-
1 отдел
1) см. Отделение 1;2) відділ (-лу), (в книге, журнале) розділ (-лу).* * *ві́дділ, -у; (раздел книги, исследования) ро́зділ, -у; ( часть книги) части́на -
2 отделённый
воен. відділовий.* * *I прич.1) відді́лений; відокре́млений, відмежо́ваний; відлу́чений; ви́лучений2) відді́ленийII воен.1) прил. ройови́й\отделённый команди́р — команди́р відді́лення (ро́ю), ройови́й, -о́го
2) в знач. сущ. команди́р відді́лення (ро́ю), ройови́й -
3 отделённый
техн.відді́лений; (изолированный, отграниченный - ещё) відокре́млений -
4 отделённый
техн.відді́лений; (изолированный, отграниченный - ещё) відокре́млений -
5 Отделённость
відділеність, відлученість, відрізненість, відокре[о]мленість, відмежованість (-ости). Срв. Отделять. -
6 отдел технического контроля
сокр. ОТКві/ дділ технічного контро/ лю (сокр. ВТК)Русско-украинский металлургический словарь > отдел технического контроля
-
7 отделять
отделить1) (часть от целого) відділяти, відділити, (отрешать, разделять) відлучати, відлучити, різнити, відрізняти, відрізнити, відокре[о]млювати, відокре[о]мити кого, що від кого, від чого. Он -лил ему половину своего состояния - він відділив йому половину свого статку. От Украины насильственно -лили Галицию и Волынь - від України силоміць відділено (відлучено) Галичину та Волинь. -лять свой скот (овец, коров) от чужих (из стада) - відлучати свою худобу (вівці, корови) від чужих, вилучати свою худобу з (з-поміж) чужих (з отари, з череди). -лять добрых от злых - відлучати добрих від злих. -лять (отличать) себя от прочих народов - відрізняти (відмежовувати) себе від инших народів. -лить сына, сыновей (дав надел) - відрізнити (відділити, відселити) сина, повідрізняти (повідділяти, повідселяти) синів;2) (отграничивать) відмежовувати, відмежувати, ділити, відділяти, відділити що від чого;3) физиол. и4) хим. - см. Выделять 5. Отделённый - відділений, відлучений, відрізнений, відокре[о]млений; відмежований.* * *несов.; сов. - отдел`ить1) відділя́ти, відділи́ти; (изолировать, обособлять, отграничивать) відокре́млювати, відокре́мити, відмежо́вувати, відмежува́ти; (отъединять, обособлять) відрізня́ти, відрізни́ти; ( отлучать) відлуча́ти, відлучи́ти; ( выделять из стада) вилуча́ти, ви́лучити; (несов.: отхватить) відпаюва́ти2) ( выделять из имущества) відділя́ти, відділи́ти, відрізня́ти, відрізни́ти -
8 отделение
1) матем., техн., физ. ( действие) відді́лення, (неоконч. - ещё) відділя́ння; (изоляция, отграничение) відокре́млення, (неоконч. - ещё) відокре́млювання2) техн. (отдел, обособленная часть помещения) ві́дділ, -лу, ві́дділок, -лка- машинное отделение
- монтажное отделение
- насосное отделение
- румпельное отделение -
9 откованный
техн.ви́куваний, ви́кутий; ( отделённый) відку́тий -
10 отделение
1) матем., техн., физ. ( действие) відді́лення, (неоконч. - ещё) відділя́ння; (изоляция, отграничение) відокре́млення, (неоконч. - ещё) відокре́млювання2) техн. (отдел, обособленная часть помещения) ві́дділ, -лу, ві́дділок, -лка- машинное отделение
- монтажное отделение
- насосное отделение
- румпельное отделение -
11 откованный
техн.ви́куваний, ви́кутий; ( отделённый) відку́тий -
12 відділ
техн. отделе́ние (отдел, обособленная часть помещения) -
13 відділений
техн. отделённый -
14 відкутий
техн. отко́ванный ( отделённый) -
15 відокремлений
техн. отделённый (изолированный, отграниченный - ещё), отъединённый, разобщённый, уединённый -
16 введение
1) запровадження, впровадження, заведення (нового ладу, законів, і т. ин.). Введение в действие (в силу) какого-л. закона - надання чинности (сили) якомусь законові. Введение в жизнь какого-л. мероприятия - запровадження в життя якогось заходу, переведення в життя. Введение кого-л. в грех, в искушение, в ошибку - призведення кого до гріха, спокуси, помилки. Введение во владение - увід у посідання (володіння), уводини, ув'язання (стар.);2) (предисловие) вступ, передмова, переднє (вступне) слово;3) Введение во храм Богородицы (21 ноября) - Уведення, Введення.* * *1) ( действие) уве́дення; впрова́дження, запрова́дження, впрова́джування, запрова́джування2) (вступление; отдел науки) вступ, -у -
17 ведомство
1) (отдел управления) урядництво, офіція, (руссизм) відомство;2) відання, уряд, присуд. Состоять, находиться в ведомстве, под ведомством - бути в урядництві, у відомстві, під віданням, під урядом, під присудом, підлягати кому.* * *ві́домство -
18 книга
1) книжка (мн. книжки, -жок), (значительнее объёмом или важностью) книга. [Петрусь до школи та із школи з книжками ходить та росте (Шевч.). Ах, я довго вас ждала, ще як над книжкою поезій сміялася, ридала (Тичина). Чи то вмер чернець у кельї, пишучи святую книгу? (Франко)]. -га в (целый) лист, в полулист - книжка (книга) на цілий аркуш, на піваркуша. -га в четвёртую, восьмую, шестнадцатую, двадцать четвертую долю листа - книжка (книга) у чвертку, у вісімку, у шістнадцятку, на двадцять четверту частину аркуша. -га Бытия, Чисел - Книга Буття, Чисел. -га живота - книга життя (буття), (слав.) книга живота, срвн. Живот 1. -га стихов - книжка (и книга) поезій. -га для чтения (хрестоматия) - читанка. -га актовая - книга актова. -га входящих, исходящих бумаг - книга вступних, виступних паперів. -га главная, бухг. - головна книга. -га жалоб, жалобная - книга для скарг. -га заборная - набірна книжка. -га записная - записник (-ка), нотаткова книжка, книжка для нотаток, книжка для записів (Грінч.). -га конторская - конторська книга. -га копирная - копірна книга. -ги метрические - книги метриків, книги ме[а]трикулярні, метрики (-ків). -га памятная - см. Книжка памятная. -ги писцовые - книги ґродські (стар.). -га подворная - дворова книга. -га поземельная - поземельна книга. -га поминальная - см. Поминальник. -га приходо-расходная - книга прибутків та видатків. - га разносная, рассыльная - розносна книга (книжка). -га расчётная - (роз)рахункова книжка. -га родословная - книга родоводу, родовідна книга. -га сборов - книга оплат. -га товарная - крамова (товарова) книга. -ги церковные - церковні книги. -га черновая - чорнова книжка. Вносить, внести в -гу - в[за]писувати, в[за]писати, заводити, завести до книги, записувати, записати в книгу. Закрывать, закрыть -гу - згортати, згорнути книжку, книгу. Открывать -гу - а) розгортати книжку (книгу); б) бухг. розпочинати книгу. Говорить, как по -ге - говорити, як з книги (з книжки, по книзі) читати. Ему и -ги в руки - йому і книжка в руки. [Письменному книжка в руки (Номис)]. Смотрит в -гу, видит фигу - дивиться в книгу, а бачить фигу. Работник -ги - см. Книжник 4;2) (глава, отдел в письмен. произведении) книга, відділ (-лу);3) анат. - см. Книжка 2.* * *кни́жка; (преим. более значительная по объёму или важности) кни́га -
19 книжка
1) книжка; срвн. Книга 1. Памятная -ка - пам'яткова книжка, (гал.) пропам'ятна книжка;2) анат. (третий отдел желудка жвачных) - книжка.* * *1) кни́жка; трудова́я\книжка — трудова́ кни́жка
2) анат. кни́жка -
20 отделяться
отделиться1) відділятися, відділитися, (расстаться) відлучатися, відлучитися, (отложиться, обособиться) відрізнятися, відрізнитися, відокре[о]млюватися, відокре[о]митися, відірватися, від'єднатися від кого, від чого. [Скажи ти серцю: відлучись від тіла (Л. Укр.)]. От партии -лась группа левых - від партії відрізнилася (відокремилася, від'єдналася) група лівих. -ться от родных (получив надел) - різнитися, відрізнятися, відрізнитися (відділятися, відділитися, відселятися, відселитися, відокре[о]млюватися, відокре[о]митися, відходити, відійти) від батьків. Кора хорошо -ляется от дерева - кора добре відлустується від дерева;2) (отграничиться) відмежовуватися, відмежуватися від кого, від чого;3) -ться от какого-л. фона - вирізнятися, визначатися на якому тлі.* * *несов.; сов. - отдел`иться1) відділя́тися, відділи́тися; (изолироваться, обособляться, отграничиваться) відокре́млюватися, відокре́митися, відмежо́вуватися, відмежува́тися; (отъединяться, обособляться) відрізня́тися, відрізни́тися; ( отлучаться) відлуча́тися, відлучи́тися2) (выделяться - о слюне, поте) виділя́тися, ви́ділитися3) ( получив надел) відділя́тися, відділи́тися, відрізня́тися, відрізни́тися4) строит. (несов.) відділи́тися; відокре́млюватися, відмежо́вуватися; відрізня́тися; відлуча́тися; вилуча́тися; відділя́тися, відрізня́тися
- 1
- 2
См. также в других словарях:
ОТДЕЛ — ОТДЕЛ, отдела, муж. 1. Одна из частей, на которые подразделяют какое нибудь целое на основании определенных признаков (книжн.). Историю обычно делят на три отдела; древнюю, среднюю и новую. 2. Часть учреждения или предприятия. Технический отдел.… … Толковый словарь Ушакова
ОТДЕЛ — структурное подразделение предприятия, организации, компании, банка, биржи; например, отдел заказов, отдел сбыта, отдел закупок, проектный отдел, расчетный отдел, конструкторский отдел, отдел маркетинга. Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш.,… … Экономический словарь
Отдел «К» — Отдел «К» Отдел по борьбе с компьютерными преступлениями и незаконным оборотом РЭС и СТС, является структурным подразделением службы криминальной милиции МВД, каждого субъекта Российской Федерации. Отдел «К», Находясь в составе ГУВД… … Википедия
отдел — См … Словарь синонимов
ОТДЕЛ — (военный отдел) в России 19 нач. 20 вв. административно территориальная единица, соответствует округу или уезду, в областях с казачьим населением (Кубанская и др.) … Большой Энциклопедический словарь
ОТДЕЛ — в биологии таксономическая категория (ранг) в систематике растений. В отделы (иногда сначала в подотдел) объединяют близкие по происхождению классы. Напр., классы двудольных и однодольных образуют отдел цветковых. Всего в систематике растений… … Большой Энциклопедический словарь
Отдел — структурное подразделение компании, организации, банка. Словарь бизнес терминов. Академик.ру. 2001 … Словарь бизнес-терминов
ОТДЕЛ — в геологии единица общей стратиграфической шкалы, наиболее крупное подразделение геологической системы. Объединяет отложения, образовавшиеся в течение геологической эпохи; подразделяются по характерным органическим остаткам на ярусы … Большой Энциклопедический словарь
ОТДЕЛ — ОТДЕЛ, а, муж. 1. Высшее подразделение в систематике растений, объединяющее близкие по происхождению классы. 2. Подразделение учреждения, предприятия или учреждение, входящее в состав какой н. организации. Продуктовый о. универмага. О. кадров. О … Толковый словарь Ожегова
ОТДЕЛ — (divisio), одна из осн. таксономич. категорий, занимающая в царстве растений самое высокое положение. О. объединяют близкие классы и различаются между собой наиб, фундаментальными особенностями организации и строения, т. е. соответствуют гл.… … Биологический энциклопедический словарь
ОТДЕЛ — наиболее крупное подразделение системы, имеющее планетарное распространение; представляет собой единицу третьего порядка общей стратиграфической шкалы. Это отл., образовавшиеся в течение геол. эпохи и отражающие определенный, достаточно крупный и … Геологическая энциклопедия
