обри

надоесть набридати, набриднути, обридати, обриднути, приобридати, приобриднути, надбридати, надбриднути, (назойливо) доїдати, доїсти, дозоляти, дозолити, назолити(ся), надозолити, (наскучать) (на)докучати, (на)докучити, кучити (редко), накучити, навкучати(ся), навкучити(ся), укучити(ся), (до крайности, опротиветь) огидати, огиднути, огидіти, наприкрятися, наприкритися, сприкрюватися, сприкритися, уприкрятися, уприкритися, настирятися и настирюватися, настиритися, остив[г]ати, ости(г)ти и ости(г)нути, увірятися, увіритися, в'їдатися, в'їстися, упікатися, упектися, осоружуватися, (з)осоружитися, (пров.) усвіріпитися, (осточертеть) остогиднути, остогидіти, о[на]сточортіти, очортіти, о[на]стобісіти, обісіти, наобісіти, (о мног.) понабридати, побриднути, по(на)докучати, поостив[г]ати, поосоружуватися и т. п. кому. [Йому та робота набридла вже (Васильч.). Обридло мені все (Л. Укр.). Тут мені вже усе приобридло страх! (М. Вовч.). Встигла добре надбриднути батькам за тиждень (Крим.). Ти мені назолив(ся) (Звягельщ.). Докучило їй дожидання! (Грінч.). Надокучило самому швендяти по полях (Мирний). Кучте їй: вона поможе вам вернути місце (Куліш). Накучило мені ждати його (Звин.). Добре ніколи не укучиться (Номис). Море так йому огидло, що бігом на його дививсь (Котл.). Панська власть ніде так не вприкрилася, як у Франції (Доман.). Вередує та настиряється, як морочлива та настирлива дитина (Н.-Лев.). Щоденні ласощі нам остивають (Куліш). Чи не остила я вам? (Кониськ.). Як вам не остигне вчитися? (Звин.). Увірилась ти мені своїм рюмсанням (Грінч.). Ну, та й упікся він, - що-дня надокучає! (Сл. Гр.). Як мені осоружився цей хлопець! (Свидниц.)]. Не -дай! - не докучай! дай мені чисту годину! -есть хуже горькой редьки - обриднути гірше від печеної редьки кому; доїсти кого до живих печінок (Свидниц.). Надоевший - що набрид и т. п.; набридлий, обридлий, остилий, настилий, осоружний. [Життя, ще недавно набридле й настиле, ізнов тебе вабить (Грінч.). Обридлі нісенітниці (Федьк.)].

* * *

несов.; сов. - надо`есть

1) матем., техн., физ. ( действие) обри́в, -ву, (неоконч. - ещё) обрива́ння

- обрыв дуги

2) техн. ( место розрыва) обри́в, -ву

1) матем., техн., физ. ( действие) обри́в, -ву, (неоконч. - ещё) обрива́ння

- обрыв дуги

2) техн. ( место розрыва) обри́в, -ву

на́голо́

стричь \наголо tondi ĝisnude;

с ша́шкой наголо́ kun eligita sabro.

* * *

1) ( о стрижке) al cero, al rape

2) (о шашке, сабле и т.п.) al desnudo

* * *

1) прич. яки́й (що) набри́д (обрд), набри́длий, обри́длий

2) в знач. прил. набри́длий, обри́длий; ( докучливый) доку́чливий, надоку́чливий, докучний, надоку́чний; ( опротивевший) остоги́длий, остоги́джений

круча (-чі), урвище, урвисько, строма, бескет[д] (соб. бескеття).

* * *

1) обри́в, -у

2) ( крутой откос) обри́в, у́рвище, урвисько; ( круча) кру́ча, крутоя́р, -у, бе́скид, -у, бе́скед, -у, бе́скет, -у; диал. обі́рвище

1) обри́висто, ури́висто; стрі́мко; кру́то

2) ури́вчасто, ури́висто, обри́висто

1) обри́вистість, -тості, ури́вистість; стрі́мкість, -кості, стрімча́стість, -тості; кру́тість

2) ури́вчастість, ури́вистість, обри́вистість

кручуватий, стрімкий, крутобокий, зарвистий, урвистий. [Зарвистий берег]; (ещё о береге) крутобережжя, круча (-чі). С -ми берегами - крутоберегий, крутобережний. С -ми горами - крутогорий. Обрывисто - стрімко, кручувато, крутобережно, крутобережисто, зарвисто, відрубом. [Покрівля на хаті з двох боків спуском, а з двох одрубом (Тесл.)].

* * *

1) обри́вистий, урви́стий, ури́вистий; ( отвесный) стрімки́й, стрімча́стий; ( крутой) крути́й, крутобо́кий; ( с отвесными склонами) крутоя́рий, крутого́рий; диал. обі́рваний, пропа́сний

2) ( прерывистый) ури́вчастий, ури́вистий, обри́вистий

уривок, обривок (-вка).

* * *

1) обри́вок, -вка, ури́вок, шмато́к, -тка́

2) перен. обри́вок, шмато́к, кла́поть, -птя, кла́птик; ( отрывок) ури́вок

1) обри́вочок, -чка, ури́вочок, шмато́чок

2) обри́вочок, шмато́чок; ури́вочок

1) прич. яки́й (що) обри́д

2) в знач. прил. обри́длий, набри́длий, остоги́длий, остоги́джений, осору́жний; ости́лий, опри́кривий; ( отвратительный) оги́дний, оги́дливий

опостыть остити, ости(г)нути, настити, огиднути, осоружитися, о[у]прикритися, увіритися, обриднути, набриднути, остогиднути кому що, хто. [Літечко кожному миле, а зима всім уже остила. Осоружилося мені таке життя. Остогид йому ланцюг (Гліб.)]. Опостылевший, опостылый - остилий, осоружний, настилий, обридлий, набридлий, остогидлий. Что-либо -вшее - осоруга, огида.

* * *

огиднути, збриднути, збридитися, осоружитися, остогиднути, увіритися, спротивитися, на[о]прикритися, (грубо) очортіти, обісіти, в печінках сидіти кому, осточортіти, остобісіти. Срв. Опостылеть. -веть своей навязчивостью - настиритися. -вело мне всё - світ мені не милий, світом нужу. Опротивевший - огидлий, збридлий, остогидлий, осоружний; (грубо) очортілий, обісілий.

* * *

гидкий, гидотний, огидний, огидливий, бридкий, відворотний, відразливий, поганенний, мерзенний, паскудний, гидосний, гидесний, нечвидний. -ная тварь - гидка (бридка, огидна, відворотна, мерзенна, паскудна) тварина. -ное впечатление - огидне (гидотне, огидливе, відразливе, відворотне) вражіння. -ный поступок, дело - гидотний, огидний вчинок, гидотне, огидне діло. -ный на вкус - гидкий, відворотний на смак. -ная погода - бридка погода. -ный человек - огидник, огидниця, паскудник, паскудниця, паскуда (общ. р.), поганець, поганка. Сделать для кого-л. что-л. -ным - спротивлювати, спротивити, бридити, збридити кому що.

* * *

1) оги́дний, бридки́й, обри́длий, обри́дливий, гидки́й, оги́дливий, відворо́тний, хи́рявий, хире́нний, хи́рний, хи́рий; ( отталкивающий) відра́зливий

2) ( очень плохой) ду́же пога́ний; препога́ний

1) відвертання, відвернення. Для -ния опасности - щоб відвернути (усунути) небезпеку;

2) нехіть (-хоти) до чого, відворот від чого, осоруга на що; (омерзение) огида, огидження, гидливість, огидливість, гидування, обрида, обридження, обридливість (-вости), обридь (-ди), (с оттенком презрения) відраза до кого, до чого и проти кого, проти чого. -ние от пищи (к пище) - нехіть до їжі. До -ния - до несхочу, до обридження, до прикріння. Устать до -ния ко всему на свете - утомитися до осоруги на світ цілий. Вызывать, возбуждать чувство -ния в ком, внушать чувство -ния кому - викликати (прокидати) в кому почуття огиди (гидливости, огидливости, обридливости, гидування, відрази), мерзити кому, бридити кому. Питать, чувствовать, испытывать -ние к кому, к чему - почувати огиду (огидливість…) до кого, до чого, бридитися ким, чим. Срв. Брезгать, Гнушаться.

* * *

1) ( действие) відверта́ння, відве́рнення

2) ( о чувстве) оги́да, відра́за, оги́дливість, -вості, обри́дливість; обри́дження, осору́га; ( нерасположение) не́хіть, -хоті

осоружний, огидний, остилий, (сущ.) огида. -лый муж - нелюб. -лая жена - нелюба дружина.

* * *

постынуть похолонути, захолонути.

* * *

приглядеться

1) придивлятися, придивитися до кого, до чого, додивлятися, додивитися, приглядатися, приглянутися до кого, до чого, (реже) на що, (гал.) кому, чому, доглядатися, догле[я]дітися, призиратися, призрітися до кого, до чого, на що. [Здалося, що то сніг: придивившися, побачив, що то пух білий (Грінч.). Я тинявся, до всього доглядаючись (М. Вовч.). У нього за спиною стояв учитель і приглядався на папірець (Васильч.). Додивляюся та дослухаюся та день славлю (М. Вовч.). Він дивиться- призирається (Федьк.)];

2) призвичаїтися, обвикнути, з[на]викнути до чого;

3) -деться кому (опротиветь) - надокучити, обриднути, наприкріти, наприкритися кому.

* * *

несов.; сов. - пригляд`еться

1) придивля́тися, придиви́тися, пригляда́тися, пригля́нутися и пригля́дітися и пригле́дітися; ( вглядываться) додивля́тися, додиви́тися, догляда́тися, догля́дітися, несов. диал. призира́тися

2) (несов.: привыкнуть) зви́кнути, призвича́їтися; обви́кнути, обви́кти, приви́кнути, нави́кнути

3) (несов.: надоесть) набри́днути, обри́днути, обри́дити, надоку́чити

4) (несов.: заглядываться) задивля́тися, загляда́тися