обіцяний

См. также в других словарях:

• обіцяний — дієприкметник …   Орфографічний словник української мови

• приобіцяний — дієприкметник діал …   Орфографічний словник української мови

• обіцяний — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до обіцяти. || обі/цяно, безос. присудк. сл. 2) у знач. ім. обі/цяне, ного, с. Те, що хтось кому небудь обіцяє чи обіцяв …   Український тлумачний словник

• пообіцяний — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до пообіцяти …   Український тлумачний словник

• приобіцяний — а, е, діал. Дієприкм. пас. мин. ч. до приобіцяти …   Український тлумачний словник

• обіцяний — [оуб’і/ц анией] м. (на) ному / н ім, мн. н і …   Орфоепічний словник української мови

• обіцяний — на, не, Св. Добровільно зобов язаний щось виконати …   Словник лемківскої говірки

• обітний — а, е, книжн. Стос. до обіту; обіцяний. Обітна земля …   Український тлумачний словник

• обітований — а, е, книжн. 1) Обіцяний, заповітний. 2) Бажаний, жаданий. •• Обітова/на земля/ а) за біблійною легендою – райська країна, куди після довгих поневірянь пророк Мойсей вивів свій народ; б) край, місце багатства, достатку, щастя і т. ін.; в) край,… …   Український тлумачний словник

• рукодайний — а, е, заст. Урочисто обіцяний (при рукостисканні). •• Рукода/йний слуга/ вірний слуга …   Український тлумачний словник

• зановіджений — обіцяний, оголошений заздалегідь [IV] …   Толковый украинский словарь