-
1 он мне люб
prongener. me es querido, me gusta -
2 люб
в знач. сказ. кому уст. и фольк. азиз (дилхоҳ, маҳбуб, маъқул) аст; он мне люб вай ба ман азиз аст; мне любы народные песни ба ман сурудҳои халқӣ маъқул(анд) -
3 люб
-
4 люб
разг. -
5 люб
-
6 люб
разг. -
7 люб
-
8 люб
-
9 люб
любий, (изредка, в нар. творч.) люб, мил; см. Любимый 2. [Од бога люб, од попа шлюб (Макс.)]. Он нам люб - він нам любий, до вподоби, до мислі.* * *предик.лю́бий; ( милый) ми́лийты \люб мне — ти лю́бий (ми́лий) мені́, ти мені́ до вподо́би
-
10 люб
-
11 люб
-а, -оεπ.με σημ. κατηγ. αρέσω•ты люб мне μου αρέσεις.
-
12 люб
[ljub] pred. (+ dat.; f. люба, n. любо, pl. любы):"Вы молоды, вам любы турниры и праздники" (А. Пушкин) — "Siete giovane, amate feste e tornei" (A. Puškin)
-
13 милый
прлг.I. 1) (любый, любимый, дорогой) любий, милий, коханий. [Доню моя, дитя моє любе! (Шевч.). Прости мені, мій голубе, мій соколе милий! (Шевч.). Добри-вечір, милий сину! (Рудан.). Вибачай, невісточко кохана! (Самійл.)]. -лый друг - любий (милий, коханий) друг. [Друзі кохані! (Грінч.)]. -лый дружок - любчик (любий), любко, милий, миленький, коханий (-ого); срв.II. Милый. Мой -лый! - а) (ласк.) мій милий! (мій) любоньку (им. любонько)! мій любцю! (моє) серденько! б) (пренебр., снисход.) (мій) голубе! (мій) голубе милий! (мій) лебедику! чоловіче (добрий)! дядечку! [А чого тобі треба тут, голубе? Іди собі, звідки прийшов (Брацлавщ.). Не баріться, чоловіче, як хочете жити (Кінець Неволі)]; срв. Милейший 2. Моя -лая! - а) (ласк.) моя люба! (моя) любонько (им. любонька)! (моє) серденько! небого! [«Сховайте мене!» - «Де-ж я тебе, любонько, сховаю?» (Франко)]; б) (пренебр.) моя люба! небого! [Чого це ви, небого, плюєтеся? Плюнуть і я вмію (Крим.)]. Мои -лые! - мої любі! люб'ята! (пренебр.) голуби (голуб'ята) мої! лебедики! Более -лый - см. Милее 1. Самый -лый - см. Милейший 1. Чрезвычайно -лый - надзвичайно любий (милий), любісінький, милісінький. Насильно мил не будешь - на милування нема силування (Крим.). Не по-хорошу мил, а по-милу хорош - не тим любий, що хороший, а тим хороший, що любий;2) (привлекательный) любий, милий, (доставляющий приятность) утішний, утішливий; (любезный) люб'язний, ґречний; (благосклонный) ласкавий, прихильний; (красивый, хороший) гарний, гожий. -лое дитя - люба (мила, втішна, втішлива) дитина. [Що то за люба дитина мій Карпо! (Н.-Лев.). Учителі аж нарадуватися не могли на втішну дитину (Крим.)]. -лый человек - мила людина. Она очень - ла - вона дуже мила. [Дівчата такі милі, скромні (Ол. Пчілка)]. -лый взгляд, голос, -лая улыбка - милий (любий) погляд, голос, усміх. Как это -ло! - як це гарно! як це любо! як це гоже!3) (приятный кому) любий, милий, приємний, люб'язний, (редко) коханий кому. [Працюю над любою мені наукою (Крим.). Кожній матері своя дитина мила (Квітка). Хоч за самого біднішого, аби тобі люб'язний (Квітка). Оця сорочка така мені люб'язна (Борзенщ.). Валерова сестра така мені кохана (Самійл.)]. Ему ничто не -ло - йому ніщо (в світі) не миле. [Усім людям тепер не дуже що миле (Чигиринщ.). Як злучаться по любові, то все миле буде (Чуб. V)]. Свет мне стал не мил - світ мені не милий став, світ мені знемилився (и не змилився).II. Милый, сщ. - милий (-лого), любий (-бого), люб (-ба), любко, (редко) любець (-бця), коханий, коханок (-нка), ласк. миленький, любенький, любонько, любцьо, любчик, коханочок (-чка). [(Море) знає, де мій милий, бо його носило (Шевч.). Піду шукать миленького, втоплю своє горе (Шевч.). А без любого сама горе я горюю (Боров.). На що люба любувала? (ЗОЮР. II). Прощалася зі своїм любком (Франко)]. Милая, сщ. - мила (- лої), люба (-бої и -би), любка (-ки), кохана (-ної), ласк. миленька, любенька, любочка, любонька, любця. [Милий милу покидає (Пісян). Підійшов під двері милої (Крим.). Тепер свою любу я везу до шлюбу (Рудан.). Моя далека любка (Вороний). Прощатися прийшов я, кохана, з тобою (Л. Укр.)]. Милые, сщ. - коханці (-ців), коханки (-ків), закохані (-них), люб'ята (-б'ят). -лые бранятся, только тешатся - милі посваряться - ще краще помиряться. -лого побои не долго болят - милого друга мила й пуга.* * *1) прил. ми́лий; (дорогой, любимый) лю́бий, коха́ний; ( любезный) люб'язний, ласка́вий; ( красивый) га́рний; ( доставляющий удовольствие) уті́шний2) (в знач. сущ.: возлюбленный) милий, -ого, лю́бий, коха́ний -
14 приятный
приємний; любий, милий, солодкий, утішний, приязний; (угодный, нравный) угідний, уподібний, люб'язний. [Наче вітерець шелесне в листі, - такаи його була приємна й тиха мова (Г. Барв.). Романюки приємні люди (Кам'ян.). До любої праці любо й братися. Праця богові, як і молитва, мила (Самійл.). Що то за втішні та швидкі тії харківські молодиці (Стор.). За столом ведеться бесіда утішна (Федьк.). Буває, що з бідною приязніше шматок хліба з'їсти, ніж з багатою (Костом.)]. Не всё -ное полезно - не все приємне на користь. -ная погода - приємна погода. -ный вкус, запах, цвет, звук, голос - приємний смак, (за)пах, колір, звук, голос. -ное чувство - приємне, втішне, солодке почуття. -ные вести, новости - приємні, втішні вісті, новини. -ная беседа - приємна, люба, втішна розмова. -ная неожиданность - приємна, мила несподіванка. -ные мысли, воспоминания - приємні (втішні, солодкі) думки, спомини. -ный человек - приємна, мила людина. -ные моему сердцу люди - любі, милі моєму серцю люди, люб'язні мені люди. Кому что -но - кому що до вподоби (до любости, до любови), кому що вподібне. Считаю -ным долгом - за приємний (за милий) обов'язок, за приємну (за милу) повинність уважаю.* * *приє́мний; ( привлекательный) прива́бливий; ( милый) ми́лий -
15 любезность
1) ласкавість, приязність, прихильність, привітність, люб'язність, (вежливость) увічливість, чемність, ґречність (-ности). [Ласкавість панова збила Лаговського з пантелику (Крим.). То була одна ввічливість (Куліш)]. Он имел -ность предупредить меня - він ласкаво попередив (перестеріг) мене, він був ласкавий попередити мене. Разговаривал со свойственной ему -стью - розмовляв із властивою йому (для його) ввічливістю. Окажите -ность - зробіть ласку. Говорить -ности - бути солодким на мову з ким, говорити милі речі кому, (фам.) мастити медом кого. Он проявил безграничную -ность по отношению ко мне - він виявив безмежну прихильність (ласкавість) до мене. -ность характера - привітність (ласкавість) вдачі;2) -сти - залицяння, женихання; срв. Любезничанье 2. [Гнат був сунувся до неї з жениханням (Крим.)].* * *1) люб'я́зність, -ності, ласка́вість, -вості2)любе́зности — (мн.: любезные слова) ми́лі ре́чі
-
16 любовь
1) к кому (страсть, любовн. влечение) кохання, ласк. коханнячко, любов (-бови), любощі до кого, любість (-бости), (влюблённость) закохання в кому, (симпатия) милування. [Кохай, поки серце кохає, усе за кохання віддай (Грінч.). Ой, боже, боже, що та любов може! (Пісня). Хто не знає закохання, той не знає лиха (Пісня). Се на мене любощі напали (Квітка). На милування нема силування (Приказка)]. Пылкая, пламенная -бовь - палке кохання, жагуча любов. Безумная -бовь - шалене (за)кохання. Первая -бовь - перше (за)кохання, перша любов. -бовь мужчины, женщины - чоловіче, жіноче кохання, чоловіча, жіноча любов. Нежная -бовь - ніжне кохання, ніжна любов. Искренняя, настоящая -бовь - щире кохання, щира любов. Возбудить в ком -бовь - збудити кохання в кому, закохати кого в собі и в себе. Вспыхнуть -вью - спалахнути любов'ю, коханням. Воспылать -вью - зайнятися (запалати) коханням, любов'ю, розкохатися. [Бідахи розкохались аж з лиця спали, схнуть (М. Вовч.)]. Об'ясняться в -ви - освідчувати кохання кому, освідчуватися (про кохання) перед ким и кому. Об'яснение в -ви - освідчення (про кохання). Жениться, выйти замуж по -ви - дружитися (заміж піти) з любови (и по любові), до сподоби, по любості, взяти жінку до любови. [Та узяв жінку не до любови (Пісня). Заміж пішла по любості (М. Вовч.)]. Брак по -ви - шлюб до (з) любови (до сподоби). С -вью - до любови, кохано; срв. Любовно. [Кріпко до любови поцілувались (Г. Барв.). Його сонечко пестить кохано (Л. Укр.)]. Мне не дорог твой подарок, дорога твоя -бовь - не дороге дарування(чко), дороге твоє кохання(чко). Старая -бовь долго помнится - давнє кохання все перед очима. Умирать, погибать от -ви - помирати, гинути з кохання, з любови. [Нехай будуть люди знати, як в любови помирати (Пісня)]. -бовь сильнее смерти - кохання дужче (могутніше) за (над) смерть. Нашим новобрачным совет да -бовь! - нашим молодятам не сваритися та любитися;2) (любовн. ласки, утехи) любощі, пестощі, милощі (-щів), милування, любість (- бости), ласка, кохання. [Пестощі, любощі, сяєво срібнеє хвиля несе в подарунок йому (Л. Укр.). Болять мене руки, ноги, болять мене кості, гей, якби то од роботи, а то од любости (Пісня)];3) (предмет любви) кохання(чко), милування(чко), закохання(чко). [Кохання моє, я тобі світ зав'язав! (М. Вовч.). Любчику мій, милуваннячко моє (Крим.). Нема мого миленького, нема закохання (Пісня)];4) (нравственн. чувство) любов (-бови), люба. [Чи ж я не смію домагатися любови та щирости од дітей? (Крим.). Хто не любить - не пізнав бога, бо бог - любов (Єванг.)]. Вера, надежда, -бовь - віра, надія, любов. Родительская -бовь - батьківська любов. Сыновняя -бовь - любов до батьків, синівська любов. Братская -бовь - братерська (братерня, братня) любов. Супружеская -бовь - подружня любов, подружнє кохання. -бовь к ближнему - любов до ближнього, братолюбність (-ности). [У братолюбності треба жити (Міущ.)]. Пребывать в -ви - пробувати в любові. Приобрести чью -бовь - здобути чию любов, (симпатию) підійти кому під ласку. [Підійдеш йому під ласку (Куліш)]. Из'являть -бовь к кому - виявляти любов (ласку, прихилля) до кого, жалувати кого;5) (наклонность) замилування, любов, нахил, охота, хіть (р. хоти, диал. хіті) до чого, прихильність, прихилля до кого. [З їх естетизмом та замилуванням до краси (Єфр.)]. Заниматься чем с -вью - працювати коло чого з любов'ю, залюбки, з замилуванням. Питать -бовь к чему - кохатися в чому. [Щиро кохався пан у горілках та медах (Грінч.). Кохається він у гарних конях (Грінч.)]. Он относится к вам с -вью - він ставиться до вас з любов'ю, з прихильністю, прихильно.* * *любо́в, -і; (преим. влечение к лицу другого пола, любовные отношения) коха́ння, лю́бощі, -щів, ми́лість, -лості, жениха́ння -
17 минута
1) (1/60 градуса) мінута;2) (1/60 часа) хвилина, мінута. [Кожна година ділиться на шістдесят хвилин (Герин.)]. Пять -нут десятого - п'ять хвилин на десяту или п'ять хвилин по дев'ятій. Без десяти (-нут) восемь - за десять хвилин восьма. Поезд отходит в восемь без десяти (-нут) - поїзд рушає (іде, піде) за десять хвилин до восьмої;3) -нута, -нутка (приблизит. мера времени) - хвилина, хвилинка, (зап.) хвиля, хвилька, часина, часинка, (редко) мінута, мінутина, мінутка. [Зажди одну хвилину (Куліш). Підождіть хвилинку (Самійл.). Рахувала день свій з тої хвилі, коли… (Коцюб.). Не раз спогадаю часини сі любі (Л. Укр.). Я таку часинку вигадала, як вона не плакала (М. Вовч.). За одну мінутину зладив кочержилно (Харківщ.)]. В данную, в настоящую, в эту -ту - цієї хвилини, в цю хвилину, (приблиз.) під цю хвилину. В ту, в ту же, в ту самую -ту - тієї, тієї-ж, тієї самої хвилини, в (или під) ту, в ту-ж, в ту саму хвилину. Я приехала в ту самую -ту, когда он выезжал - я приїхала саме в (під) ту хвилину, як він виїздив. В -ту, в одну -ту (сделать что-л.) - за одну хвилин(к)у, за хвильку, (редко) однією мінутою (зробити щось). [За хвильку зроблю (М. Грінч.). Я зараз, однією мінутою повернуся (Мирний)]. В такие -ты - в (під) такі хвилини, такими хвилинами. [Розум у чоловіка під такі хвилини спить (Кониськ.)]. В хорошую -ту - в (під) добру хвилину; під добру руч. [Я підкотився (до нього) під добру руч (Харківщ.)]. В -ту смерти - у хвилину смерти, у смертну годину, смертної години, у смертний час. Сию -ту (сейчас же) - зараз, заразісінько, цієї-ж хвилини, цю-ж мить. [Іду, йду! Ось заразісінько (Короленко). Цю-ж мить іди сюди! (Брацлавщ.)]. Каждую -ту - що-хвилини, кожної хвилини. Мне дорога каждая -та - мені дорога кожна хвилина. Каждая -та у меня на счету - кожна хвилька в мене порахована. На -ту, на -тку - на хвилину, на хвилинку (на хвильку), на часину, на часинку. [Замовкла на хвилину (Н.-Лев.). Не стулю ні на хвильку очей (Л. Укр.). Забігає до мене на часинку мій приятель (Крим.)]. Не уснула я и на -тку - не заснула я й на хвилинку (на волосинку), на макове зерно. С -ты на -ту - кожної хвилини, з хвилини на хвилину; (вот-вот) ось-ось, далі-далі, затого. [Ми його ось-ось ждемо (М. Грінч.). Він далі-далі прийде (Звин.)]. Через какую-нибудь -ту - за яку(сь) хвилин(к)у. Свободная -тка - вільна хвилинка, годинка. [Як вилучилася мені годинка, нишком побігла сама до неї (М. Вовч.)]. Нет (ни) -ты свободной - нема(є) хвилин(к)и вільної. Нет (ни) -ты покоя (отдыха, передышки) - нема просвітлої (редко промитої) години; нема просвітку кому. Делать что в свободные -ты - робити що вільними хвилинами.* * *1) ( мера времени) хвили́на; ( короткий промежуток времени) часи́на, уменьш.-ласк. часи́нкабез десяти́ мину́т пять часо́в — без десяти́ хвили́н п'ять годи́н, за де́сять хвили́н п'я́та годи́на
2) ( часть градуса) міну́та -
18 Нелюб
прлг. нелюбий, немилий. -люб он мне - не любий (не милий) він мені, він мені не до вподоби, він мені осоружний. -ба кума, немилы и гостинцы - нелюба кума, немилі й гостинці.
См. также в других словарях:
ЛЮБ — ЛЮБ, так сват, не люб, от добрый человек. Ваш товар нам люб; люб ли вам наш? говорят сват отцу невесты. | Любка, растение Orchis moris, дремлик. | Растен. Platantera bifolia, перелой, кукушкины слезки. Любой, твер., пск. любный, который, при… … Толковый словарь Даля
люб — а, о. кратк. прил. в функц. сказ. Нар. поэт. Мил, дорог; нравится. Он люб мне. Мне любы праздники, встречи с родными … Энциклопедический словарь
ЛЮБ — ЛЮБ, люба, любо, в знач. сказуемого (устар. и нар. поэт.). Мил, дорог, приятен, нравится. «Ты опять мне попрежнему люб.» Достоевский. «Не любо не слушай, а врать не мешай.» (посл.) «Любо тогда и жаркому солнцу оглядеться с вышины и погрузить лучи … Толковый словарь Ушакова
люб — а, о.; кратк. прил. в функц. сказ. нар. поэт. Мил, дорог; нравится. Он люб мне. Мне любы праздники, встречи с родными … Словарь многих выражений
люб — а, о, в знач. сказ. устар. и народно поэт. Мил, дорог; нравится. [Барон:] Вы молоды; вам любы Турниры, праздники. А я на них Уж не гожусь. Пушкин, Скупой рыцарь. [Марфа Борисовна:] Ты люб мне, я другого Хозяина себе и не желаю. А. Островский,… … Малый академический словарь
насильно мил(люб) не будешь — Насилу не быть милу. Ср. За что же (мне на вас) сердиться? Какое же особое право имею я на вас? Нравлюсь я вам, и вы мне нравитесь. А нет, так и я нет. Насильно мил не будешь. Н. Макаров. Воспоминания. 4, 2. Ср. Милый мой, ты чрезвычайно со мной… … Большой толково-фразеологический словарь Михельсона
нравиться — Влюбиться, полюбиться, взглянуться, приглянуться, прийтись по вкусу (по душе, по мысли, по нраву, по нутру, по сердцу), войти (вкрасться, втереться) в милость. Мне нравится, мне приятно (угодно, благоугодно), меня радует, я люблю что, любуюсь… … Словарь синонимов
МИЛЫЙ — МИЛЫЙ, любезный, любый, любимый, любви достойный; дорогой, желанный; привлекательный, заставляющий себя любить; приятный на вид, хорошенький: нежный, кроткий, любовный; баженый, моленый; грациозный, обаятельный в обращении. Милый мне человек,… … Толковый словарь Даля
Державин, Гавриил Романович — — знаменитый поэт, государственный человек и общественный деятель второй половины прошлого и первой четверти нынешнего столетия (р. 3 июля 1743, ум. 8 июля 1816). Предок его, татарский мурза Багрим, в ХV столетии, в княжение Василия… … Большая биографическая энциклопедия
Филарет Дроздов — (до пострижения Василий Михайлович) митрополит московский, род. 26 дек. 1782 г. в городе Коломне Московской губернии, где отец его Михаил Феодорович был соборным протоиереем; умер 19 нояб. 1867 г. После домашнего воспитания под руководством… … Большая биографическая энциклопедия
ДРУЖЕЛЮБНЫЙ — ДРУЖЕЛЮБИЕ, ДРУЖЕЛЮБНЫЙ Известный немецкий лингвист Фр. Клюге, много занимавшийся вопросами происхождения (этимологии) и употребления слов, писал: «Наши слова возникают как народные песни. Мы не знаем, откуда они происходят. Они живут долгой… … История слов
