некоторое

некоторое время делами хозяйством, имением) попорядкувати, поправити, поорудувати, покерувати (якийсь час справами, господарством, маєтком). Срв. Управлять и Править, Поправить.

* * *

некоторое время) поблискати, поблискотіти, повиблискувати, помигкотіти (деякий час). Срв. Блестеть.

* * *

(некоторое время) повоювати(ся) (деякий час). [Місяців із п'ять повоювалися й замирили].

* * *

1) повоюва́ти

2) ( покорить), диал. повоюва́ти, звоюва́ти

(некоторое время) погніватися, погнівити(ся) (який час), (попенять) поремствувати на кого, за що. [Не погніви: що бог дав, те й з'їж].

* * *

(некоторое время или вовсе) погноїти (який час або зовсім) що. [Погноїв він хліб на току].

* * *

некоторое время) помучити, помордувати, покатувати кого (деякий час), (усилит.) попомучити, попомордувати, попокатувати кого. -чили его порядком - попомучили його чимало. Помученный - помучений, помордований, покатований.

* * *

(некоторое время) поросити (деякий час); (немного) приросити, зросити (трохи) що; срв. Росить.

некоторое время) почудуватися, подивуватися (якийсь час).

час (р. часу), пора, час-пора, часина, година, доба (р. доби), діб (ж. р.) (р. доби). Короткое время - малий час, часочок, часинка, мала часина. В короткое время - за малий час, не за великий час, за малу часину. Продолжительное время - великий час, довший час. Во время (во времена) кого, чего - за кого, за чого, за часів кого, чого, під що, підчас чого, при чому, по-при що, серед чого (и просто орудн. пад.). [Був ще за панського права кухарем (Грінч.). То було за царя Панька, як земля була тонка. За часів Соломона. За часів наростання народньої сили, письменство вело за руку наш народ (Єфр.). Мочила коноплі під холод та захолодила ноги (Тесл.). При добрій годині всі куми й побратими. Серед бурі страшно на морі. Це діялося постом = во время поста]. Во-время - см. ниже В своё время. Со времени - від часу, від часів. [Від часу революції]. До времени - до якогось часу, покіль-що. С какого времени? - відколи? з якого часу? С этого времени - відтепер, з цього часу. С того времени - відтоді, відтогді, з того часу, з тих часів. С давнего времени - з давніх часів, здавна, з давньої давнини, з давнього давна, з давніх давен, од найдавніших давен. С незапамятных времён - з-поконвіку, з передвіку, з правіку. С того времени, как - з того часу як, відколи, одколи. [Відколи прийшов, ще й слівцем не прохопивсь]. В какое время? - якого часу? Около того времени - близько того часу. В это время - в цей час, під цей час, сей час, тут, у цю пору, в ці пори. А в это время - аж тут, аж під цей час. В то время - тоді, того часу, в той час, під той час, тими часами, на той час, на ту пору. В то же время - рівночасно, одночасно, в той-таки час, в той самий час. В одно время - заразом. [Не всі бо заразом! Я думаю й слухаю заразом]. В одно и то же время - за одним заходом, одночасно. [Франко мусів бути за одним заходом і воїном, і робітником (Грінч.)]. Тем временем - тимчасом, поки-що. В то время, как - як, тимчасом як. [Як були ми в його, бачили його брата]. Всё время - раз-у-раз, раз-по-раз. В своё время - за свого часу, свого часу, в свій час, (своевременно) на свій час. Не в своё время - не в час, невчасно, не свого часу. Всему своё время - на все свій час. Для своего времени - як на свій час, як для свого часу. Во всякое время - повсякчас, повсякчасно, на всяку діб. Это было не в наше время - це ще не за нас було, не в наші часи те діялося. В недавнее время - недавніми часами. В прежнее время - попередніми часами, за попередніх часів, давніших літ, перше, попереду, (вульг.) допреж сього, спрежду. В последнее время - останнім часом, останніми часами. В старое время - за давнього часу, в старовину. По теперешним временам - як на тепер, як на ці часи. До последнего времени - до недавна. В другое время - иншим часом. До сего времени - досі, до сього часу. До того времени - доти, доті[и]ль, (диал.) дотля. До поры до времени - поки-що, доки-що, до слушного часу, до часу. [До часу глек воду носить (посл.)]. До позднего времени - допізна, до пізньої години. Раньше времени - без часу. На-время - на час, до часу, про час. [Хай буде про час і така, навпослі я зроблю гарну]. На некоторое время - на якийсь час. На определ. время - на безрік. На вечные времена - на вічні часи, на безвік, в вічний час. Спустя, через некоторое время - згодом, згодя, перегодом, з- перегодом, перегодя, небавом, незабаром, невдовзі, невзадовзі, далі-подалі, далі-далі, по якійсь годині, за якимсь часом. Спустя долгое время - по довгому часі. В непродолж. времени - см. Вскоре. С течением времени - де-далі, з часом. В течении некоторого времени - на протязі (протягом) якогось часу. В течение непродолжит. времени - не за великий час, на протязі (протягом) недовгого часу. От времени до времени - час од часу, з часу до часу. По временам, время от времени - часами, десь-не-десь, коли-не-коли, десь- колись. В ночное время - уночі, нічною добою, нічної доби, вночішнього часу. Время предрассветное - досвіток. Время дообеденное - задобіддя, задобідня година. В обеденное время - в обіди. Время послеобеденное - пообідній час, сполуденок (р. -нку). Время перед вечером - підвечірок (р. -рку). Время, когда ложатся спать - ляги, обляги, вляги, лягмо, лягови, (нареч.) облягома. [Іде він до неї о пізніх лягах. Облягома приїхав. Були пізні лягма. У пізні лягови пряду]. Время вставания - устанок. [Робив од устанку до смерку]. Утреннее время - зарання, заранок. [Півень співа поки зарання, а потім спить]. Время года - пора, доба року. Время после зимы, когда ещё возвращаются зимние явления - відзимка. Время между весною и летом - залітки. Время, когда греет солнце - вигріви. Время пахания - оранка. Время уборки сена - косовиця, гребовиця. Время перед новой жатвой, перед новым хлебом - передні[о]вок (р. -вка). Время жатвы - жнива. Время возки копен - возовиця, коповіз (р. -возу). Время рождения овец - обкіт (р. -коту). Время, когда пасётся скот - пасовиця. Время роения пчёл - рійба, ройовиця. Время собирания мака - макотрус. Время опадания листьев - листопад. В свободное время - на дозвіллі, гулящого часу, вільного часу, на гулянках, гулянками, гуляючи. Есть время - є коли. Отсутствие свободного времени - нікольство. Не хватать, не доставать времени - ніколитися. [Не поможу тобі, бо й самому ніколиться]. Нет времени - нема коли, ніколи, не маю часу. Удобное, благоприятное время - добра нагода, добра година, слушний час, сприятлива година. Надлежащее время - слушний час. Неблагоприятное, бедственное время - лихий час, лихоліття, лиховщина, тяжка година, знегіддя, знегода. В условное время - в належиту годину. В лучшие времена - за кращих часів. Определённое время - визначений (призначений) час (термін). В определённое время (в опред. сроки) - певними речінцями. Теперешнее время - теперішні часи, сьогочасність (р. -ности). Старые времена - старі часи, давнина, старовина, старосвітчина. Время, в которое жили деды - дідівщина, дідизна. Настоящее время - час теперішній (и грамм.). В настоящее время - тепер, тепереньки, теперечки, сейчас, нині. До настоящ. времени - донині, дотепер. Время прошлое, давно минувшее - час минулий, давній, давно минулий (и грамм.), давні часи, давня давнина. Время будущее - час майбутній, прийдешній (и грамм.). На будущее время - на далі, на дальший час, на потомні часи. В давние времена - давньою порою, давніми часами, у давні давна. Относящийся к этому, к тому, к новому времени - сьогочасній, тогочасній, тоговіковий, тодішній, новочасній. Условленное время, проведенное в обучении ремеслу - термінування. Время летит - час біжить, час не змигнеться. Требующий, отнимающий много времени - забарний, загайний, бавний, забавний. Время прибавочное (для работы) - надробочий час. Время упущено - проминуто час, (шутл.) пора перепорилася.

* * *

и Нацежать нацедить

1) (процеживать известное количество чего) націджувати, націдити чого. -дить сквозь зубы - націдити крізь зуби;

2) (наливать во что) націджувати, націдити, вціджувати, вцідити чого в що, (из крана, из затыкаемого сосуда ещё) наточувати, наточити, вточувати, вточити чого в що з чого, (о мног.) понаціджувати, повціджувати, понаточувати, повточувати; (вдобавку к ранее нацежённому) підціджувати, підцідити, підточувати, підточити чого. [Націди молока в пляшку (Київщ.). В таку маленьку кварту багато не вцідиш (Брацл.). Веде його до бочок та й точить пів кварти, але тілько наточив, - аж чопа чорт має! (Рудан.). Ходім, меду вточим! (Тобіл.). Підточи наливки в пляшку! (Сл. Гр.)]. Нацеже[ё]нный -

1) націджений, понаціджуваний;

2) націджений, вціджений, наточений, вточений, понаціджуваний и т. п.; підціджений, підточений. -ться -

1) націджуватися, націдитися, понаціджуватися; бути націджуваним, націдженим, понаціджуваним и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) націдитися, попоцідити (досхочу), (о мног.) понаціджуватися и т. п.; срв. Цедить.

* * *

несов.; сов. - нацед`ить

1) (некоторое время) потягати, поволочити (деякий час). [Потягали, поволочили мене по тих судах та по тюрмах, а вийшло, що не винен];

2) см. Поволочь.

* * *

1) ( некоторое время) поволочи́ти; ( потаскать) потяга́ти

2) см. поволочь

(многое) покрасти; (некоторое время) позлодіювати.

* * *

1) ( некоторое время) позлодіюва́ти, позлодія́чити

2) (украсть всё, многое) покра́сти

(всё или некоторое время) попалити (все або деякий час). Пожжённый - попалений.

* * *

1) попали́ти; ( истребить огнём) поспа́лювати

2) ( жечь некоторое время) попекти́; ( о солнце) попали́ти, посмали́ти, пошква́рити; ( о крапиве) пожали́ти

пожити (н. вр. -живу, -веш и -жию, -жиєш). -жить вдоволь - набутися. -жить некоторое время где-л. - пережити, перебути деякий час десь. -жить в своё удовольствие - порозкошувати, розкоши и розкошів зажити (зазнати). -вший человек - підтоптаний чоловік.

* * *

1) (мясо, рыбу некоторое время) повудити, покоптити;

2) (о керосиновой лампе) -тить некоторое время - почадіти якийсь час.

* * *

всё или некоторое время) помолотити, погарманити и погарманувати (все або деякий час), погарманитися деякий час. Помолоченный - помолочений, погарманений и -манований.

* * *

вылетание виліт, вилітання. В. пчёл значительной кучей из улья на некоторое время - пригра, прийгра. [Зашуміло село, як на пригру бджоли (Мирн.)].

* * *

кількість (-кости) (редко скількість), число, численність (-ности), (отношение) міра. [Коли така кількість дійсних членів не прибуде на спільне зібрання, то вибори переносяться (Ст. Акад. Н.). Ся книга є спроба пояснити скількість фактичного матеріялу (Грінч.). Хоч мале число полегкости собі мали (АД. 1). Панам зручніше було правити з меншою численністю людей (Кон.). Людей тут була вже не та міра (Звин.)]. Большое -во - велика кількість (численність), великість. В большом -ве - у великій кількості, у великому числі, у великій мірі. Огромное (несметное неизмеримое) -во (множество) - сила, велика сила, сила силенна, незліченна (незчисленна) сила, безліч (-чи), безмір (-ру), (фам.: масса) шмат (-ту). [Чи зможе сільський глядач орієнтуватися серед сили людей та подій? (Грінч.). Велика сила артистів-малярів захоплюється портретами (Наш). Безліч літ (Л. Укр.). Безліч не аби-якої сили (Єфр.). Ще того поля - безмір (Коцюб.). Худоби було шмат (Рудан.)]. Достаточное -во - достатня кількість, доволі. Иметься, имеющийся в достаточном -ве - см. Достаточный 2. Изрядное -во - чимало, читрохи. Некоторое (известное) -во - деяка (певна) кількість, деяке (певне) число, деяка міра, дещо, скільки(сь), скільки-там. [Дайте йому скільки-там грошей (Звин.). Дещо грошей у мене є (Звин.)]. Какое -во? - скільки? яка кількість? (яка) сила? [Грошей не стане. - А сила-ж грошей вам треба? (Звин.)]. В каком -ве? - в якому числі? якою мірою? Учёт по -ву - облік на кількість. Дело не в -ве - справа не в числі, не в мірі, не в кількості. Дело не в -ве, а в качестве - справа не в числі, а в добротності (в добрих прикметах); справа не в кількості, а в якості.

* * *

надоить надоювати, надоїти, удоювати, удоїти, (о мног.) понадоювати чого. [Що того молока понадоюють! (Богодух.). Удоїла піввідра молока (Брацл.)]. Надоенный - надоєний, удоєний, понадоюваний. -ться - надоюватися, надоїтися, понадоюватися, удоюватися, удоїтися; бути надоюваним, надоєним, понадоюваним, удоюваним, удоєним.

* * *

несов.; сов. - надоить

нажать нажинати, нажати, (о мног.) понажинати чого, (быть в состоянии -ть, преимущ. с отриц.) ужинати, ужати. [«Скільки нажав?» - «Три копи та десять снопів» (Кониськ.). Густе жито, - такого багато не вжнеш (Брацлавщ.)]. Нажатый - нажатий, ужатий, понажинаний. -ться -

1) (стр. з.) нажинатися, бути нажинаним, нажатим, понажинаним;

2) (досыта, сов.) нажатися, попожати (досхочу), (о мног.) понажинатися.

* * *

несов.; сов. - наж`ать