснований на науці). Головна думка С.-С. полягає в тому, що шлях звільнення трудящих від злиднів та убогості лежить через розквіт виробництва, через усілякий розвиток продуктивних сил суспільства на основі введення обов'язкової для всіх продуктивної праці, забезпечення всім можливості застосовувати свої здібності, розподіл "за здібностями", створення планової організації виробництва, перетворення політики на "позитивну науку про виробництво". С.-С. формулює певні принципи суспільства майбутнього: "всі люди повинні працювати; від кожного за здібністю, кожній здібності за її справи; перетворення держави із засобу влади над людьми на засіб керування господарством", "політичне управління людьми повинне перетворитися на розпорядження речами та керівництво процесами виробництва".

[br]

Осн. тв.: "Реорганізація європейського суспільства" (1814); "Промисловість" (1817); "Про індустріальну систему" (1821); "Нове християнство" (1825).

див. Сен-симон, Клод Анрі

ваніль НМ, Б, СЛ, К; пор. сем-сем.

ти; сениң ВН-У / сенин Г-СК / сеэң СБ, СМ, У / сеэн СМ, Б, К, СГ, СК / сеин Г, СЛ; саңа ВНУ / сана П, Г, М, СК / саа П, СМ, У-СЛ, СГ, СК; сени; сендэ; сендэн.

як ти СГ.

див. Сен-симон, Клод Анрі

матем. неле́пый

матем. бессмы́слица, неле́пость

1) безглуздя (-дя), безглузде (-дого), (вздор) нісенітниця, дурниця, (деликатнее) марниця, пустячина, (белиберда) аби-що, ка-зна-що, невідь-що, курзу-верзу. [Я не оправдуюсь проти безглуздя (Л. Укр.). Такого абсолютного безглуздя, як заклик до «держави» (Ленін). Се щось таке безглузде, що не варте відповіди поважної (Л. Укр.). Донос повний нісенітниць та обмовних вигадок (Гр. Думка). Оте курзу-верзу їм дуже до вподоби (Крим.)]. Говорить -ти - нісенітниці (дурниці) говорити (молоти, плести, верзти, плескати), говорити и т. п. невідь-що (ка-зна-що; таке, що й купи не держиться), провадити не знати[ь] що. [Ніхто не зважиться, не бувши спеціялістом, плескати нісенітниці (Крим.). Невідь-що верзеш ти, Опанасе! (Кониськ.). Ат, верзе щось таке, що й купи не держиться (Н.-Лев.)]. Принимать -пость всерьёз, верить -ти - брати нісенітниці за правду, няти віри нісенітниці (нісенітницям);

2) неподобність, недоладність, нечупарність, бридкість (-ости). Срв. Несуразица.

* * *

1) ( свойство) безглу́здість, -дості; нісені́тність, -ності; недола́дність, неподо́бність

2) ( бессмыслица) безглу́здя; ( вздор) дурни́ця, нісені́тниця

(нелепость) недоладність, (несообразность) неподобна річ (р. речи), неподобність, (бессмыслица) безглуздя (-здя), нісенітниця, (глупость) дурниця, (опис.) (таке,) що й купи не держиться. [Всякі недоладності в книзі (Крим.). Комісії пощастило викрити силу дрібних недоладностей (Пр. Правда). Видима нісенітниця (Грінч.). Плеще всякі нісенітниці (Крим.). Говориш, що й купи не держиться (Звин.)].

* * *

1. n

1) рубець, кендюх

2) тельбухи

3) перен., розм. погань, казна-що; мотлох

4) нікчема

2. int

дурниця!, нісенітниця!

* * *

1) рубець ( частина шлунку жуйної тварини- як страв)

2) тельбух ( кишки)

3) нісенітниця, дурниця

4) в гpaм.; знaч. вигуку нісенітниця!, дурниця!; нісенітниця!