отчёт+en

техн. отчёсывать (лён, коноплю)

1) несвідомість, нез'ясованість. [Нез'ясованість почуття];

2) (неподача отчётов) - беззвідомність, беззвітність. [Така беззвітність недопустима, - треба вимагати звіту (звідомлення)].

* * *

1) несвідо́мість, -мості, підсвідо́мість

2) беззві́тність, -ності

опуклий, опукий, опукуватий, пукатий, пукластий, пукнистий, випнутий, вигнутий, казануватий, горбоватий, горбатий. [Геоізотерми більше або менше угнуті і вигнуті. Зробили йому труну з горбатим віком (Конис.)]. С выпуклым лбом - горболобий. С выпуклыми боками - бокастий, повнобокий. С выпуклыми глазами - банькатий. Выпуклая часть (напр. у бочки) - опука. Выпукло - опукло, опукувато, пукато, горбовато, вигнуто, випнуто. Выпукло-вогнутый - опукло-вгнутий, опукувато-вгнутий, (геолог.) казанувато-в(ві)гнутий.

* * *

1) опу́клий, ви́пуклий

2) перен. опу́клий, ви́пуклий; ( выразительный) вира́зний; ( отчётливый) чітки́й; ( яркий) яскра́вий; ( рельефный) рельє́фний

о ком о чём

1) казати [Що кажеш? Чи казали йому про це?], говорити, мовити, мовляти про кого, про що, за кого, за що, а теснее: (сообщать) промовляти, хвалитися кому (до кого). -ить в защиту кого - говорити в обороні кого, промовляти за ким, за чим. [Все промовляє за його невинністю]; (в приподнятом стиле) глаголати, правити. [Про божественне діло глаголати, про високі науки правити];

2) (беседовать) балакати, розмовляти, гомоніти з ким про що, за що. -ить на каком-л. языке - говорити, балакати, гомоніти якоюсь мовою. [Говорити українською мовою (по-ураїнському, -ськи). Він по- німецьки не балакає]. -ить на многих языках - говорити багатьма мовами. -ить (болтать) на чужом языке - цвенькати, чесати, вирубати [По-московському так і чешуть. Ляхом вирубати (Кул.)], на непонятн. яз. - джеркотіти, ґерґотати;

3) (поговаривать) славити [Славили, що в нього тітка відьма (М. Вовч.)], подейкувати, гудкати (срв. Болтать). Говорят - кажуть (люди) подейкують;

4) (произносить речь) промовляти. [Ісус, промовляючи, каже]. Начинать (начать) говорить - знімати (зняти) мову, річ, голос. Начинать -ить (о ребёнке) - починати балакати, нарікати. Продолжать говорить - казати далі, провадити далі. Нечего (не стоит) и говорить - шкода й казати (говорити). Говорят (же) вам, что - казано-ж-бо вам, що… -ить, не стесняясь - говорити (казати) без обрізків, непримушено. -ить наобум - говорити навмання. -ить в тон кому - говорити під лад кому. - ить чьему-л. сердцу - промовляти до серця кому. -ить быстро, как трещётка, скороговоркою - дріботіти, дроботіти, чесати, торохтіти. -ить сквозь зубы - цідити. -ить басом - баса говорити. -ить вздор - см. Вздор. -ить без сознания, не давая отчёта себе в знач. слов - блудити словами. -ить пространно - розводитися. Красно говоришь - золоті в тебе уста. -ить про себя, в душе - казати на думці, до себе. -ить изустно - казати з уст. -ить так и этак (противоречиво) - двоїти, гнути сюди й туди. -ить обиняками - говорити на здогад. Говоря без обиняков - без сорома казка, без околичностей кажучи. Откровенно говоря - щиро кажучи, направду кажучи. Говоря словами чего-л. (пословицы) - мовляв (кажучи) чим (приказкою). Говоря словами такого то - мовляв (кажучи) словами когось, мовляв он-той. [Мовляв проф. Владимиров. Мовляв словами однієї з «недостойних» (Єфр.)]. Не говоря о чём-л. - поминувши щось. Коротко говоря - найшвидче сказати, коротко кажучи. Не с тобой говорят - не до тебе мова (річ). Ни слова не говорит - ні пари з уст, ані слівцем не п(р)охопиться. Не говоря дурного слова - не казавши лихого слова. Едва может -ить (голоса не хватает) - ледві голос подає, голосу не відтягне. Лишиться способности -ить - стратити мову. -ить будто заученное - вичитувати. Говорит как по писанному - каже, як з листу бере. Говорящий (прилаг.) - говорящий, говорющий. [Говорюща машина]. Неумеющий -ить (о ребёнке) - немовлящий. Срв. Болтать, Бормотать, Лепетать, Мямлить и т. п.

* * *

1) говори́ти, бала́кати; мовля́ти, гомоні́ти; (выражать в устной речи; высказывать) каза́ти, мо́вити, промовля́ти; ректи́

2) (разговаривать, беседовать) говори́ти, розмовля́ти, бала́кати

3) (свидетельствовать о чём-л.) сві́дчити, говори́ти, промовля́ти

роковий, річний, годовий, (торжественный) (у)рочистий. [Роковий ярмарок. Урочисте свято]. Годичный отчёт - річне звідомлення. Г-ное пребывание - річне (цілорічне) перебування. Г-ный сбор (дань, вознаграждение) - роківщина, рокове, годівщина. [То я куплю за свою годівщину]. Г-ный срок найма - годовище.

* * *

дать давати, дати, (о многих, сов.) подавати [Подавав (= дал) серпи їм золотії (Чуб.)]; завдавати, завдати; подавати, подати; наділяти, наділити кому що; видавати, видати; надавати, надати; уділяти, уділити. [Чи даси мені коня в місто поїхати? Дамо (повел. даймо) їм добру одсіч. Не дасть погибати (Шевч.). Яких уже ліків мені не завдавали! (М. Вовч.). Він мені подав за себе викуп (Куліш). А в тексті було подано життєпис його (Крим.). Наших друзів наділяє нам випадок, а не наш вибір (Крим.). Зроби мені коробочку солом'яну, дак я тобі наділю в'юнів і карасів (Г. Барв.). Невмолотне жито - зовсім мало з копи видає. Моя матінко, нащо ти мене нещасницю вродила, гірку долю вділила?]. Дай(ка), дайте(ка) - дай лиш (лишень), дайте лиш (лишень), дай-но; (сёмка) ке лиш (лишень), кете-лиш (лишень). [Коли не вмієш пирога з'їсти, ке його сюди (Ном.). Кете лиш кресало (Шевч.). А ке я заграю]. Давай, давайте! (= ну-ка!) - ну, нум(о), давай, давайте, (вульг.) ке, кете! [Нум гуртом співать! (Гліб.). Нумо до праці мерщій! (Грінч.). Давай він його прохати. Ке стану і я вірші писать (Квітка)]. Давай бог ноги - хода, ходу, в ноги, шуги. [Вона за ним, він мерщій хода, біжить. А по добридню та й шуги - бувайте здорові, шукайте вітра (М. Вовч.)]. Дай бог, чтобы (чаще с оттенком недоброжелательства) - бодай (с прош. врем.), (зап.) богдай; бодай-би. [Бодай ти пропав!]. Не дай, бог - крий, боже; не доведи, Господи! Что бог даст - дійся воля божа. Дать какую-либо малость - перекинути щось. [Я тобі за те щось перекину: сальця чи борошенця]. Дать многим (оделить) - обдати, пообдавати кого. [Усіх пообдавали хлібом]. Дать много - надавати. [Сестра йому надає книжок додому (Квітка)]. Давать в обрез - видавцем давати. [У нас не дуже роз'їсися, бо й хліб видавцем дають]. Дать в достаточном количестве - надати. [Грошики здобува, та як їх і сюди, і туди треба, так нікуди і не надасть (Квітка)]. Дать ещё будучи живым - ще за живота дати, теплою рукою дати. Ровно ничего не дал - нічогісінько не дав, і на нігтик не дав (не покинув). Дать в замену - підставити. [Товар у кого захоріє - уже він свій підставить (Г. Барв.)]. Давать показание - складати свідоцтво, свідчити, зізнавати. Д. отчёт - подавати звідомлення про що, здавати справу з чого. Давать очную ставку - зводити на очі кого з ким. Дать тягу, стрекача, стречка - дременути, чкурнути, п'ятами накивати, драпнути, драпонути, дмухнути, дати драла, дмухнути драла. Дать знать - дати (подати) звістку кому, оповістити кого. Дать знать о себе - об'явитися. Дать себя знать, помнить, почувствовать - датися знати кому, датися в знаки, в тямки, в помку, увіритися, упектися, дошкулити, допекти кому. Давать понять - дати на розум (на здогад) кому. Дать другой оборот делу - повернути справу (на инакше). Ни дать, ни взять такой - достоту такий, існісінько такий. Быть данным - датися. [Якби то далися орлинії крила, за синім-би морем милого знайшла (Шевч.)]. То, что дано - данка. [Обіцянка, а не данка - дурному радість (Ном.)]. Дающий - давач.

* * *

несов.; сов. - дать

предл. с вин. и с твор. пп.

1) а) за що. [Узяв її за рученьку. Паничу, я вас за чуба посмичу (Номис)]. Вступиться за кого - оступитися, обстати за ким и за кого. Она вышла за военного - вона віддалася за військового. Ручаться за кого - ручитися за кого; б) (на вопрос куда) за, по-за що. [Ховається за чужі плечі. Вивозити гній на степок по-за місто (за город)]. Сесть за стол - сісти до столу (и за стіл); в) (о вознаграждении) за що. [Гроші за роботу]; (принимая в соображение что) по чім. [По такій роботі треба не такі гроші брати]; г) (о замещении) за кого, замість кого. [Послав сина замість себе]. За что браться - до чого братися. [До науки бралися. Козаки, до шабель! До роботи взялися];

2) а) (на вопрос где) за, по-за чим. [За синім-би морем милого знайшла (Шевч.). Скрізь і перед нами і по-за нами бриніють чоловічі шапки (Г. Барв.). По-за межами нашої країни = за пределами нашей страны]. За чем (о занятии) - за чим, (зап.) при чому. [Сидить за шитвом чи за прядивом. На лаві при вечері вся сім'я сиділа (Рудан.)]; б) один за другим, друг за другом - один по одному. [Усі, один по одному, повиходили з хати. Мрія спливала по мрії (Грінч.)]. Шаг за шагом - ступінь по ступеню. Идти вслед за кем - іти слідом за ким. Гнаться за кем, за чем - гнатися за ким, за чим. Охотиться за волком - полювати на вовка, за вовком. Пойти за кем, за чем - піти по кого, по що. [Біжіть швидше по лікаря. Поїхав у ліс по дрова, а я пішла по воду]. Пойти за делом - піти за ділом (а не по ділу). Оставить кого далеко за собою - залишити кого далеко позад себе. Он уехал вскоре за мной - він поїхав незабаром після мене;

3) (на вопрос: за сколько) за, через. [Виплакала карі очі за чотири ночі. За останні два роки (или за останніх двох років) він написав кілька гарних оповіданнів. Денис через усю дорогу хоч-би пару з уст пустив (Квітка)]. За неделю перед этим - тиждень перед цим, перед тижнем. За год раньше - рік наперед, перед роком. Ему за сорок лет - йому років понад сорок. За две версты от города - за дві верстві від міста. За пятнадцать рублей - за п'ятнадцять карбованців. Найти за кем - знайти на кому. [На йому не знайшли ніякої провини (Н.-Лев.)]. Следовать за кем (по времени) - іти за ким, бути під ким. [Ця дівчинка - старша, а під нею оцей хлопчик]. За ним это водится - за ним це буває (поводиться). За глаза - позаочі. [Се не позаочі люди кажуть, а в вічі (Г. Барв.)]. Теперь очередь за мной - тепер моя черга. Запишите это за мной - запишіть це на мене. Будет за мной - буде за мною. За неимением - не маючи; бо не маю, через брак, для браку чого. [Не маючи грошей, не можу купити. Не можу купити, бо не маю грошей. Не друкується через брак місця]. За исключением - з винятком чого, виймаючи що, окрім чого, кого. За недосужностью, за болезнью, за старостью и т. п. - через нікольство, через х(в)оробу, через старощі и т. п. За подписью секретаря - з підписом секретаря. Что за чудо, удивление! - що за диво!

* * *

1) с вин. п.

2) с твор. п.

3) в знач. нареч. за

оправдать

1) виправдувати, виправди[а]ти, о[ви]правдовувати, оправдати, виправляти, виправити. [Цього вчинку виправдити не можна. Кожен свій негарний учинок він уміє виправити (виправдити)]. Суд -дал подсудимого - суд виправдив підсудного, суд виправив (визволив) підсудного з вини. Цель -ет средства - мета виправдовує способи (засоби);

2) (надежды, ожидания и т. п.) справджувати, справдити, здійснювати, здійснити (надії, сподіванки). [Син справдив надії батькові. Події справдили мої слова. Життя здійснювало його мрії]. Не -дать чьего-либо доверия - не виправдати чиєїсь віри. Оправдываемый - виправдуваний, оправдуваний. Оправданный, -дан - виправданий, оправданий, виправлений. Подсудимый оправдан - підсудного виправдано.

* * *

несов.; сов. - оправд`ать

1) випра́вдувати, ви́правдати, опра́вдувати, оправда́ти; (надежды, ожидания) спра́вджувати, спра́вдити и справди́ти, зді́йснювати, здійсни́ти

2) бухг. випра́вдувати, ви́правдати

несов.; сов. - отч`аяться

1) втрача́ти наді́ю, втра́тити наді́ю, зневіря́тися, зневі́ритися

2) ( решаться на отчаянный поступок) насмі́люватися, насмі́литися; ( отваживаться) зва́жуватися, зва́житися

-ся, отчалить, -ся відчалювати, -ся, відчалити, -ся від чого. Отчаленный - відчалений.

* * *

несов.; сов. - отч`алить

несов.; сов. - отч`алиться

см. отчёркивать

отчертить

1) см. Отчёркивать, Отчеркнуть;

2) (о плане, чертеже: отделать чертя) викреслювати, викреслити. Отчерченный -

1) відкреслений;

2) викреслений.

* * *

несов.; сов. - отчерт`ить

1) відкре́слювати, відкре́слити

2) (несов.: кончить чертить что-л.) відкре́слити, накре́слити, ви́креслити

отчислить

1) відраховувати, відрахувати, (удерживать) вивертати, вивернути. -лять в чью пользу - відраховувати на кого, на чию користь. [Відраховано до каси взаємної допомоги];

2) кого куда - переводити, перевести, відряджати, відрядити кого куди, від чого. Меня -ли в канцелярию - мене відрядили до канцелярії. -лить от места, должности (уволить) - звільнити з посади. Отчисленный -

1) відрахований, вивернутий;

2) переведений, відряджений. Он отчислен в запасные войска - його переведено до запасного війська.

* * *

несов.; сов. - отч`ислить

1) ( вычитать) відрахо́вувати, відрахува́ти

2) (от службы, из состава учащихся) відчисля́ти, відчи́слити; ( увольнять) звільня́ти, звільни́ти

отчислиться відраховуватися, відрахуватися.

* * *

несов.; сов. - отч`ислиться

1) відчисля́тися, відчи́слитися, звільня́тися, звільни́тися

2) строит. (несов.) відрахо́вуватися, відчисля́тися, звільня́тися

отчитаться перед кем давати, дати (складати, скласти) звіт кому, перед ким. [Делегати дають звіт загальним зборам]. См. Отчёт давать.

* * *

несов.; сов. - отчит`аться

1) ( давать отчет) звітува́ти, відзвітува́ти, звітува́тися, відзвітува́тися, роби́ти звіт, зроби́ти звіт, склада́ти, скла́сти звіт, дава́ти звіт, да́ти звіт

2) строит. (несов.) вичи́туватися, відчи́туватися

отчистить відчищати, відчистити, вичищати, вичистити. Отчищенный - відчищений, вичищений.

* * *

несов.; сов. - отч`истить

отчиститься відчищатися, відчиститися.

* * *

несов.; сов. - отч`иститься

докладний, просторий, широкий. -ный рассказ, отчёт - докладне оповідання, докладний звіт (докладне звідомлення). -ная продажа (мелочная) - дрібний продаж (-жу), продаж уроздріб.

* * *