обн

I. 1) (сущ.) горе, (ум. горенько, горечко), лихо, біда. См. ещё Печаль, Тоска, Бедствие, Несчастье. Горе не свой брат - журба не матінка. Предаваться горю - в тугу вдаватися. Жгучее горе - пекуча журба, живий жаль, пекучий жаль. Горе охватывает - жаль (журба) бере, обнімає, обгортає. С горя - з жалю, з журби, з горя. Причинять (причинить) горе кому-л. - завдавати, робити, чинити (сов. завдати, наробити, начинити) кому жалю, туги, (диал.) загорчити, завгорити кому. Не оберёшься горя (хлопот) - не збудешся халепи. Жить с горем пополам - жити лиха прикупивши. Горе горькое - лихо тяжке, горе-скрута, горювання-бідування. Себе на горе - на лихо собі, собі на безголов'я, собі на горе. И горя мало ему о том, и горюшка мало - байдуже (байдужки, байдужечки) йому про те, за те, а він на те байдуже, йому дарма, мале йому горе, йому ні гадки, він ні гадки про те, за те, і гадки не має, думки-гадоньки не має, був-би й горе (лихо) покотив. Мыкать горе, терпеть горе - горе терпіти, поневірятися, горювання приймати, бідувати. Изведать, претерпеть горе - набратися горя, лиха, перегорювати. Испытать много горя - зазнати багато лиха, випити ківш лиха, випити повну, чималу, скоштувати гіркої, спити гіркої. [Наталя вип'є чималу та ще й повну від такої свекрухи (Мирн.)]. Помочь, пособить горю - запобігти лихові, зарадити лихові. Постигло горе кого-л. - упало горе на кого, спобігло горе кого, спіткало лихо кого. Приключилось горе - сколотилося лихо, склалося лихо, спобігло лихо. Стряхнуть с себя горе - ударити лихом об землю, покотити горе. [Вдармо-ж об землю лихом-журбою, щоб стало всім веселіше]. С горем пополам раздобыть (заработать) что- л. - розгорити що, розгорювати що, розгорюватися на що, загорювати що. [Розгорювавсь на десять рублів (Мирн.). Загорюй снажно, та їж смачно]. С горем добытый (тяжело заработанный) - загорьований. Не знающий горя - безнапасний, безжурний. Не зная горя - безнапасно, безжурно. Горе-профессор, горе-ученый и т. д. - біда, а не професор, біда, а не вчений, кепський з нього професор, учений і т. ин. Горе-музыкант - цигикач. Горе- мастер - попсуй-майстер. Горе-богатырь - ґанджа-андибер (в думе, с турецк.);

2) горе, межд. - ой, леле! лелечко! О, горюшко - ой, лишко, лишенько, лишечко, горенько, горечко, недоленька тяжка, лишко тяжке, падку мій, смутку мій, ой, мій упадоньку!

II. ц.-слав. горѣ) угору, до неба, догори, (гал.) горі; угорі, високо.

* * *

сумний, сумовитий, засмучений, смутний, зажурений, журний, журливий, тужливий, жалісливий. [Жалісливі пісні]. Срв. Печальный. Сделаться грустным - осмутніти, засмутитися. Грустно - сумно, сумовито, смутно, журно, журливо, тужно, тужливо, жалібно, тоскно. [Дивилася жалібно]. Становится грустно - сум (журба) бере, обнімає, сумно стає.

* * *

1) (плохо) погано (ум. поганенько, ув. поганючо), кепсько, зле, (гал.) лихо. [Погано зробив. Поганючо співали. Кепсько живеться мені на світі. Їм тут було не зле. По-польськи він балакає, але лихо];

2) (тошно) млосно. [Стає душно, аж млосно (Мирн.)], паморочно [Стало ще тісніше, якось паморочно], нудно. Мне дурно - млосно мені. Ей дурно сделалось, стало - їй стало млосно, (обморочно) вона зімліла. Делаться дурно - млостити (-стить) (безл.). [Мене млостить - мне дурно]. Мне начинает, начало (стало) делаться дурно - мене починає (почала) обнімати млі[о]сть.

* * *

1) нареч. пога́но, зле

2) в знач. сказ. недо́бре, пога́но, мло́сно

заключить

1) (в тюрьму и т. п.) ув'язнювати, в'язнити, ув'язнити, зачиняти, зачинити, замикати, замкнути, завдавати, завдати, закидати, закинути, засаджувати, засадити (до в'язниці, у в'язницю), (фамил.) запакувати кого. [Нашого національного генія і кращих наших людей завдавав у неволю (Грінч.). Давно Марусю зачинено? - Та вже третій тиждень!];

2) (в себе) містити, вміщати, вмістити що в собі, обіймати, обняти собою, мати в собі, (стар.) замикати в собі. [Книжка обіймає собою двадцять аркушів];

3) что из чего - виводити, вивести що з чого, робити, зробити висновок, висновувати, виснувати з чого. [З цього можна вивести (виснувати), що…];

4) кінчати, скінчити, закінчати, закінчити. [Свою промову він закінчив такими словами];

5) (условие, договор, контракт) складати, скласти, робити, зробити, писати, написати, підписувати, підписати (умову, договір (рядну), контракт), брати, узяти контракт з ким; (уславливаться, особ. устно) умовлятися, умовитися, договорятися, договоритися з ким. [Сьогодні складаємо умову з видавництвом. Ніхто з богом контракту не брав (Номис)]. -чать мир, перемирие - замиряти(ся), замирити(ся), вчиняти, вчинити замирення, складати, скласти мир. [Ей чи гаразд, чи добре наш гетьман Хмельницький учинив, що з ляхами, мостивими панами, у Білій Церкві замирив? (Дума)]. -чить союз - зав'язати спілку, вступити в спілку з ким. [Ображено мого державця, й він за це порве зав'язаную спілку (Грінч.)]. -чать, -чить в скобки - брати, взяти щось у дужки. -чить счёт(ы) - замкнути рахунки. -чать форму, тип. - слюсувати, заслюсувати форму. Заключённый - ув'язнений; вміщений; виведений, виснуваний, зроблений; складений, підписаний; (о мире, перемирии) вчинений, складений; (тип.) заслюсований.

* * *

несов.; сов. - заключ`ить

1) ( запирать) замика́ти, замкну́ти и мног. позамика́ти; ( в тюрьму) ув'я́знювати, ув'язни́ти

2) ( помещать внутрь) поміща́ти, помісти́ти, -міщу́, -мі́стиш

3) (несов.: содержать в себе) місти́ти (міщу́, мі́стиш)

4) ( делать вывод) виво́дити, -во́джу, -во́диш, ви́вести, -веду́, -веде́ш, роби́ти (-блю́, -биш) ви́сновок, зроби́ти ви́сновок, висно́вувати, -но́вую, -но́вуєш, ви́снувати

5) (заканчивать, завершать) закі́нчувати, закінчи́ти, заве́ршувати, заверши́ти

6) (договор, мир) уклада́ти, укла́сти (укладу́, укладе́ш), склада́ти, скла́сти

1) (граница, рубеж) межа, грань (-ни), границя, край (р. краю); (политическая) кордон (-ну);

2) (между владениями, полями) межа, грань, границя, (межник: узкий - вдоль нивы) обм[н]іжок (-жка), (широкий - для проезда между двумя полосами пашен) суголов (- ва), суголовок (-вка, м. р.), су(го)ловка (-ки, ж. р.). [На полі пшениченька через межу похиляється (Пісня). Саме на грані росте дуб (Лебединщ.). Град у всім селі збив поле і при його границі став (Франко). Іду я обміжком, - шумлять колосками лани (Грінч.). Парубок повернув межами та суголовками (Н.-Лев.). Треба переорати су(го)ловку, щоб не їздили (Брацл.)]. Межа-об-межу - межа в межу. [Як брат з братом рука в руку, межа в межу, у двох тілах один дух (Франко)]. Проводить, провести -жу - проводити, провести, класти, покласти, робити, зробити межу, (политич.) кордон (по)між чим.

* * *

1) (младший) менший, молодший, (наимладший) найменший, наймолодший, ум. меншенький, меншечкий. [Менший (молодший) син, молодший брат (Брацлавщ.). Менша сестра літ не дійшла (Пісня). Обніміте-ж, брати мої, найменшого брата (Шевч.). Хлопець більшечкий, а дівчина меншечка (Липовеч.)];

2) (низший по положению) менший, нижчий. [Нижчий перед вищим гнеться, а більший меншого кусає та ще й б'є (Гліб.)]. Наши -шие братья (перен.) - наші менші (знедолені) брати.

* * *

несов.; сов. - обл`апить

обнюхать обнюхувати, обнюхати, (о мног.) пообнюхувати що.

* * *

несов.; сов. - обн`юхать

обнюхаться обнюхуватися, обнюхатися.

* * *

несов.; сов. - обн`юхаться

и Охват обіймище, обмах, обійми (мн.). В -ат - в обіймище, на обмах. [Клен у півтора обіймища. Дуб утовшки на обмах. Такий товстий - у три обійми буде]. -ат талии - перехват. [Вона тонка у перехваті (Свид.)].

* * *

1) ( действие) охо́плення, охо́плювання; обійма́ння, обніма́ння

2) ( окружность) обхо́п, -у; обі́ймище

3) см. охват 3)

обхватить обхоплювати, обхопити, обіймати, об(ій)няти (обійму, -меш…).

* * *

несов.; сов. - обхват`ить

1) обхо́плювати, обхопи́ти, охо́плювати, охопи́ти; ( обнимать) обійма́ти, обійня́ти и пообійма́ти, обніма́ти, обня́ти и пообніма́ти, обгорта́ти, обгорну́ти

2) см. охватывать 2), 5)

1) см. Обнимание;

2) об'ятия - обійми. [Сиділа на лаві хитаючи в обіймах недужу свою дитину (М. Вовч.)].

* * *

1) ( действие) обійма́ння, обніма́ння

2)

овладеть кем, чем опановувати, опанувати кого, що, запановувати, запанувати над ким, посідати, посісти кого, що, обсідати, обсісти, налягати, налягти на кого, переймати, переняти кого, заполоняти, заполонити кого, що, заволодіти ким, чим. [Опанувала Зінька одна думка не давала йому спокою (Грінч.). Дітей посідало почуття жаху та цікавости]. -деть производством - опанувати виробництво. -вать, -деть собой - опановувати, опанувати себе, запановувати, запанувати над собою; перемагати, перемогти себе, перемогтися. -вать, -деть чьим вниманием - опановувати, опанувати чию увагу. -деть нитью разговора - опанувати розмову; запанувати в розмові. Горе, тоска овладела им - горе, туга посіла його. Овладело желание кем - обгорнуло бажання кого, взяла хіть кого, забажалося, забаглося кому. -вать, -деть крепостью, городом, позицией и т. п. - здобувати, здобути фортецю, місто, позицію і т. п. -вать, -деть землёй, имуществом чьим - посідати, посісти чиюсь землю, майно, добро, добра, заволодіти землею, майном.

* * *

несов.; сов. - овлад`еть

1) ( захватывать) оволодіва́ти, оволоді́ти, опано́вувати, опанува́ти; ( присваивать) посіда́ти, посі́сти; ( брать) здобува́ти, здобу́ти

2) (подчинять себе, придавать чему-л. нужное направление) оволодіва́ти, оволоді́ти, опано́вувати, опанува́ти

3) (охватывать - о мыслях, чувствах) посіда́ти, посі́сти, охо́плювати, охопи́ти, обхо́плювати, обхопи́ти; опано́вувати, опанува́ти, запано́вувати, запанува́ти; ( обнимать) огорта́ти, огорну́ти, обгорта́ти, обгорну́ти, обніма́ти, обня́ти, пойма́ти, пойня́ти, поніма́ти, поня́ти; (несов.: обуревать) порива́ти

4) (прочно усваивать что-л.) оволодіва́ти, оволоді́ти, опано́вувати, опанува́ти

охватиться обхоплюватися, обхопитися, обійматися, обнятися, поніматися, по(й)нятися чим. [Риданням Іудея пойнялась (Л. Укр.)]. Город -тился пламенем - місто взялося полум'ям.

* * *

1) см. обхватываться 1)

2) охо́плюватися; ото́чуватися; охо́плюватися; обійма́тися, обніма́тися; огорта́тися, обгорта́тися; захо́плюватися; осяга́тися, охо́плюватися

3) охо́плюватися

4) охо́плюватися

підніжжя, підніжок (-жка), підніж (-жу), (гал.) підгірок (-горка), стопи (р. стіп). [Проїхавши підгорком, спускаються вниз (Свидн.). У стіп статуї славного Помпея (Куліш). У стіп високої гори (Франко)]. У -ия чего - під чим. -жие горы - підгір'я, низ гори. -жие ног твоих - підніжжя (підніжок) ніг твоїх. См. Подошва.

* * *

1) підні́жжя; ( горы) обні́жжя, підо́шва; ( подставка под ноги) підні́жок, -жка

2) ( пьедестал) п'єдеста́л, -у

кінцесмужний, (типогр.) кінцешпальтовий, (в конце нивы) обніжковий, (в верхн. конце нивы) суголовковий.