не+ваше+діло!

коснуться

1) (кого, чего, физически) торкатися, торкнутися кого, чого, до кого, до чого, об що, у що, дотикатися, діткнутися до кого, до чого, торкати, торкнути, заторкнути кого, що. [Якийсь холод торкається делікатного дітського тіла, щось бере з-за плечей (Коцюб.). І вона пішла туди, де небо торкається до землі (Грінч.). Торкається об сухе стебло тернове, щільно тулиться (Васильч.). Шпиль його торкався в саме небо (Крим.). Чую, щось холодне мене торкає (Крим.)]. Твой взор меня -нулся - твої очі мене заторкнули; (мимолётно) твій погляд перебіг по мені. Вода приятно -салась тела - вода любо торкалася тіла. Жизнь грубо -нулась его - життя його брутально зачепило (діткнуло). Моих зениц -нулся он - він торкнувся моїх зіниць, він доторкнувся до моїх зіниць. Не -саясь земли - не торкаючи(сь) землі. Свет -нулся глаз - світло торкнулося очей. -ться слуха - торкатися, торкнутися вуха, ушей, доходити, дійти, добуватися, добутися вуха, до вуха. Шкаф -ется стены - шафа торкається стінки (дотуляється до стінки). Чужого (имущества) не -сайся - чужого (добра) не чіпай, не торкай, (образно) зась до чужих ковбас;

2) (кого, чего, до чего, легко и слабо) доторкатися, доторкуватися, доторкнутися, дотикатися, діткнутися кого, чого, до кого, до чого, торкати, торкнути кого, що, (задевая, цепляя) черкатися, черкнутися чим до кого, до чого, у що, об кого, об віщо, з чим; срвн. Прикасаться. [Ходи тихо як лин по дну, що ні до кого не доторкається (Номис). Рука моя доторкувалася до її руки (Кон.). Було тісненько: вони з Катериною черкались одно об одного плечем (Грінч.). Її плече черкається з його плечем (Мирн.). Язик тільки черкається об піднебіння (Н.-Лев.)]. Ни до чего не -ется - ні до чого не береться; і за холодну воду не береться. -нулся до его плеча - доторкнувся до його плеча, торкнув його плече;

3) (распространяясь достигать чего) сягати, сягнути, доходити, дійти, доставати, достати до чого, чого; срвн. Достигать 3. [Великани руками мало-мало неба не сягали (Рудан.). Йому вода вже по шию сягає (Чуб. V)]. Вода -сается коленей - вода сягає колін. Восточная граница -сается Кавказа - східня межа сягає (до, аж до) Кавказу. Головой -сался потолка - головою доставав до стелі (сягав стелі, торкав стелю). Половодье -салось крайних изб - повінь (велика вода) доходила до крайніх хат. Цивилизация этих стран не -нулась - цивілізація до цих країн не сягнула (цих країн не дістала, не заторкнула);

4) (иметь отношение к чему) торкатися, торкнутися, дотикатися, діткнутися, стосуватися, тичитися, (малоупотр.) тикатися, тикнутися кого, чого и до кого, до чого. [Академія в усіх справах, що торкаються наук та освіти, має право безпосередньо зноситися з усіма установами (Ст. А. Н.). Мовчить, неначе до його й не стосується (Сквирщ.). Тут єсть щось таке, що торкається (тичиться) тебе (Звин.)]. Беседа, речь -ется вопроса о… - розмова йде про…, мова (річ) про те, що… Меня это не -ется - це до мене не належить, це мене не стосується. Это вас не -ется (не ваше дело) - це до вас не стосується, це до вас не тичиться. Дело -ется личности - справа стосується особи (зачіпає особу). Дело -ется кого, чего - ходить (ідеться) про кого, про що. [Але я все сторожкий, де ходить про тебе, коханий мій (Леонт.)]. Что -ется (кого, чего) - що-до кого, що-до чого. [Що-до молодих Шмідтів, то (вони) заходили до професора за тих трьох днів не часто (Крим.)]. Что же -ется - що-ж до, а що вже. [Що-ж до самих шахтарів, то вони поділилися виразно на дві частки (Грінч.). А що вже Василько - тихий, сумний (М. Вовч.)]. Что -ется меня (по мне) - що-до мене, про мене, по моїй голові. [Про мене - робіть, як знаєте. По моїй голові - хоч вовк траву їж. (Сл. Гр.)]. Тебя не -ется! - не про тебе діло! не твоє мелеться! Чего ни коснись - що не візьми, до чого не обернися, за що не візьмешся, то… А коснись тебя, что ты сказал бы - нехай би тебе торкнулося, що сказав би; а якби тобі таке, що сказав би;

5) (только об одушевл.: интересовать, составлять интерес) торкатися, торкнутися, дотикати, діткнути, обходити, обійти кого. [Його лихо мало мене торкається (Ніков.). Мене пісні й пророцтва не обходять: аби закон - пророків непотрібно (Л. Укр.)]. Нас это близко -ется - нас це близько обходить. А насколько ж (а разве) это меня -ется? - а що то мене обходить?;

6) (чего: говорить о чём) торкатися, торкнутися чого, згадувати, згадати про що. Не -сайтесь этого вопроса - не торкайтеся цієї справи; не згадуйте про це. -нулся в двух словах… - згадав двома словами про що. Оратор -нулся вопроса о… - промовець торкнувся справи про що или чого. Касающийся - (относящийся) дотичний до чого и чого, (относительный) стосовний до чого, що-до кого (справа), проти, супроти кого, чого; см. ещё Касательный. [Кожний з присутніх на суді, коли що знав дотичне справи, міг про се заявити суддям (Ор. Лев.). А оце справа - що-до грошей (Звин.)]. Касаемо - що-до, проти, супроти кого, чого.

* * *

несов.; сов. - косн`уться

1) торка́тися, торкну́тися (кого-чого, до кого-чого), торка́ти, торкну́ти (кого-що); ( прикасаться) дотика́тися, діткну́тися и доткнутися (до кого-чого; кого-чого), диал. дотика́ти, діткну́ти и доткну́ти (кого-що); ( зацеплять) черка́тися, черкну́тися и усилит. черкону́тися (об кого-що, кого-чого, з ким-чим), черка́ти, черкну́ти и усилит. черкону́ти (кого-що, по кому-чому, об кого-що)

2) (перен.: затрагивать в разговоре, изложении) торка́тися, торкну́тися, зачіпа́ти, зачепи́ти; диал. дотика́ти, діткнути и доткну́ти

3) (несов. перен.: иметь отношение) стосува́тися, -су́ється (кого-чого, до кого-чого); (преим. с отрицанием "не") обхо́дити, торка́тися, зачіпа́ти (кого)

1) (группа лиц) комісія. Образовать, составить, выделить -сию - утворити, скласти, виділити комісію. Образовывать, составлять (ср. зал.) -сию - складати, утворювати комісію. -сия по составлению словаря - комісія для складання словника. -сия по вопросам украиноведения - комісія в справах українознавства. -сия по хлебозаготовкам - комісія в справах хлібозаготівлі, хлібозаготовча комісія. -сия о строении дорог - комісія прокладання шляхів. -сия подачи прошений - комісія (для) подавання прохань. -сия суда, судебная -сия - судова комісія. Особая -сия - осібна, окрема комісія. Переселенческая -сия - комісія в справах пересельників, переселенська комісія. Согласительная -сия - угодова, (по)єднальна комісія. Чрезвычайная -сия по делам о спекуляции - надзвичайна комісія в справах спекуляції. Избирательная -сия - виборча комісія. Следственная -сия - слідча комісія. Приёмная -сия - приймальна комісія. Принимать участие в заседании -сии - брати участь у нарадах комісії. Прибыть в -сию - прибути до комісії (на збори комісії);

2) (поручение) доручення, комісія. Исполнить, исправить -сию - виконати, справити доручення. Порученная мне -сия - доручена мені комісія. По вашей -сии я всё сделал - у ваших дорученнях я все зробив, ваше доручення я виконав. Заниматься -сиями, брать -сии - справляти доручення (дела: орудки) чиї. Взять, принять товар на -сию - узяти прийняти крам на комісію, (реже) на коміс;

3) (комис. плата) комісія, комісове (-сового), коміс (-су). За небольшую -сию - за невелике комісове, за невеличкий коміс. Взял слишком много -сии - узяв надто багато комісового;

4) (возня) клопіт (-поту), халепа, морока, пеня, воловодня, кара, напасть (-тп). Вот так -сия! - от ще морока! Ну, уж -сия мне с вами! - ну, та й морока мені з вами! Такая, право, -сия! - така, далебі, напасть! Что за -сия! - от клопіт! от морока!

* * *

(кого, чего) крім, окрім, опріч(е), пріч, опроче, проче кого, чого, (за исключен.) за ви(й)нятком чого. [Ставить собі на меті, окрім загально-наукових завдань, виучувати сучасне й минуле України (Стат. Акад.). Всі померли, крім одного (Богодух.). Усі сідають, опріче писаря (Грінч.). Опроче (опріч) цього брата він має ще двох (М. Грінч.). Не будемо вживать ми зброї иншої - пріч слова (Самійл.)]. -ме того - до того (ще), окрім того, опріч(е) того, понад те. [До того всього він ще й злодій (Київ). Опріче того, я маю ще й инші доводи (М. Грінч.). Вона, понад те, ще й скупчується все дужче та й дужче (Азб. Ком.)]. Кроме как - опро[і]че як, крім, окроме. [Не можна виправити, опроче як судом (Звин.). Ніде він не хотів грати, крім у себе дома (М. Грінч.). Ніде не вродить льон гарно, окроме на цілинній чорноземлі (Вовч. п.)]. Из этого, ничего не выйдет -ме убытков - з цього нічого не буде, опріче збитків. Он уплатил свой долг -ме ста рублей - він заплатив увесь свій борг опріч ста карбованців. Вы не найдёте этого нигде, -ме него - ви не знайдете цього ніде, крім як у його. Найдутся люди и -ме него - знайдуться люди (знайдемо людей) і крім (опріч) його. -ме этого, я разделяю ваше мнение - за винятком цього, я поділяю вашу думку. Всё погибло -ме чести - все загинуло, крім чести.

* * *

предл. с род. п.

нрч. до речи, (к делу) до діла, в діло, (к месту, влад) до ладу, влад, (к слову) до слова; (впору) саме вчас, (пров. всамчас), впору, вчас; (на руку) наруч, на руу. [Це лиш фрази, які до речи на своїм місці (Єфр.). Народові подобається «Кайдашева сім'я», до речи - писана прегарною мовою (Грінч.). А до речи: в голові вашій щось непевне одбувається (Крим.). Отся річ до діла (Квітка). Помажу комин - не біло, помию ложки - не в діло (Харк. Сб.). До ладу, як ложечка на меду (Номис). Що-б він не зробив, то все гаразд, все до ладу (Мирний). Дурень багатий, то й слово його влад (Номис). До слова: ти бачиш, як паскудно наша молода генерація вміє рідної мови? (Кониськ.). Всамчас приходиш (Куліш). А йому се й наруч (Сл. Гр.)]. Это весьма -ти - це дуже до речи, це саме до діла. -ти, не можете ли вы мне сказать? - до речи (до слова): може, ви могли-б сказати мені? Говорить -ти - говорити (казати) до речи (до ладу). Это сказано -ти - це сказано до речи (до ладу, до діла). Вы пришли -ти - ви прийшли саме вчас, саме впору. Прийтись -ти - прийтися до речи (до ладу), здатися. [Ваше слово дуже до речи прийшлося (Київщ.). На сей раз приказка здалась (Глібой)]. Случиться -ти (о ком-либо) - нагодитися. [Саме як на те й він нагодився (Звин.)]. Это ему как раз -ти - це йому саме до речи, це йому дуже на руку, (фамил.) це йому (як- раз) на руку ковінька, (приличествует) це йому дуже (саме) впадає. [Марусі на руку ковінька - мерщій з хати (Квітка). Нікому так не впадає (пасічником бути), як йому (Глібов)]. Не -ти - не до речи, не до діла, не до ладу; см. Некстати.

* * *

1) нареч. до ре́чі; до шми́ги; ( к месту) до ді́ла, до ладу́; ( вовремя) упо́ру, вча́сно, са́ме вчас

2) в знач. вводн. сл. до ре́чі

1) лепетання, белькотання, жебоніння, лепета[і]ння. [Це вже просто дитячим белькотанням одгонить (Єфр.)];

2) лепета[і]ння, лопота[і]ння, лепота[і]ння, белькота[і]ння. [«Чому це? звідки це? нащо це?» - ото всеньке ваше лепетання (Крим.)]. Срвн. Лепетать 1 и 2.

* * *

1) белькота́ння, белькоті́ння; лепета́ння; бубоні́ння

2) лепета́ння

мест. прит. наш (ж. наша, ср. наше; р. нашого, нашої, нашого), (нам свойственный, у нас принятый, обычный: обычнее русского «нашинский») наський (ж. наська, ср. наське). [Наша дума, наша пісня не вмре, не загине (Шевч.). Наських (таких, как у нас) пирогів ляхи не печуть (Номис). Свині не наські, а якісь нові (Кониськ.)]. Это не ваше дело, а -ше - це не ваша справа, а наша. Не наш - не наш; (чужой) ненаський, чужий. [Цього тепер не можна сказати, бо в хаті є ненаські люди (Козелеч.)]. По -му - а) (как у нас) по-нашому, по- наському, по-наськи. [Убрана не по-наськи (Л. Укр.)]; б) (по нашему мнению) на нашу гадку (думку), як на нас; в) (на нашем языке) по-нашому, нашою мовою, по-наському, по-наськи. [Поки, батько встане та розкаже по-нашому про свої гетьмани (Шевч.). Не по-арабськи випливають оповідання з-під мого пера, а по-наському таки, рідною моєю мовою українською (Крим.)]. Вот это по -му! - оце по-нашому (по-наському, по-наськи)! По -му вышло, выйдет - на наше вийшло, вийде. -ша взяла! - наше зверху! За кем -ше не пропадает, не пропадало - де наше не пропадає, не пропадало. Наш брат - наш брат (братчик); см. Брат. Не -му брату чета - не нам грішним пара (рівня). Наши (близкие, земляки и т. п.) - наші. [Могили… питають у буйного (ветра): «Де наші панують?» (Шевч.). Пішли наші вгору! (Номис)]. И вашим и -шим - і вашим і нашим. Знай -ших! - знай наших! отакі наші! Увидите ваших, так кланяйтесь -шим - побачите ваших, - вітайте наших.

* * *

1) конечний, доконечний, (нужный) потрібний (усеч. форма им. п. ед. ч. м. р. потрібен), (непременный) невід[од]мінний, (неизбежный) неминучий, (в филос. яз.) необхідний. [Конечна (неодмінна) умова успіху - витривалість (Київ). Мені самому ця книжка потрібна (Харк.). Робочий час, потрібний для піддержання існування самого робітника, Маркс зве потрібним робочим часом (Екон. Наука). Неминучі наслідки (Харк.). Те саме казав і Куліш, доводячи морально-необхідну потребу (Грінч.). Це була неминуча річ у найкращому із світів, необхідний його інгредієнт (Кандід)]. Крайне -мый - конче (доконче, неминуче, невідмінно, тяжко) потрібний. Самый -мый - найконечніший, найпотрібніший, як-найконечніший, як-найпотрібніший. -мое зло - неминуче лихо. -мая оборона - конечна оборона, потрібний захист (-ту). Ваше присутствие -мо - ваша присутність конечна (невідмінна). Кислород -дим для человека - кисень конче потрібний (потрібен) людині. Не только нужный, но даже -мый расход - не тільки потрібна, а навіть конечна витрата. Я считаю -мым - а вважаю за потрібне (за конечне, за конче потрібне);

2) необходимий, неминуч[щ]ий, необійденний. [Як підуть дощі, так грязь буде необходима (Борзенщ.)]. Мель эта -ма - ця мілина неминуча (необійденна), цієї мілини ніяк не минути (не можна минути).

* * *

1) (качество, свойство) нескромність, (зап.) недискретність; незвичайність; несоромливість (-ости); срв. Нескромный;

2) (нескромный поступок и т. п.) нескромність, незвичайність, нескромний (незвичайний, зап. недискретний) учинок (-нку) и т. п. [Простіть за незвичайність, - чи не дозволите довідатися, як ваше прізвище? (Крим.)].

* * *

1) (свойство) неввічливість, незвичайність, нечемність, неґречність (-ости);

2) (неучтивый поступок) неввічливість (-вости), неввічливий учинок (-нку) и т. п. [Мовчки кивнув їй головою, і з такої неввічливости баба Явдоха аж затремтіла (Кониськ.). Простіть за незвичайність, - як ваше прізвище? (Крим.)].

* * *

мест. ніщо, (диал.) нічого; (ровно, решительно -то) аніщо. [Ніщо не ділило темної ночи від ясного дня (Л. Укр.). Ніщо не забороняє вашим очам виміряти їх (степи) і вздовж і вшир (Мирний). Йому нічого не вадить (Звин.)]. Это -то в сравнении с чем - це ніщо проти чого (порівнюючи, в порівнянні з чим). Этому -то не мешает - цьому ніщо не заважає (не перешкоджає, не стоїть на перешкоді или на заваді, не перебиває). Ему -то не удаётся - йому не щастить (не таланить) ні в чому, йому ніщо не йде в лад (до пуття). Обращать, обратить что, кого в -то - обертати, обернути що, кого в ніщо (в нівець), повертати (пускати, перевертати), повернути (пустити, перевернути) що в нівець, повертати, повернути кого в ніщо, зводити, звести що на нівець (на ніщо, ні на що), переводити, перевести що на нівець; (уничтожать) нищити, знищити що. [Обернувши в нівець могуще королівство (Куліш). Та сила, що чоловіка стоптала, у нівець обернула (Грінч.). Пан та німець усе повернуть у нівець (Приказка). Старшина хоче писаря у нівець повернути (Харківщ.). Час мене в ніщо поверне (Самійл.). Вона стільки клопоталася, стільки платила, а тепер усе-б то те пустити в нівець? (Кониськ.). Всі великі страхи переверне в нівець (Куліш). Життя звело стільки законів на нівець (Н. Громада). Ту «поправку», що міг я йому дати моїми ліками, на нівець переводила тяжка праця (Н.-Лев.)]. За -то (продавать и т. п.) - за ніщо (ні за віщо, за бесценок: за-півдарма, за так-грошей, за так-гроші). [Старі гроші підуть ні за віщо (Лебединщ.). Пороздавала поросята за так-гроші (Борз.)]. Ничего - нічого. [«Що хто тобі зробив?» - «Ніхто нічого» (Л. Укр.). Секретар нічого не відав про сю справу (Кониськ.). Спервовіку не було нічого (П. Тичина)]. Абсолютно, положительно, решительно, ровно, совершенно -го, -го то - нічогісінько, (экспрессивнее) анічогісінько, (зап., полон.) ніц нічого; (ни-ни) аніже. [Нічогісінько не бачу! (Н.-Лев.) «Що-ж у нас сталося?» - «Нічого… анічогісінько!» (Грінч.). Це не має анічогісінько спільного з тим розумінням, якого… (А. Любч.). Ніц нічого не знаю! (Брацл.). Не чую аніже! (Куліш)]. Всё или -го - все або нічого. -го не видно, неслышно - нічого не видн[к]о (не знати), не чути. Нет -го выше, лучше и т. п., как… - см. Нет 1. Нет -го легче, как… - нема(є) нічого легшого, як… -го подобного - нічого подібного (схожого, підхожого, такого); см. Подобный. -го в мире (на свете) - нічого в світі. [Нічого в світі не було такого прекрасного, як ці дві армії (Кандід)]. Не иметь -го общего с кем, чем - не мати нічого спільного з ким, з чим. Из-за -го - (из-за пустяков) за дурницю, за нікчемницю, (из-за выеденного яйца) за масляні вишкварки, за онучу, (от нечего делать) зні[е]чев'я. [За онучу збили бучу (Приказка)]. Из этого -го не вышло - з цього нічого не вийшло. Выходить, выйти в люди из -го - вибиватися, вибитися в люди з нічого. -го не значит (пустяки) - дарма, пусте, дурниця. [Мо' то й не ваше, та дарма, беріть уже (Сл. Гр.)]. -го не поделаешь - нічого не вдієш; см. Поделать 2. -го не стоит - нічого не коштує; нічого не варт(ий); см. Стоить. Создать то из -го - створити що з нічого. Ничему - нічому. Ничем - нічим. [Нічим не виявив своїх почуттів (Велз)]. Я -чем не болен - я ні на що не хворий (не слабий, не слабую). Он чем не доволен - він нічим (ні з чого) не задоволений. Ни в чём, ни на чём, ни во что, ни на что и т. п. - ні в чому (чім) и (реже) в нічому, ні на чому (чім) и (реже) на нічому, ні в що, ні на що и т. п. [Це ні на що не схоже (Коцюб.)]. Ни во что не ставить кого - ні за що (за ніщо) мати кого, не поважати, не шанувати кого. Ни за что - (ни за какие блага) ні за що (в світі), ні за що, (ни в коем случае) зроду, зроду-(з)віку, (никак) ніяк. Ни за что, ни про что - см. Ни 1а. Остаться ни при чём, ни с чем - зостатися ні при чому (чім), зостатися ні з чим, (в дураках) опинитися в дурнях, пошитися в дурні, облизня піймати (з'їсти), (шутл.) вхопити шилом патоки.

* * *

1) мест. ніщо́, род. п. нічо́го

2) в знач. сущ. ніщо́ (нескл., с.)

оставить лишати, лишити, залишати, залишити, полишати, полишити, облишати, облишити, кидати, кинути, покидати, покинути, (з)оставляти, (з)оставити, (о)пускати, (о)пустити кого, що, попускатися, попуститися чого, кидатися, кинутися чого, (о многих) позалишати, пооблишати, покидати, позоставляти. -вьте меня одного - (за)лишіть мене самого. -вьте меня в покое - дайте мені спокій. Он -вил детям большое наследство - він залишив велику спадщину дітям. -вить за собою, позади себя кого - лишити кого позад себе, випередити кого. Он -вил по себе хорошее воспоминание, впечатление - він лишив по собі гарний спомин, гарне вражіння. Не -вил и следа - не (за)лишив і сліду, і сліду не кинув. -вляю это на ваше попечение - припоручаю це вам. -вить что при спешном бегстве - відбігти чого. Он -вил город и уехал в деревню - він покинув місто і поїхав на село. -вить службу, должность - (по)кинути службу, покинути служити и покинути хазяїна, уступити(ся) з служби. -вить службу у кого - відійти від кого, покинути кого. [На жнива Антін одійшов од жида (Кониськ.). Чого-ж ти кидаєш мене, году не добувши?]. -вить свет - покинути світ, зійти з світу, переставитися. -вить мир - то же и відійти від (грішного) світу. Он не -вляет его ни днём, ни ночью - він не покидає його ані вдень, ні вночі. Он -вил по себе жену и детей - він покинув (залишив, зоставив) по собі жінку й дітей. Счастье -вило его - доля (по)кинула його. Ещё не -вило счастье - ще не вмерла доля. Силы -вляют его - сили кидають (покидають, опускають) його. -вить без призора, без попечения, в пренебрежении - занехаювати, занехаяти, занехати, занедбувати, занедбати, замітувати, знехтувати що, (о многих) позанехаювати, позанедбувати, позамітувати. -ть что-л. в полном пренебрежении - упосліджувати, упослідити що. -вить на произвол судьбы - покинути (зоставити, лишити) на призволяще. Не на кого -вить дом - ні від кого піти з дому, ні від кого поїхати. -вить без внимания - поминути (лишити) без уваги що, не звернути уваги, не вважити на що, обминути, поминути що, (ирон.) в комені записати. Не -вьте меня вашею милостью (советом) - не забудьте (не поминіть) мене вашою ласкою (порадою), не позбавте мене вашої ласки (поради). Не -вьте меня без ответа (уведомления) - не відмовтеся мені відповісти (мене повідомити). -вить своё намерение, мысль - покинути свій намір, свою думку, відмовитися від свого наміру, від своєї думки, кидатися, кинутися свого наміру, своєї думки. -вить помышление о чём - покинути думати про що, спустити що з думки. [Не міг Шевченко спустити з думки кріпацьку неволю (Єфр.)]. -вить на чьё благоусмотрение - лишити, дати кому на добру волю, до вподоби. -вляя в стороне что-л. - полишаючи, поминаючи що. -вить без последствий - залишити без наслідків. -вить (дурную) привычку - покинути, закинути (погану) звичку, кинутися (поганої) звички. [Давно вже пора закинути звичку звати народом тільки селян-хліборобів (Єфр.)]. Оставь эту дурную привычку - покинь цю звичку погану. - вить примету - лишати прикмету, на признаку давати. [Віти тернові рубайте, на шляху покидайте, мені на признаку давайте (Дума)]. -вить в наследство кому - відказувати, відказати, приказувати, приказати кому що. [Вмираючи, усе господарство приказала дочці (Квітка)]. -ть кому по духовному завещанию - відписувати, відписати кому и на кого що. [Відписала на їх і хату, і ґрунт, і поле (Конис.)]. -вить себе, у себя, за собою, для себя - взяти собі, на себе. [Громада не дозволила землі продавати, а взяла на себе (Грінч.)]. -вить кого в живых - лишити кого при життю. -вим это - облишмо це, (по)киньмо це, залишімо це. Оставь! оставьте! - облиш! облиште! (по)кинь, (по)киньте! Оставь, надоело! - годі, обридло! -вьте его! - не руште! не займайте його! -вить за собой право - застерегти собі право. -вить до начала будущего лета - на залітки зоставити. -вить кого в дураках, с носом - пошити кого в дурні, на сухеньке вивести кого, візка кому підвезти, (гал.) облазнити кого. Оставленный - (за)лишений, полишений, облишений, (по)кинутий, (з)оставлений и т. д.

* * *

несов.; сов. - ост`авить

-ся, отбелить, -ся вибілювати, -ся, вибілити, -ся; (о ткани) убілювати, -ся, убілити, -ся. Срв. Выбеливать. Отбелённый - вибілений, побілений, (о ткани) убілений. [Біло ваше полотно вбілене].

* * *

несов.; сов. - отбел`ить

1) вибі́лювати и вибіля́ти, ви́білити

2) (несов.: кончить белить) ви́білити, побіли́ти

1) відповідь (-ди), відказ (-зу), відмова, (устар.) відвіт (-ту), обзив (-ву), (только письменный) відпис (-су), відписка, відповість (-вісти). Каков вопрос, таков и -вет - яке питання, така й відповідь (відмова, відповідання). У него на всё есть -вет - він на все відповідь (відказ) має, має що відказати. В -вет - на відповідь, на відказ, на відмову кому. Давать, дать -вет кому - відповідь давати (дати), відказ держати, (только письменно) відписувати, відписати, дати відписку, сов. відвістити, відповістити кому; срв. Отвечать. Жду вашего -та - жду (чекаю) на вашу відповідь (на вашу відповість, на ваш відпис), жду (чекаю) вашої відповіди (відповісти, відпису). В -вет на ваше письмо - відповідаючи на листа вашого. Утвердительный -вет - згода. Он дал утвердительный -вет - він подав свою згоду. Отрицательный -вет - незгода, відмовна відповідь;

2) відповідь, відвіт. Принять что на свой -вет - взяти що на свою відповідь. См. Ответственность. Быть в -те - відповідати за що. См. Отвечать 2.

* * *

отдать

1) віддавати, віддати, відступати, відступити кому що. -ать назад - повертати, повернути. -вать все свои силы, всё своё время чему - усі сили свої, увесь свій час віддавати чому, усі сили свої обертати (покладати) на що. -дать свою жизнь чему - своє життя віддати, присвятити чому, своє життя покласти на що. -дать богу душу - богу душу віддати. -ать долг, долги - віддати, повернути кому борг, повіддавати, повертати борги. Не - дать (долга) - (шутл.) віддати на жидівське пущення (на жидівського Петра). -вать деньги в долг, взаймы, на проценты - давати гроші в позику, на процент. Срв. Долг. -ать в-наём, в- наймы кому что - наймати, на(й)няти кому що. -дать на хранение, на продержание - дати на перехованку, на передерж(ув)ання. -дать под заклад - дати в (на) заставу, заставити що. - дать в залог (недвижимое имущество) - записати в заставу (нерухоме майно). -дать в дар (пожаловать) кому что - віджалувати, повінити кому що. Он -дал жене половину своего состояния - він віддав (відступив, повінив) жінці половину свого статку. -вать в наследство - поступати в спадок кому. -вать землю в аренду, на откуп - здавати (пускати) землю в посесію, в (на) оренду. -дать рукопись в печать - віддати рукопис до друку, пустити рукопис у друк. -дать приказ, повеление - дати наказ, наказати, звеліти, загадати. -ать поклон - віддавати, віддати поклін кому, (ответно) відклонитися кому. -дать честь, хвалу кому - віддати шану, хвалу кому. -дать долг природе - віддати належне натурі. -дать последний долг кому - останню шану кому віддати. -вать салют - ясу воздавати. -дать кому пальму первенства - віддати (признати) першенство кому. -дать кому справедливость - признати кому справедливість, визнати за ким справедливість. -даю это на вашу волю, на ваше усмотрение, на ваш выбор - даю це вам на волю (на вашу волю). -дать на чей суд - дати на чий суд. Не -вать себе отчёта в чём-л. - не здавати собі справи в чому, не тямити чого. Не -даю себе отчёта, что со мною происходит - сам себе не розбираю, що зо мною робиться (діється). Ни в чём не -вать себе отчёта - нічого не приймати до свідомости. -вать в школу - віддавати, записувати до школи кого. -дать в ученье - (від)дати в науку кого. -ать под суд - ставити, поставити на суд, віддавати, віддати до суду кого. -дать город на разрушение (разграбление) - пустити місто на руїну (на пограбування). -ать кого-л. в жертву, в добычу кому, чему - (по)давати, (по)дати, (по)пускати, (по)пустити кого на поталу кому, чому. -ать на посмеяние, на смех - подавати, подати на глум, на сміх кому кого, що. -ать на попечение кому кого - припоручати, припоручити кому кого, що. -дать руку дочери - заручити дочку. -ать дочь замуж - видавати, видати, (від)давати, (від)дати дочку заміж за кого, дружити, одружити дочку з ким. -дать в солдаты, в лакеи - віддати (завдати) в москалі, в льокаї. -дать в услужение, в наймы - (від)дати в службу, в найми, завдати на послуги кого, на(й)няти кого куди. -дать кого под власть (под иго) кому - піддати кого під кого, піддати кого під ярмо кому, піддати кого під чию кормигу. -дать кого, что во власть кому - віддати, попустити кого, що кому. [Не попустимо рідного краю ляхам];

2) (о вкусе, запахе) відгонити, дхнути, душити, безл. відгонитися. Вода -даёт гнилью - вода відгонить (дхне, душить) гнилизною. Его образы -дают чем-то екзотическим - його образи відгонять (дхнуть) чимсь екзотичним;

3) відбивати, відбити. Это ружьё сильно -даёт - ця рушниця дуже відбиває. Пушка -даёт (назад) - гармата відбиває (сідає). -дай назад - оступись! поступись!

4) (отражать звук) віддавати, віддати, відгукувати, відгукнути. Эхо -вало слова - луна відбивала слова;

5) мор. (о снасти) - попускати, попустити. -ать паруса - розпустити, розвинути вітрила. -дать якорь - (за)кинути якір (кітвицю), стати на якір. -дать корму - відвернути корму. -дать причал - віддати кінці, спустити з линов. -дай причал! - віддай кінці! спускай з линов!

6) віддавати, віддати, відлиг(ну)ти; полегшати. На дворе -дало немного - надворі трохи віддало, відлигло. Стужа -даёт - мороз меншає. Больному -дало - хорому полегшало. Отданный - відданий и т. д.

* * *

несов.; сов. - отд`ать

1) віддава́ти, відда́ти и повіддава́ти ( давать) дава́ти, да́ти; ( отражать звуки) відбива́ти, відби́ти

2) (несов.: иметь какой-л. привкус, припахивать) відго́нити, віддава́ти; тхну́ти

3) (об огнестрельном оружии, о механизме) відбива́ти, відби́ти, віддава́ти, відда́ти

4) ( снасти) мор. віддава́ти, відда́ти; ( отпускать) попуска́ти, попусти́ти

5) (становиться слабее; отпускать) відпуска́ти, відпусти́ти, віддава́ти, відда́ти; ( становиться легче) ле́гшати, поле́гшати

1) (письмена, писание) письмо, писання. На -ме - в писанні. [Єдиничні ймення в писанні починаються з великої літери (Неч.-Лев.)]. Мелкое -мо - дрібне писання. Разборчивое, чёткое -мо - чітна рука (письмо). Изощрённый в -ме - написаний. [Дяк у нас і начитаний, і написаний (Яворн.)]. Не силён в -ме - не дуже письменний. [Він грамоту знає, і але письменний він не дуже (Крим.)];

2) (сообщение на бумаге) лист (мн. листи), письмо, карта. [А я-ж тії листи, а я-ж тії письма сам перечитаю]. Мелко написанное -мо - дрібний лист. Ответное -мо - відпис (-су), відписний лист. Поздравительное -мо - вітальний, віншувальний лист. Просительное -мо - прохальний лист. Сочувственное -мо - спочувальний лист. Подмётное -мо - підкидний лист. Заказное -мо - записаний, рекомендований лист. Безденежное -мо - яловий лист. -мо со вложением денег, денежное - мо - грошо[е]вий лист. -мо со вложением десяти рублей - грошовий лист на десять карбованців. Открытое -мо - одвертий (стар. отвористий) лист. Бланк открытого -ма - листовна картка, листівка. В ответ на ваше -мо - відповідаючи (відписуючи) на вашого листа. По получении этого -ма - одержавши (одібравши, діставши) цього листа. Обмениваться -мами - листуватися, листами пересилатися, озиватися одне до одного листами.

* * *

1) письмо́; ( внешний вид написанного) писа́ння

2) ( сообщение на бумаге) ли́ст, -а

о ком о чём пі[е]клування, дбання за (про) кого, за (про) що, опікування ким, чим, (забота) клопіт (-поту), турбота (и турботи мн.), старання за (про) кого, за (про) що, (уход) догляд (-ду) за ким, за чим. Неослабное -ние - повсякчасне пі[е]клування, дбання, повсякчасна турбота за (про) що. Иметь -ние о ком, о чём - пі[е]клуватися ким, чим и за (про) кого, за (про) що, дбати за (про) кого, за (про) що, опікуватися ким, чим, старання мати за (про) кого, за (про) що; срв. Пещися. Быть, находиться на чьём-л. -нии - на чиїй голові бути, під чиїм опікуванням (під чиєю опікою) бути. Взять кого на своё -ние - взяти кого на своє пі[е]клування, під своє опікування, взяти кого на свої руки (на свою голову, на свій клопіт). Оставлять что-л. на -ние кому-л. - приручати (приручити), уручати (уручити) кому що. Оставьте, отложите -ние об этом - покиньте турботу про (за) це, покиньте турбуватися цим, облиште це. Благодарю вас за ваше -ние обо мне - дякую вам за турботи ваші (за клопіт ваш) про (за) мене. Оставлять, оставить без -ния - занедбувати, занедбати кого, що, без опіки (без догляду) лишати (лишити), кидати (покинути) кого, що. Оставленный без -ния - занедбаний, занехаяний, неприкоханий, непоратований, необмислений. [Як сирітська дитина непоратована (М. Вовч.)].

* * *

1) хвальба, похвальба; (самохвальство) самохвальба, величання, вихваляння. [Без жадної дрібочки тої жидівської самохвальби (Франко). Не добре величання ваше (Св. Пис.)];

2) (бахвальные речи) хвалощі, хвастощі; (бахвальное слово) вихвалка;

3) (угроза) похвалка, нахвалка, похваляння, нахваляння. [Вже були похвалки на Чигирин іти Хмельницького вбити і нового гетьмана поставити (Куліш)].

* * *

1) ( хвастовство) похвальба́, хвальба́, похваля́ння, ви́хвалка

2) см. похвала

ясновельможність (-ности). Ваше -ство - ясновельможний пане.

* * *

предоставить (право кому) давати, дати, надавати, надати кому що (право), (себе) застерегати, застерегти (собі право); (отдавать на волю чью) віддавати віддати (на волю чию), (себя) здаватися, здатися на кого, на що; (позволять) дозволяти, дозволити кому що (з)робити. -лять волю (свободу действий) - давати волю кому. [Він за день увесь садок обірве, коли дасте йому волю (Звин.)]. -лять на чьё-л. усмотрение, кому-л. на усмотрение - давати (віддавати) на волю чию, давати (віддавати) кому на волю, на призволяще. [Даю вам на волю (на призволяще) - як хочете, так і робіть]. -вляю себя на ваше усмотрение - здаюся на вашу волю, на ваш суд. -вить себя на волю судьбы, на волю случая - здатися на долю (на ласку долі), на випадок. -вьте это судьбе, на волю судьбы - дайте (віддайте) це на волю долі. -вьте это времени - дайте це на волю часові. -влять, -вить себе право - застерегати (застерегти) собі право. -влять право кому - давати (надавати) право кому. [Громада надала мені таке право (Звин.)]. -влять что в пользование чьё либо - давати що до користування кому. -влять в чьё-л. распоряжение - давати кому що до волі, на чию хіть (волю) здавати. -влять себя в чьё-л. распоряжение - здаватися на чию волю. -вить выбор (выбрать) - дати до вибору (дати вибрати) кому що. -вить кому жить как хочет (как угодно) - дати кому жити, як хоче. -вить кому делать, что хочет - дати волю чинити що-хотя. [Воля їм тепер чинити що-хотя (Куліш)]. -вить работу, службу кому - дати працю, посаду кому. -вьте мне это сделать - дозвольте (дайте, дайте мені волю) це зробити. -вьте мне это знать, решить - дозвольте мені це знати, вирішити. -тавь это мне (не мешайся в это) - полиши це на мене, не втручайся в це (в цю справу). Суд -вил мне подать ходатайство о помиловании - суд дав мені право (суд дозволив мені) прохати про помилування. Предоставленный - даний, відданий. -ный на волю судьбы - даний (відданий) на ласку долі. -нное кому право - (на)дане кому право. -ный самому себе - покинутий (полишений, зданий) на самого себе. Предоставляемый - даваний. -ться - даватися, надаватися, бути даним. -ется вам право - дається (надається) вам право. Судить об этом -ется другим - міркувати про це дається (на волю) иншим.

* * *

несов.; сов. - предост`авить

1) (давать в пользование что-л., давать возможность обладания кем-чем) дава́ти (даю́, дає́ш), да́ти (дам, даси́); ( отдавать) віддава́ти, відда́ти

2) (что - давать возможность делать что-л., распоряжаться чем) дава́ти, да́ти (що); (слово, право пользования) надава́ти, нада́ти (що, чого); ( оставлять) залиша́ти, зали́ши́ти, полиша́ти, полиши́ти (що); ( позволять) дозволя́ти, дозво́лити (що)

1) (домогаться) претендувати, важити, виміряти, ремствуватися на що. [Претендувати на універсальну ролю (Єфр.). На бучну ролю такий голос і не важить (Єфр.). На ваше добро не ремствуємося (Мирн.)]. Претендующий на что-н. - виміряний на що [Виміряне на оригінальность бажання сказати нове слово (Єфр.)];

2) (обижаться, жаловаться) претендувати, ремствувати, -ся на кого, нарікати на кого. [Уся громада стала на його ремствувати (Гр.)]; срв. Быть в претензии (Претензия).

* * *