новітні+дані

1. n

1) світло; освітлення

2) освітленість; видимість

3) (the light) денне світло; день, денний час

4) джерело світла; вогонь; лампа, запалена свічка, ліхтар, фара, маяк тощо

5) військ. прожектор

6) pl світлофор

7) pl театр. рампа, вогні рампи

8) полум'я; іскра

9) pl дані; нові відомості, інформація

10) аспект; вигляд; інтерпретація; постановка питання

11) знаменитість, світило; світоч

12) pl (розумові) здібності, можливості

13) просвіт; вікно; шибка

14) поет. зір

15) pl розм. очі, баньки

2. adj

1) світлий

2) світлого кольору; блідий

3) освітлювальний

4) легкий, нетяжкий

5) граціозний, витончений, легкий

6) розрахований на невелике навантаження

7) полегшеного типу, полегшений

8) неповновагий, неправильної ваги

9) несильний, м'який, ніжний, легкий

10) неміцний (про напій)

11) легкий (про їжу)

12) пухкий, розпушений, нещільний

13) кул. що добре підійшов, легкий, духовий (про тісто)

14) несерйозний; пустий; легковажний; незначний, неістотний

15) неважкий, необтяжливий

16) несуворий, легкий

17) легковажний; непостійний; фривольний; розбещений

18) веселий, безтурботний

19) чуткий, сторожкий (про сон)

20) фон. ненаголошений (про звук, склад)

21) слабкий (про наголос)

3. adv

легко

4. v (past і p.p. lit, lighted)

1) освітлювати (ся) (часто light up)

2) запалюватися (часто light up); загоратися

3) засвічувати

4) світити, присвітити (комусь)

5) сходити, виходити (тж light down, light off, light from)

6) опускатися, сідати; падати (on, upon)

7) несподівано наштовхнутися; випадково натрапити (на — on, upon)

8) несподівано звалитися (на когось — про лихо тощо)

* * *

1) світло; освітленість, видимість; (звич. the light) денне світло, день, денний час; pl; миcт. світлі частини картини ( high lights)

2) джерело світла; вогонь, лампа; вiйcьк. прожектор; pl світлофор; маяк; pl; миcт.; cпeц. рампа, вогні рампи

3) вогонь, полум'я, іскра; вогник, світло ( очей); відображення душевного хвилювання ( на обличчі)

4) інформація, нові відомості, нові дані; гласність

5) аспект; сприйняття

6) знаменитість, світило; світоч

7) pl переконання, погляди; рівень

8) просвіт; вікно; скло ( у даху або стіні оранжереї)

9) пoeт. зір; pl очі

1) світлий

2) світлий, світлого кольору; блідий ( про колір); з молоком або вершками ( про каву)

3) як компонент складних слів ( light) світло-, блідо-; light-blue світло-голубой, блідо-голубий

1) запалювати, засвічувати; запалюватися, загорятися; освітлювати; освітлюватися; прикурювати (сигарету, цигарку)

2) світити, посвітити ( кому-небудь)

3) освітлювати, опромінювати; ( with) освітлюватися, опромінюватися; світитися, сяяти (про очі, обличчя)

1) легкий, неважкий

2) неповновагий, неправильної ваги

3) легкий, несильний, слабкий; тонкий, делікатний

4) легкий, не міцний (про вину, пиво); легкий ( про їжу); нещільний; негустий

5) несерйозний; незначний; несуттєвий; легкий, нескладний, розважальний; легкий, невеликий, несильний (нaпp., про напад хвороби, дощик)

6) неважкий, необтяжливий; легкий, несуворий (нaпp., про вирок)

7) легковажний; непостійний; фривольний; розпущений; веселий, безтурботний

8) легкий, чуткий ( про сон)

9) гpaм. неударний ( про склад); слабкий ( про наголос)

1) (on, upon) зненацька, випадково натрапити ( на що-небудь); звалитися, обрушитися ( про удар)

2) сходити, виходити (звич. light down, light off, light from)

3) ( into) нападати, накидатися

1. n

1) головний стовбур (дерева)

2) неживий предмет

3) знев. бездушна людина; бовдур

4) заст. пень; колода

5) опора, підпора

6) ложе (рушниці)

7) військ. ствол

8) pl мор. стапель

9) станок для підковування коней

10) pl іст. колодки

11) тех. бабка; клуп; коловорот

12) маточина (колеса)

13) держак, ручка

14) мор. шток (якоря)

15) корінь, джерело походження

16) прабатько

17) генеалогія

18) рід, сім'я

19) раса

20) порода, плем'я

21) група споріднених мов

22) бджолиний рій

23) запас, фонд

24) асортимент (товарів)

25) інвентар; майно

26) худоба, поголів'я худоби

27) парк (машин)

28) сировина

29) міцний бульйон

30) (акціонерний) капітал; основний капітал

31) акція, акції

32) облігації, цінні папери; фонди

33) pl (the stocks) державний борг

34) пай

35) оборотний капітал торгової фірми; грошовий фонд

36) національне багатство

37) майно

38) посаг

39) шихта

40) бот. підщепа

41) бот. левкой

42) іст. широка краватка; шарф

43) частина колоди карт. не роздана гравцям

44) розм. інтерес, значення

2. adj

1) наявний; що є напоготові

2) заяложений, шаблонний

3) біржовий

4) скотарський

5) племінний

6) готовий; патентований (про ліки)

3. v

1) постачати

2) мати в наявності (у продажу)

3) зберігати на складі; мати в запасі; створювати запас (тж stock up)

4) припасовувати ручку

5) корчувати (пні); викопувати (дерева)

6) полоти, виривати (бур'яни)

7) копати (землю)

8) амер. засівати (травою тощо)

9) використовувати під пасовисько (про землю)

10) давати нові паростки

11) затримувати (зупиняти) ріст (тварини, рослини)

12) збирати в колоду; нечесно тасувати (про карти)

13) іст. саджати в колодки

* * *

1) головний стовбур ( дерева)

2) неживий предмет; през. дурна, байдужа людина; бовдур, опецьок

3) опора, підпора

4) ложа ( гвинтівки)

5) вiйcьк. ствол

6) pl; мop. стапель

7) pl; icт. колодки

8) тex. бабка ( токарного верстата)

9) тex. клуп

10) тex. коловорот

11) маточина ( колеса)

12) тіло ( гайкового ключа)

13) колодка ( рубанка)

14) держак, рукоятка

15) мop. шток ( якоря); балер ( керма)

16) корінь, джерело походження; прабатько

17) родовід, генеалогія

18) рід, родина

19) раса

20) бioл. порода, плем'я

21) група споріднених мов

22) бджолиний рій

23) запас, фонд

24) інвентар, майно

25) худоба, поголів'я худоби ( live stock)

26) парк (автомобілів, вагонів)

27) сировина

28) міцний бульйон ( soup stock)

29) pl; eк. капітал

30) кapт. колода, яка використовується в даній грі; банк, частина колоди карт або кісточок доміно, не роздана гравцям

31) = stock company; постійний репертуар

32) репутація, ім'я; cл. довіра, віра

1) метал. шихта, колоша

2) гeoл. шток, невеликий батоліт

3) бoт. підщепа

4) бoт. левкой

5) = rhizome

6) icт. широка краватка або шарф

7) icт. корінець квитанції, що видається за внесок у скарбницю

1) який є у наявності або напоготові

2) заяложений, шаблоновий

3) біржовий

4) скотарський

5) племінний

6) готовий, патентований ( про ліки)

7) складський

1) постачати, забезпечувати

2) мати в наявності, у продажу; зберігати на складі; мати про запас

3) створювати запас, запасати ( stock up)

4) прилаштовувати ручку, прикріплювати ствол до ложа

5) корчувати ( пні); викопувати ( дерева); полоти, висмикувати ( бур'яни); скопувати ( землю мотикою)

6) cл. засівати (травою, конюшиною; stock down)

7) використовувати ( землю) під пасовище; виганяти ( худобу) на пасовище

8) давати нові пагони

9) p. p. затримувати, зупиняти ріст (рослини, тварини)

10) кapт. зібрати в колоду; нечесно тасувати

11) icт. саджати в колодки

12) c-г. злучати, спаровувати (кобилу, корову); запліднювати

1) світло; освітленість, видимість; (звич. the light) денне світло, день, денний час; pl; миcт. світлі частини картини ( high lights)

2) джерело світла; вогонь, лампа; вiйcьк. прожектор; pl світлофор; маяк; pl; миcт.; cпeц. рампа, вогні рампи

3) вогонь, полум'я, іскра; вогник, світло ( очей); відображення душевного хвилювання ( на обличчі)

4) інформація, нові відомості, нові дані; гласність

5) аспект; сприйняття

6) знаменитість, світило; світоч

7) pl переконання, погляди; рівень

8) просвіт; вікно; скло ( у даху або стіні оранжереї)

9) пoeт. зір; pl очі

1) світлий

2) світлий, світлого кольору; блідий ( про колір); з молоком або вершками ( про каву)

3) як компонент складних слів ( light) світло-, блідо-; light-blue світло-голубой, блідо-голубий

1) запалювати, засвічувати; запалюватися, загорятися; освітлювати; освітлюватися; прикурювати (сигарету, цигарку)

2) світити, посвітити ( кому-небудь)

3) освітлювати, опромінювати; ( with) освітлюватися, опромінюватися; світитися, сяяти (про очі, обличчя)

1) легкий, неважкий

2) неповновагий, неправильної ваги

3) легкий, несильний, слабкий; тонкий, делікатний

4) легкий, не міцний (про вину, пиво); легкий ( про їжу); нещільний; негустий

5) несерйозний; незначний; несуттєвий; легкий, нескладний, розважальний; легкий, невеликий, несильний (нaпp., про напад хвороби, дощик)

6) неважкий, необтяжливий; легкий, несуворий (нaпp., про вирок)

7) легковажний; непостійний; фривольний; розпущений; веселий, безтурботний

8) легкий, чуткий ( про сон)

9) гpaм. неударний ( про склад); слабкий ( про наголос)

1) (on, upon) зненацька, випадково натрапити ( на що-небудь); звалитися, обрушитися ( про удар)

2) сходити, виходити (звич. light down, light off, light from)

3) ( into) нападати, накидатися

n (pl goes) розм.

1) ходьба, рух, хід

2) обставина; становище; справа

3) спроба, намагання

4) ковток; порція (їжі)

5) угода, домовленість

6) енергія, натхнення; завзяття; захоплення

7) розм. успіх; удача; успішний захід

8) хода

9) кидок (у спорті)

v (past went; p.p. gone)

1) іти, ходити

2) прямувати; їхати, їздити

3) подорожувати, пересуватися; рухатися

4) ходити, курсувати

5) від'їжджати, відходити, іти геть; зникати

6) працювати, діяти, функціонувати

7) проходити, пролягати, простягатися, вести (про дорогу)

8) доходити; дотягуватися; сягати

9) пролітати, швидко плинути (про час)

10) зникати; пропадати

11) поширюватися, передаватися

12) вступити в організацію, стати членом товариства

13) бути в обігу

14) брати на себе; зважуватися (на щось)

15) розвалитися, зламатися, розколотися

16) зазнати краху, збанкрутувати

17) бути розташованим

18) перебувати, зберігатися; укладатися (в щось)

19) дорівнювати

20) звертатися; вдаватися по допомогу

21) гласити, говоритися

22) дзвонити, бити (про годинник тощо)

23) умирати, гинути

24) пройти, бути прийнятим (визнаним)

25) продаватися (про ціну)

26) брати участь (на паях); ризикувати

27) зберігатися (про їжу)

28) підходити, личити (про одяг)

29) займатися чимсь

30) у сполученні з герундієм вказує на постійне заняття чимсь

31) як дієслово-зв'язка у складеному іменному присудку означає постійне перебування у певному стані; бути; ставати, робитися

32) у звороті to be going + inf смислового дієслова передає намір зробити щось

* * *

1) хід, ходьба, ходіння; pyx

2) обставина, положення; несподіваний поворот справи

3) спроба

4) приступ; порція ( їжі або вина); що-небудь виконане за один раз

5) угода; згода it's a go! домовилися!

6) енергія, наснага; завзяття, запал; захоплення

7) успіх; удача; успішна справа

8) хода

9) хід ( у грі); кидок ( у спортивних іграх)

10) кapт. "мимо" ( вигук)

11) it's mygo! це моя черга!

1) іти, ходити

2) направлятися, прямувати; відправлятися; їхати, поїхати

3) їздити, подорожувати, пересуватися ( яким-небудь способом); ходити, курсувати

4) іти, піти, їхати, відїжджати; відходити, відправлятися

5) рухатися, бути в русі; рухатися з певною швидкістю

6) працювати, діяти, функціонувати ( про машину); жити, діяти, функціонувати ( про людину)

7) тягтися, проходити, пролягати, простягатися, простиратися; дотягуватися; доходити

8) минати, проходити; протікати, проходити, спливати; завершуватися яким-небудь чином

9) зникати; проходити; зникнути, пропасти

10) поширюватися; передаватися

11) передаватися ( по телеграфу)

12) бути в обігу

13) (звич. to) іти ( на що-небудь); брати на себе ( що-небудь); зважуватися ( на що-небудь)

14) податися; звалитися; зламатися, розколотися; зазнати краху, збанкрутувати; відмінятися, знищуватися, скасовуватися; (звич. з must, can, have to) відмовлятися; позбуватися

15) бути розташованим, іти в певному порядку; зберігатися, знаходитися ( де-небудь); ставати ( на певне місце); (into, under) уміщатися, укладатися ( у що-небудь); (звич. to) рівнятися

16) закінчуватися певним результатом

17) говорити, гласити; звучати ( про мелодію)

18) дзвонити; бити, відбивати час

19) умирати, гинути

20) пройти, бути прийнятим; бути прийнятним

21) витримувати, терпіти

22) справлятися, долати

23) ходити певним кроком

24) спаровуватися

25) бути на паях, паювати

26) пропадати, слабшати (про слух, свідомість); зноситися ( про одяг)

27) зберігатися ( про їжу); носитися (про тканину, одяг)

28) бути ритмічними ( про вірші)

29) отримувати ( допомогу)

1) to be going to do smth збиратися, мати намір зробити що-небудь

2) to go at smth енергійно узятися за що-небудь

3) to go at smb накидатися, кидатися на кого-небудь

4) to go against smth

5) to go behind smth переглядати, розглядати заново, вивчати (підстави, дані)

6) to go beyond smth виходити за межі чого-небудь, перевищувати що-небудь

7) to go by /on / smth судити по чому-небудь; керуватися чим-небудь, слідувати чому-небудь; дотримуватися чого-небудь

8) to go after smth; smb домагатися чого-небудь, кого-небудь

9) to go for smb накинутися на кого-небудь; мати славу, вважатися ким-небудь; бути сприйнятим за кого-небудь; захоплюватися ким-небудь; закохатися в кого-небудь

10) to go for smth замінити що-небудь; зійти за що-небудь; прагнути до чого-небудь; домагатися чого-небудь; захоплюватися чим-небудь

11) to go for /at / a certain sum of money продаватися за певну ціну

12) to go to /in / smth витрачатися, іти на що-небудь

13) to go to smth; smb звертатися до чого-небудь, на кого-небудь (нaпp., про погляд); вдаватися до допомоги; звертатися (до кого-небудь, чого-небудь)

14) to go to smth ставати ким-небудь

15) to go to smb бути проданим кому-небудь; діставатися кому-небудь

16) to go through smth ретельно, пункт за пунктом розбирати що-небудь; здійснити, зробити що-небудь; пройти, бути прийнятим де-небудь (про проект, пропозицію); зазнавати чого-небудь, підлягати чому-небудь; витримати стільки-то видань ( про книгу); обшукувати, обшарювати що-небудь; розтратити, витратити ( гроші)

17) to go into smth ретельно розбирати що-небудь, вникати в що-небудь; розслідувати, розглядати що-небудь; обирати ( професію); вступити в організацію, стати членом товариства; надягати

18) to go before /to / smb, smth стати перед ким-небудь, чим-небудь; передавати на розгляд кому-небудь, чому-небудь

19) to go with smb супроводжувати кого-небудь, іти разом з ким-небудь; бути заодно, погоджуватися з ким-небудь

20) to go with підходити до чого-небудь, гармоніювати з чим-небудь; відповідати чому-небудь; відноситися до чого-небудь, бути пов'язаним з чим-небудь; бути пов'язаним з чим-небудь; відповідати чому-небудь

21) to go without smth обходитися без чого-небудь; не мати чого-небудь

22) to go by / under / a name бути відомим під яким-небудь іменем

23) to go under smb ' s name приписуватися кому-небудь ( про авторство)

24) to go to make up smth складати що-небудь, входити до складу чого-небудь; to go to the making of smth; smb бути необхідним для чого-небудь, кого-небудь

25) to go into a state приходити в який-небудь стан

26) to go into a condition входити в яке-небудь положення, займати яке-небудь положення

27) ... as smth; smb goes... як що-небудь заведено...;... як інші

28) to go to show that... свідчити

29) smth is going бути в наявності, продаватися, подаватися

30) to go to bed лягати спати

31) to go bail юp. ставати поручителем, поручитися або внести заставу ( за кого-небудь); ручатися

1) головний стовбур ( дерева)

2) неживий предмет; през. дурна, байдужа людина; бовдур, опецьок

3) опора, підпора

4) ложа ( гвинтівки)

5) вiйcьк. ствол

6) pl; мop. стапель

7) pl; icт. колодки

8) тex. бабка ( токарного верстата)

9) тex. клуп

10) тex. коловорот

11) маточина ( колеса)

12) тіло ( гайкового ключа)

13) колодка ( рубанка)

14) держак, рукоятка

15) мop. шток ( якоря); балер ( керма)

16) корінь, джерело походження; прабатько

17) родовід, генеалогія

18) рід, родина

19) раса

20) бioл. порода, плем'я

21) група споріднених мов

22) бджолиний рій

23) запас, фонд

24) інвентар, майно

25) худоба, поголів'я худоби ( live stock)

26) парк (автомобілів, вагонів)

27) сировина

28) міцний бульйон ( soup stock)

29) pl; eк. капітал

30) кapт. колода, яка використовується в даній грі; банк, частина колоди карт або кісточок доміно, не роздана гравцям

31) = stock company; постійний репертуар

32) репутація, ім'я; cл. довіра, віра

1) метал. шихта, колоша

2) гeoл. шток, невеликий батоліт

3) бoт. підщепа

4) бoт. левкой

5) = rhizome

6) icт. широка краватка або шарф

7) icт. корінець квитанції, що видається за внесок у скарбницю

1) який є у наявності або напоготові

2) заяложений, шаблоновий

3) біржовий

4) скотарський

5) племінний

6) готовий, патентований ( про ліки)

7) складський

1) постачати, забезпечувати

2) мати в наявності, у продажу; зберігати на складі; мати про запас

3) створювати запас, запасати ( stock up)

4) прилаштовувати ручку, прикріплювати ствол до ложа

5) корчувати ( пні); викопувати ( дерева); полоти, висмикувати ( бур'яни); скопувати ( землю мотикою)

6) cл. засівати (травою, конюшиною; stock down)

7) використовувати ( землю) під пасовище; виганяти ( худобу) на пасовище

8) давати нові пагони

9) p. p. затримувати, зупиняти ріст (рослини, тварини)

10) кapт. зібрати в колоду; нечесно тасувати

11) icт. саджати в колодки

12) c-г. злучати, спаровувати (кобилу, корову); запліднювати

ВИРОБНИЦТВО СУСПІЛЬНЕ - процес, за допомогою якого люди (суспільство), використовуючи речовини і сили природи, суспільні відносини і соціальні сили, духовні багатства, індивідів та їхні здібності, відтворюють власне і суспільне життя. Це відтворення здійснюється шляхом створення необхідних продуктів у вигляді матеріальних засобів виробництва і предметів споживання, нових форм суспільних відносин, духовних продуктів та інформації, нових індивідів та їх суспільних якостей. В.с. існує на всіх щаблях розвитку людського суспільства, властиве всім історичним епохам, завжди і в усіх своїх проявах є суспільним. Люди, які створюють матеріальні блага і духовні продукти та нові форми суспільних відносин, неминуче вступають у певні зв'язки і відносини для здійснення спільної діяльності. В.с. є системою, утвореною чотирма видами виробництва: матеріальним виробництвом, виробництвом форм спілкування (виробництвом суспільного життя), духовним виробництвом, виробництвом людини (виробництвом власного життя). Вказані види В.с. знаходяться в постійній взаємодії, перебіг якої визначається законом суспільно-історичної виробничої домінанти. Із розвитком людства переважного значення набуває то один, то інший вид В.с., який надає іншим видам виробництва відтінку, властивого тільки йому. Це позначається не лише на особливостях В.с. певної історичної епохи, а й на формах його теоретичного пізнання. Під впливом досягнень європейського мануфактурного виробництва XVI - XVIII ст., індустріального виробництва кін. XVIII - пер. пол. XX ст. у філософії історії, соціології, історіографії набуло поширення ототожнення В.с. з матеріальним виробництвом. Це властиво насамперед марксизму, який потрактовує В.с. переважно як процес створення матеріальних благ, необхідних для існування і розвитку суспільства, і як основну рушійну силу історії. Матеріальні виробничі відносини розглядаються ним як об'єктивний критерій для відмежування однієї історичної епохи від іншої, нижчого ступеня суспільного розвитку від вищого, для вирізнення загального, як такого, що повторюється в історії різних країн і народів, які знаходяться на одному ступені суспільного розвитку, тобто для вирізнення конкретно-історичних типів суспільства, або суспільно-економічних формацій. Не менш сильною є абсолютизація матеріального виробництва в історіософських, соціологічних та історичних поглядах, притаманних теоріям "технологічного детермінізму" та "індустріального суспільства" (Веблен, Берл, Голбрейт, Белл та ін.). В історіографічній методології даній абсолютизації відповідає поширена методологія реконструкції й оцінки минулого, періодизації історії, з'ясування її рушійних сил і законів розвитку за рівнем одного лише матеріального виробництва, матеріально-виробничих технологій та матеріальної культури. Визнання провідного історичного значення духовно-виробничої домінанти В.с. відбилося на абсолютизації філософсько-історичною та історичною думкою духу, духовної активності, духовного життя. Ця лінія бере початок у Стародавній Греції та Юдеї, зміцнюється схоластикою Середньовіччя, розвивається у філософських вченнях Гегеля і Канта, гегельянців, неогегельянців, кантіанців, неокантіанців, набуває сучасного оформлення в теоріях "абсолютного історизму" (Холдейн, Коллінгвуд), "етико-політичної школи" в історіографії (Кроче), працях Віндельбанда, Рикерта, Дильтея, Вебера, Парсонса та ін. На сучасне розуміння сутності і ролі В.с. в історичному процесі переважно впливають теорії "інформаційного суспільства". Визнання провідної історичної ролі особистості і виробництва власного життя тісно пов'язане з аналізом матеріального і духовного життя сучасного людства. Реакцією на абсолютизацію матеріально-виробничого аспекту В.с. і відповідного йому позитивістського еволюціонізму та історизму стало вчення Бергсона і Тойнбі про "творчу меншину" суспільства як рушійну силу історичного процесу. Ще більш глибокого гуманістичного бачення історії та її закономірностей досягає екзистенціалізм (Шестов, Бердяєв, Гайдеггер, Бубер, Сартр, Ясперс, Марсель, Мерло-Понті, Камку та ін.). Сучасна науково-виважена і більш плідна методологія періодизації історичного процесу, з'ясування рушійних сил і законів історії, сенсу і перспектив історичного розвитку ґрунтується на врахуванні всіх чотирьох аспектів В.с Б. агатоаспектне бачення природи В.с. дозволяє подолати крайнощі вульгарноекономічних та технократичних, об'єктивно-ідеалістичних уявлень про історію.

ЕМПІРИЗМ ( від грецьк. έμπειρία - досвід) - філософський напрям, протилежний раціоналізмові, вважає чуттєвий досвід єдиним джерелом і критерієм вірогідного знання. Сильний бік Е. полягає в орієнтації на ретельний аналіз чуттєвості та її ролі у пізнанні. Досвід розглядається передусім як чуттєве пізнання, що виникає через взаємодію органів чуття із зовнішніми речами (зовнішній досвід), хоча більшість філософів - прибічників Е. - визнають важливість і досвіду внутрішнього, тобто усвідомлення душевних станів суб'єкта пізнання в акті інтроспекції (рефлексії). Близькі до Е., але не тотожні йому, два напрями у філософії: прагматизм і логічний Е. Незважаючи на те що обидва напрями ґрунтуються на Е., вони мають також власні, відмінні від нього філософські підходи. Елементи філософії Е., зокрема емпіричні пояснення процесу формування понять, пронизують всю історію філософської думки, починаючи від Античності. Але як цілісна гносеологічна концепція Е. сформувався у культурі Нового часу. Гассенді - франц. християнський мислитель XVII ст. - відродив емпіричне вчення Епікура. Але найвідомішим прибічником Е. в філософії цього періоду був англ. філософ Ф. Бекон. Центральною в його філософії була проблема наукового методу, який він розглядав як метод виведення теоретичних принципів (аксіом) із чуттєвого досвіду. Досвід трактується Ф. Беконом не як просте чуттєве споглядання, а як науковий експеримент, що має систематичний і цілеспрямований характер. На думку Ф. Бекона, дані досвіду ведуть до необхідного результату лише за умови їх раціональної обробки. Методом аналізу та узагальнення емпіричних даних він вважав наукову індукцію. Матеріаліст і номіналіст XVII ст. Гоббс поєднав крайній Е. у тлумаченні походження понять (які розглядав як результат фізичної дії зовнішніх речей на тілесні органи відчуттів) з раціоналізмом щодо знань. Для нього все достеменне знання має апріорний характер, оскільки воно на кшталт геометричних теорем є точним висновком із попередніх дефініцій. Найвпливовішу форму Е. в новій філософії створив Локк. У праці "Нариси про людський розум" він доводив, що всі знання походять із відчуттів або рефлексії. Спростовуючи теорію вроджених ідей, він розглядав стан свідомості немовляти як чисту дошку (tabula rasa). Аналізуючи джерела виникнення ідей, Локк прагнув показати, яким чином прості ідеї, що виникають у зовнішньому і внутрішньому досвіді, об'єднуються у складні. Головні способи утворення складних ідей, за Локком, - це поєднання, порівняння, абстрагування й узагальнення. Подальша еволюція британського Е. полягала у послідовному дотриманні цього принципу і звільненні філософії від залишків метафізики. Так, Берклі, виходячи багато в чому із теорії пізнання Локка, надав їй більш переконливого ідеалістичного характеру. Він попередньо накреслив лінію, яка зрештою привела до феноменалізму - погляду, згідно з яким реальність поза нашими відчуттями є "ніщо". Важливий крок у цьому напрямі було зроблено також Г'юмом. У Франції, завдяки зусиллям таких філософів, як Вольтер, Кондильяк, Гельвецій, Е. Локка став підґрунтям сенсуалізму, в межах якого всі складові духовного життя людини пояснюються через чуттєвий досвід. Послідовним прихильником Е. в англ. філософії XIX ст. був Дж. С. Мілль. Він дотримувався думки, що всі знання., в т.ч. математичні, мають емпіричне походження і спираються на метод індукції. Такий підхід характерний також для Спенсера, хоч він пропонував також пояснення іншого типу, зокрема щодо людських переконань. Останні, вважав він, значною мірою ґрунтуються на успадкуванні від попередніх поколінь. Точку зору радикального Е. в філософії науки обстоювали відомі математики та основоположники філософії сучасної фізики Кліффорд та Пірсон. У філософії XX ст. найвідоміший представник Е. - британський філософ і логік Рассел, який, наслідуючи Г'юма, вважав, що завданням філософії є аналіз усіх понять у термінах, які можуть бути безпосередньо віднесені до чуттєвих вражень. Теорії, обґрунтовані Расселом, а також Вітгениїтайном, сприяли розробці варіанта логічного позитивізму нім. філософом Карнапом. Е., характерний для логічного позитивізму в цілому, виразно виявився у такому фундаментальному принципі, як> принцип верифікації.

ЛЮДИНА - природно-соціальна істота, якісно особливий ступінь живих організмів на Землі, здатних до свідомої саморегуляції, завдячуючи чому вона постає як суб'єкт суспільно-історичної діяльності й культури. Л. є предметом вивчення різних галузей знання: соціології, етнології, психології, фізіології, педагогіки, медицини тощо. Використовуючи розмаїті дані цих наук, філософія вивчає Л. передусім з погляду місця її у світі та її ставлення до світу. У давній кит., інд., грецьк. філософії Л. мислиться як частка Космосу, певного єдиного надчасового світопорядку, як мікрокосм ("світ у малім") - відображення й символ Всесвіту, макрокосму (котрий у свою чергу уявляється антропоморфно - як живий одухотворений організм). Від цих найперших уявлень і до сьогодні мікрокосм постає як такий, що в ньому збігаються й перетинаються усі сутнісні генерації буття - фізичне, хімічне, живе, духовне. Проте у міру розвитку цих уявлень дедалі більше усвідомлюється та обставина, що Л. здатна відособлюватися у структурі буття, прагнучи стати його деміургом, трансцендентувати за межі свого тут-і-тепер-так-буття, а відтак - мікрокосм, на відміну од макрокосму, є проблематизованим. Уже в трьох відомих людинознавчих запитаннях Канта - "Що я можу знати? Що я маю робити? На що я можу сподіватися?" - відтворено багатомірність сутнісної проблематизації Л. як універсальної істоти. Відповідно виникають фундаментальні "екзистенційні дихотомії" (Фромм) людського С. правді, наявність розуму - фактор, що спонукає Л. до розвитку, до створення власного світу, де вона почувалась би "у себе вдома", проте кожний досягнутий нею щабель розвитку залишає її незадоволеною, провокуючи на нові пошуки й рішення. Найфундаментальніша дихотомія Л. - поміж життям та смертю; від неї походить інша: хоча кожна Л. є носієм усіх родових потенційних здатностей, швидкоплинність її життя не дозволяє уповні реалізувати всі можливості навіть за найсприятливіших умов Ж. иття Л., починаючись та обриваючись у момент, випадковий для загального еволюційного процесу всього роду Л., входить у трагічну суперечність з індивідуальними зазіханнями на реалізацію усіх його можливостей. Амбівалентність способу буття Л. стала істотною перешкодою будь-яким спробам субстанціалізувати ту чи ту властивість Л. (на кшталт "zoo politikos", "homo sapiens", "homo faber" тощо). Сучасна філософія намагається уникати такої субстанціалізації. Так, при зіставленні різних виявів людського світовідношення стає зрозумілим, що фантазія й гра, котрі уможливлюють хоча б короткотривале вивільнення од фактичності, од невблаганної повинності "так-буття", є для Л. "рятівними" здатностями, не менш важливими й споконвічними, аніж праця, панування, любов і смерть (Фінк). Постає питання, чи повинна взагалі філософія претендувати на створення остаточної "картини Л.", котра б зводилась до загальних формулювань - на кшталт "духовної сутності", "діючої сутності" тощо. Натомість Больнов, посилаючись на Плеснера, пропонує "принцип відкритого питання", максимальну завбачливість для "нових неочікуваних і незавбачливих відповідей". Деякі досліджувані риси Л. виявляються пов'язані одна з одною цілком довільно, деякі - цілеспрямовано: ми не можемо знати, чи йдеться про певні сумірні риси, чи ж бо про такі, що перебувають у стані безнастанної суперечності. Усім цим підтверджується принципова світоглядно-антропологічна теза Гегеля та Достоєвського: поки людина живе, вона ще не сказала свого останнього слова, через що її не можна визначити остаточно.

СУПЕРЕЧНОСТІ СУСПІЛЬНІ - діалектичні взаємодії протилежних, співвідносних, взаємовиключних і водночас взаємообумовлених протилежностей, що існують у вигляді поєднаних одна з одною визначеностей суспільного буття. С.с. - центральна категорія діалектичного пояснення суспільного життя, оскільки нею відображаються джерела його саморозвитку. При першому погляді на суспільне життя С.с. найчастіше залишаються нез'ясованими, оскільки різні визначеності суспільного буття на цьому рівні пізнання можуть виступати вже як поєднані одна з одною протилежності. Але їх відношення не виявляє себе і не усвідомлюється як відношення С.с Д. ля такого усвідомлення дані визначеності повинні бути співвіднесені одна з одною. Це здійснюється, як правило, при з'ясуванні сутності протилежностей даної С.с., тобто на рівні глибокого наукового вивчення суспільних явищ. Таким чином, і в реальності, і в теорії реальна С.с. виникає та усвідомлюється як жива єдність протилежностей, що напружено і невпинно взаємодіють одна з одною, розкриваючи свою сутність. Кожна пара протилежностей існує в контексті численних конкретних зв'язків і суспільних взаємодій з іншими діалектичними парами. Багатоманітні опосередкування протилежностей у реальних суспільних відносинах мають вирішальне значення для визначення специфіки С.с. За слабкого розвитку або у випадку згортання структур, що опосередковують відношення "полярних" сил, сторін суспільного життя, стає реальною загроза прямих руйнівних зіткнень протилежностей. Найбільша небезпека і вірогідність таких зіткнень криється в деспотичних, диктаторських суспільних структурах. Створення і налагодження цивілізованої системи суспільних зв'язків, установ та ін. заходи забезпечують опосередкування протилежностей в С.с., є об'єктивною діалектичною закономірністю, яка забезпечує існування і вдосконалення таких складних утворень, як суспільство, перехід на нові ступені історичного розвитку.

СУСПІЛЬСТВО ТЕЛЕМАТИЧНЕ ( від франц. telematique - "телематика") - термін, яким позначають суспільство, у якому поширені нові комунікаційні технології, що надають можливість телекомпаніям активно запроваджувати інтерактивні форми взаємодії із споживачем інформації, отримувати майже вичерпні дані про вподобання і смаки глядача, його сім'ї (фіксуючи, напр., його улюблені програми, рекламні сюжети та ін.). Телематичні системи, поєднуючи телебачення із комп'ютером, створюють основи для "інфототалітаризму", який вдається до ефективних технологій маніпуляції поведінкою, користуючись постійно оновлюваними масивами даних про телеглядачів і споживачів. Складовою С.т. виступає дедалі зростаюче спостереження за повсякденною поведінкою людей - на вулицях, у місцях загального користування, на роботі та ін. Сучасна соціальна думка осмислює тенденції експансії С.т. як органічний прояв трансформації соціуму під впливом інформатизації, але також як реальну небезпеку свободі людини, її гідності і недоторканності сфери приватності. Найбільш радикальні критики і супротивники С.т. вбачають у ньому наступ "кіберіократії" - нової тиранії, коли людина змушена підкорятися винайденому нею самою комп'ютерному Левіафану.

ТЕОРЕТИЧНЕ ЗНАННЯ - окремий, відносно самостійний тип наукового знання, первинний рівень якого формується на основі якісної переробки емпіричного знання засобами і в формах раціонального мислення. Він є результатом узагальнення і концептуалізації емпіричного матеріалу, даних спостереження та експерименту, абстрагування від несуттєвих і випадкових характеристик об'єкта, його ідеальної реконструкції (див. ідеалізація). Утворене таким чином знання виражається у формі загальних уявлень, понять, узагальнюючих положень, ідей, принципів і організується у відносно замкнені системи абстракцій - концепції, гіпотези, наукові теорії, їх асоціації. На основі якісної переробки засобами і в формах раціонального мислення не тільки емпіричного, а й первинного чи нижчого рівнів теоретичного знання виростають наступні, вищі рівні теоретичного знання, нашаровуючись один на одного і утворюючи складну ієрархічну його будову. Цей процес називають теоретизацією науки Н. а відміну від емпіричного, теоретичне знання створює абстрактний образ реальності, відображає і пояснює сутність об'єктів, закони їх функціювання та розвитку, передбачає невідомі явища і процеси, виводить нові закономірності. Завдяки цій властивості теоретичне знання ніби віддаляється від безпосередньо даної реальності і поширюється на ширші предметні області, які не були, а інколи приципово не можуть бути дані в сфері безпосереднього чуттєвого досвіду. В результаті утворюються теоретичні системи, що містять абстракції великої узагальнюючої сили. Теоретичне знання глибше і точніше відтворює реальність, ніж знання емпіричне, але поступається йому в онтологічній прозорості і обґрунтованості своїх абстракцій. Тому істинність теоретичного знання вже не може бути встановлена засобами чуттєвої достовірності і вимагає застосування спеціальних, добре розроблених процедур логічного доведення, теоретичного обґрунтування та практичної перевірки. При цьому пошуки об'єктивного аналога в дійсності для витлумачення змісту абстрактних конструкцій часто становлять складну методологічну проблему, що в логіці, методології та філософії науки отримала назву "проблеми реальності" або "проблеми існування". В окремих випадках знаходження такого аналога досягається шляхом редукції абстракцій високого рівня до абстракцій нижчого рівня, що дозволяють емпіричну інтерпретацію; експериментального, досвідного чи логічного обґрунтування теоретичної системи в цілому; практичної чи технічної реалізації абстрактних побудов. Універсального методу розв'язання проблеми реальності не створено.

ФАКТ ( від лат. factum - зроблене, те, що відбулося) - філософське і загальнонаукове поняття, широко вживане в усіх галузях пізнання; має певний ряд смислових значень. Як істотний складник пізнавального процесу і процесу мислення вивчається гносеологією, логікою, методологією та філософією науки. 1) Явище або подія, що насправді мали місце в реальній дійсності і встановлені як даність у безпосередньому спостереженні чи експерименті засобами чуттєвого споглядання та показаннями приладів. Ф. у цьому розумінні має вигляд одиничного, окремого, випадкового. Фіксується за допомогою протоколів, графіків, таблиць, статистичних зведень, результатів моніторингу тощо Х. арактеризується об'єктивністю і відносною незалежністю від способів виявлення, а тому в процесах пізнання і мислення відіграє роль свідчень про істинний стан речей в об'єктивній дійсності К. орелює із законом як виразом загального, обумовленого і необхідного. Ф. являє собою конкретний прояв дії закону, а закон є генералізацією Ф. Ф. виступають предметом наукового аналізу і осмислення, концептуалізації та пошуку причинно-нас лід Нових зв'язків. Вони є вихідним пунктом проникнення в сутність природного і соціального світу. 2) Знання, достовірність якого не викликає сумніву і забезпечується прямим зіставленням з реальною ситуацією в дійсності за допомогою відчуттів, сприймання, уявлення. Таке знання є безпосереднім, наочно-образним і досвідним. У цьому відношенні Ф. корелює з теорією як знанням опосередкованим, раціональним і вивідним. Ф. складають емпіричну базу теорії, підтверджують її або спростовують. Теорія систематизує факти, описує і пояснює їх, передбачає нові факти (див. емпіричне знання). 3) Судження або висловлення, що мають значення істини і в процесах пізнання та мислення виступають підставами для визначення істинності інших суджень або висловлювань, входячи до складу процедур доведення та логічного доказу. В дедуктивних побудовах фактуальні судження або висловлення відіграють роль засновків, з яких випливають логічні наслідки або висновки. В індуктивних побудовах, сутність яких полягає в аргументації Ф., вони набувають характеру аргументів, які з тим чи іншим ступенем вірогідності підтверджують або спростовують тезу - положення або систему положень, істинність яких встановлюється. Спільним для різних трактувань поняття Ф. є те, що всі вони пов'язують Ф. з об'єктивністю, істинністю та самодостатністю. Однак ці характеристики Ф. є відносними, неабсолютними, оскільки конституювання Ф. і часто навіть саме його існування істотно залежать від суб'єктивних чинників і концептуальних засобів виразу. Так, для теорії відносності викривлення простору є Ф., в той час як для класичної механіки воно ним не є. Тому при встановленні Ф. дуже важливо максимально усунути суб'єктивні нашарування. У зв'язку з цим до обов'язкових рис Ф. часто відносять усталеність, самототожність, інваріантність стосовно зміни образів чуттєвого споглядання та концептуальних перетворень.