накований

техн. нако́ванный

наковать

1) см. Надковывать;

2) (наклёпывать ковкой что, чего) наковувати, накувати що, чого, уковувати, укувати чого, (преим. о холодной ковке) наклепувати, наклепати що, чого, (насталивать) сталити що, насталювати, насталити що, чого, (о мног.) понаковувати, понаклепувати, понасталювати що, чого. [Треба накувати (насталити) сокиру (Канівщ.). Чого бог не дасть, того коваль не накує (Номис). Накував багато ухналів (Сл. Ум.). Вкуй кілька цвяхів (Сл. Гр.)];

3) (насекать что) карбувати, накарбовувати, накарбувати, насікати, насікти, (о мельн. жернове ещё) кувати и (реже) кути, накувати, накути, (о мног.) понакарбовувати, понасікати що. Накованный -

1) см. Надкованный;

2) накований и накутий, укований и укутий, наклепаний, насталений, понаковуваний, понаклепуваний, понасталюваний;

3) накарбований, насічений, накований и накутий, понакарбовуваний, понасіканий. -ться -

1) см. Надковываться;

2) наковуватися, накуватися, понаковуватися; бути наковуваним, накованим (накутим), понаковуваним и т. п.;

3) (вдоволь, сов.) - а) накуватися, наклепатися, (о мног.) понаковуватися, понаклепуватися; б) накуватися; в) нас[ц]вірчатися, наспіватися, натріщатися. Срв. Ковать.

* * *

несов.; сов. - наков`ать

накувний; (накованный) накований, накутий, наклепаний; накарбований. Срв. Наковывать.