об+одежде

вырезка

1) см. Вырезывание;

2) виріз, вирізка, (филей) вирізок (р. -зка); (в одежде для ворота) викот; (в вальке для катания белья) рубіж; (из газеты, книги) витинок (р. -нка). Сделать вырез в одежде - викотити. Купить арбуз на вырез - покупити кавуна на зріз, на розріз, з нарізом, на наріз.

* * *

1) ( действие) виріза́ння, вирі́зування; рі́зьблення, вирі́зьблювання

2) (то, что вырезано) ви́різ, -у; ( выем для шеи в одежде) ви́кот, -у

Крючочек

1) гачок (-чка), гачечок, (редко) крючок, крючечок (-чечка); (деревянный) ключка, ключечка; (загиб на конце палки и перен.) (за)карлючка, (за)карлючечка. [На них (дощечках) були понамальовані якісь гачки (Франко). Це словечко одно в моє серце вп'ялося гачками (Вороний). Ой, яка карлючка танцює зо мною! - подумала Настя (Н.-Лев.)]. -чок вязальный - см. Вязальный; (для вязанья грубой шерсти) ключка. -чок дверной, оконный - защіпка, ум. защіпочка. Запирать, запереть, брать, взять дверь на -чок - защіпати, защепнути (о мног. позащіпати) двері, закинути двері на защіпку. -чок застежной (в одежде) - гаплик (-ка), ум. гапличок (-чка), (вместе с петлёй) дід і бабка, коник і кобилка, гаплик і гапличка. Застегнуть платье на -чки - застебнути, позастібати, позапинати убрання (женское: сукню), (самому себе) застебнутися (на гаплики). Сделанный на -чках (об одежде) - гапликовий. [Гапликова жилетка (Сл. Гр.)]. -чок спусковой (у ружья) - язичок (-чка), цинґель (-ґля); срвн. Собачка. -чок рыболовный - гачок, гак (рибальський); (двойной) козуля, ум. козулька. [Скуй гачок на удку (Н.-Лев.). На сей гачок його не зловиш (Коцюб.)];

2) (росчерк пера) (за)карлючка;

3) (лукавый изворот в деле) (за)карлючка. Строить -чки - см. Крючкотворствовать;

4) см. Крючкотвор;

5) (чарка) крючок, чарка, чарчина, чарочка;

6) (у змеи) зуб (-ба);

7) (у винограда) вусик (-ка).

* * *

1) гачо́к, -чка́, крючо́к, клю́чка

2) ( дверной) за́щіпка, крючо́к

3) ( в одежде) гапли́к, -а, крючо́к

4) (росчерк, завиток на письме) крючо́к; карлю́чка, закарлю́чка

5) (перен.: придирка, зацепка) за́чіпка

6) ( крючкотвор) крючок; круті́й, -тія́

техн. дото́ченный, надста́вленный (об одежде, её деталях), надставно́й, надши́тый ( доточенный), наращённый ( удлинённый), приста́вленный (к обуви, одежде)

техн. прито́чка ( предмет)

техн. надста́вка (на одежде, её деталях), надши́вка, наро́сток ( наращенная часть), приста́вка (к обуви, одежде)

1) (измерит. величина) міра (мн. міри, мір). [Міра довжини (Сл. Ум.). Золото, як міра вартости (Економ. Наука). Якою мірою міряєте, - відміряється вам (Біблія)]. -ры линейные (погонные), квадратные, кубические - міри лінійні, квадратові, кубічні. -ра времени - міра часу, (измерение) вимір часу. Палата мер и весов - палата мір і ваги. -рою (по счёту) выдавать что - видавцем давати (видавати) що. [Хліб видавцем дали (Н.-Лев.)];

2) (четверик хлеба) мірка, міра. [Він мірку гороху насипав (Рудч.)];

3) (сосуд для измерения) мірка; (убираемой свёклы) мірниця. [Висип борошно в мірку (Брацлавщ.). Своїми буряками досипає її мірниці (Коцюб.)];

4) (в стихосл.) міра, розмір (-ру), метр (-ру);

5) (степень, размер, предел и т. п.) міра. -ра наказания - міра (вимір) кари. -ра содеянного - міра заподіяного. В той, в такой -ре (степени) - тією (тою), такою мірою, в тій, в такій мірі. [Твори, що тією чи иншою мірою задовольняють естетичні вимагання (Єфр.). Річ це занадто коротка, щоб бути повною в такій мірі, якої треба (Грінч.)]. В какой -ре - якою мірою, в якій мірі, в яку міру. В большой, в значительной -ре (степени) - великою мірою. [Дещо з тих перспектив великою мірою і справдилося (Єфр.)]. В большей, в меньшей -ре - більшою, меншою мірою, в більшій, в меншій мірі. В одинаковой, в равной, в той же -ре (степени) - однаково, (а) так само, (зап.) зарівно. Не всі однаково своїй долі корились (Куліш). Стережіться зарівно батька, як і сина (Франко)]. В полной -ре - повною мірою, на повну (на цілу) міру, до повної повні (Куліш), ущерть, аж до краю, цілком. [Використати повною мірою (Єфр.). Не розгорнув свого хисту на повну (цілу) міру (Єфр.). Коцюбинський тягся до оригінальних країв і використовував їх ущерть (Єфр.). Почував себе аж до краю героєм (Крим.)]. По -ре чего - відповідно до чого, в міру чого. По -ре моих средств - відповідно до моїх коштів (засобів), в міру моїх коштів (засобів). По -ре трудов и награда - відповідно до праці (в міру праці) й нагорода. По -ре того как - в міру того як. [В міру того як ростуть суперечності (Азб. Ком.)]. По -ре получения, поступления чего - в міру того як одержується, надходить (вступає), (в прошлом) одержувано, надходило (вступало), (в будущем) одержуватиметься, надходитиме (вступатиме) що. По -ре возможности, по -ре сил - в міру спромоги, по змозі (по спромозі), що сила зможе. По -ре сил наших - як наша сила, як наше посилля. По крайней -ре - принаймні, (зап.) принайменше, (диал.) прейма (Свидниц.), (хотя бы) бодай; см. ниже - по меньшей мере. Кинувся миттю униз, щоб принаймні умерти з своїми вкупі (Дніпр. Ч.). Чи ти перестанеш брехати бодай собі самому? (Коцюб.)]. По меньшей (по крайней) -ре (минимум) - що-найменш(е), принайменше, принаймні, бодай. [Щоб здійснити цю програму, треба що-найменше (принаймні) три роки (Київ). Кругом кождої матері роїлося бодай по п'ятеро дітей. (Франко)]. Это по меньшей -ре странно - це, що-найменше, чудно (дивно). По большей -ре - що-найбільш(е); (по большей части) здебільшого, здебільша, побільше. В -ру (соответственно) - до міри, помірно; (об обуви, одежде) до міри, в міру. [Як п'єш до міри, то горілка панує чоловікові (Полтавщ.). У помірно натопленій хаті (Грінч.)]. Сделанный в -ру - зроблений до міри, помірний. Не в -ру - не до міри, (редко) невзаміру; (об обуви, одежде) не до міри, не в міру, не на мірку; (чересчур) занадто, через край, через лад; (неподсилу) не під силу. [Присмачає вона ласощі невзаміру (М. Вовч.)]. Без -ры - без міри, міри нема, незмірно; см. Сверх меры. [Се мук йому без міри завдало-б (Грінч.)]. Сверх, свыше -ры, через -ру - над міру, через лад, надто, занадто; (непосильно) над силу. [Через лад багато набрав, - от і не піднесе (Грінч.). Що надто - то погано (Приказка)]. Свыше всякой -ры - (по)над усяку міру. Всему есть -ра - всьому (на все) є міра (предел: край). Превышать, превысить -ру - переходити, перейти міру. Знать, соблюдать, наблюдать -ру, не знать -ры в чём - знати (держати) міру, додержувати(ся) міри, не знати міри в чому. [Жартуйте та й міру знайте (Н.-Лев.). Держи віру, держи й міру (Приказка)]. Душа -ру знает - душа міру знає. Подойти под -ру - см. Мерка 2. Выше -ры и конь не скачет (не прянет) - понад себе і кінь не цибне;

6) (мероприятие) захід (-ходу), (обычно во мн. ч.) заходи (-дів), (редко) запобіг, забіг (-гу), забіги (-гів), (средство) спосіб (-собу). [Репресивні (тактичні) заходи (Єфр.). Своїми школами і иншими забігами (єзуїти) поперевертали багацько руських патронів у латинство (Куліш)]. -ры воздействия - заходи (до) впливу, (щоб) вплинути. -ры к восстановлению - заходи до відновлення. -ры действительного наблюдения - засоби справжнього доглядання. -ра обеспечения - спосіб забезпечення. -ры предосторожности - застережні (пересторожні) заходи, заходи проти небезпеки; см. Предосторожность. -ры предупредительные - запобіжні (попередні) заходи, заходи попередити що. -ры пресечения - припинні (припиняльні) заходи, заходи до припинення. -ры принудительные - примусові заходи. Высшая -ра наказания - найвища кара, розстріл (-лу). Изыскивать -ры - добирати способу. Прибегать к -рам - вдаватися до заходів. Прибегнуть к иным -рам - вжити инших заходів, удатися до иншого способу. Принимать, принять, употреблять, употребить -ры по отношению к кому, к чему - вживати, вжити заходів, робити, зробити заходи (диал. захід) що-до кого, (що-)до чого, над ким, чим, коло чого, добрати способу. [Вам сорому нема всіх заходів ужити, щоб сей побожний пан не став у мене жити (Самійл.). Робити заходи, щоб його силоміць притягли до нас, я не хочу (Крим.)]. Принимать зависящие -ры - вживати належних заходів. Помогайте ему всеми -ми - (до)помагайте йому всяким способом, всіма способами.

* * *

1) мі́ра

2) ( мероприятие) за́хід, -ходу

3) ( единица ёмкости сыпучих тел) мі́ра, мі́рка; ( убираемой свёклы) мі́рниця

1) (об одежде) бахматий, мішкуватий, лантухуватий, незграбний. [Такий бахматий (сарафан), мов попівська ряса (Л. Укр.). Мішкуватий изар (покрывало) скриває їх стан (Крим.). Кожух лантухуватий (Богодухівщ.). Одежа на йому незграбна, наче не на його шита (М. Грінч.)];

2) (о человеке) вайлуватий, вайлакуватий, вайло (общ. р.) міхуватий, лантухуватий, неповоротний. [І в кого цей хлопець удався такий вайлуватий? (Харківщ.). Не буду я з оцим вайлом танцювати (М. Грінч.). Ото ще Іван міхуватий! (Черкащ.). Маса важких лантухуватих тіл (Коцюб.)].

* * *

1) ( об одежде) мішкува́тий, лантухува́тий; бахма́тий

2) (перен.: неповоротливый) вайлува́тий, мішкува́тий, лантухува́тий

надёвывать, надеть

1) (об одежде, предм. туалета) вдягати, вдягти и вдягнути, надягати, надяг(ну)ти, надівати, надіти що на кого, на що, (на себя) убирати, убрати на себе що, убиратися, убратися в що, (на кого-л. другого) убирати, убрати кого в що, (о мног.) повдягати, понадягати, понадівати, повбирати, повбиратися; (об обуви) взувати, взути, назувати, назути, обувати, обути що, (пров.) вступати(ся), вступити(ся) в що; (себе на ноги) узуватися, узутися, обуватися, обутися, вбуватися, вбутися в що, (о мног.) повзувати, поназувати, поо[пов]бувати, повзуватися, пообуватися. [Маланка вдягла кожушанку (Коцюб.). Ніч удягла з зірками пишні шати (Грінч.). Став він свиту надягати (Глібів). Жупан надівають (Шевч.). На вибранця свого надів плащ своєї любови (Франко). Понадівав на їх ксьондзівську одежу (Чуб. II). Скидай з себе свої лати, вбирай дорогії шати (Голов. I). Вибрав ризи що-найкращі, на себе вбирає (Рудан.). Калоші забула взути (Коцюб.). Назувай постоли (Коцюб.). Червоні чоботи обула (Котл.). Вступив я в чоботи, вийшов з хати (Липовеч.)]. -ть венок - накладати, накласти вінок. [Дівчата літом накладають на голови вінки (Звин.)]. -ть кольцо на палец - надівати, надіти каблучку (обручку) на палець, (с одного пальца на другой) передівати, передіти каблучку (обручку). [«А де перстінь?» - «Переділа на другий палець» (Звин.)]. -ть очки - накладати, накласти, надівати, надіти окуляри. [Не встиг накласти окуляри (Коцюб.). Надівши сині окуляри (Н.-Лев.)]. -ть передник - підв'язувати, підв'язати, обпинати, обіпнути и обіп'ясти хвартух (попередник), запинатися, запнутися и зап'ястися, обпинатися, обіпнутися и обіп'ястися хвартухом (попередником), заперізуватися, заперезатися хвартухом (попередником). [Ой, фартушок обіп'яла, чоботоньки взула (Гол. I)]. -ть перчатки - надівати, надіти рукавички. -ть чистое бельё - надягати, надяг(ну)ти, брати, взяти чисту білизну (чисте шмаття), брати, взяти білу сорочку, брати сорочки; срв. Менять (1) бельё. [Треба сорочку білу взяти (Г. Барв.)]. -ть шляпу, шапку - надівати, надіти, (реже) надягати, надягти, накладати, накласти капелюха, шапку, (о мног.) понадівати и т. п. капелюхи, шапки. Надёванный - (об одежде) вдяганий, надяганий, надіваний, убираний; (об обуви) взуваний, назуваний. [Черевички нові, ще не назувані (Свидниц.)];

2) (накладывать, наволакивать оболочку) накладати, накласти, (натягивать, покрывать) напинати, напнути и нап'ясти, (нацеплять) начі[е]пляти и начі[е ]плювати, начепити, (насаживать) насаджувати, насадити, настромлювати, настромити, (о мног.) понакладати, понапинати, почі[е]пляти, поначі[е]плювати, понасаджувати, понастромлювати що на що. [Уздечки не напнуть на його (на коня) (Греб.). Почепив на плечі торбу (Коцюб.) Настромивши губку на тростину, піднесли до уст його (Біблія)]. -ть наволоку на подушку - убирати, убрати подушку (у пошивку), натягати, натяг(ну)ти, надівати, надіти, наволочувати, наволочити пошивку на подушку. [Вбери подушки! (Брацл.). Треба нову наволочити пошивку (Звягельщ.)]. Надетый -

1) вдягнений, надягнений, надітий, убраний, повдяганий и т. п.; взутий, назутий, обутий, повзуваний и т. п.; накладений; передітий; підв'язаний, обіпнутий. [Сорочка на ньому біла, мов-би тільки нині рано вбрана (Франко)];

2) накладений, напнутий и нап'ятий, начеплений, насаджений, настромлений, понакладаний и т. п. -ться - надягатися, надяг(ну)тися, понадягатися; бути надяганим, надягненим, понадяганим и т. п. [Ця суконька надягається через голову (М. Грінч.). Чобіт малий - не назувається (Київщ.), не набувається (Сл. Гр.)].

* * *

несов.; сов. - над`еть

1) ( что - одежду) надяга́ти, надягну́ти и надягти́, -дягну, -дягнеш, удягати, удягну́ти и удягти́, надіва́ти, наді́ти (що); ( одеваться) убира́тися, убра́тися (уберу́ся, убере́шся) и мног. повбира́тися (в що), убира́ти, убра́ти и мног. повбира́ти (що); ( натягивать) напина́ти, напну́ти и нап'я́сти, -пну, -пне́ш и мног. понапина́ти (що), понапина́тися (чим); (сов.: нацепить) почепи́ти, -чеплю́, -че́пиш (що); ( фартук) обпина́ти, обп'я́сти (обіпну, обіпнеш) и обіп'я́сти и обіпну́ти (що)

2) ( что - обувь) взува́ти, взу́ти и мног. повзува́ти, назува́ти, назу́ти; озува́ти, озу́ти и мног. поозува́ти (що)

3) (вставлять, укреплять что-л. на чём-л.) надіва́ти, наді́ти, -ді́ну, -ді́неш и мног. понадіва́ти

вдоволь)

I. 1) (от Носить) - а) наноситися кого, чого, попоносити кого, що и чого, попоноситися з ким, з чим. [Попоносив по келійках води (Куліш)]. На вас воды не -шься - на вас води не наносишся; б) (об одежде, обуви) наноситися чого, находитися в чому. [І не наносилась я свого нового кожуха, а довелось продати (Канівщ.). Не находилася я в цих черевиках - скоро стопталися (Липовеч.)]. Не -шусь я этого платья - ношу - не наношуся цього вбрання (женского ещё: цієї сукні);

2) (от Носиться) - а) (об одежде, обуви: проноситься) поноситися, проноситися. [Не довго ці чоботи проносяться, бо товар зовсім поганий (Сл. Ум.)]; б) наноситися; на(в)ганятися, намикатися; налітатися, нашугатися; набуятися, наширятися, накружлятися; срв. Носиться 2; в) с кем, с чем - наноситися, (ирон.) напанькатися, нацяцькатися з ким, з чим.

II. Наноситься, нанестись и нанесться -

1) (натаскиваться в большом количестве) наноситися, наношуватися, назношуватися, бути наношеним, наношуваним, наношеним, понаношуваним и т. п.; срв.

I. Наносить. [Болото в хату за чобітьми наноситься (Київщ.)];

2) (ветром) наноситися, нанестися, намітатися, наместися, навіюватися, навіятися, (водою) наноситися, нанестися, намулюватися, намулитися; бути наношеним, наношуваним, нанесеним, понаношуваним и т. п.; срв.

II. Наносить 2;

3) (о заразе, болезни) заноситися, занестися, позаноситися; бути заношеним, занесеним, позаношеним;

4) наноситися, бути наношеним, наношуваним, нанесеним и т. п.; зазначатися и зазначуватися, бути зазначуваним, зазначеним, позазначуваним; накидатися, бути накид(ув)аним, накиданим, понакид(ув)аним; завдаватися, чинитися, учинятися, заподіюватися, бути завдаваним, завданим и т. п.; срв.

II. Наносить 4, 6, 8. Хутор -се[ё]н на карту - хутір зазначено на мапі (на карті). Мне -сено оскорбление - мене ображено, мені заподіяно (вчинено) образу;

5) (набегать на кого, на что) наганятися, нагнатися, набігати, набігти, (наскакивать) наскакувати, наскочити, (налетать) налітати, налетіти на кого, на що (напарываться) напорюватися, напоротися на кого, на що;

6) -тись (о птице) - нанестися, нанести яєць.

* * *

1) нано́ситися, -носиться, нанести́ся

2) страд. (несов.) нано́ситися; наміта́тися, навіва́тися, навіюватися, -ві́юється; наму́люватися, -люється; завдаватися, -дає́ться, заподіюватися, -ді́юється, нано́ситися; чини́тися, -ниться, учиня́тися

1) (подхватывание) підхоплювання, оконч. підхоплення. На -хват - см. Нарасхват;

2) (в одежде) місце під пах(в)ою, пах(в)и.

* * *

1) ( действие) підхо́плення, підхо́плювання

2) ( на одежде) підхва́т

3) спец. підхва́т, -у

(лён, коноплю) потіпати, (долго, много) попотіпати (льон, коноплі); (по лицу, плечу) поплескати кого по лиці (по виду), по плечі; (крыльями) потріпати, (за бороду, за косы) потіпати, посмикати, виволочити, за бороду, за коси; (за ухо, волосы) поскубти кого, скубки (матланки) дати кому; (поколотить) потріпати, потіпати, помотлошити кого, наминачки дати кому; (одежду) пошарпати, потріпати, поносити, (о мн.) позношувати. -ться (об одежде) - пошарпатися, поноситися, (о человеке) підтоптатися. Потрёпанный - потіпаний, поношений, пошарпаний. В -ной одежде - обшарпаний. -ный жизнью - підтоптаний. [Підтоптана людина].

* * *

1) порва́ти, поша́рпати, потріпа́ти; помотлоши́ти; ( потормошить) пото́рсати, потермо́сити; ( помять) пом'я́ти

2) ( истрепать) поша́рпати, потріпати, порва́ти; ( износить) зноси́ти; ( изодрать) поде́рти, подра́ти

3) ( ласково похлопать) поплеска́ти

4) ( о лихорадке) поті́пати

5) (лён, коноплю) потіпа́ти; ( шерсть) почухра́ти

1) скла́дка, скла́дина; ( морщина) змо́ршка; ( сборка на одежде) бга́нка, збо́рка, мн. збо́рки, -рок, збо́ри, -рів; (мн.: на голенищах, на одежде) бри́жі, род. п. бри́ж и бри́жів

2) геол. скла́дка, скла́дина, зго́ртка

1) см. складывание

2) см. складчина

3) фольк. ви́гадка, ба́йка

1) (в породе, сооружении и т. п.) кише́ня, ківш, род. ковша́, ча́ра, карма́н

- вакуумный карман

2) ( в одежде) кише́ня

- анкерный крюк

1) ( плиткой) обличко́ваний, личко́ваний

2) ( об одежде) лицьо́ваний, перелицьо́ваний

техн., = наста́вка

1) ( действие) надста́влення; (одежды, её деталей) дото́чування

2) (то, что надставлено) надста́вка; (на одежде, её деталях) дото́чка

- кузнечная надставка