-
61 Неотправленный
невідпроваджений, невиряджений, невідряджений, невиправлений; невідісланий, непосланий, невисланий. -ное письмо - невідісланий (непосланий) лист. -ная экспедиция - невідряджена експедиція. -
62 невольнический
невільницький. [Невільницька поезія Шевченка (Доман.). Невільницька туга (Васильч.)].* * *неві́льницький -
63 невольничий
невільничий, невільницький. [Гасне все в душі невільничій у вас (Л. Укр.)].* * *неві́льничий -
64 неизбывный
невідбутний, невідбутній, неперебутний, неперебутній, непозбутний, непозбутній, невиводний, (неутешимый) непогамовний. [Смерть невідбутна (Кролевеч.). Йому оця недуга мабуть неперебутна (Кролевеч.). Непозбутне горе (Куліш). Невиводне горе жіноче (Корол.). Лихо непогамовне (М. Вовч.)].* * *невідбутни́й; неперебутни́й, непозбутни́й\неизбывныйая беда́ (тоска́) — непозбутна́ біда́ (журба́)
-
65 неотделимость
невіддільність, невідлучність, невідривність, неділимість (-ости).* * *невідді́льність, -ності -
66 неотрывный
невідривний, невідступний. -ный взгляд - невідривний погляд.* * *невідри́вний, безвідри́вний -
67 неотвязчивость
невідчепливість, невідчепність, в'їдливість, настирливість, настирність (- ости); срв. Неотвязность. [Згадавши чудну в'їдливість, з якою вони їхали слідом за мною (Корол.)].* * *невідче́пливість, -вості; см. неотвязность -
68 неотвязчивый
невідчепливий, невідчіпний, в'їдливий, настирливий, настирний; срв. Неотвязный. [Не будь в'їдливий, як та оса (Гул.-Артем.)].* * *невідче́пливий (разг.); см. неотвязный -
69 неотчуждаемый
невідчужуваний, невивласнюваний. -мое имение - невідчужуваний маєток.* * *юр.невідчу́жуваний -
70 непосещение
невідвідування, оконч. невідвідання; (нехождение) неходіння. [За неходіння до церкви карано (Грінч.)].* * *невідві́дування -
71 непредотвратимость
невідве́рненість, -ності; невідворо́тність, невідхи́льність; немину́чість, -чості -
72 несвободный
невільний; (зависимый) залежний; (ограниченный) обмежений. [Вільну душу скували життям невільним, а життя - звичаями (Мирний). Залежне становище (Київ). Обмежений вибір (Полт.)].* * *неві́льний, несвобі́дний -
73 Безотлучность
невідступність, невідхідність, невідкличність. -
74 Невенчание
невінчання; (небрачие) безшлюбність (-ности), безшлюб'я (-б'я). Жить в -нии - жити невінчаним (невінчаною), жити на віру. -
75 Неоткрытый
невідкритий, невідчинений; невиявлений, невикритий; незнайдений; невинайдений; (неведомый) незнаний, невідомий, (непубличный) неприлюдний; срв. ещё Неоткровенный. [Неприлюдне засідання (Київ)]. -
76 Неотлучка
невідлучання, оконч. невідлучення. -ка подсудимого, поднадзорного с места пребывания - невідлучання підсудного, піддоглядного з місця, де він постійно перебуває. -
77 Неотмытый
невідмитий, незмитий, (неотстиранный) невідіпраний. -тая грязь - невідіпраний бруд. -
78 Неразвязчивый
невідчепливий, нав'язливий, причепливий, учепливий, учепистий; (странный) химерний; (мудрёный) хитромудрий, вузлуватий. -вый человек - невідчеплива (нав'язлива, причеплива) людина, невідчепа, причепа, (иносказ.) пеня, сльота. -
79 Нерастворный
невідчинний, нерозчинний, нерозімкненний, що не розчиняється (не відчиняється, не розмикається). -ная дверь - невідчинні (невідчинювані, нерозімкненні) двері; двері, що не відчиняються (не розмикаються); на-глухо забиті двері. -
80 невидящий
* * *— глядзець невідушчымі вачамі, глядзець, нічога не бачачы
См. также в других словарях:
невѣдѣниѥ — НЕВѢДѢНИ|Ѥ (85), ˫А с. Неведение, незнание: въ томь ‹бо ѥсть›. невѣдѣниѥ ‹б҃а› имьже бываѥть ‹блѹ›дъ и разбои. и пр‹очѧ˫а› зъла˫а дѣла. Изб 1076, 182; и семѹ ѹбо ст҃ѹѹмѹ лежащю дълго времѧ. не остави въ невѣдѣнии и небрежении отинѹдь пребыти.… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
невѣжа — НЕВѢЖ|А (44), Ѣ ( А) с. 1. Невежда, несведущий, незнающий человек: азъ бо есмь грѣшьнъ невѣжа. да напьсахъ [книги] бес показани˫а въ своихъ грѣсѣхъ погруженъ. Мин. 1095 (сент.), 176 об. (запись); ˫ако грѹбъ сы и невѣжа премѹдрѣи философъ ˫авис˫а … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
невѣдѣти — НЕВѢ|ДѢТИ (20), МЬ, СТЬ гл. Не знать, быть в неведении: оставъша˫а ст҃го събора. и пребыша въ странѣ. ли въ градѣ коѥ˫а ради вины. ли цр҃квьны˫а или тѣлѥсьны˫а не невѣдѣти [в др. сп. невидѣти] (μὴ ἀγνоῆσαι) КЕ XII, 28а; тѣмъ [попам и дьяконам]… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
невѣриѥ — НЕВѢРИ|Ѥ (38), ˫А с. Неверие, безверие; сомнение: аще ли нѣции ѥще въ невѣрьи сѹще ти тако въ правовѣрьныихъ стадо причьтени. (ἐν τῇ ἀπιστιᾳ) КЕ XII, 62б; и аще пр(е)бывають дѣти. в таковѣмь невѣрьи. (ἐν τῇ ἀπιστιᾳ) КР 1284, 311а; х(с)вы мч҃нкы… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
Нев — фамилия. Известные носители: Нев, Альберт Августович Нев, Патрик … Википедия
Невё — Невё фамилия. Известные носители: Невё, Жинетт Невё, Пий Эжен первый католический епископ в России. См. также Неве, Фелипе де испанский губернатор обеих Калифорний с 1777 г. по 1782 г … Википедия
невѣра — НЕВѢР|А (2*), Ы с. Неверие; сомнение: дрѹгыхъ же не рачить [Бог] послѹшати мл҃твы. иже о сего свѣта молѧть. ли недостоино съ слабостию. и по невѣрѣ приходѧщиихъ къ немѹ. Изб 1076, 230; || недоверие: Рюрикъ же воротисѧ Кыевѹ. малѹ же времени.… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
невѣдь — НЕВѢД|Ь (1*), И с. Незнание, неведение: овѣмъ же вчинитисѧ вторыми... или ласкою прельстившимъсѧ. или невѣдью ѹкрадены(м) хужьше. (ἀγνоίᾳ) ГБ XIV, 186в. Ср. вѣдь … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
невіра — 1 іменник жіночого роду відсутність віри невіра 2 іменник чоловічого або жіночого роду, істота недовірлива людина … Орфографічний словник української мови
-нев-(ый) — суффикс Словообразовательная единица, выделяющаяся в именах прилагательных, которые обозначают признак того, что названо словами, от которых соответствующие имена прилагательные образованы (гречневый, ячневый). Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф.… … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
невё — * neveux m. Племянник. [Митяй (шут):] О! Я туцвит < tout de suite сразу же> смекнул, Что с барином они наследство промотали, Что наш мон шер неве от должников лизнул. И чтоб они учтиво не сказали: Аллон, мон анж< mon ange мой ангел>,… … Исторический словарь галлицизмов русского языка