-
1 овоч
-
2 овочі
мн.vegetables, greens -
3 овоч
= о́вощ, -а1) (род. - о́вочу, о́вощу) о́вощи, о́вощ2) (род. -у) плод, (мн. ч.) плоды́; ( садовые) фру́кты -
4 овоч
légume -
5 овоч
ბოსტნეული -
6 овочі
-
7 овочі
zarzavat, sebze -
8 овочівник
-
9 овочівництво
-
10 овочівник
-а; спец.овощево́д -
11 овочівництво
-а; с.-х.овощево́дство -
12 овочівниця
-іовощни́ца -
13 овочівницький
с.-х.овощево́дческий -
14 свіжі овочі
-
15 тушковані овочі
-
16 фермер-овочівник
ч -
17 морожені овочі
-
18 овощевод
овочівни́к, -а; ( огородник) горо́дник -
19 овощеводство
овочівни́цтво; ( огородничество) горо́дництво -
20 овощеводческий
овочівни́цький; ( огороднический) горо́дницький
См. также в других словарях:
овочівництво — [овоч іўни/цтво] ва, м. (на) в і … Орфоепічний словник української мови
овочівник — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
овочівництво — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
овочівницький — прикметник … Орфографічний словник української мови
овочівник — а/, ч. Той, хто вирощує овочі … Український тлумачний словник
овочівництво — а, с. 1) Вирощування овочів як галузь сільського господарства. 2) Наука, що вивчає біологію овочевих рослин та прийоми їх вирощування … Український тлумачний словник
овочівниця — і. Жін. до овочівник … Український тлумачний словник
овочівницький — а, е. Стос. до овочівництва … Український тлумачний словник
овоч — заст. о/вощ, у, ч. і рідко ж. 1) тільки ч., перев. мн. Плоди городніх (рідше польових) рослин та зелень, що вживаються як їжа; городина. 2) тільки ч., перев. мн., рідко. Плоди садових (рідше лісових) дерев та кущів; фрукти, садовина. 3) ч. і ж.,… … Український тлумачний словник
овоч — іменник чоловічого роду частіше вживається у множині … Орфографічний словник української мови
овоч — воча, ч. Пт. Фрукт; плоди садових дерев та кущів … Словник лемківскої говірки