-
1 напруженість
ж1) tension, tensity, tenseness, strainослабити напруженість — to relax ( to ease) tension
посилити напруженість — to aggravate ( to increase) tension
2) ( інтенсивність) intensity3) тех. stress level4) фіз., ел. intensity -
2 напруженість
- остінапряжённость, взвинченность; натянутость -
3 напруженість
დაძაბულობა -
4 напруженість
kerginlik -
5 напруженість магнітного поля
en\ \ magnetic Geld strengthde\ \ Magnetfeldstarkefr\ \ \ tension de champ magnétiqueвекторна кількісна характеристика магнітного поля (вимірюється в A/м)Термінологічний Словник "Метали" > напруженість магнітного поля
-
6 магнітна сприйнятливість
en\ \ magnetic susceptibilityfr\ \ \ susceptibilité magnétiqueвластивість, що визначає здатність матеріалу намагнічуватися в магнітному полі, тобто змінювати свою намагніченість при зміні напруженості цього поля; коефіцієнт пропорційності між намагніченістю і напруженістю магнітного поля -
7 магнітна індукція
ru\ \ магнитная индукцияen\ \ magnetic inductionde\ \ magnetische Induktionfr\ \ \ magnétique inductionхарактеристика внутрішнього магнітного поля у феромагнетику, що являє собою векторну суму індукції зовнішнього і внутрішнього магнітних полів; індукція визначається через напруженість магнітного поля та намагніченість : -
8 напруга
ж1) ( зусилля) strain, effort2) ( напруженість) tensity, tension3) тех. stress; strain4) ел. tensionгранична напруга — breaking point, pressure limit
напруга електричного струму — voltage, electrical tension
напруга мережі — supply-line voltage, mains voltage
напруга короткого замикання (трансформатора) — impedance voltage, short-circuit voltage
напруга постійного струму — direct voltage, DC voltage
-
9 розряджати
= розрядити1) ( електричну батарею) to discharge; ( зброю) to unload; ( вистреливши) to discharge2) ( послабити напруженість) to relieve, to relaxрозряджати атмосферу — to relieve the tension, to take the strain off, to clear the air
-
10 коерцитивна сила
ru\ \ коэрцитивная силаen\ \ [lang name="English"]coercitivity, coercive forcede\ \ Koerzitivkraftfr\ \ \ champ coercitifнапруженість магнітного поля, що є необхідною для повного розмагнічування попередньо намагніченого феромагнетика -
11 критичне поле надпровідника
мінімальна напруженість магнітного поля, що усуває надпровідний станТермінологічний Словник "Метали" > критичне поле надпровідника
-
12 постійне поле
ru\ \ постоянное полеen\ \ static fieldde\ \ Gleichfeldfr\ \ \ champ statiqueполе, наприклад, магнітне, напруженість (і напрямок) якого не змінюється з часом -
13 діалектика екзистенційна
ДІАЛЕКТИКА ЕКЗИСТЕНЦІЙНА - діалектика існування, внутрішнього життя (переживання) людини. Діалектика взагалі функціонує як сукупність полярних визначень, які відбиваються в протилежних категоріях - конечного і безконечного, сутності та існування, внутрішнього і зовнішнього тощо. В класичній філософії, що виникла під впливом потреб пізнання, це була діалектика речей, явищ, процесів, яка знаходила відображення в логічних формах. Людина поставала однією з речей світу. Д. е. обернула діалектичні структури на внутрішнє буття - екзистенцію, в якій концентрується особистість, на відміну від буття зовнішнього - "Man" Гайдеггера, "світу об'єктивації" Вердяєва. Д.е. - це діалектика переживань особи та їх структура. До екзистенціалізму переживання були переважно предметом психології. Екзистенціалізм завдяки відкриттю інтенціональності - спрямованості свідомості на об'єкт і особливо у такій її формі, як вихід екзистенції до трансцендентного, створив їх онтологію. Д.е. сформувалася в працях К'єркегора, Ясперса, Гайдеггера. Онтологічною передумовою екзистенції є її конечність, смертність. Вони роблять екзистенцію часовою, історичною. В традиційній філософії історичність була суттєвою рисою діалектики К. ласовий історизм мав зовнішній характер, стосувався буття органічного світу або всесвітньої історії, а час був абстрактний, кількісний, яків механіці Ньютона. Сама ж історія мала справу з минулим. В екзистенціалізмі, як і в теорії відносності, час наповнений, якісний, а в структурі особи основна увага приділяється майбутньому і таким екзистенціалам, як "вибір", "проект", "план", "надія". До того ж, "історія" означає існування людини в певних ситуаціях, приналежність до даного народу, стану, наявність у нього певних біологічних, психологічних та інших властивостей, що в сукупності подається категорією "буття-в-світі" (така категорія відсутня в класичній філософії). Ядро Д.е. становить вихід, прорив ("пролом") екзистенції як конечного існування в безконечне, до трансценденції. Прорив відбувається завдяки відчуттю і усвідомленню пограничних ситуацій: у будьякій з них (боротьба чи смерть, випадок чи вина) закладені основи антиномії (Ясперс). Останні й виштовхують свідомість у трансцендентне, здійснюється сходження від суперечності до "екзистенціальної істини". Антиномії Д.е., на відміну від кантівських, не теоретичні, а емоційно напружені і навантажені. Вони не розв'язуються, припинення суперечності було б водночас спокоєм і смертю екзистенції. Зняття суперечності - не розв'язання її, а стрибок у новий план буття. За Ясперсом, ця безконечна діалектика не заспокоюється ні на "як і так", ні на "або-або", не полягає ні в примиренні, ні в пригніченні суперечностей, але притягує все це і, неспокійна в своєму спокої, рушає далі. Антиномії - чинники потрясіння внутрішнього світу, яке спонукає до виходу за межі повсякденного. Оскільки такий вихід здійснює саме особа, вона вільна, свободна. Екзистенціалісти інакше розуміють свободу, ніж класичні філософи, вони відмовляються від свободи як пізнаної необхідності. Свобода визначається характером трансценденції: Марсель і Ясперс вважають, що її досягти можна в Богові. Для Сартра і Камю, які ототожнюють її з ніщо, свобода є негативністю відносно емпіричного буття, бунт проти неї. В усякому разі свобода - це вибір між альтернативами, вона ґрунтується не на необхідності (що панує в сфері повсякденності і де особа втрачає себе), а на можливості." Для розуміння Е.д. важливо брати до уваги, що "категорії Е.д." зовсім інші, ніж в класичній діалектиці: становлять або повне їх переосмислення (як конечне і безконечне, зовнішнє і внутрішнє та деякі інші), або являють собою нові категорії (турбота, страх, відчай, історичність і т.ін.).М. БулатовФілософський енциклопедичний словник > діалектика екзистенційна
-
14 негативна діалектика
НЕГАТИВНА ДІАЛЕКТИКА - різновид діалектики, в якій перебільшується заперечення, несумісність протилежностей, мінливості понять і явищ. Найстаріша її форма - релятивізм Кратила. До Н.д. відноситься і діалектика елеатів, особливо апорії Зенона Елейського. За визначенням Аристотеля, апорема (положення, в якому викладається зміст а) є діалектичний умовивід до протиріччя: кінцева мета - не розв'язання, а розкриття суперечності і негативний висновок щодо порушеного питання. Формою Н.д. був скептицизм, як античний, так і Нового часу: основний його мотив - доведення відносності будь-якого знання - чуттєвого і розумового. В Новий час помітною концепцією Н.д. було вчення Канта про антиномії, екзистенціальна діалектика К'єркегора, соціальна діалектика Маркса. Проте в цілому діалектика від Античності до класичної філософії була позитивною, про що засвідчують імена Геракліта, Сократа, Платона, неоплатоніків, Бруно, Ку ганського, Фіхте, Шеллінга, Гегеля та ін. Самі напружені опозиції, протилежності вони розглядають як такі, що знаходяться в єдності, узгодженні, гармонії. Та й сама гармонія - і взагалі, і як феномен мистецтва - визначалася як єдність протилежностей Я. кісний поворот відбувається в XX ст., коли діалектика істотно змінила свій зміст. Класичною і домінуючою її формою була діалектика позитивна. Всупереч цьому для XX ст. характерна діалектика критична, трагічна, екзистенціальна. Ці різновиди діалектики відбивали досвід критичної опозиції щодо класичної її моделі, який, у свою чергу, склався на підставі трагічного характеру епохи, безмежних страждань людей від світових воєн, соціалістичних експериментів і т. ін. Н.д. виникає як особливий напрям філософської думки в межах критичної теорії суспільства Франкфуртської школи (Горкгаймер, Адорно, Маркузе). Н.д. мислиться як тотальна критика всієї європейської культури, тоталітаризму, насильства над природою людини, як радикальна зміна діалектики з урахуванням досвіду XX ст. Адорно ("Негативна діалектика", 1960) виходить з принципового антагонізму між суспільною уніфікацією індивіда і його природною унікальністю, нетотожністю. Соціальність - це сфера оречевлення і відчуження, насильницьке прирівнювання, ототожнення людей. Основне завдання - вивільнити природу взагалі і природу людини від насильства. Маркузе ("Одномірна людина", 1964) стоїть на аналогічній позиції. Наукове знання не містить понять, які б несли в собі дух протесту і заперечення, оцінки, яка засуджує існуючий лад. На противагу цьому діалектичне мислення завжди залишається негативним тою мірою, якою воно містить судження і засудження дійсності. До Н.д. належить і концепція Сартра ("Буття і ніщо", 1943, "Критика діалектичного розуму", 1960). Предмет його роздумів - людина та її буття-в-світі. За Сартром, буття і ніщо - не дві логічні категорії, а дві сторони людської реальності. На відміну від гегелівської діалектики понять, у Сартра - діалектика самого існування (екзистенційна діалектика буття-в-собі (реального буття) і буття-для-себе (свідомості). У Сартра на першому плані аналізу людського існування - асиметрія, суперечність, конфлікт. Безконфліктне об'єднання людей неможливе. В окремій людині ця розколина постає у вигляді внутрішньої суперечності між фактичністю і трансценденцією. Як і Адорно, Сартр вважає ілюзорним будь-яке примирення протилежностей. В "Критиці діалектичного розуму" він розрізняє догматичну і критичну діалектику. В історичному процесі він вбачає колізію між інертною соціальністю і свободною діяльністю людини. Діалектика відноситься лише до другої, її виток - "індивідуальні практики" С. артр розкрив повною мірою роль насильства й антагоністичних суперечностей в історії.М. Булатов
См. также в других словарях:
напруженість — ності, ж. 1) Абстр. ім. до напружений 2 4). 2) спец. Характеристика електромагнітного поля, пропорційна густині зарядів тіл. •• Напру/женість електри/чного по/ля векторна силова характеристика поля, що вимірюється відношенням сили, яка діє в… … Український тлумачний словник
напруженість — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
напруженість — [напру/жеин іс т ] нос т і, ор. н іс т у … Орфоепічний словник української мови
напруженість конкуренції — Показник, який характеризує гостроту взаємовідносин і визначається відношенням кількості домінуючих видів до загальної кількості видів в агрофітоценозі … СЛОВНИК ТЕРМІНІВ З АГРОФІТОЦЕНОЛОГІЇ
зосередженість — ності, ж. 1) Скупчення, розміщення кого , чого небудь в одному місці. 2) Напруженість, зібраність (думок, почуттів і т. ін.). 3) Стан за знач. зосереджений 5) … Український тлумачний словник
напруження — 1) (затрата великих фізичних / душевних сил під час виконання, здійснення чого н.), напруга, напруженість, зусилля, натуга, потуга, надрив, надсада 2) (стан посиленої, інтенсивної діяльности кого / чого н.), напруга, напруженість, кипіння 3)… … Словник синонімів української мови
драматизм — у, ч. 1) Напруженість дії, становища, гострота конфлікту в літературному творі. 2) перен. Напруженість, складність якого небудь становища, обставин, дій і т. ін … Український тлумачний словник
коерцитивний — а, е: •• Коерцити/вна си/ла а) напруженість магнітного поля, що зменшує залишковий магнетизм феромагнетика до нуля; б) напруженість електричного поля, необхідна для повної деполяризації сегнетоелектрика … Український тлумачний словник
археомагнетизм — у, ч. Розділ геомагнетизму, який на основі вивчення залишкової намагніченості датованих споруд і виробів з обпаленої глини дає можливість встановити дані про напруженість і напрям магнітного поля Землі у минулому … Український тлумачний словник
сторожкий — а/, е/. 1) Напружено уважний, тривожний, зосереджений у чеканні чого небудь (про людину); насторожений. || Чуткий, обережний, полохливий (про тварину). || Здатний швидко й легко сприймати, відчувати що небудь (про органи слуху, нюху і т. ін.). 2) … Український тлумачний словник
ізолятор — изолятор insulator Isolator 1) Речовина, що погано проводить електричний струм, тепло тощо. За аґреґатним станом електричні І. Поділяють на газоподібні, рідкі та тверді. Основні електричні х ки І.: питомий електричний опір, діелектрична… … Гірничий енциклопедичний словник