-
1 насміти
посметь; ( решиться) осмелиться -
2 насміх
-у -
3 насмілюватися
= насмілитисяосмеливаться, осмелиться; (только соверш.) посметь; дерзать, дерзнуть -
4 насміхатися
= насміха́ти(з кого, з чого, над ким, над чим) насмехаться (над кем, над чем); насмешничать (над кем, над чем); ( только с дополнением - дурно отзываться) прохаживаться (насчёт кого, насчёт чего, на чей счёт, по адресу кого, по адресу чего) -
5 насмічувати
= насмітитинасаривать, насорить; (соверш.) намусорить -
6 насмілитися
см. насмілюватися -
7 насмітити
см. насмічуватинасорить; намусорить -
8 насміхати
см. насміхатися -
9 насмішка
-
10 насміхання
насме́шка -
11 насмішити
-
12 насмішкуватий
-
13 насмішкуватість
-
14 насмішкувато
нар. -
15 насмішник
-анасмешник; пересмешник -
16 насмішниця
-інасмешница; пересмешница -
17 насміятися
1) (з кого, з чого, над ким, над чим) насмеяться (над кем, над чем), посмеяться (над кем, над чем)2) ( вдоволь) насмеяться ( только без дополнения), посмеяться (над кем, над чем и без дополнения)
См. также в других словарях:
насміти — дієслово доконаного виду розм … Орфографічний словник української мови
насміти — і/ю, і/єш, док., розм. Те саме, що насмілитися … Український тлумачний словник
насміх — у, ч. Те саме, що насмішка … Український тлумачний словник
насмѣхатисѧ — НАСМѢХА|ТИСѦ (2*), ЮСѦ, ѤТЬСѦ гл. То же, что насмихатисѧ: ѥгоже невѣгласи послушаху. вѣрнiи же насмѣхаютсѧ гл҃ще ѥму. ЛЛ 1377, 59 (1071); вѣрнии насмѣхахусѧ. ЛИ ок. 1425, 65 (1071); … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
насмѣ˫атисѧ — НАСМѢ|˫АТИСѦ (1*), ЮСѦ, ѤТЬСѦ гл. То же, что насми˫атисѧ: пакы насмѣ˫авсѧ оц҃ю. и ѹкарѧ˫а. старость мт҃риню да исклюють и ворони. Пр 1383, 137г … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
насмілитися — [насм’і/лиетиес а] л ус а, лиес :а, лиец :а, л ац :а; нак. м і/л с а, м і/л теис а … Орфоепічний словник української мови
насмілитися — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
насмілюватися — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
насмітити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
насміхання — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
насміхати — дієслово недоконаного виду рідко … Орфографічний словник української мови