осыпать

осыпать

1) обсипати, обсипати, (о мног.) пообсипати кого, що чим [Молодих обсипають зерном], посипати, посипати;

2) (каменьями) обсаджувати, обсадити, (украшать) оздоблювати, оздобити. Осыпать драгоценными камнями - обсадити, оздобити що самоцвітами;

3) (безл.: покрыть сыпью) обкидати, обкидати, обприщувати, обприщити, висипати, висипати на чому. [Висипало на губах]. Он в кори, всего -ло - він у кору, його всього обкидало. У него всё тело -ло - йому на всім тілі висипало. -пать, осыпать кого милостями, подарками - ущедряти, ущедрити кого ласкою, подарунками. -пать вопросами - закидати питаннями. -пать бранью - обкладати лайкою кого. См. Обсыпать. Осыпанный -

1) обсипаний;

2) (о)саджений, оздоблений чим.

* * *

несов.; сов. - ос`ыпать

1) ( обсыпать) обсипа́ти, обси́пати и пообсипа́ти, осипа́ти, оси́пати; обтру́шувати, обтруси́ти и пообтру́шувати; (усеивать кругом, сплошь) обсіва́ти и обсі́ювати, обсі́яти и пообсіва́ти

2) (перен.: щедро, в изобилии наделять чем-л.) осипа́ти, оси́пати, обсипа́ти, обси́пати; ( засыпать) засипа́ти, заси́пати и позасипа́ти; ( забрасывать) закида́ти, заки́дати

3) ( разваливать сыпучее) розкида́ти, розки́дати

техн., несов. осып`ать, сов. ос`ыпать

техн., несов. осып`ать, сов. ос`ыпать

техн. обсыпать, осыпать

техн. обсыпать, осыпать

1) загавкати, забрехати, (однокр.) гавкнути, брехнути; (затявкать) задзявкати, дзявкнути; (усиленно) загавкотіти, (сильно и неистово) завалувати. [Надворі загавкали собаки (Н.-Лев.). Отже собака забрехала (Квітка). Жадна собака не гавкнула на його (Крим.) Бісова собачня донюхалась і загавкотіла (Стор.)];

2) (осыпать бранью кого) залаяти, облаяти кого. [Запізнилась, посатаніла… залаяла Енея так… (Котл.)].

* * *

1) (относящ. к любви) любовний, любосний, коханий, закоханий, ласк. любенький, любесенький. [Любовні закляття (Франко). Пісні любовні грала (Грінч.). Любосний напиток (Куліш). Від жалю коханого (М. Вовч.)]. -ные ласки, радости, утехи - любовні ласки (втіхи), любощі, милощі, милування, любування, ласк. милуваннячко. [Все проминуло: милощі, любощі, ласки ясні (Черн.). Минулося милуваннячко (М. Грінч.)]. -ные взгляды - закохані погляди. -ные сети - любовні сіті, любовні тенета. -ное письмо, послание - любовний лист, любовна цидулка. -ное свидание - любовне побачення, любовні сходини (Крим.), любовна зустріч. -ные похождения, приключения - любовні авантури, пригоди. -ные отношения, -ная связь - любовні стосунки, звязок кохання. Вступить в -ную связь - зав'язати любовні стосунки з ким, злюбитися, полюбитися, покохатися з ким; срв. Слюбиться 2. Осыпать -ными ласками - любувати, милувати, голубити кого; срв. Ласкать. [Він її цілує, він її любує (Чуб. V). Не цілуй, не милуй, коли хисту нема (Чуб. V)]. -ные песни - любовні пісні, пісні кохання. -ное зелье - дання, давання, любощі, кохан-зілля. [Дання гірше під трутизни (Номис). Чи ти мені любощів дала? (Чуб. V). Дала дівчина козакові кохан-зілля спити (Пісня)];

2) (ласковый, дружеский) любовний, прихильний, ласкавий, люб'язний, приятельський. Встретить -ное отношение - зустріти ласкаве (прихильне, приятельське) ставлення.

* * *

1) (привлекательность, приятность) любість, милість, любота, утішність; (изящество) гожість; (любезность) люб'язність, ґречність; (благосклонность) ласкавість (- ости), прихилля (-лля); срв.

I. Милый 2 и 3. -лость этого ребёнка всякого поражает - любість (милість, утішність) цієї дитини кожного вражає;

2) (расположение, благоволение, одолжение) ласка, милость (-ти). [Легенди про рай, поруч з ідеєю про божу ласку чи неласку (Л. Укр.). Здобути ласку літературних меценатів (Крим.). Що-день хвалили бога за його милость (Квітка)]. Это для него особенная -лость - це для його (йому) особлива ласка. Он не достоин ваших -тей - він не варт вашої ласки. Что -лость ваша - що ласка (милость) ваша. [Подайте, що милость ваша (Тесл.)]. Монаршая -лость - а) (благоволение) монарша ласка; б) (отличие) відзнака (нагорода) від монарха. Божи[ь]ею -тью, по -ти божи[ь]ей - з ласки божої, ласкою божою. [З ласки божої художник (Єфр.)]. Вашими -тями - з вашої ласки. По вашей -ти - а) (из-за вас) через вас, з вашої причини. [Він німий лежить, холодний з моєї причини (Л. Укр.)]; б) (благодаря вашей доброте) з вашої ласки. [Кажете, що я п'яний? так не з вашої ласки! (Звин.)]. Из -ти, по -ти - з ласки. [Служить з ласки (Номис)]. Жить из -ти у кого - жити з ласки, жити на ласкавому хлібі (поэт. на божій харчі) в кого. [Йому не довелось-би помирати в своєї сестри на ласкавому хлібі (Куліш). В його росло, на божій харчі, за дитину чиєсь байстря (Шевч.)]. Быть в -ти у кого - мати ласку чию, тішитися чиєю ласкою, користуватися з ласки чиєї. Войти, попасть в -лость к кому - підійти (втереться: підбитися) під ласку кому, здобути ласку, здобутися ласки в кого. [Чи підбилась моя Уля своєму батькові під ласку? (Мова)]. Выйти из -ти у кого, лишиться -ти чьей, утратить чьи -ти - втратити ласку (реже ласки, р. п.ед.), загубити ласку чию. [Втратив панську ласку (Куліш). Боїться ласки втратити (Звягельщ.)]. Добиваться, искать -ти у кого - запобігати ласки чиєї или в кого. Добиться чьей -ти, чьих - тей, приобрести, снискать чью -лость - запобіг(ну)ти ласки чиєї или в кого, дістати ласки в кого, здобути, з'єднати ласку чию или в кого. [Тоді цариця запобігне ласки, як нас оддасть йому? (Куліш). Такої ласки дістану і в Параски (Номис). Замість всім з'єднать ласку ти сам станеш ласки негідним (Франко)]. Положиться на чью -лость - спуститися (покластися) на чию ласку. Иметь -лость (сожаление) к кому - зглянутися на кого. Оказывать -лость кому - робити ласку кому; см. Оказывать 2. [Думають, що це вони ласку мені роблять, коли дозволяють працювати на їх (Крим.)]. Оказывать -лости кому, осыпать -тями кого - виявляти велику ласку до кого, дарувати кому свою велику ласку. Не оставить кого своей - тью - не забути (не поминути) кого своєю ласкою, не позбавити кого своєї ласки. Просить - ти у кого - просити ласки (реже милости) в кого. -ти прошу, -ти просим (пожалуйте) - просимо (на милость), милости просимо. Переложить, переменить, сложить гнев на -лость - з[пере]мінити гнів на ласку. Сделайте -лость - а) (явите) зробіть ласку, будьте ласкаві; б) (в ответе на просьбу: пожалуйста) будь ласка, будьте ласкаві, дуже прошу, та прошу. Сделайте -лость кушайте - будьте ласкаві споживайте (їжте);

3) (в обращении, титуле) милость, (зап., полон.) мосц[т]ь (-ц[т]и), (редко) добродійство. Ваша -лость - ваша милость (зап., ваша мосць), ваше добродійство, (фам., устар.) вашець (-ци, ж. р.) вашмосць. [Просимо вашої милости і на обід (Н.-Лев.). Багато пристає на вашу мосць, а инші Коваленка, обстоюють (Грінч.). Якби то, ваше добродійство, ви нам милостиню подали (ЗОЮР. II)].

* * *

1) ми́лість, -лості; (благоволение, расположение) ла́ска

2) (благодеяние; дар) ми́лість, доброді́яння

3) (свойство, качество) редко ми́лість; люб'я́зність, ласка́вість, -вості; уті́шність, -ності

обметать, обмести

I. обмітати, обмести, (о мног.) пообмітати що; (мести долой с чего-либо) змітати, змести з чого; (пыль) обтирати, обтерти, (о мн.) пообтирати. [Візьми віник та обмети біля хати]. Обмети статуэтки осторожнее - пообтирай (обітри) обережненько статуйки. -тать, -мести стены - обтирати, обтерти и пообтирати стіни; (веником, метёлкой) обмітати, обмести, пообмітати (стіни). Обметённый - обметений, зметений, обтертий. Обмётываться, обметаться, обместися - обмітатися, обместися, змітатися, зместися, обтиратися, обтертися.

II. Обмётывать, обметать и обметнуть -

1) (окидывать что чем) обкидати, обкидати, (о мног.) пообкидати що чим;

2) (обносить, окружить) обкидати, обкидати, обносити, обнести, оточувати, оточити що чим. Обметать окопом - обкопати;

3) (обшивать через край) обкидати, обкидати [Обкидай комір заполоччю], зариговувати, заригувати. -тывать, - тать петли - обкидати, обкидати петлі;

4) (безл.) - см. Осыпать, Окидывать, -тало лицо, губы - висипало на лиці (на виду), на губах. -тало тело - висипало на тілі. Обмётанный - обкиданий. Обмётываться, обметаться, обметнуться -

1) обкидатися, обкидатися;

2) см. Промахнуться. Обметнулся да попал в окно - про[об]махнувсь та й влучив у вікно.

* * *

несов.; сов. - обмет`ать

1) обме́тувати, обмета́ти; ( петли) обкида́ти, обки́дати и пообкида́ти

2) несов. безл. обки́дати и пообкида́ти, обси́пати и пообсипа́ти

1) прокляття, кляття, клятьба, проклін (-кльону). [Нехай ляже прокляття на йому (Неч.-Лев.). Ой згадай про мене, здійми кляття з мене (Гатц.). Клятьба неправа звернеться на вас (Л. Укр.). Батькова та матчина молитва із моря виймає, а проклія у калюжі топить (Номис). Знай: спадщини тобі я ввік не відпишу, а те, то я сказав, прокльоном завершу (Самійл.)];

2) церк. - см. Анафема. Наложить на кого -тие - накласти клятьбу (анафему) на кого. Предать кого -тию - виклясти кого, клятьбу виректи кому. Преданный -ти кем - виклятий від кого;

3) (брань) проклін и прокльон (-льону), кльон (-ну). [Отут-то було плачу та прокльонів (Свидн.). Її кльони й прокльони (Мирн.)]. Слать -тия кому, осыпать -тиями кого - слати прокльони кому, кидати прокльони, прокльонами на кого.

* * *

1) прокляття́; ( брань) проклі́н, клятьба́, диал. кляття́

2) в знач. межд. прокля́ття, [а, ] все зле та лихе́