не+подавать

техн., несов. подава́ть, сов. пода́ть

- подавать дутьё

техн., несов. подава́ть, сов. пода́ть

- подавать дутьё

подать подавати, подати, давати, дати кому що; (кушанье) (по)давати, (по)дати, видавати, видати, ставити, поставити кому що. [Подав милостиню. Хто рано встає, тому бог дає. Вона видала панам вечерю (Коцюб.). Поставили їм сметани]. Подай (ка), подайте (ка) сюда - подай (лишень), подайте (лишень) сюди, ке, кете сюди. -вать обед - давати обідати. - дать кушанье на стол - подати (поставити) страву на стіл. -дай сюда лодку - давай сюди човна. -дать голос - о(б)зиватися, обізватися (до кого), датися чути. -дать голос за кого-л. - подавати, подати голос на (за) кого, голосувати на (за) кого, віддавати, віддати голос кому. - дать мысль - подати думку. -дать весть о себе - (по)дати (з)вістку про себе. -дать жалобу на кого - подавати, подати скаргу на кого, прискаржувати, прискаржити кого, жалітися, пожалітися на кого. [Подав у суд скаргу на нього. Прискаржив мене за рабунок (Франко)]. -вать ко взысканию - закладати, заложити позов кому. -вать прошение о чём - подавати прохання про що (за що). -дать надежду - (по)давати, (по)дати надію кому на що, робити, зробити надію кому на що. [І дітям не робимо надії на кращу долю (Франко)]. Он -даёт большие надежды - він подає великі надії. -вать кому ложные надежды - подавати марні надії, надіями манити кого. -вать руку - (по)давати, (по)дати руку кому, (здороваться за руку) ручкатися, поручкатися, рукатися, порукатися з ким. [І шапки не зняв, і руки не дав. У нас не було тієї моди, щоб ручкатися]. -дать кому руку помощи - підложити руку під кого. [Були такі люди, що й тут підложили-б свої руки під великого Кобзаря (Куліш)]. -дать помощь - см. Оказывать помощь. Рукой -дать - тільки що не видко, як палицею докинути. [Чоловікові додому тільки що не видко]. -дать совет - (по)давати, (по)дати раду, пораду кому (посоветовать) радити, порадити, раяти, пораяти кого, но кому що, нараяти кому що. [Нема кому порадоньки дати (Шевч.)]. -дать пример - привід дати, призвід показати кому. [Як ви дасте привід, то й инші зроблять те саме]. -вать повод - см. Повод. -вать о здравии, за упокой - (по)давати, (по)дати на часточку за кого. -вать что-л. в какую-л. сторону - посувати, посунути що в який бік. Поданный - поданий. Обед -дан - обід на столі.

* * *

несов.; сов. - под`ать

голос, (редко) глас; ум. - голосок, голосочок, голосонько. [Співав-би, так уже гласу не маю]. Говорить грубым, низким голосом - товсто говорити (гукати). Высоким, тонким голосом - тонко, тоненько. Сиплый голос - хрипливий матовий голос. Вполголоса - півголосом. Во весь голос - на повен голос, на цілий свій голос, (вульг.) на весь рот. Не своим голосом - не своїм гласом, не своїм голосом. Сладеньким голоском - солоденько. Подавать, подать голос - озиватися, озватися, датися чути. Понижать голос - притишувати голос. Возвысить, повысить голос - підняти голос. Сила голоса - сила голосу, гук. [Гукнув скільки в його стало гуку (Мирн.)]. Голос, словно из бочки - голос як із барила. Таким голосом - на такий голос. Голоса недостаёт у кого - голосу не стає кому, голосу (гласу) не відтягне хто. Терять (потерять) голос, спадать с голоса - тратити (стратити) голос, спадати (спасти) з голосу. Обладать сильным голосом - (народн.) гортань добру мати. В один голос - устами одними, одноголосно. Глас народа - глас божий - голос людський - голос божий. Голос совести - голос сумління (совісти). Голос уважаемых критиков - голос поважних критиків. Совещательный голос - дорадчий голос. Решающий голос - вирішальний, ухвальний голос. Избирательный голос - виборчий голос. Иметь право голоса - мати право на голос. Подавать голос за кого-л. - подавати голос за [на] кого, голосувати за [на] кого, віддавати голос кому. Подача голосов - голосування. Всеобщая, прямая, равная, тайная подача голосов - вселюдне, безпосереднє, рівне, потайне (таємне) голосування. Избрать кого-л. подачей голосов - обібрати голосуванням, зголосувати кого. [Зголосували його на старшину]. Взять голос - забрати голос. Большинство голосов - більшість голосів, перевага голосів. По большинству голосов - більшістю (перевагою) голосів. Меньшинство голосов - меншість голосів.

* * *

милостина (-ни), милостиня (-ні). [Який манастир, така милостиня (Приказка)]. Подавать, подать -ню - подавати, подати (милостину и -ню), дарувати, подарувати що. [Милостину якусь мені подають (Крим.). Подав йому, що там лучилось (Квітка)]. Он любит подавать -ню - він до бідних подачний. Просить -ню - просити милостини и -ні; см. Ходить по миру (

II. Мир 5).

* * *

надія, (редко надіяння), сподівання, сподіванка на що и що (з)робити. [На вас уся моя надія (Кониськ.). Я зрікся надії дізнатися чогось (Крим.). Надіялись були ми, та й те надіяння уже пропало (М. Костом.). Уже (мені) важко - нема сподівання (Крим.). Билося наше серце солодкими сподіванками (Куліш). Не буде вже сподіванки на життя і радість (Крим.)]. Несбыточная, неосуществимая -жда - незбутня, нездійсненна надія (сподіванка), химера. Слабая -жда - мала надія. Твёрдая -жда - найпевніша надія. Тщетная -жда - марна (даремна) надія (сподіванка). Быть в -жде на что - мати надію на що, сподіватися чого. Нет ни малейшей -жды - найменшої надії нема(є). Нет -жды, что-(бы) - нема надії, що(б); не надійно, що(б). [Не надійно, щоб сі любощі скоренити (Г. Барв.)]. -жда овладела его душой - надія опанувала йому душу. Возлагать, полагать -жду на кого - покладати (складати, держати, мати) надію на кого, уповати на кого. [Всі надії покладати на чужу, незнану сторону, де ніби-то жити краще буде (Рада). Не складала на неї великих надій (Мирний). Я вповала на неї, а вона он що зробила мені! (Звин.)]. Лелеять, питать -жду - см. Лелеять. Льстить, тешить себя -ждой - тішити себе надією; срв. Льстить 2. Оправдывать -жды - см. Оправдывать 2. Не оставлять -жды - не покидати (не кидати) надії (сподіванки), не кидатися надії (сподіванки). -жда осуществилась - надія (сподіванка) справдилася (здійснилася). Подавать -жду, большие -жды - см. Подавать. Подающий большие -жды - великонадійний, надійний. Поддерживать -жду в ком - підтримувати (підживляти) надію в кому, чию; гріти надію; срв. Поддерживать. Потерять -жду, лишиться -жды - втратити (згубити) надію, збутися надії, збезнадіятися и (пров.) знадіятися, зневіритися; см. Потерять и Лишаться. [Знадіявся зовсім, щоб її бачити (Васильч.)]. Потерявший -жду - зневірений. Исполненный, полный -дежд - сповнений, повний надій.

* * *

надія, (редко надіяння), сподівання, сподіванка на що и що (з)робити. [На вас уся моя надія (Кониськ.). Я зрікся надії дізнатися чогось (Крим.). Надіялись були ми, та й те надіяння уже пропало (М. Костом.). Уже (мені) важко - нема сподівання (Крим.). Билося наше серце солодкими сподіванками (Куліш). Не буде вже сподіванки на життя і радість (Крим.)]. Несбыточная, неосуществимая -жда - незбутня, нездійсненна надія (сподіванка), химера. Слабая -жда - мала надія. Твёрдая -жда - найпевніша надія. Тщетная -жда - марна (даремна) надія (сподіванка). Быть в -жде на что - мати надію на що, сподіватися чого. Нет ни малейшей -жды - найменшої надії нема(є). Нет -жды, что-(бы) - нема надії, що(б); не надійно, що(б). [Не надійно, щоб сі любощі скоренити (Г. Барв.)]. -жда овладела его душой - надія опанувала йому душу. Возлагать, полагать -жду на кого - покладати (складати, держати, мати) надію на кого, уповати на кого. [Всі надії покладати на чужу, незнану сторону, де ніби-то жити краще буде (Рада). Не складала на неї великих надій (Мирний). Я вповала на неї, а вона он що зробила мені! (Звин.)]. Лелеять, питать -жду - см. Лелеять. Льстить, тешить себя -ждой - тішити себе надією; срв. Льстить 2. Оправдывать -жды - см. Оправдывать 2. Не оставлять -жды - не покидати (не кидати) надії (сподіванки), не кидатися надії (сподіванки). -жда осуществилась - надія (сподіванка) справдилася (здійснилася). Подавать -жду, большие -жды - см. Подавать. Подающий большие -жды - великонадійний, надійний. Поддерживать -жду в ком - підтримувати (підживляти) надію в кому, чию; гріти надію; срв. Поддерживать. Потерять -жду, лишиться -жды - втратити (згубити) надію, збутися надії, збезнадіятися и (пров.) знадіятися, зневіритися; см. Потерять и Лишаться. [Знадіявся зовсім, щоб її бачити (Васильч.)]. Потерявший -жду - зневірений. Исполненный, полный -дежд - сповнений, повний надій.

* * *

осажать, осадить

1) (что чем) - см. Обсаживать, -ся, Обсадить, -ся;

2) -вать, -дить (вниз) что - осаджувати, осадити, присаджувати, присадити. См. Опускать, -ся, Понижать, -ся;

3) (пятить, подавать назад) збивати, збити, осаджувати, осадити, подавати, подати (назад). -ся - подаватися, (сов.) податися (назад). -ди лошадей, лошадь - збий, подай (назад) коні, коня. -ди воз, коляску - подай (назад) воза, колясу (бричку). -ди! куда прёшь? - подай назад! куди прешся?;

4) (хим.) -вать, -ся, -дить, -ся - см. Осаждать 2, - ся 2;

5) (кого) присаджувати, присадити, посадити кого, спиняти, спинити, оханути, (опис.) носа втирати, носа втерти кому, пихи збивати, збити кому, за полу смикнути и сіпнути кого. [Не дослухавши моїх слів, зразу присадила мене (Васильч.)];

6) (поселять) осаджувати, осадити що, кого де, що ким; -ся - осаджуватися, осадитися. [Осадились на Чортомлику]. Осаженный -

1) обсаджений;

2) осаджений, присаджений;

3) збитий, осаджений, поданий (назад);

4) осаджений;

5) при[о]саджений, спинений;

6) осаджений.

* * *

несов.; сов. - осад`ить

1) ( останавливать) оса́джувати, осади́ти; ( подавать назад) збива́ти, зби́ти, подава́ти наза́д, пода́ти наза́д

2) (перен.: одёргивать) оса́джувати, осади́ти, приса́джувати, присади́ти; ( давать отпор) дава́ти ві́дсіч, да́ти ві́дсіч

3) мет. оса́джувати, осади́ти

I. податок (-тку), подать (-ти), оплатка (-ки), оплать (-ти), данина; (иронически) подереча, драча (-чі), смикове (-вого). [Великі оплатки - ніяк на гроші не зіб'єшся]. Окладная -ть - положений податок. Подушная -ть - подушне, поголовне (-ного). [Мов за подушне обступили (Шевч.)]. Подымная -ть - димове, подимне, подимщина, верхове, коминне (-ого). Поземельная -ть - ґрунтовий податок, ланове (-вого). -ть за четверть года - квартал (-лу). [Зникли збори, вже не правлять кварталу (Грінч.)]. Годичная -ть - роківщина. Взыскивать, взыскать -ти - правити, виправляти (виправити, повиправляти) податки, стягати (стягнути, постягати) податки. Наложить -ть на кого, обложить -тью кого - оподаткувати кого, наложити податок на кого. Раскладывать -ти - розписувати податки. Платить, заплатить -ти - платити, поплатити податки (оплатки), виплатитися з податків. Платящий -ти - податник, датешній. Сборщик -тей - збірчий, (подушных) подушник; (вульг.) здирщик, здирця, драч (-чи).

II. см. Подавать.

* * *

представить

1) кого, что куда, к чему (доставить, поставить) - приставляти, приставити и пристановити кого, що, поставляти, поставити, виставляти, виставити кого (напр., свідків), подавати, подати (напр., пояснення, докази). -вить кого на суд - поставити кого перед судом, припровадити кого на суд. -вить свидетелей, виновного на суд - поставити (виставити) свідків, винуватого перед суд. -вить поручителя - поставити поручника. Отыскать виноватого и -вить кому - знайти (розшукати) винного (винуватого) і поставити перед кого. -вьте доказательства своей невиновности - подайте доводи (докази), що ви невинні. -вить об'яснения - подати пояснення. -вить извинения - попрохати пробачення;

2) кого кому - рекомендувати, відрекомендувати, представляти, представити (руссизм) кого кому ким, (гал.) запрезентувати кого кому, (знакомить) зазнайомлювати, зазнайомити кого з ким. [Ходімо, я тебе представлю тим, що вволять твою усяку волю (Куліш). Я в простий одяг уберусь, а ти рекомендуй мене вітцю старому вчителем (Куліш)]. Он был мне -лен - його мені було представлено (відрекомендовано);

3) кого к чему (к награде, чину), в кого (в полковники) - виставляти, виставити кого (на нагороду, на чин), на кого (на полковника). -вить к производству в полковники - виставити кого на полковника;

4) что или о чём кому (подавать, доносить, докладывать) - подавати, подати що, кому про що, здавати, здати, (вносить) вносити, внести. [Здавати рапорти комісарові (Фр.)]. -вить отчёт, проект закона - подати звіт (звідомлення), проєкт закону. -вить об этом об'яснения секретарю - подати пояснення про це секретареві. -вить на заключение, решение комиссии - подати на висновок, на вирішення (розвязання) комісії. -влять, -вить на чьё-л. усмотрение - подавати, подати на волю чию, виставляти, виставити перед очі чиї. -вьте о нём сведения - подайте про його відомості. -вьте свои соображения по этому вопросу - подайте свої міркування (думки) в цій справі. -вить свои документы в секретариат - подати свої документи до секретаріяту. -вить дело для пересмотра - подати справу на перегляд. -вляя при сем - подаючи при цьому;

5) кого, что (изображать словами, описанием, в картине) - малювати, змалювати, (резцом) різьбити, вирізьбити кого, що. Писатель в своём произведении -вил сельский пролетариат - письменник у своїм творі змалював сільський пролетаріят. Картина -ет морское сражение - на картині намальовано морський бій. -лять (изображать) дело (вопрос) - ставити, поставити, становити, постановити, виставляти, виставити, подавати, подати справу. [Ця гіпотеза ставить справу так, ніби в Київі до татарського лихоліття сиділи великороси (Єфр.)];

6) кого (быть представителем кого) - заступати, репрезентувати кого. [Ми тут усю громаду заступаєм, то й радити старим звичаєм будем (Грінч.). Маємо чимало письменників, що репрезентують різні сторони новішої української поезії (Єфр.). Посли заступають (репрезентують) (собою) уряд своєї держави];

7) -лять, -вить собою - являти, явити собою, становити (собою) що. [Що являв собою Коцюбинський тоді, на переломі свого життя… (Єфр.). Тут немає в'їзду, берег становить сторчову стіну (Корол.). Пореволюційні часи становлять немов другу фазу розвитку Винниченкової творчости (Єфр.)]. Что -ет он из себя теперь? - що являє він собою тепер? Это -ет большие неудобства - це становить великі незручності, в цьому є великі незручності. -влять исключение - становити, давати виняток. Что он собой -вляет? - що він (вона) за людина?

8) кого что (показывать) - виявляти, виявити, виставляти, виставити кого, що. [Це виявляло його в найкращому світлі (О. Пчілка). Цю подію виставлено не такою, як вона справді була];

9) кого, что из себя (корчить, копировать) - удавати, удати кого, що з себе. [Не вдавай із себе дурня. Одна сторона (дітей) удавала татар, друга якутів (Єфр.)];

10) (в театре) виставляти, виставити що. [Виставлено було «Ревізора» з участю М. Садовського в головній ролі];

11) (воображением) уявляти, уявити, (редко) виявляти, виявити, привиджувати, привидіти, (в мыслях) здумувати, здумати (думкою здумувати, здумати), (умом) змірковувати, зміркувати. [Не таким вона собі уявляла його (Н.- Лев.). Важко уявити собі ту творчу силу, що є в народі (Крим.). Я просто й здумати собі не можу (Л. Укр.). Легко зміркувати, що перетерпів він (Єфр.). Я привиджував, як увійде, як заговорить (М. В.)]. -влять, -вить себе - уявляти собі, уявити собі, здумувати собі, здумати собі. -вьте себе - уявіть собі, здумайте собі, майте собі, маєте собі. [Уявіть собі моє здивування]. Вы и -вить себе этого не можете - ви і уявити собі цього не можете. -вьте себя на моём месте - уявіть себе на моєму місці. Представленный - приставлений; (кому) рекомендований, представлений, (поданный) поданий; змальований, поставлений; заступлений, репрезентований; виявлений; уданий; (о пьесе) виставлений; уявлений, здуманий, зміркований. Законопроект -лен на утверждение в Совнарком - законопроєкта подано на затвердження до Раднаркому. Представляемый - (подаваемый) подаваний (кому); (воображаемый) уявлюваний. [Уявлювані речі. Уявлюваний світ]. -емые отчёты - подавані звіти.

* * *

несов.; сов. - предст`авить

1) ( подавать) подава́ти, пода́ти; представля́ти, предста́вити; ( предъявлять) пока́зувати, показа́ти; ( приводить) наво́дити, навести́

2) ( доставлять), приставля́ти, приста́вити и поприставля́ти

3) ( кого кому - знакомить) знайо́мити, познайо́мити (кого з ким); ( рекомендовать) рекомендува́ти сов., несов., відрекомендо́вувати, відрекомендува́ти, несов. порекомендува́ти (кого кому); представля́ти, предста́вити (кого кому)

4) ( к чему - возбуждать ходатайство) представля́ти, предста́вити (до чого)

5) ( изображать) зобража́ти и зобра́жувати, зобрази́ти; ( в литературном произведении) виво́дити, ви́вести, пока́зувати, показа́ти; (словом, красками) змальо́вувати, змалюва́ти

6) ( воспроизводить на сцене) зобража́ти и зобра́жувати, зобрази́ти; ( играть) гра́ти, зігра́ти; ( давать представление) виставля́ти, ви́ставити, ста́вити, поста́вити

7) (кого-что - копировать, принимать на себя личину) удава́ти [з се́бе], уда́ти [з се́бе] (кого-що); представля́ти, предста́вити (кого-що); прикида́тися, прики́нутися (ким-чим)

8) (что - вызывать, причинять) виклика́ти, ви́кликати (що), завдава́ти, завда́ти (чого)

9) (понимать, осознавать, воображать) уявля́ти [собі́], уяви́ти [собі́]

10) (несов.: являться) явля́ти [собо́ю], станови́ти; ( быть) бу́ти; 1

11) (несов.: быть представителем) представля́ти, репрезентува́ти

преподать

1) викладати, викласти що, научати, научити чого. -давать физику - викладати фізику, учити фізики. -давать на украинском языке - викладати українською мовою;

2) давати, подати кому що; см. Давать, Подавать. -дать указания - дати навід (-воду), вказівки кому. Преподанный -

1) викладений;

2) даний, поданий. -данный вами совет - порада, що ви дали. -данное нам наставление - подана нам наука. -ться -

1) викладатися, бути викладеним;

2) даватися, бути поданим.

* * *

несов.; сов. - препод`ать

1) (несов.: сообщать сведения; быть преподавателем) виклада́ти

2) ( давать) дава́ти, да́ти; ( подавать) подава́ти, пода́ти

сов. от подавать

сов. от подавать

1) (образ, подобие, наружность) вигляд, образ, подоба, постать, постава, стать, (к)шталт, визір (р. -зору), врода. [Мати веселий (гордий, сумний, нужденний) вигляд. Дух святий прийняв подобу (постать) голуба. Постава свята, а сумління злодійське]. В таком виде - в такому вигляді, в такій постаті. В наилучшем виде - в найкращому вигляді, в найкращому світлі, як-найкраще. В п'яном виде, в трезвом виде - по-п'яному, п'яним бувши, по-тверезому, тверезим бувши. Внешний (наружный) вид - зверхній (надвірній) вигляд, врода. На вид, с виду - на вигляд, на погляд, на око, на взір, на позір, з вигляду, з погляду, з виду, з лиця. [Пшениця гарна на взір]. Странный на вид - дивний з погляду, дивного вигляду, дивно виглядаючи. При виде - бачучи, побачивши. Под видом кого, чего - наче-б то хто, що, ніби-то хто, що, в вигляді кого, чого, в образі кого, чого, під позором кого, чого. В виде наказания ему решено… - за кару йому визначено… В виде опыта, милости - як спроба[у], як ласка, за ласку. Иметь вид кого, чего, представляться в виде кого, чего - мати подобу, вигляд кого, чого, виглядати, показуватися, видаватися, як (немов) хто, як що и ким, чим. [Гарне хлоп'я, шкода тільки, що паненям визирає. Виглядає немов винний]. Делать, сделать вид - удавати, удати кого, чинитися ким, виставляти себе як, що. [Удавати невинного, удавати ображеного. Удавав, немов спить. Старе виставляє себе, що не скоро їсть]. Принимать, принять какой-л. вид - набирати, -ся, якого вигляду, перейматися видом, брати (узяти) на себе лице (лик). Подавать, показывать вид - давати в знаки, давати ознаку, вдавати ніби. Не показывать и вида, что… - і навзнаки не давати, що…;.

2) (матем.: форма, фигура) стать, подоба, форма, вигляд;

3) (ландшафт, пейзаж) крайовид, вигляд, вид. [Чудовий гірський крайовид. Ой, що за чудові вигляди тут у вас і на річку й за річку (Н.-Лев.). Вид навкруги був сумний];

4) (видимость, возможность быть видимым): На виду - на оці, на видноті. Быть на виду у кого-л. - бути в оці, в очу, перед очима, перед віччю в кого. [Перед очима в хижої татарви]. Иметь в виду кого, что (рассчитывать на кого, на что) - мати на увазі (на оці) кого, що, важити на кого, на що. [Письменник, що важить і на сільського читача…]; (принимать во внимание, сообразоваться) - оглядатися, уважати на кого, на що, мати кого (що) на думці, на оці, в очу, на увазі, думати на кого. [Народоправство централістичне раз-у-раз оглядатиметься на потреби центральних людей більш, ніж на наші (Єфр.). Передовики лядської політики мали в очу саме панство (Куліш). На кого ви думаєте? = кого вы имеете в виду?]. Имелось в виду - була думка. Имея в виду, что… - маючи на увазі (на оці), що…, уважаючи на те, що… В виду того, что… - з огляду[ом] на те, що… В виду (чего) - через що, уважаючи на що, з оглядом[у] на що, тим що… В виду ранней весны - уважаючи (з огляду[ом]) на ранню весну. Ставить кому на вид - виносити кому перед око, звертати чию увагу, подавати кому на увагу, виставляти (завважати) кому. Скрыться из виду - загубитися, щезнути з очей. Выпустить из виду - спустити з уваги, з очей, забутися. Итти за кем, не выпуская из виду - іти за ким назирцем (назирці), наглядом (наглядці). Для виду - про (людське) око, для [ради] годиться, на визір, для призору. [Аби був на визір]. Ни под каким видом - жадним способом, ні в якому разі. Видом не видать - зазором не видати, і зазору немає;

5) (разновидность) відміна, порідок, відрід (р. -роду), вид. [А це дерево вже иншого порідку];

6) (биол.) відміна, вид. [Численні відміни звірів];

7) пашпорт, посвідка, картка (на перебування, на проживання десь);

8) (грам.) вид, форма. [Вид недоконаний, доконаний, одноразовий];

9) виды, -ов, мн. - думка, гадка, намір, мета, сподіванки. Из корыстных видов - за-для корисної мети. В видах чего - за-для чого, маючи на увазі щось, за-для якихсь виглядів. В служебных видах - за-для виглядів (в в-ах) службових. Иметь виды на кого, на что - бити (цілити, важити) на кого, на що, накидати оком на кого, на що. [Не дуже б'є на кріпацьких парубків (Мирн.)]. Виды на урожай, на будущее - сподіванки (вигляди) на врожай, на майбутнє. Видать виды - бувати (бути) в бувальцях, у Буваличах. Видавший виды - обметаний, бувалий.

* * *

1) ( внешность) ви́гляд, -у; ( облик человека) о́браз, подо́ба, по́стать, поста́ва; ( состояние) стан, -у

2) (перспектива, открывающаяся взору) вид, ви́гляд; ( пейзаж) краєви́д, -у, крутови́д, -у

3)

4) ( паспорт) вид; по́свідка

и пр. вид, -у

бовкати, бевкати, белькати, гарчати (отрывисто).

* * *

несов.; сов. - в`якнуть

1) ( слабо подавать голос) скі́млити, заскі́млити, ски́глити, заски́глити; ( тявкать) дзя́вкати, дзя́вкнути, дзяволи́ти, задзяволи́ти; ( мяукать) ня́вкати и нявча́ти, ня́вкнути

2) ( говорить попусту) бо́вкати, бо́вкнути, бе́вкати, бе́вкнути, несов. варня́кати

скарга, а оттенки:

1) (выражение неудовольствия, скорби, страдания, ропот) скарга на що, жалкування, жаління, нарікання, бідкання. Жалобы - жалі (р. -лів) на що, скарги, жалощі, жалібниці [Годі! ні скарг, ані плачу (Л. Укр.). Залюбки слухали наші письменники жалкування нашого поета (Кул.). Не докучав жалінням. Бідкання розсердило мене. Якісь недоспівані жалі (Л. Укр.). Багато справедливих жалів можна поставити на рахунок інтелігенції (Єфр.). Розносили по всіх усюдах кревні сльози та гіркі жалібниці (Мирн.)];

2) (юрид.) скарга, (руссизм) жалоба; (возбуждение процесса) позов (р. позва, мн. позви), (стар.) супліка, протестація. [Подати в суд скаргу на кого]. Жалоба апелляционная, кассационная - скарга апеляційна, касаційна. Достигнуть -бой - вискаржити, вижаліти, (процессом) випозивати щось. [Вона вже розжалілася йому, а що вижаліла? (Мирн.)]. Подавать (приносить) -бу на кого - подавати (заносити) скаргу на кого, куди, (обычн. словесно) скаржити кого, скаржитися кому на кого.

* * *

кивнуть чем (качать головою, подавать знак пальцем, головою, бровями) кивати, (с)кивнути чим на кого, (только головою) хитати, хитнути чим (головою). [Та й головою скивнула (Г. Барв.). Ти мабуть з ним приятель? - спитав писар, киваючи на мене (М. Вовч.). Постукала на його в шибку і кивнула пучкою, щоб прийшов до хати (Кон.). Товариші мовчки хитнули головами на знак згоди (Крим.)]. -нул на меня - кивнув на мене, (сокращ.) кив на мене. [Мати кив на мене: вийди, мов (Тесл.)].

* * *

несов.; сов. - кивн`уть

1) кива́ти, кивну́ти; ( делать лёгкие наклонные движения головой) хита́ти, хитну́ти и схитну́ти

2) ( покачивать головой в такт движению) кива́ти, кивну́ти; ( о лошади) маха́ти, махну́ти

промаячить

1) (виднеться вдали) маячіти, промаячіти, манячити, проманячити, (неясно, в темноте, в тумане) бовваніти (-нію, -нієш и -ню, -ниш), пробовваніти, бовванячити, пробовванячити, (реять) мріти(ся), майоріти, промайоріти, (струясь, переливаясь, сверкая) леліти, пролеліти, бриніти, пробриніти; (мелькать) маяти, майнути; (торчать) стовбичити. [Внизу одкривалися чудові долини, а за ними маячіли вкриті лісом гори (Крим.). Далеко над Россю манячив якийсь магазин з червоної цегли (Н.-Лев.). На небі чистому ген хмара бовваніє (Греб.). Дивлюсь - щось бовванячить під селом (Сл. Гр.). А під лісом, край дороги либонь курінь мріє (Шевч.)];

2) чем (подавать знак) - (по)давати, (по)дати знак (сигнал: гасло), показувати, показати рукою, головою, очима, (рукой, шапкой и т. п.) махати, махнути (рукою, шапкою и т. п.);

3) -чить по свету - тинятися, поневірятися по світу (по світах);

4) бідувати, перебідувати, перемагатися, перемогтися, калатати, перекалатати; срв. Перебиваться 2. -чить зиму - перекалатати зиму;

5) см. Мешкать.

* * *

возвр. - ма`ячиться

1) ( виднеться в отдалении) мая́чити и маячи́ти, маячі́ти, майорі́ти, майори́ти, боввані́ти, стовби́чити

2) ( мучиться) му́читися; ( мыкаться) поневіря́тися