о+многом

передать

1) передавати, передати кому, що, (о многом) попередавати. [Передай мені сіль]. -вать что-н. из рук в руки, друг другу - передавати з рук до рук, один (одно) одному що-небудь. -вать, -дать кому имущество, власть, право - передавати, передати (редко здавати, здати) майно, владу, право кому. Срв. Уступать. -давать (-дать) приказания армии по радиотелеграфу - передавати (передати) накази (розкази) армії радіо- телеграфом. -дать болезнь, черты характера кому - передати х(в)оробу, вдачу кому. -дать письмо, деньги, подарок кому через кого - пере[по]давати, пере[по]дати листа, гроші, гостинець кому ким. [Козаком гостинець батькові передав]. -дать письмо в собственные руки - по[пере]дати листа до власних рук. -дать дело на чьё усмотрение - віддати справу на чий розсуд, здатися на чию думку. -дать дело в суд - передати справу до суду. -дать настроение кому - передати настрій кому. [Музика грою передає сумний свій настрій слухачам]. -дать вексель - пережирувати. [Узяв та вексель той на жінку і пережирував];

2) что (изображать) - віддавати, віддати, подавати, подати. [Поет виразно віддає свої переживання. Букви віддають звуки. Оповідання подає трагічну долю відомої красуні (Єфр.)];

3) -дать лишнее - передавати, передати, (о мног.) попередавати [Передав куті меду. Ви передали три карбованці, як давали решту (при сдаче)]; (заплатить дорого) переплачувати, переплатити за що; (давать много раз) давати, по[на]давати. Сколько денег я ему уже -вал - скільки вже грошей я йому надавав;

4) (на словах) переказувати, переказати, наказувати, наказати, переповідати, переповісти, (о сплетнях, слухах ещё) переносити, перенести, (о многом) попереказувати, попереповідати, попереносити, попереношувати кому що, про що. [Я не буду переказувати вам тих лайок (Коцюб.) (и ті лайки). Переказували новини (Грінч.). Переказала, щоб поспішався (Коцюб.). Переказати словами становище мого духа (Конис.). Ой накажи, галко, від кошового вісті. Де що почує, все переносить]. -ть через кого - переказувати, наказувати ким. [Переказала дочкою, щоб поспішав додому. Накажи слугою, що ти нездужаєш (Л. Укр.)]. -дать чьи слова - переказати, подати чиї речі (чию мову). Он неверно -дал мои слова - він не так переказав мої слова. -дать мысль (словами) - переказати думку. -дать что-либо своими словами - переказати що своїми словами. -ть известие - подати звістку. -ть что-либо потомству - передати що потомству (нащадкам), подати що у потомство (Куліш). -ть на письме - списати. [Найкращая пісня мені, її-ж і списати не сила (Самійл.)]. -вать, -дать поклон - переказувати, переказати поклін и поклона, віддавати, віддати поклін, поклоняти, поклонити, поклонятися, поклонитися, відклонятися, відклонитися кому ким. [Сестра до брата з чужої сторони поклоняла. Козак до дівчини ворлами та поклонився. З України до дівчини козак відклонився]. -дайте ему мою глубокую благодарность, моё почтение - перекажіть йому мою глибоку подяку (вдячність), мою повагу (пошану). -дать кукованием - перекувати. [Хоч сивою зозулькою перекуй до мене]. Передаваемый - передаваний; віддаваний; переплачуваний; переказуваний; переповідуваний. Переданный и переданный - переданий, (о мног.) попередаваний; відданий, поданий, (о мног.) повіддаваний; переплачений; переказаний, наказаний, переповіданий, переповіджений, перенесений, (о мног.) попереказуваний, понаказуваний, попереповіданий, попереношуваний.

* * *

передаться

1) передаватися, передатися, (о мног.) попередаватися; бути переданим. [Чарка передавалася від одного до другого]. Зараза легко -даётся другим - пошесть легко передається иншим (переходить на инших);

2) (изображаться) віддаватися, віддатися, подаватися, податися, (о многом) повіддаватися. В музыкальном произведении -даются настроения композитора - в музичнім творі віддаються настрої композитора;

3) передаватися, передатися [Не раз зайве передавалося]; переплачуватися, переплатитися;

4) (на словах) переказуватися, переказатися, наказуватися, наказатися, переповідатися, переповістися, (о сплетнях, слухах) переноситися, перенестися, (о многом) попереказуватися, понаказуватися, попереповідатися; попереноситися [Поговір (слава) переноситься мов за вітром (по ветру)], бути переказаним, переповіданим;

5) (на чью сторону, кому) передаватися, передатися до кого, перекидатися, перекинутися до кого. [Він перекинувся до ляхів]. Неприятельский полк -дался нам - ворожий полк перекинувся до нас.

* * *

несов.; сов. - перед`аться

1) передава́тися, переда́тися

2) ( переходить на сторону противника) перекида́тися, переки́нутися, несов. переметну́тися

3) страд. (несов.) передава́тися; віддава́тися; перека́зуватися

1) ( инструмент) ро́змітка

2) ( действие) розмі́чення, (неоконч. д. - ещё) розміча́ння; ( о многом) розмі́чування, позна́чування

- разметка записи

1) ( инструмент) ро́змітка

2) ( действие) розмі́чення, (неоконч. д. - ещё) розміча́ння; ( о многом) розмі́чування, позна́чування

- разметка записи

техн. перекро́шенный ( о многом), покро́шенный

матем.; техн.; физ. разби́вка (неоконч. д. - ещё), разме́тка ( о многом)

узяти, забрати, дістати, зняти. [Забери книгу з столу. Хмельницького козаки дістали мечем сей замок (Куліш). Семена зняла цікавість. (Коцюб.)]. Возьми, возьмите! - на, нате! (урвать часть) - ухибити. [Таки, признаться, з мірку жита в старого вхибила нишком. Можна і від гасу ухибити грошей на сіль, менше взявши]. В. много - набратися. [Набрався стільки, що й не донесу]; (о многом) - побрати. [Побравши вони коси, та й пішли косити]. В. за долг, за недоимку, силком - одібрати за борг, стягти за борг, (вульг.) пограбувати. [Нічим було заплатити, так корівку мою пограбували й продали (Конис.)]. В. чью сторону - стати на чий бік, на чиюсь руч горнути, чиюсь руч тягти. В. кого в опеку - обняти опіку над ким. В. ещё в придачу - добрати. В. работу заказанную, заплатив деньги - викупити. В. неполный мешок на плечо так, чтобы содержимое было в концах, а пустая середина лежала на плече - взяти на перебаса. В. на верёвку - заужати. [Черкес із-за Онапа арканами його як цапа звязав, опутав, заужав]. В. топором - урубати. В. в руки - взяти (прибрати) до рук. В. себя в руки (овладеть собою) - запанувати над собою. В. верх над кем, над чем - гору взяти над ким, перебороти кого, подужати, переважити, повершити, заломити кого. В. назад (слова, обвинение) - одмовити, одкликати. [Прилюдно одмовив те, що написав про неї в пашквілі (Ор. Левиц.)]. В. к себе - прийняти. [Прийняли сироту за дитину]. В. на себя - пере(й)няти на себе. [Перейняти чужий довг. Переняти на себе функції заступника]. В. на себя сделать что - піднятися. [Піднявшись історію України написати (Куліш)]. Всем взял - хоч куди, на все здатний. Ни дать, ни взять - стеменно, стеменнісінько; як викапаний. [Стеменнісінько така і в нас хата. Син - викапаний батько]. Что взял? - піймав облизня? Он возьми да и (сделай что-либо) - він повернувсь та й… (намалював, украв).

* * *

влипнуть влипати, влипнути; (о многом) повлипати.

* * *

несов.; сов. - вл`ипнуть

1) ( прилипать) улипа́ти, ули́пнути

2) ( попадать в неприятное положение) улипа́ти, ули́пнути, уска́кувати, уско́чити, сов. ушеле́патися, уклепа́тися

и всходить взойти

1) на что (вверх) - сходити (зіходити), зіхожати, сов. зійти, (о многих - посходити), виходити, вийти, братися. [Зійду на гору. Насилу вийшов на гору. Вийду на шпильочок. Чую, як щось береться по сходах (Кул.)]; (с трудом передвигая ноги, вскарабкаться) видибати, вибитися (на гору, на високість). В-ить на корабль - вступити на корабель;

2) (о светилах небесных) сходити (зіходити), зійти, уставати, устати, ви(й)нятися. [Сонце сходить. Зоря зійшла. Скоро сонечко вийметься (М. Вовч.)]. Солнце уже высоко взошло - сонце вже геть підійшло (Звиног.), геть підбилося (М. Вовч.);

3) см. Возноситься, Подыматься. Дым волнами восходит - дим хвилює;

4) (о посевах) сходити (зіходити), схожати, сов. зійти, (о многом) посходити, повисходжувати, повисходювати. [Ярина сходить. Пшениця зійшла. Посходив часник. Повисходює з землі геть-усе (Звиног.)];

5) (о тесте) сходити (зіходити), сов. зійти, висходитися. [Паляниця висходилася].

* * *

1) (подниматься вверх; возноситься) схо́дити, зіхо́дити, вихо́дити, підійма́тися, підніма́тися

2) ( о светилах) схо́дити, зіхо́дити, підійма́тися, підніма́тися

3) ( к чему - иметь своим началом) вести́ похо́дження (від чо́го), бра́ти [свій] поча́ток, бра́ти [свої] поча́тки (в чо́му), ма́ти вихідни́м пу́нктом (що), сяга́ти (чого́); ( происходить) похо́дити (від чо́го)

-ся, вплесть, -ся вплітати, -ся, вплести, -ся; (о многом) повплітати, -ся. Вплетенный - вплетений.

* * *

несов.; сов. - вплест`и

вскидать и вскинуть підкидати, скидати, скинути (о многом поскидати), завдавати, завдати. [Море скидало хвилю на беріг (Коц.). Вартовий завдав на плече рушницю].

* * *

несов.; сов. - вск`инуть

вставить вставляти, вставити, вправляти, вправити, заправляти, заправити. [Свого розуму нікому не вставиш. Розкопали джерельце, вправили вулік, і стала криниця. Викрутив діяменти і заправив до скла инші]. В-ять, -ить стекло оконное - склити, засклити, (о многом) посклити. -ять, -ить в раму под стекло - заводити (завести) під скло. - ять, -ить дно куда - днити що, заднити, заденчити, (множ.) позадинати. В-ять, -ить нитки иного цвета при тканье - утикати, уткати. В-ять дверные, оконные косяки - хутрувати вікна, двері. В-ять, -ить распорки при постройке лодки из цельного дерева - заводити цурки. В-ять, -ить куски в мех, в ткань при починке - штукувати, виштукувати що. В-ять, - ить в кирпичную каменную стену при кладке - вмурувати. В-ять, -ить в дерево металл, кость и пр. при инкрустировании - вкидати, вкинути, впускати, впустити. В-ять, -ить слово в разговор - вкидати, вкинути, докидати, докинути (слово), впадати, впасти в слово кому.

* * *

несов.; сов. - вст`авить

встащить стягати, стягти (нагору), витягати, витягти, зсаджувати, зсадити, висаджувати, висадити, виволікати (нагору), виволокти, (редко) стирити (сов.), (о многом) - сов. постягати (нагору), повисаджувати. [Насилу того мішка на стіл висадив. Стяг сам на горіще)]; (перед собой) витягти супроти себе, поперед себе. Встащенный - стягнений, витягнений, висаджений.

* * *

несов.; сов. - встащ`ить

-ся, вывернуть, -ся наизнанку

I. вивертати, -ся, вивернути, -ся (о многом повивертати, -ся), перевертати, перевернути. [Повивертали кожухи. Рукава повиверталися. Кравець, як перешивав свиту, то перевернув її на другий бік]. Вывернутый - вивернений, вивернутий.

II. Вывёртывать, -ся, вывернуть, -ся -

1) вивертати, -ся, вивертіти, -ся, викручувати, -ся, викрутити, -ся [Викрутив шрубу], висвердлювати, -ся, висвердлити, -ся. Вывернутый - викручений;

2) (изворачиваться) вибріхуватися, вибрехатися, відбріхуватися, відбрехатися, викручуватися, викрутитися. [Попавсь, тепер не викрутишся вже (Грінч.)];

3) (увиливать) визволятися, визволитися, викручуватися, викрутитися. [Брехнею од тюрми викрутивсь].

* * *

несов.; сов. - в`ывернуть

1) виверта́ти, ви́вернути и мног. повиверта́ти ( выкручивать) викру́чувати, ви́крутити и мног. повикру́чувати

2) см. вывёртываться

-ся, выпарить, -ся

1) випаровувати, -ся, випарувати, -ся. [Від тепла вода випаровується];

2) випарювати, ся, випарити, -ся, (о многом) повипарювати, -ся. [Треба діжки повипарювати]. Выпаренный - випарений, попарений.

* * *

несов.; сов. - в`ыпарить

-ся, доделать, -ся доробляти, -ся, дороблювати, -ся, доробити, -ся, (о многом) подоробляти, -ся. Доделанный - дороблений. См. Доканчивать, докончить.

* * *

несов.; сов. - дод`елать

дозреть достигати, достиг(ну)ти, вистигати, вистиг(ну)ти, (реже) постигати, постигти, доспівати, доспіти, достояти, -ся. [Не зривайте яблук, бо зелені ще, хай достоять]. Дозревать, дозреть от лежания (о сорванных фруктах) - долежувати, долежати, улежуватися, улежатися, (о многом) повлежуватися. [Гарно садовина наша повлежувалася].

* * *

несов.; сов. - дозр`еть

долететь долітати, долетіти, (о многом) подолітати, долинати, долинути, доленути; (с напором) доринути; (о ветре) довіяти. [Той галас долинав і до Зінька (Грінч.). Раптом доринула гучна хвиля мішаного, невиразного гомону (Крим.). Туди й вітер не довіє і сонечко не догріє].

* * *

несов.; сов. - долет`еть