основний+закон

основний, засновний; головний, провідний. [Основна, провідна ідея. Основний закон. Основний пункт, з якого ми повинні виходити]. -ной фонд, капитал - основний фонд, стовповий фонд, стовп. -ные части - головні частини.

* * *

1) конституція, основний закон

2) статут

3) будова тіла, конституція

4) склад

* * *

1) конституція, основний закон; устав, статут

2) icт. указ, постанова, кодекс

1) статура, склад, конституція

2) склад, будова; фiз. будова

adj амер. юр. основний

- organic law амер. юр. основний закон, конституція

- organic act закон про утворення нової "території" чи перетворення "території" в штат (США)

1) органічний; зв'язаний з життям організму

2) органічний, що належить до рослинного або тваринного світу

3) організований, систематизований; скоординований

4) погоджений; взаємозалежний

5) природжений

6) амер., юр. основний

7) військ. штатний, табельний

* * *

1) органічна речовина

2) органічне добриво

1) органічний, який входить до органічної системи; пов'язаний з життям організму

2) органічний, який належить до рослинного або тваринного світу

3) організований, систематизований; координований; погоджений; взаємозалежний

4) уроджений; конституціональний

5) aмep.; юp. основний

6) вiйcьк. який входить до складу; штатний; табельний

7) натуральний; вирощений, виготовлений без застосування хімічних добрив, пестицидів, консервантів

1. закон

2. право

3. (laws) збірка законів (прийнятих се сією законодавчих зборів штату, США)

- consular law консульське право

- diplomatic law дипломатичне право

- fundamental law основний закон, конституція

- internal law внутрішнє право

- international law міжнародне право

- international humanitarian law міжнародне гуманітарне право

- international private law міжнародне приватне право

- martial law військовий стан

- objective laws об'єктивні закономірності

- private law приватне право

- public law публічне право

- international public law міжнародне публічне право

- international regional law міжнародне регіональне право

- statute law статутне право, "писаний закон"

- universal international law універсальне міжнародне право

- basic laws of development основні закони розвитку

- dialectical law of opposites діалектичний закон протилежностей

- domestic law of the receiving state національні закони країни перебування

- law of economic rationality закон економічної раціональності

- law of nations міжнародне право

- law of one price закон однієї ціни

- L. of the Sea морське право

- law of the treaties договірне право

- laws of war закони війни

- universal law of motion універсальний закон руху/ розвитку

- conflict of laws положення двох або більше законів, що суперечать один одному

- laws of history історична закономірність

- modification of internal law модифікація внутрішнього законодавства

- primacy of international law over internal legislation примат міжнародного права над внутрішнім законодавством

- in full conformity to international law у цілковитій відповідності з міжнародним правом

- in the perspective of international law у світлі міжнародного права

- to be pursuant to the domestic law of the receiving state відповідно до національних законів держави перебування

- to be under martial law бути у військовому стані, жити в умовах військового стану

- to break the law порушити закон

- to declare martial law запровадити військовий стан

- to evade the law обходити закон

- to faithfully execute the law неухильно виконувати закони

- to follow the law підкорятись закону; слідувати закону

- to keep within the law не порушувати закону; триматись в рамках закону

- to lift martial law відмінити військовий стан

- to observe the law підкорятись закону; слідувати закону

- law and order правопорядок

Кант, Іммануїл (1724, Кенігсберг, нині Калінінград - 1804) - нім. філософ. Видатне місце К. в історії світової філософської думки визначається насамперед тим, що він осмислив і узагальнив основні проблеми філософії взагалі і особливо Нового часу, подав їх у вигляді співвідношень: чуттєвість і мислення, розсудок і розум, річ у собі і явище, апріорне й апостеріорне, свобода і причинність, пізнаваність світу та її межі Г. оловна риса його вчення - проблемність і проблематичність. К. по суті зібрав класичні нерозв'язані проблеми і зробив спробу їх самостійного осмислення. Під таким кутом зору його філософія стала своєрідною системою проблем, а оскільки в його підходах до їхнього розв'язання виявилося багато суперечливого і, отже, проблемного, то його вчення в цілому стало першою ланкою нім. класичної філософи, яка прямо чи опосередковано вирішувала низку фундаментальних філософських проблем. Тому К. підставово вважають засновником нім. класичної філософії. Еволюція поглядів К. охоплює три періоди. Перший із них - докритичний, коли він займався багатьма питаннями природознавства і філософії. Найважливіші досягнення цього періоду: розробка космогонічної гіпотези і підхід до критичної філософії (в дис. "Про форму і принципи чуттєвосприйманого і умопізнаваного світу", 1770). В другий, критичний, період увага К. була зосереджена на трьох головних проблемах: Що я можу знати? Що я повинен робити? На що можу сподіватися? На перше питання відповідь дала "Критика чистого розуму" (1781), на друге - "Критика практичного розуму" (1788), на третє - "Релігія в межах тільки розуму" (1793). "Критика здібності судження" (1790) мала за мету поєднати трансцендентальне і трансцендентне через естетику і телеологію. В 1793 р. намітився третій період еволюції К.— антропологічний (з листа до Штейдліна від 4 травня 1793 р.) і коло питань розширилося. Це було наслідком того, що К. розрізняв два поняття філософії: шкільне і таке, що охоплює все життя людини, всю сукупність її відношень до світу і суспільства. В "Логіці" (1800) К. до вищезазначених проблем додає четверту: Що таке людина? У цей період К. вважає, що на перше питання відповідає метафізика, на друге - мораль, на третє - релігія і на четверте - антропологія. Але по суті все це можна було б звести до антропології, бо три перших питання відносяться до останнього. Можливість такого віднесення у К. ґрунтується на тому, що сутність людини він вбачав у її душі, а всі без винятку здібності останньої зводяться до трьох: пізнавальної, почуття задоволення і незадоволення, бажання. К. наполягав, що друга і третя з них не вичерпуються першою. Система філософії К. є зображенням такої "системи всіх здібностей людської душі", в якій вони знаходяться в певній субординації, а знання підпорядковане вищим цілям людського існування. Саме тому К. і обмежив знання, щоб дати місце вірі, бо саме в сфері моралі і релігії зосереджуються кінцеві цілі життя. Але слід додати, що обмеження знання вірою є і зворотне обмеження віри, бо при цьому виокремлюється сфера досвіду, яка їй непідвладна, і відносно самостійна сфера моралі Ц. і обмеження загалом мають таку структуру: існують речі в собі, вони впливають на чуттєвість і викликають почуття, які, однак, не мають нічого спільного з речами в собі. Почуття впорядковуються формами споглядання - простором і часом, котрі мають апріорний характер (див. апостеріорі і апріорі). Таке поєднання породжує явища як предмет пізнання С. аме пізнання - синтез явищ і мислення та його форм - категорій, які також апріорні. Сукупністю такого знання є досвід, а мисленням, в даному застосуванні, - розсудок (див. розсудок і розум) Ч. уттєвість і розсудок передують досвіду, обумовлюють його, становлять трансцендентальні умови пізнання. За межами їх залишаються речі в собі: вони трансцендентні, непізнаванні. Але розсудок прагне осягнути і їх і перелітає по той бік досвіду, внаслідок чого перетворюється на чистий розум, тобто такий, що не поєднується з чуттєвими даними. Спроби такого осягнення породжують суперечності, яких К. виділяє три групи: антиномії, паралогізми, ідеал чистого розуму. Недолік теоретичного розуму долає практичний, моральний, який формулює основний закон - категоричний імператив - у його різних формах. Цей закон виражає свободу волі, її незалежність від чуттєвого світу, в якому живе людина. Щоб спонукати її виконувати закон і підтримати в такому виконанні, необхідні опори, підстави, які К. назвав постулатами; існують Бог, свобода волі, безсмертя душі - так відбувається перехід у сферу релігії. Предмети постулатів - це найважливіші для життя речі в собі. їх буття стверджується не знанням, а вірою. Таким чином теоретичний розум внаслідок своєї обмеженості переходить в практичний, а останній - в релігію, яка виконує також обмежену, але дуже важливу роль: моральний закон випливає не з неї, а тільки підтримується нею. Ця її обмеженість очевидна з загальної формули К., котра знайшла свій відбиток в одній із головних його праць "Релігія в межах тільки розуму". Всі види розуму і віра в сукупності становлять сутність людини, а вся система К. - антропологію.

[br]

Осн. тв.: "Загальна природна історія і теорія неба" (1755); "Критика чистого розуму" (1781); "Пролегомени..."(1783); "Критика практичного розуму" (1788); "Критика здатності суджень" (1790); "Антропологія з прагматичної точки зору" (1798)та ін.

 ж закон; положення; ustawa wyborcza: положення про вибори; А ustawa zasadnicza: основний закон, конституція

- Constitution

1) конституція, основний закон; устав, статут

2) icт. указ, постанова, кодекс

1) статура, склад, конституція

2) склад, будова; фiз. будова