небольшой

1) (скота, небольшой) згін (р. згону), (в 120 голов и больше) гурт,

2) (нем. Gurt = пояс (нумизм.)) поясина, накарбоване ребро в монеті, обрубіжка.

* * *

1) ( стадо) гурт, -а и -у; ( лошадей) табу́н, -а; диал. згін, род. п. зго́ну

2) перен. табу́н

3) (бунт, штабель - о товарах) бунт, па́ка

и пр. гурт, -а

1) ( часть механизма) движо́к, -жка́, повзу́н, -а, повзуно́к, -нка́

2) ( небольшой двигатель) движо́к, двигуне́ць, -нця́

3) ( род лопаты) движо́к

1) (действие) заливання, залиття, залива;

2) затока (обычно морск.), заточина (Куліш), (речн.) сага; (временный или мелкодонный) заводь (-ди), заводина; заворот (-роту). [Перська затока. Над Дніпровою сагою стоїть явір над водою (Шевч.)]. Небольшой -лив - лахта, заточна лахта. Речной -лив (только) - зарічок (-чка). Речной -чик - закісок и закосок (-кіску), виполоч (-чи);

3) (заливной дождь) залива, злива, улива. [Холодні зливи йдуть (Франко)].

* * *

залить

1) заливати, залити (заллю, заллєш) и залляти (-лляю, -лляєш) за що, куди чого. [Залляв йому за шкуру сала (Приказка)];

2) что (обливать) - заливати, залити и залляти, зливати, злити и зілляти, (обильно) переливати, перелити и перелляти що чим, (о мн. или во мн. мест.) позаливати; см. Обливать, Поливать. [Кров'ю сліди заливає (Дума). Залив водою сорочку. На цій широкій та прибитій, слізоньками перелитій дорозі… (Коцюб.)];

3) (умертвить заливая) заливати, залити и залляти кого чим. [Лучче було мене, мати, в купелі залляти (Чуб. V)];

4) (затоплять) заливати, залити и залляти, (о мн.) позаливати що, обій[ні]мати, обняти, понімати, по(й)няти и пійняти, затопляти, затопити що; срвн. Затоплять. [Заливає Дунай бережечки та нікуди обминути (Метл.). Уже лужки- бережки вода й обняла (К. Ст.). На озері піднялась сильна буря і заливала їх (Єв.). Позаливала вода луги, сінокоси (Н.-Лев.)];

5) (переносно: о толпе, свете и т. д.: наполнять собою что) заливати, залити и залляти; (о мраке, тумане) затопляти, затопити, потопляти, потопити що; (о чувствах) понімати, по(й)няти, обіймати, обняти кого; срвн. Охватывать, Обнимать. [Раптом овеча отара залляла вулицю (Коцюб.). Електричне світло раптом залляло велику світлицю (Коцюб.). За чорними вікнами лежить світ, затоплений ніччю (Коцюб.)];

6) (гасить огонь водой) заливати, залити и залляти, (небольшой, немного) прихлюпувати, прихлюпати, прихлюпнути, приливати, прилити и прилляти. [Залив огонь (Рудч.). А він візьме та й приллє водою огонь (Чуб. II)];

7) (запаивать) заливати, залити и залляти, залютовувати, залютувати що. [Залив оловом дірку в казані];

8) -вать глаза, бельмы, шары (напиваться) - заливати, залити и залляти очі, (многим) позаливати очі, (средн. з.) наливатися, налитися. [Співав, хто мав на те охоту, заливши очі наперед (Мкр.). Громада була озвалась, та багатир зараз їй горілкою роти позаливав (Г. Барв.)]. -вать за галстух - заливати очі, пити-непроливати, до скляного бога голінним бути (Мирн.);

9) см. Завираться. Залитый, Залитой - залитий и заллятий; злитий; перелитий чим, понятий (пійнятий), обнятий (водою); затоплений, потоплений; залютований.

* * *

несов.; сов. - зал`ить

1) залива́ти, зали́ти, -ллю́, -ллє́ш и залля́ти, -ллю́, -ллє́ш и мног. позалива́ти; ( тушить водой) прилива́ти, прили́ти, ( выплёскивая) прихлю́пувати, прихлю́пнути

2) (несов.: выпивать, пьянствовать) пия́чити, пи́ти (п'ю́, п'є́ш)

3) (несов.: лгать) бреха́ти (брешу́, бре́шеш)

1) (знаток Св. Писания) книжник, письменник. [І дивувались фарисеї і книжники його речам (Шевч.). Зібравши всіх архієреїв і письменників людських, допитувався в них (Св. П.)];

2) (книжный человек) книжник; см. Книжный 3. [З мене не великий книжник (Основа 1862)];

3) см. Книголюб;

4) (работник книги) книгар (-ря). Вниманию -ков - а) на увагу книгарям; б) на увагу книголюбам, книжним людям;

5) (букинист) книжник, книгар (-ря), букініст; (книгоноша) книгоноша;

6) (бумажник) портфелька, гаман (-на), (небольшой) гаманець (-нця).

* * *

1) кни́жник

2) ( работник книжного дела) книга́р, -я, кни́жник

1) кіл (р. кола), ум. колик, кілок (-лка), ув. коляка, (свая) паля, (небольшой) пакіл (- кола), соб. кілля, пакілля; специальнее (с заострённым концом) (г)острокіл (-кола); (прикол) прикіл (-кола), приколень (-льня); (для привязки животных) припін (-пону), прикорень (- рня); (дубина) дрю[у]к (-ка), дрю[у]чок (-чка), патик (-ка); (из тына, плетня) кілок, тинина. [Дурному хоч кіл на голові теши (Номис). Напився п'яний та й хекнув колякою по голові (Грінч.). Аж язик патиком став (Номис). Гляньте сюди: Гарасим якого кілля понаписував (Васильч.). Ворота заперті, з того боку, із подвір'я остроколом підперті (Чуб. V)]. Сесть, засесть, сидеть -лом - сісти, засісти до чого, за що, сидіти коло чого, над чим, каменем сісти. Где он -лом сел? - куди він подівся? Лощадь ходит на -лу - кінь ходить на приколі (на припоні), коло кілка. Падать -лом - см. Камнем падать (под Камень 1). У него ни -ла, ни двора - у його ні кілка, ні дрючка (ні ґудзика). Садить, посадить на кол - саджати, посадити на палю (на кіл), (о мног.) посадити, понабивати (Куліш) на палю кого. Кол сажальный - садильний пакіл. Кол землемерный - мірницький (землемірний) кіл;

2) (школьн.: единица) кіл (р. кола), коляка, одиниця, є[ї]диниця;

3) (конский клык) кілок (-лка);

4) астр. - полярна (бігунова) зоря (зірка).

* * *

1) (животное) кішка, кітка, кицька, (чаще употр. муж. р.) кіт (р. кота). [Знову кішка до голубів лізе! (Звин.). Од мняса вже чути, нехай коти та собаки з'їдять (Звин.)]. Дикая -ка - дика кішка, (чаще) дикий кіт. Мех из дикой -шки - хутро з дикого кота. -ка мяукает - кішка нявчить, нявкає. Они живут, как -ка с собакой - вони живуть, як кіт із собакою. Между ними чорная -ка пробежала - вони глек розбили; чорний котяка поміж ними перебіг. Знает -ка чьё мясо съела - знає кішка чиє сало з'їла. Мечется, как угорелая -ка - бігає (кидається) як очмарілий кіт. Живуч, как -ка - живучий, як кішка (як кіт). -ке игрушки, а мышке слёзки - кішці смішки, а мишці слізки (Номис); кіт гуляє, а мишка загибає. -ка и мышка (игра) - кіт і мишка; гра в кота й мишку;

2) (якорь) ко[і]твиця, якір (р. якоря); см. Якорь. [Врешті грек підняв котвицю, і чорний баркас посунув до берега (Коцюб.)];

3) (снаряд, род крюка) рак (-ка), рачок (-чка), (диал. рус.) кошка. [Рачком відра витягають, як хто впустить (Канівщ.)]. Железные -ки - залізні раки, (для вытягивания гвоздей) лапиця;

4) (плеть) канчук-трійчатка;

5) бот. Agrimonia Eupatoria L. - парило звичайне, нечуй-вітер, зрад-зілля, реп'яшки польові, гладишник, парник.

* * *

1) кі́шка; ки́цька, кі́тка; ( кот) кіт, род. п. кота́

2) ( якорь) кішка; ( небольшой) рачо́к, -чка́

3)

1) (рогожный мешок) міх (-ха), мішок (-шка) з рогожі, чувал (-ла);

2) (приблизит. мера сыпучих тел) мішок. Куль муки - мішок муки;

3) (соломы) куль (-ля), околот (-та), (небольшой) сніпок (-пка);

4) (увалень) лантух, вайло.

* * *

1) ( мешок) ла́нтух, міх, мішо́к, -шка́

2) ист. куль, -ля́

1) лава, лавка, лавиця; (передвижная скамейка) ослін (-лону), (поменьше) ослінець (- нця), ослоник; сідалка; (в лодке) прилавок (-вка). [Як на лавці лежав, було мені трохи жаль (Пісня). Коло його стара мати сидить на ослоні (Шевч.). Нема сідалки під двором (Борзен.). Він став на кормі на прилавці (Бібл.)];

2) (магазин) крамниця, крамарня, (гал.) склеп (-пу). [Крамарі лишали свої крамниці на божу ласку (Коцюб.). Завтра день базарний, треба рано в крамарні бути (Мирний)]. Винная -ка - винова крамниця, (вульг., особенно о казённой продаже питей) шкальня, шиньк (-ньку). Книжная -ка - книгарня. Колбасная -ка - ковбасня. Кооперативная -ка - кооперативна крамниця. Красные -ки - мануфактурні крамниці. Мануфактурная -ка - мануфактурна крамниця; крамниця, крамна комора (Куліш). Меняльная -ка - міняльня. Мясная -ка - м'ясна крамниця, (неточно) різниця и різниці (-ниць). [Там під ряд крамниці (красные лавки), а тут дві різниці (Рудан.)]. Потребительская -ка - споживча крамниця. Иметь -ку - тримати (держати) крамницю.

* * *

1) (ростущий) ліс (-су, им. мн. ліси). [Кругом яру зеленіє старий ліс (Н.-Лев.)]. Лес на корню - ліс на пні. Вековечный, извечный, девственный, первобытный лес - відвічний, незайманий ліс, праліс (-су), дівича пуща. [Острів на Дніпрі, вкритий одвічним лісом (Стор.). Тайга - праліс сибірський (Калит.)]. Выборочный лес - вибірний ліс. Вырубленный лес - зрубаний ліс, зруб (-бу). Высокоствольный лес - високостовбурний, високостовбуристий ліс, високолісся (-сся). Горелый лес - горілий, вигорений, вигорілий ліс, вигор (-ра) (Сл. Ум.), (гал.) згар (-ри, ж. р.). [Кози пасуть у згарах - вигорілих лісах (Щух. I)]. Государственный, казённый лес - державний, скарбовий (казенний) ліс. Густой лес - густий ліс, густвина, товща. [Товща самарська (Сл. Гр.)]. Дремучий лес - дрімучий (темний) ліс, пуща, (дебри) нетрі и нетри (-рів), нетра (-тер). [У такі убрався нетрі, у таку зблукався пущу, де й нога людська не ходить (Грінч.)]. Жердневой, жердяной лес - воринний, жердяний ліс, ліс на вориння, на вір'я. Заказно[ы]й, заповедно[ы]й лес, божьи -са - см. Заповедной. Защитный лес - захисний ліс. Камышевый лес - см. Камышник

I. Красный, хвойный лес - шпильковий, глицевий (хвояний, хвойовий, чатинний, боровий) ліс, бір (р. бору). Крупный, матерой лес - товстоліс (-су). Лиственный, чёрный лес - листяний ліс, чорний ліс (Київщ.). Мелкий лес - дрібноліс (-су), дрібний (малий, невеличкий) ліс, (кустарник) чагар (-ря) и чагарі (-рів), чагарник (-ка), кущі (-щів). Мешанный лес - мішаний ліс. Молодой лес - молодий ліс, молодня[и]к (-ка). Небольшой лес - невели(ч)кий ліс, лісок (-ска), (роща) гай (р. гаю), (зап.) гаїна, (на низине или над рекой) луг (-гу), лужина; срвн. Лесок и Роща. Непроходимый лес - неперехідний ліс, (неисходимый) несходимий ліс (Звин.); см. Дремучий лес. Низкоствольный лес - низькостовбурний ліс, низьколісся (-сся). Общественный лес - громадський ліс. Редкий, жидкий лес - рідкий ліс, рідколісся (-сся). Сухоподстойный, сухостойный лес - сухостій (-тою), сухоліс (-су), сушник (-ка). Хворостяный лес - хворостяний ліс. Берёзовый, дубовый лес - березовий, дубовий ліс. Пихтовый лес - смерековий ліс. Сосновый лес - сосновий ліс; (бор) бір (р. бору). Здесь много -сов - тут багато лісів, тут лісно (Полтавщ.). Итти через лес или -сом - іти лісом. Прочищать, прочистить, прорубать, прорубить лес - прочищати, прочистити, прорубувати, прорубати, протереблювати, протеребити ліс. Ходит, как в -су - ходить як у лісі. Наука в лес не ходит - наука не в ліс веде, а з лісу. Чем дальше в лес, тем больше дров - що далі в ліс, то краще на дрова. Кто в лес, кто по дрова - одно (хто) до лісу[а], а друге (хто) до бісу[а]; хто в луг, а хто в плуг; хто в горох, хто в сочавицю (Борзенщ.); хто (котрий) сторч, хто (котрий) в борщ (Приказки). Из-за деревьев -са не видно - за деревами лісу не видко. Волка бояться, в лес не ходить - вовків боятися, в ліс не ходити. Сколько волка ни корми, он всё в лес глядит - годуй вовка, а він у ліс дивиться; вовча натура в ліс (до лісу) тягне; вовк, то вовче й думає (Приказки). Лес по топорищу (по дереву) не плачет - хіба в лісі лісу мало? На сухой лес будь помянуто - сухій деревині все нівроку; на сухий ліс нівроку! Лес мачт - ліс (безліч) щогол;

2) (в срубе) дерево, соб. деревня (-ні). Бочарный, клёпочный лес - бондарське, клепкове дерево. Брусный, брусовый лес - брусоване дерево. Буреломный лес - вітролом (-лому), лім (р. лому). Валежный лес; см. Валежник. Деловой лес - а) (на корню) виробний ліс; б) (в срубе) виробне дерево. Дровяной лес - а) (на корню) дров'яний ліс; і б) (в срубе) дерево на дрова. Корабельный, мачтовый лес - а) (на корню) корабельний, щогловий ліс; б) (в срубе) корабельне, щоглове дерево. Окантованный, острокантный лес - покантоване, гострокантоване дерево. Пильный, пиловочный лес - а) (кругляк для распилки) дерево на пиляння; б) (пиленый материал) пиляне (порізане) дерево. Поделочный лес - виробне (виробкове) дерево, надібок (-бку). Прозванный лес - бракове или з(а)браковане щоглове дерево. Сплавной, гоночный лес - сплавне дерево, сплавний ліс. Строевой лес - будівне (будівельне) дерево, деревня, ум. деревенька. [По самарських лугах і узбережжях була незчисленна сила будівного дерева (Куліш). Біля стіни лежала деревня на хату (Грінч.)]. Столярный лес - столярське дерево. Угловой, кантованный лес - кантоване дерево. Фанерочный лес - а) (на корню) форнірний ліс; б) (в срубе) форнірне дерево.

* * *

1) цебрик (-ка), (шайка) ряжка; балійка; (небольшой таз) тазик (-ка); срв. Лохань;

2) Почечная -ка, мед. - ниркова миска.

* * *

лука (мн. луки, лук), (небольшой) палука, моріг (-рогу); (поросший лесом) луг (-гу); (низменный, обыкновенно окопанный или огороженный) левада, (на влажном берегу) берег (-га). [Дівчата на луці гребли, а парубки копиці клали (Шевч.). Весняна вода заливає луги та луки (Н.-Лев.). Лугом іду, коня веду: розвивайся, луже! (Пісня). Зелені левади у вербах по- над ставком (Н.-Лев.). На стерні мало паші, корова побігла в берег (Звин.)]. Луг болотистый - багниста лука, плавля, мочар (-ра); (ржавый) руда. [Бугай хороший ходить собі по руді, мукає з розкоши (Рудан.)]. Луг заливной, поёмный - заплавна лука, (с лесом: заплавний луг), заплава, заплав (-ву), пійма, оболонь и оболоня (-ні), болоня. [По заплавних луках стояла вода (Короленко). На оболоні край ставка пастушка і пастух (Вороний)].

* * *

1) (небольшой луг) палука, лужечок (-чка), моріжок (-жка и -жку);

2) (целина) цілина, новина, обліг (-логу);

3) см. Лужайка.

* * *

1) малий, невеликий, дрібний. [Де ти в світі подінешся з малим сиротою? (Шевч.). Малі чоботи на мене (Сл. Гр.). Сини мої невеликі (Шевч.). Дітоньки мої дрібнії! (Пісня)]. Он мал ростом или он -лого роста, а брат его ещё меньше - він малий (низький) на зріст, а його брат ще менший (нижчий). -лые дети - малі, дрібні діти. [Граються, як малі діти (Сл. Ум.). Куди я піду з дрібними дітьми? (М. Гр.)]. От -лого до большого - від малого до великого. -лое число - мале число. -лый траур - півжалоба. -лая (строчная) буква - мала, дрібна літера. В -лом виде - в малому вигляді. На -лое время - на малий (короткий) час, на малу (коротку) часину. С -лых лет - змалку, змалечку, з мальства, з дитинства, з малих літ. У них дело за -лым стало - їм малого не вистача. Бесконечно -лый (мат.) - безконечно малий. Мал да удал - хоч мале та бистре, малий та бистрий, малий та смілий. Мал золотник, да дорог - мала штучка червінчик, а ціна велика. Без -лого - замалим, замалом, мало не, трохи не, чи не, безмаль. [Замалим не двісті (Сл. Гр.). Мало не столітній дід (Київщ.). Улянка безмаль шість літ має тепера (Л. Укр.)]. Без -лого пять метров - мало (трохи) не п'ять метрів, чи не п'ять метрів, безмаль п'ять метрів. -лая Азия - Мала Азія. См. ещё Маленький, Малёхонький, Малёшенький, Малое;

2) см. Малой.

* * *

1) (молодой человек, юноша, подросток) хло́пець, -пця, мали́й, -о́го

2) (мужчина, человек) хло́пець

3) (слуга, лакей) хло́пець, -пця

1) см. Малютка;

2) см. Махоня.

* * *

1) ( небольшой глиняный горшок) горня́, -ня́ти, горща́, -ща́ти, уменьш. горня́тко; ( кринка) гле́чик

2) (что-л. очень маленькое) кри́хітка; ( о маленьком ребёнке) маленя́

1) (некрупный) дрібний, (усеч. форма им.-вин. п. м. р. дрібен), дрібненький; (малый, небольшой) малий, невеликий, невеличкий, (незначительный) незначний. [На сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки (Н.-Лев.). Безупинне спадання дрібних крапель (дощу) (Коцюб.). Дрібні речі у кошик поклала (Звягельщ.). Дрібні війни (Л. Укр.). Дрібні події (Крим.)]. -кие владенья - дрібні (малі) добра. -кие деньги - см. Мелочь 3. -кий дождь - дрібний (дрібен, дрібненький) дощ (-щу). [І шумить, і гуде, дрібен дощик іде (Пісня)]. -кие долги - дрібні борги (-гів). -кая душонка - мізерна, дрібна душиця. -кое зерно - дрібне (заміркувате) зерно. [Заміркувата пшениця (Київщ.)]. -кий кредит - дрібний кредит (-ту). -кий кусок - дрібний шматок (-тка). На -кие куски, кусочки (разбить что) - на дрізки (диал. на друзки), на дрізочки, на дріб'язки, на дріб'язок, на дробину (розбити, потрощити що). -кий лес - см. Мелколесье. -кие листья - дрібне листя, дрібний лист (-ту). - кая монета - см. Монета. -кие деньги - дрібні гроші (-шей и -шів), дрібняки (-ків), дробина. -кий песок, порошок - дрібний пісок (-ску), дрібний порошок (-шку). -кая печать, -кое письмо, -кий шрифт - дрібний друк (-ку), дрібне письмо (писання), дрібний шрифт (-ту). -кие расходы - дрібні витрати. -кий сахар - дрібний цукор (-кру), цукор-сипець (-пцю). -ким смехом (смешком) - дрібним сміхом, дрібненько. [Сміялася м'яким, дрібним сміхом (Черкас.). Дрібненько зареготалась (Н.-Лев.)]. -кие шаги - дрібна хода, дрібні кроки (-ків). [Гнідко пішов дрібною ходою (Мирний)]. -кими шажками - видрібцем, дрібно, дрібненько. [Видрібцем виступати (Сл. Гр.). Ступає дрібненько (Хведорович)]. -кая птица, соб. - дрібні пташки, дрібне птаство, дробина, дріб (р. дробу). -кий скот - дрібна худоба (скотина), дрібний товар (-ру), дріб'язок (-зку). [В мене овець ватага, а дійнику без ліку, а дріб'язку як піску (Лавр.)]. -кая буржуазия - дрібна буржуазія. -кий дворянин - см. Мелкопоместный дворянин. -кое дворянство - дрібне дворянство, дрібна шляхта. -кие людишки - дрібні людці (-ців), низота, дрібнота; срв. Мелкота 3. -кий (малорослый) народ - дрібний народ (люд) (-ду). -кая публика - мізерна (дрібна), невисока публіка. -кий служащий, чиновник - дрібний службовець, урядовець (-вця). -кий собственник - дрібний власник. -кий бес - чорт з дрібніших. Рассыпаться -ким бесом перед кем - підсипатися до кого; срв. Подольщаться;

2) (неглубокий) - а) (о воде) мілкий, низький, (гал.) плиткий. [Капітан Уоллей вів судно мілкою водою (Кінець Неволі). Тут вода низька (Звин.). Вода мала кудись розлитися, тому він сподівався найти тут плиткі місця (Маков.)]. -кая река - мілка ріка. В этом месте море -ко - в цьому місці море мілке; б) (о посуде, судне) неглибокий, плескатий, мілкий, (гал.) плиткий. -ная тарелка - плеската (мілка, плитка) тарілка.

* * *

1) ( некрупный) дрібний, дрібча́стий

2) (неглубокий) мілки́й

1) мішок (-шка), (побольше) міх (-ха), (большой пяти-тистипудовый) лантух (-ха), (вост.) чувал (-да), (малый) торба, торбина; (большой кожаный, пров.) гурара. [Сьогодня з мішком, а завтра з торбинкою (Номис). Збувся батько лиха: збувся грошей з міха (Номис). Украв торік лантух жита з току (Коцюб.). Не сиплеться зерно з чумацьких чувалів дощем золотим (Олесь). Стоїть дід з торбою на плечах (Коцюб.). На кождому через плечі висить по торбині (Рудан.). У їх мода була перевозити крам у шкуратяних гурарах (Яворн.)]. Бумажный -шок - паперяний мішечок (-чка), паперяна торбинка. Денежный -шок - калита, калитка; (перен. ещё) мішок з грішми; срв. Мошна. Дорожный -шок - (по)дорожній мішок, -ня торбина (двойной: через плечо или седло) сакви (-ков), бесаги (-гів). Каменный -шок - тюремна (в'язнична) камера; тюрма. Платье пошито, сидит -шком - убрання (женское ещё: сукня, плаття) пошито мішком, наохляп стоїть. [Матерія гарна, а пошито - мішок- мішком (Л. Укр.). На ній плаття наохляп стоїть (Сл. Гр.)]. Шила в -шке не утаишь - см. Шило;

2) анат., биол. - мішок, мішечок (-чка), торбинка. -шки анальные, голосовые - торбинки (-нок) анальні, голосові. -шок желточный, слёзный - мішок жовтковий, слізний. - шок зародышевый - зародковий міхурець (-рця). -шок пыльцевой - пилковий мішечок;

3) см. Мех 2;

4) (мех на шубу) см. Мех 1б;

5) техн. - (в фермах) закапелок (-лка); (в мельничн. крыле) пазуха;

6) (мешковатый человек) лантух (м. р.), лантушка (ж. р.), вайло (общ. р.); срв. Мешковатый 2. [Ото ще лантушка - аж дивитися нудно, як вона танцює! (М. Грінч.)]. Он настоящий -шок - він справжній лантух.

* * *

1) мішо́к, -шка́; ( большой) ла́нтух, міх; (небольшой; котомка) клу́нок, -нка, клума́к, -а

2) (перен.: о неповоротливом человеке) мішо́к, ла́нтух

3) воен. мішо́к

4) зоол., бот. мішо́к

молот (-та). [Не вас мені, сердешних, жаль, сліпі ви, нищії душою, а тих, що бачать над собою сокиру, молот - і кують кайдани новії (Шевч.)]. Кузнечный -лот - ковальський молот, (большой: кувалда, балда, кулак) вершляг (-га), бияк (-ка), (одноручный: болодка) однорук, клевець (-вця), обушник (с острым и длинным носом) довгаль, носаль (-ля). [Ну, я нагрію кліщі, а ти бери вершляг (Манж).]. Каменотёсный, щебённый -лот - (большой) киянка, (небольшой) обушник, обушок (-шка). [Часом ми зриваєм каміння порохом, часом - вибиваємо киянкою (Звин.). Звичайне шахтарське начиння: лямпочки, кайло, обушки (Черкас.)]. Деревянный -лот - (большой) довбня, шляга, (меньших размеров) довбешка; срв. Колотушка 10. Большой -лот, служащий для раскалывания деревьев, пробивания жерновов и т. п. - бияк (-ка). [Бияком дуби в лісі б'ють (Черкащ.)]. Бить как -том - бити (стукати), як молотом (як вершлягом), бухати. [Що робити? що робити? - стукала їй у голові як вершлягом, страшна думка (Грінч.). Кров в мені буха, глушить, я сам погано чую свої слова (Коцюб.)]. Быть между -том и наковальней - см. Наковальня 1.

* * *

I. молоток (-тка). [Добре ковадло не боїться молотка (Номис)]. Кузнечный -ток - (небольшой) клевець (-вця), (с длинным концом) носаль (-ля). [Цигани в лузі в два клевці кували (Федьк.)]. -ток для отбивания кос - клепало, клепач (-ча), клепець (-пця). -ток для обтесывания камня - бияк (-ка). -ток для отделки и насечки на металлических изделиях - оббивальник. Столярный -ток - столярський молоток, (дерев.) киянка. Деревянный -ток у рыболовов (для добивания рыбы) - довбня, (на Дунае) чекуша. Продавать с -тка - продавати з молотка (з авкціону), пускати на ліцитацію.

II. Молоток-рыба, зоол. - риба-молоток.

* * *

мороз (-зу). [Мороз надворі, на шибках лисички гискряться (Звин.)]. Сильный, трескучий -роз - великий (цупкий, лютий) мороз, козацький мороз, мороз з очима, мороз- кипень (-пня), мороз аж рипить (скрипить), аж скалки (зорі, іскри) скачуть, аж шелестить, аж шкварчить, аж дим устає. [Там такий мороз-кипень, аж руки пограбіли (Липовеч.)]. Первые осенние -зы (утренние) - приморозки (-ків, ед. ч. приморозок, ум. приморозочок), заморозки (-ків, ед. ч. заморозок); срв. Заморозок и Утренник. [Почалися надворі приморозки (Н.-Лев.). Уранці так наче приморозочок був, а тепер уже розтає (Сквирщ.)]. Последние весенние -зы - відзимки, озимки (-ків). -зы начинаются, начались - морози починаються, почалися, морози беруться, взялися; (безлич.) стає, стало на холодах, приморозило. [На зиму тільки, як уже приморозить, вертався я в батьківську хату (Стор.)]. Были сильные -зы - були великі морози; морозами здоровими брало. [Зима того року страх яка велика була: морозами то воно здоровими не брало, а снігу навергало врівень з загатами (Кониськ.)]. Ударил -роз, ударили -зы - потис(нув) мороз, потисли (узялися) морози. -роз крепчает - мороз береться (тисне) ще дужче. На дворе -роз трещал - надворі мороз лускав (аж тріскав). [Було оце взимку, надворі мороз лускав (М. Вовч.)]. -роз уменьшается, уменьшился - мороз пересідається, пересівся. [Налічи дванадцятеро лисих, то мороз і пересядеться (Звин.). Мороз поресівся, то й потепліло трохи (Звин.)]. Придавить -зом непокрытую снегом землю - голощоком узяти землю. [Голощоком як візьме, то померзне картопля в землі (Канівщ.)]. К -зу - на мороз. [Та то мабуть двері на мороз лущать (Н.- Лев.)]. От -за - з морозу. [Мужчини сивими стали з морозу (Коцюб.)]. Смерть от -за - смерть з морозу, мерзла смерть. [Неминуча, «мерзла смерть»: сидітимеш, сидітимеш, та такечки не зчуєшся, як і замерзнеш (Еварн.)]. Обильный -ми - см. Морозный. Меня -роз подирает по коже - морозом проймає (переймає) мене, мороз іде по мені, морозом з-за спини бере мене, мороз ходить поза спиною мені и в мене, за спиною морозом сипнуло мені, з-за плечей бере мене, мороз перейшов у мене. [І тепер морозом проймає мене, як згадаю (Кониськ.). Ху, як-же й злякалася! аж мороз іде по мені (Тесл.). Як після чарки стануть вони виявляти темні свої діла, - мороз ходе за спиною (Васильч.). За спиною аж морозом сипнуло: піймають (Грінч.). Нащо-ж ви мені против ночи таке говорите? мене вже з-за плечей бере (Квітка)]. -роз по коже пробежал - мороз по-за шкурою пройшов (перейшов) у кого (кому). [Мороз перейшов у Целі при тих словах Франко)].

* * *