-
1 право
I. нареч. -1) (ей, ей! уверяю) далебі(г), бігме, (в самом деле) справді, дійсно, певне, [Далебі, що правда! (Гр.), Далебіг, не знаю, що й діяти (Н.-Лев.). Бігме, я не брав твоєї сокири (Кам'янец.). Ні, справді, не мав часу - тим і не зайшов (Ум.)];2) (справедливо) право, по правді, справедливо. [Свої своїх не так то будуть право судити (Куліш). По правді роби, доброго й кінця сподівайся (Приказка)].II. сущ.1) право. [Ми маєм права на папері, а обов'язки на плечах (Франко)]. -во собственности - право власности. -во пользования - право користування чим и з чого. Естественное -во - природнє, натуральне, прирожденне право. -во сильного - право дужчого. -во на наследство - право на спадщину, на спадок. Пожизненное -во - доживотне (досмертне) право. Вступать в -ва - вступати в права. -во участия в выборах - право участи в виборах. Заседать с -вом голоса - засідати з правом голосування. Иметь -во на что - мати право на що и до чого. [Ми то маємо на се право, тільки-ж се таке право, що не маємо права так зробити (Куліш). Чує Русь право до цього (Куліш). Це-ж моя теличка. Яке ви маєте до неї право? (Звин.)]. Я имею -во на эту землю - я маю право на цю землю. Иметь -во, быть в -ве что-л. сделать - мати право щось зробити. Я в -ве говорить так - я маю право так казати. Лишиться -ва - позбутися права, відпасти права. Приобрести -во на что-л., что-л. делать - набути право, добути права на що (и до чого), що робити. Через жіночку добув я права дорогого пана другом звать (Самійл.)]. Присвоить себе -во - узяти (загарбати) собі право. Оставить за собой -во - застерегти собі право. Пользоваться всеми -вами гражданства - мати всі права громадянські. Имеющий -во - правний. [Тепер уже вона в хаті правніша за мене, казала свекруха про невістку, як умер свекор (Сквир.)]. Давать, дать законное -во кому - уповажнювати, уповажнити (правом) кого, надавати, надати право кому. Лишить кого-л. всех прав состояния - позбавити кого всіх громадянських прав. Нарушать, попирать чьё-л. -во - порушати, ламати чиє право, топтати чиє право. По -ву - правом, з права. По -ву давности - правом давности. По -ву покупки - правом набуття. По -ву вечного владения - вічистим правом. По какому -ву владеет он этим имением? - (за) яким правом, з якого права посідає він цей маєток? По -ву завоевания - правом завойовництва, заборчим правом. По -ву отца, наследника - правом батьківським, спадкоємницьким, як батько, як спадкоємець. По -ву (по справедливости) гордиться чем-л., по -ву считаться чем-л. - з правом, по правді пишатися чим и з чого, з правом уважатися за що;2) (в объект. смысле: законы) право (мн. права). [Право польське. Як велять права й статут (Біл.-Нос.)]. -во обычное, уголовное, гражданское, международное, наследственное и т. п. - право звичаєве, карне, цивільне, міжнародне, спадкове і т. п. (см. под соответствующими терминами). -во участия общего - загальне право в чужій речі, право спільности. -во участия частного - право участи приватної, (приватне) право в чужій речі. Действующее -во - дійове право. -во представления, юрид. - право заступництва. -ва, преимущества дворянства - право шляхетського стану. Крепостное -во - кріпацтво, кріпаччина, панське право, панщина. [Се було ще за панського права (Гр.)]. Вопреки -ву - через право. [Не всі-ж однаково слухались великого князя, що сидів у Києві, і не один і з менших п'явсь на його столець через право (Куліш)];3) право, правознавство; см. Правоведение.* * *I сущ.пра́воII вводн. сл. жарг.права́ — мн. права́, род. п. прав
спра́вді, ді́йсно; далебі́, бігме́, далебі́г\право сло́во — спра́вді
-
2 имущество
майно, добро (диал. добре, р. -рого) статок (-тку) и статки (-ків), статки- маєтки, достаток, худоба, (ум.) худібчина, (преим. земельное) маєток (-тку) маєтність (- ности), добра (р. дібр). [Оддаю тобі в руки все його майно (Св. П.). Пропив воли, пропив вози, пропив ярма, ще й занози, - все добро своє (Пісня). Що я, не хазяїн на свойому доброму? (Козел. п.). А статку було в його сім тисяч овець, три тисячі верблюдів, п'ятсот ярем волів (Св. П.). Нажив собі статки-маєтки кривою присягою (Л. Укр.). От як умер батько, зосталася їм худоба: млин, і хлів, і кіт (Рудч.). Маєток його доходить до мільйона (Франко). Маєтність рухома і нерухома (К. С.). Порозпорошували дідизну і великі добра (М. Вовч.)]. -во движимое - рухоме добро (майно), рухомість (-мости). [Їй (Академії) надається право набувати рухоме й нерухоме майно (Ст. Ак. Н.). Худоба і вся рухомість при йому (Номис)]; (пожитки) збіжжя, худоба, скарб (-бу), ужитки (-тків), манатки (-ків), манаття (ср. р.), (жалкое) мізерія, злидні (-нів), (неплохое) достаток (-тку). -во недвижимое - нерухоме добро (майно), нерухомість. Государственное, общественное -во - державне, громадське добро (майно). Казённое -во - скарбове (казенне) майно. Городское -во - міське (комунальне) майно. Удельные -ва - удільні добра (маєтки). Церковное -во - церковне добро (майно). Частное -во - приватне майно. Благоприобретенное -во - набуте (надбане, нажите) добро (майно), набуток (-тку), надбанок (-нку), надбання. [Неділене між нами все надбання наше (Куліш)]. -во наследственное - спадкове добро (майно), спадщина, спадок (- ку), спадки (-ків). -во родовое - родове добро (майно), родовий маєток. -во, доставшееся от предков - предківщина. -во, оставшееся от отца - батьківщина, отцівщина, (от матери) материзна, (от брата) братівщина, (от деда) дідівщина, дідизна. -во пожалованное - надане добро (майно). -во заповедное - заказне майно, заповідник. -во долговое - боргове майно, борги на кому. -во наличное - наявне майно (добро), готовизна. -во раздельное и нераздельное - майно подільне і неподільне. -во тленное и нетленное - майно тлінне і нетлінне.* * *майно́, скарб, -у, добро́, має́тність, -ності; диал. худо́багосударственное \имущество во — держа́вне майно́
См. также в других словарях:
Наследственное право — институт гражданского права; совокупность правовых норм, устанавливающих порядок перехода прав и обязанностей умершего лица по праву наследования. См. также: Гражданское право Наследство Финансовый словарь Финам … Финансовый словарь
НАСЛЕДСТВЕННОЕ ПРАВО — подотрасль гражданского права; совокупность правовых норм, устанавливающих порядок перехода прав и обязанностей умершего лица по праву наследования … Юридический словарь
НАСЛЕДСТВЕННОЕ ПРАВО — совокупность правовых норм, регулирующих отношения, возникающие в связи с переходом имущества умершего к другим лицам (см. Наследование) … Большой Энциклопедический словарь
Наследственное право — (фр. droit successo ral; нем. Erbrecht; англ. law of succession) институт гражданского права, совокупность правовых норм, устанавливающих порядок перехода прав и обязанностей умершего по праву наследования к его наследникам. Н.п. один из… … Энциклопедия права
НАСЛЕДСТВЕННОЕ ПРАВО — подотрасль гражданского права, представляющая собой совокупность правовых норм, устанавливающих порядок перехода прав и обязанностей умершего лица по праву наследования … Юридическая энциклопедия
Наследственное право — Запрос «Наследство» перенаправляется сюда. Cм. также другие значения. Наследование приобретение имущества, оставшегося после смерти другого лица (наследодателя). Существуют два вида наследования: по завещанию и по закону. По закону РФ наследуют… … Википедия
НАСЛЕДСТВЕННОЕ ПРАВО — институт гражданского права, представляющий совокупность правовых норм, регулирующих порядок и формы перехода (наследования) имущественных прав и обязанностей (наследства) умершего (наследодателя) к другим лицам (наследникам). Н.п. один из… … Энциклопедия юриста
наследственное право — совокупность правовых норм, регулирующих отношения, возникающие в связи с переходом имущества умершего к другим лицам (см. наследование). * * * НАСЛЕДСТВЕННОЕ ПРАВО НАСЛЕДСТВЕННОЕ ПРАВО, совокупность правовых норм, регулирующих отношения,… … Энциклопедический словарь
Наследственное право — совокупность правовых норм, регулирующих отношения, возникающие в связи с переходом имущества умершего к др. лицам (см. Наследование). К. Маркс характеризовал законы о наследовании как юридический вывод из существующей экономической… … Большая советская энциклопедия
Наследственное право — составная часть гражданского права, представляющая собой совокупность правовых норм, которые устанавливают порядок перехода прав и обязанностей умершего человека на право наследования (по закону или по завещанию) … Теория государства и права в схемах и определениях
НАСЛЕДСТВЕННОЕ ПРАВО — подотрасль гражданского права, представляющая собой совокупность правовых норм, устанавливающих порядок перехода прав и обязанностей умершего лица по праву наследования … Энциклопедический словарь экономики и права
