нег

негідний, (ц.-слав.) недостойний кого, чого. [Негідні його чуття (Франко). Підмовляти на негідне, на ганебне діло (Франко). Як благати маю я негідний пречистую тебе? (Л. Укр.). Звикає до думки, що його мова - щось низьке, недостойне (Крим.)].

* * *

негіґієнічний.

* * *

негіґієнічність (-ности).

* * *

негіґієнічний.

* * *

негідницький.

* * *

негідництво, паскудство; (гнусность) погань (-ни); срв. Мерзость 1.

* * *

негідність, (ц.-слав.) недостойність (-ности).

* * *

негіллястий, негільчастий.

негідний и (им.ед. м. р.) негоден, невартий и (им.ед. м. р.) неварт, (ц.-слав.) недостойний. Он -ин, она -йна этой чести - він негоден (неварт), вона негідна (неварта) цієї чести.

негідничати.

негідний осуду, невартий догани (докору), недоганний, неогудний, (неплохой) непоганий.

1) низько, (о рубке, стрижке ещё: при корне, близко к краю) прикро. [Голова йому низько похилилась на груди (Кінець Неволі). Прикро одрубав дерево (Хорольщ.). Нащо ти так прикро його підстригла? (Борз.)]. Инструмент настроен -ко - інструмент(а) настроєно (нала(го)джено) низько. Поклониться -ко кому - вклонитися низько кому. Очень, весьма -ко, -ко-ко - дуже, вельми низько, низько-низько, низенько(-низенько). [Сонце низенько, вечір близенько (Пісня). Прикрутили низенько лямпу (Васильч.)];

2) низько, (простецки) по-простому, по-простацькому, (вульгарно) вульгарно. -ко выражаться - вульгарно висловлюватися;

3) (в нравств. смысле) низько, ницо, (недостойно) негідно, (подло) підло, підлотно, падлючно, по-падлюцькому, (позорно) ганебно. -но мыслить - низько (вульгарно: вульгарно) мислити (думати). -но пасть - низько впасти, зледащіти, пуститися берега. -ко поступать - поводитися низько (підлотно, підло, негідно, ганебно, ницо). -ко поступить - повестися підлотно (підло, негідно, ганебно, ницо), зробити (вчинити) низький (ниций, негідний, підлотний, підлий) учинок.

* * *

1) нареч. ни́зько; ни́зько, ни́це; негідно; підло

2) в знач. сказ. ни́зько

-дяйка негідник, -ниця, поганець (-нця), поганка, (грубее) паскудник, -ниця, (об одном лице и соб.) погань (-ни), паскуда. [Такого негідника ще світ не бачив (Київ). Плаче та ридає, як рибонька б'ється, а над нею молодою поганець сміється (Шевч.)].

* * *

1) (непригодный) - а) (о вещах, неодуш. предметах) непридатний, негодящий, ледачий, (реже) нездатний, неспосібний. [Цього чобота я викину, бо він негодящий (Звин.). Залежалий та негодящий крам (Рада). Таку негодящу хату, що вже й гіршої не буває, може швидше дадуть (Грінч.). Сукно ледаче, розлазиться (Звин.). Мені ці халяви нездатні, бо малі (Кам'янеч.). Гвіздок уже неспосібний, - без головки (Чигиринщ.)]. -ная вещь - непридатна (негодяща) річ; см. ещё Негодь 1. -ная трава - бур'ян (-ну); б) (о животных) непридатний, негодящий, несудний, (зап.) нездалий, (вредный) шкідливий. [Несу (пса) в ліс забити, бо вже коло хати нездалий (Яворськ.)]; в) (о людях) непридатний, нездатний, негодящий, непутящий, неспосібний, (зап.) нездалий; (никудышный) нікчемний. [В вас один некрут негодящий (Свидн.). З вимоги сільради звільнено непутящого агронома (В. Підмог.). У рай його не прийняли, бо неспосібний, і пішов він у пекло (Гр. Григор.)]. -ный поэт - нікчемний (нездатний) поет; г) (об отвлеч. понятиях) непридатний, (ничтожный) нікчемний. Покушение с -ными средствами - замах з нікчемними засобами. -ный к чему, для чего, на что - непридатний, нездатний, (зап.) нездалий до чого и робити що. -ный к военной службе - непридатний до військової служби (до війська), негодящий до призову. -ный для питья - непридатний до (для) пиття, непитний. -ный к употреблению - непридатний до вживання, неужитний, неспосібний. [Ця діжка вже неспосібна: дві клепки геть погнили (Звин.)]. Язык, -ный для выражения отвлечённых мыслей - мова, непридатна (нездатна) висловлювати абстрактні думки. Ни на что (никуда, ни к чему) -ный - ні до чого непридатний (нездатний, нездалий), (эллиптич.) ні до чого, (диал.) нікуди не судний, (ничего не стоящий) нічого не вартий, (ничтожный) нікчемний, (о человеке ещё, сщ.) нікчема (общ. р.), нікчемник, -ниця. [Чоловік нездалий до нічого (Стефаник). Цей кінь нікуди не судний (Сл. Гр.). Так і зріс він ні до чого (Свидн.). Навіщо сей нікчемний жарт? (Самійл.). Нікчемні вірші (Грінч.)];

2) (дурной, скверный) негідний, поганий, (сильнее препоганий), паскудний, ледачий, негожий; (о людях ещё, сщ.) поганець (-нця, м. р.), поганка (ж. р.), ледащо (общ. р.); срв. Негодник, -ница. [Бодай лиш не мати негідну дитину (Гол. III). Пізнав препоганий, пізнав тії карі очі (Шевч.). Ах ти зрадник паскудний! (В. Підмог.). Сам признавсь, ледачий, в зраді (Грінч.). Я створіння зле, негоже (Самійл.)]. Самый -ный человек - найпаскудніша людина, найгірший непотріб.

* * *

1) (к чему, для чего, на что) неприда́тний, негодя́щий; диал. дранти́вий; ( о человеке) незда́тний

2) ( недостойный) негі́дний; ( скверный) пога́ний, ледачий; ( ничтожный) нікче́мний; ( мерзкий) мерзе́нний, бран. пранцюва́тий

и низок

1) низький, (невысокий) невисокий; (малый) малий. [Низька хата (Сл. Ум.). Низький тин (Номис). Низькі вікна (Сл. Ум.). Низький берег (Кінець Неволі)]. -кий голос - низький (редко низовий, преимущ. грубый: товстий, грубий) голос. [Сердитий товстий голос (Грінч.). М'який низовий баритон (Н.-Лев.)]. -ким голосом - низьким (товстим) голосом, товсто. -кий звук - низький звук. -кое место (местность) - низинне (низовинне) місце, низькоділ (-долу), низина, низовина, низь (-зи) (Франко); срв. Низменность 1. -кие ноты - низькі (низові) ноти. -кий поклон - низький поклін. -кий потолок - низька стеля. -кий разрыв (арт. снаряда) - низький розрив (гарматня). -кий рост - низький (малий) зріст. -кого роста кто - низький (малий, невисокий) на зріст хто, низькорослий хто. [Побачила постать людини не надто високої і не низької на зріст (Олм. Примха). Він був малий на зріст (Морач.)]. -кая температура - низька температура. -кая цена - низька (мала, невисока) ціна. -ное чутьё собаки - низький нюх (у) собаки;

2) (по качеству, по достоинству) низький, (малый) малий, (невысокий) невисокий, (плохой) поганий, недобрий, (простой) простий, (незнатный) незначний, (простонародный) простонародні[и]й, (простецкий) простацький, (вульгарный) вульгарний. -кое выражение - вульгарний (простацький) вислів. -кая доброта товара - невисока (мала) добротність краму. -кое золото - см. Низкопробный (-ное золото). -кая проба - низька (мала, невисока) проба. -кое происхождение (устар.) - невисоке (просте, незначне) походження, низький (невисокий) рід. -кого происхождения, -кий родом кто - невисокого (простого, низького) роду (коліна) хто; срв. Происхождение 2. -кий разбор - невисокий (простий, підлий) ґатунок (розбір). -кий слог (язык) - простолюдна (простонародня[а], простацька, вульгарный: вульгарна) мова, простолюдний (вульгарний и т. д.) стиль. -кое сословие - низький (незначний, простий) стан;

3) (в нравств. смысле) низький, ниций, (недостойный) негідний, (подлый) підлий, підлотний, падлюч(н)ий, падлюцький, (позорный) ганебний. [Низький спосіб мислення (Франко). Се лиш злоба низька (Франко). Селянин звикає до думки, що його мова щось низьке, недостойне (Крим.). Наваживсь на таке низьке діло (Тесл.). Вираз низької хитрости на обличчі (Едґ. По). Ница душа (Куліш). Серце нице (Куліш). Ниций страх (Грінч.). Почування нечисті і ниці (Грінч.). Підла чернь корчемна (Куліш). В душі своїй були і темні й підлі (Куліш). Падлючна улесливість (Яворн.)]. -кий поступок - низький (ниций, негідний, підлотний) учинок. [Безчільний, ниций вчинок (Л. Укр.)]. -кий человек - низька (ница, підла) людина, ницак (-ка) (Куліш).

* * *

1) низьки́й

2) перен. низьки́й, ни́ций; ( недостойный) негідний; ( подлый) пі́длий

1) см. Низкость 1 и 2;

2) (в нравств. смысле) - а) (качество, свойство) низькість, ницість, (подлость) підлотність, підлота, підлість, (позорность) ганебність (-ости). [Дівчині моторошно стало від безсоромности, ницости її суддів (В. Підмог.)]; б) (низкий поступок) низькість, низота, ницість, низький (ниций, негідний, підлотний) учинок (-нку), (подлость) підлота, (мерзость) мерзота, гидота, бридота. [Яка ганьба! ницість, бридота! (В. Підмог.)].

* * *

1) ( свойство) ни́зькість, -кості, ни́цість, -цості; негі́дність; пі́длість, -лості

2) ( низкий поступок) ни́зькість, низьки́й (негі́дний) учи́нок (-нку); ( подлость) підло́та

1) (о вещах) - (соб.) негідь (-годи), непотріб (-би, ж. р. и -бу, м. р.), (отброс) покидь (-ди), (об одном предмете) непотріб, покидьок, (-дька, м. р.), покидька (-ки, ж. р.), покидище, нікчемниця, (шутл.) надібок (-бка) у піч. [Покинули вони, яко негідь, багатства свої (Куліш). В редакцію не прийняли його творів, як непотріб (Н.-Лев.). Викинув геть цей непотріб (кохання) (В. Підмог.). Вважати українську мову за мову, а не за покидьок (Грінч.). Що я вам за покидище?! (Звин.)];

2) (о людях) - (соб.) негідь (-годи), непотріб (-би), (об одном человеке) покидьок. [Чи давно покидьком був, ба - землю вже купив! (Грінч.)].

нрч. негіґієнічно.

* * *

ница

1) ледащо (общ. р.) и ледащиця (общ. р.), (сильнее) ледацюга (общ. р.), непотріб (-ба, м. р.) и непотріб (-би, общ. р.), (сорванец) ланець (-нця, м. р.); (негодяй, -дяйка) негідник, -ниця, поганець (-нця), поганка; (повеса) гультяй (-тяя), -тяйка. [Зав'язала собі світ за таким ледащом: рябий, гугнявий та ще й злодій (Коцюб.). Від такого ледацюги на все можна сподіватись (Мова). Через тебе, ледацюго, може й мене люди заплюють (Васильч.). Ах, ти непотрібе, нездаро, нуждо моя несосвітенна! (Франко). Обом непотрібам горіло серце, щоб швидше змить з очей усякий сором (Крим.). Мовчала-б уже краще така непотріб! Хіба думаєш, я не знаю, що до тебе дяк що-вечора ходить? (Гоголь)];

2) непридатний, -датна, негодящий (-ого), -дяща (-ої) до чого; (никудышный, -ная) нікчема (общ. р.), нікчемник, -ниця, (бездарь) нездара (общ. р.); см. Негодный 1 в.

* * *