москв

Славинецький, Єпифаній (? - 1675) - укр. культурно-освітній і церковний діяч, філософ-гуманіст, проф. КМА, письменник, перекладач і проповідник Н. ародився, очевидно, на Поділлі або на Волині, освіту здобув у Київській братській школі та в кількох європейських академіях. По завершенні освіти (найвірогідніше, 1639/40 р.) став викладачем Київської братської школи, де читав курс лат. мови. Перейшовши 1642 р. до Києво-Братського монастиря, протягом семи років викладав студентам КМА лат., грецьк. та старослов. мови. На прохання рос. царя Олексія Михайловича С. 1649 р. виїхав до Москви, де організував і очолив Греко-латинську школу неподалік від Чудівського монастиря, в якому й перебував від 1651р. Написав понад 150 праць різного характеру, оригінальних і перекладних, присвячених головно поширенню освіти й науки, моральності й культури. 1663 р. перевидав у Москві "Острозьку біблію" з власного передмовою. За дорученням Собору 1674 р. здійснив новий переклад Біблії рос. мовою, крім того, виправив і надрукував "Служебник", "Часослов", "Псалтир" та ін. С. був у Москві одним із перших церковних проповідників, викладачем патріаршої школи. Автор твору "Громадянство звичаїв дитячих" ("Громадянство звичаїв добрих") за зразком амстердамського видання твору Коменського "Ргаеcepta movum". Основна праця С. - "Лексикон латинський" та "Лексикон словено-латинський" (у співавторстві з Корецьким-Сатановським), зразком для яких послужив найпопулярніший тоді словник відомого італ. лексикографа епохи Відродження Калєпіна. Був прихильником орієнтації на західноєвропейську освіту, науку та культуру з опорою на свої місцеві, національні традиції та звичаї. Найбільшою цінністю людини вважав її розум, а основним рушієм суспільного розвитку - відповідно науку, освіту та особисту працю кожного члена суспільства.

брат, (мн.) брати, браття, братове; (ласк.) братік, братічок, братонько, братечко, братко, братуньо, братусь, братусик, братуха, братило; (соб.) братва. [Сьогодні в мене гості, братва приїхала - всі троє (Крим.)]; (двоюродный, троюродный) двоюрідний, брат у перших; троюрідний, брат у других. [Він мені доводиться брат у перших: наші батьки були рідні брати]. (Соб.) братья и сёстры двоюр. - братителі; (б. крёстный) хрещений; (названный, крестовый) побратим, побратимець (р. -мця). -тья сводные - зведенюки, зведенята, зведені брати. Брат по отцу, но не по матери - мачушенко. Брат (ближний, товарищ, собрат по званию, ремеслу, занятиям) - брат. [У ляхів - пани, на Москві - реб'ята, а в нас брати. Товаришу, рідний брате, виклич мені дівча з хати]. Братья милые - брати любі, браття любе. [Ой щасливі, браття любе, ви такую мавши долю]. Брат (член братства) - братчик; наш брат (солдат, пахарь и т. п.) - наш братчик (салдат, хлібороб і т. и.). [Було там багато нашого братчика].

* * *

1) брат

2) (член братства, монах) бра́тчик, брат

життя, живоття. [Життя і смерть. Нові форми життя. Ми не все знаємо про Шевченкове життя на засланні. Чи для того-ж нам бог дав живоття? (Неч.-Лев.)]. Специальнее: (время жизни) - вік (ум. вічок, р. -чку), (время или образ -ни) - життя, живот, жизність, житів'я, прожиток, буття, (образ -ни) побут, життя-буття, (вульг.) живуха, житка, жилба. [Ох, боже, боже, трошки того віку, а як його важко прожити! (Коцюб.). Та й вічок довгий, пробуток добрий. Це все діялося ще за батькового живота. Ти, моя ненько, любила мене за своєї жизности (Неч.-Лев.). За всенький час мого житів'я я велику силу вчинив того, що люди звуть неморальністю (Крим.). Тихий, спокійний прожиток (Франко). Оттака-то мені вдома живуха: годинки просвітлої не маю! Чи ти на його житку заздриш? Добра жилба, коли сварки нема (Ном.)]; (пребывание, бытность где) життя, побут, перебування, пробування. [Прочитайте про Шевченкове перебування в засланні. Підчас нашого побуту в Москві]. В -ни - за життя, в житті, за живота, на віку, живши. [Перший раз за мого життя (живота) чую, що я щасливий (Неч.-Лев.)]. Никогда в -зни - зроду-(з)віку. [Я зроду-звіку не оженюся (Неч.-Лев.)]. Всю жизнь - покіль віку, до віку. [Гуляла-б у батька, гуляла-б до віку дівчиною молодою]. До конца -ни - до віку, довічно, до віку і до суду, до смерти-віку, до живота. [Йому три дні до віку зосталося]. Длящийся до конца -ни (пожизненный) - доживотній. При -ни - за життя, за живоття, за живота, заживо. [Ще за життя покійного о. Гервасія (Свидн.). Ще за живоття батькового (Грінч.). Я вам за живота добро своє оддаю (Самійл.)]. В продолжение всей -ни - через увесь час життя, протягом цілого життя, увесь вік, усе життя. Жизнь земная - сей світ, життя сьогосвітнє. Ж. загробная - тогосвітнє життя, той світ, майбутнє життя, майбутній вік. Ж. райская - раювання. Ж. довольная, спокойная - життя безпечне, спокійне, супокійний прожиток. Ж. будничная - буденне життя (житів'я), щоденщина, буденщина. Ж. современная - сучасність (р. -ности), сучасне життя, (нынешняя ж.) - сьогочасне життя. Ж. семейная идёт согласно, хорошо - в сім'ї гарно ведеться. Ж. долговременная - вік довгий. Ж. счастливая, радостная - уквітчаний, заквітчаний вік. [Оттакий, панієчко, наш заквітчаний вік (Г. Барв.)]. Ж. безрадостная - безпросвітнє життя. Ж. тяжёлая - бідування. [Бідування єднає людей (Конис.)]. Ж. супружеская - життя (пожиття) подружнє, шлюбне. Ж. совместная - життя (пожиття) спільне. Ж. барская - панування. Ж. бродячая - волочаще (волоцюжне) життя. Ж. холостяка, бобыля - бурлакування. Ж. дорогая, дешёвая - прожиток дорогий, дешевий. [Колись прожиток був дешевий]. Уклад, строй -ни - лад. [Москалі не мали права по своєму, по московському переробляти український лад (Грінч.)]. Радости -ни - життьові розкоші. Вызвать к -ни - сплодити. [Трудно думи разом сплодити (Руд.)]. Загубить, испортить жизнь - зав'язати світ, зав'язати вік. [Зав'язала собі світ за тим ледащом (Коцюб.). Молодая дівчинонька козаку світ зав'язала. Що вже тобі, дитя моє, зав'язаний світ]. Лишать, лишить -ни кого, себя - страчувати, стратити кого, себе; збавляти, збавити (позбавляти, позбавити) віку, життя кому, собі, укоротити віку кому, собі, зганяти, зігнати зо світу кого, одібрати життя кому, собі, заподіювати, заподіяти смерть кому, собі. Заплатить, пожертвовать, поплатиться -нью за что - наложити головою, душею за що, душі позбутися за що. Портить жизнь кому - заїдати вік чий. Укоротить жизнь кому - умалити віку кому. [Лихая дружина мені віку вмалила]. Жизнь провести - вік звікувати. Проводить в жизнь - переводити в життя. Быть проведену в жизнь - перейти в життя. Проводить, коротать, скоротать всю жизнь где, с кем - вік вікувати, звікувати. [У неволі вік вікує і безщасна і смутна (Грінч.). Сором в пітьмі духа вік ізвікувати]. Борьба не на жизнь, а на смерть - боротьба до загину, -ба смертельна. [Боротьба у їх смертельна почалася серед ночи (Грінч.)]. Жизнь прожить - не поле перейти - вік прожити - не дощову годину пересидіти; вік ізвікувати - не пальцем перекивати; на віку, як на довгій ниві - всього побачиш.

* * *

защитить

1) (оборонять) боронити и обороняти, оборонити, відбороняти, відборонити, убороняти, уборонити, з(а)бороняти, з(а)боронити кого, (о мн.) пообороняти, повідборонювати. [Предки наші славні боронили волю (Куліш). Ніякий закон не боронить людських прав крепака (Доман). Оборони мене й мою матінку од лютого ворога (Стор.). Ну, спасибі, дядьку, що ти мене од смерти відборонив, відбороню і я тебе (Рудч.). Не вборонить тебе ні зброя, ні одвага знана (Л. Укр.). Не зборонить тебе ні отець, ні мати (Зб. Морд.). Працював один за трьох і заборонив від нужди матір з сестрою (Стор.)]. -щать крепость, отечество - обороняти, боронити фортецю, рідний край. -щать кого в суде - боронити (обороняти) кого на (в) суді. -щать диссертацию - обороняти, оборонити дисертацію. [Лаговський встиг уже оборонити в Москві публічну дисертацію (Крим.)];

2) (охранять, заслонять) захищати, захистити, охороняти, охоронити, заступати, заступити, покривати, покрити, хистити; срвн. Охранять. [Захищаючи (сірника) рукою, щоб не погас, парубок глянув по хаті (Грінч.). Стала перед Гната, наче собою хотіла захистити його від лютого ворога (Єфр.). Поміркувать, щоб бідне птаство заступить (Шевч.). Молім Михайла святого, - нехай нас заступить від шайтана злого (Федьк.). Хто мене (без матери) буде тепер заступать? (Милор.)]. -щать (представлять) ч.-л. интересы - заступати чиї інтереси. -щать своё, свои интересы - стояти за своїм, за своїми інтересами. -тить кого от собак - одборонити од собак, обігнати кого від собак. -щать от ветра, солнца - заслоняти, захищати від вітру, від сонця;

3) (отстаивать) боронити кого, що, стояти за ким, за чим (за кого, за що), обстоювати, обставати, обстати за ким, за чим (за кого, за що), відстоювати кого, що. [А инші обставали за Дениса, кажучи, що такого як Роман милувати не можна (Грінч.). Обстоюючи за права «віри благочестивої», наші прадіди боролись разом і за права рідної національности (Єфр.)]. Защищённый - оборонений, відборонений, з(а)боронений, захищений, охоронений и т. д.

* * *

несов.; сов. - защит`ить

1) захища́ти, захисти́ти, -хищу́, -хисти́ш; ( кого-что) заступа́ти, заступи́ти, -ступлю́, -сту́пиш; ( оборонять) обороня́ти и борони́ти, -роню́, -ро́ниш, оборони́ти, ( от кого-чего) відбороня́ти, відборони́ти

2) несов. юр. оборони́ти, захища́ти

1) (сделанный из камня) кам'яний, камінний, (о здании, стене, ограде) мурований. [Він сів коло дверей на кам'яних східцях (Н.-Лев.). Камінная дзвіниця рівна та висока (Рудан.). Камінний Господар (Л. Укр.). Церква невеличка, але мурована (Кониськ.)]. - ный дом, -ное здание, строение, -ная постройка - мурований (кам'яний) дім (р. дому), мурований будинок (-нку), мурована будівля, кам'я[ме]ниця, мурування, муровання. [Великий мурований дім сірів на чорному небі (Коцюб.). У місті я бував - надивився там на будинки кам'яні (М. Вовч.). За літньої пори скрізь будуються в Москві нові камениці (Крим.). Літа, дощі та вітри навдивовижу вміють кришити мурування (Куліш)]. -ная дорога - брукований (буркований) шлях, брук (-ку), кам'янка. -ный мешок - тюремна (в'язнична) камера, гал. цюпа. -ный мост - кам'яний (камінний) міст. -ная ограда, стена - мурована огорожа, стіна, мур (-ру). [Кругом пожежі чорніють високі, зубчасті мури, башти (Н.-Лев.)]. Окружённый -ной стеной - обмурований. -ная посуда - кам'яний (камінний) посуд (-ду), кам'янка. -ное сердце (перен.) - кам'яне (камінне) серце. От трудов праведных не наживёшь палат -ных - за чесну працю не придбаєш палацу. Жить за кем, как за -ной стеной - жити з ким (у кого), як за кам'яною горою, як у бога за дверима (за плечима), як у батька (бога) за пазухою. Как на -ную стену надеяться - як на кам'яну гору покладатися на кого;

2) (состоящий из камня, относящ. к камню) кам'яний, камінний. [Жінка і кам'яну гору пересіче (Номис)]. -ные породы - камінні породи, каміння. -ные работы - каменярські роботи (-біт). -ная смола - земна смола, асфальт (-ту). -ная соль - кам'яна (льодова) сіль (р. соли), кам'янка льодянка, льодівка, глодянка, шпак, смулець (-льцю). -ный уголь - кам'яний (земляний) вугіль (-гля), соб. кам'яне (земляне) вугля (вугілля). -ная глина - ґлей (р. ґлею). -ная глыба - кам'яна брила, кам'яне брило, кам'яна груда, (диал.) болдига. -ный лён - асбест (-ту). -ное масло - нафта. -ный мергель - ствердлий (стверділий) мергель (-лю) (рухляк). -ный мозг - ґлейовина. -ная болезнь - камінна х(в)ороба (слабість, хворість). -ный бор - каменястий (кам'я[ме]нистий) бір. -ный век - кам'яна доба, кам'яний вік (-ку);

3) -ный баран, зоол. Ovis ammon - дикий (гірський) баран (-на), арґалій (муж. р.). -ный голубь, зоол. Columba Livia - гірський голуб, дикий голуб, дикар (-ря). -ное дерево, бот. Celtis australis L. - залізне дерево. -ный дрозд, зоол. Turdus saxatilis - камінний дрізд (р. дрозда). -ный дуб, бот. Quercus Robur L. var. tardiflora Czern. - озимий дуб; срвн. Дуб. -ная ласточка, зоол. Hirundo alpestris - гірська ластівка. -ная липа, бот. Ptelea trifoliata L. - камінна липа. -ный лук, -ный чеснок, бот. - а) Allium victorile L. - гадючий часник; б) Allium ursinum L. - левурда, лісовий часник. -ная мята, бот. Mellisa Calamintha L. - гірський чебрець (-цю), гірська цитринка. -ный перелом, бот. - см. Камнеломка. -ный петушок, зоол. - см. Удод. -ная пещанка, бот. Arenaria Saxatilis L. - піщанка. -ный плющ, бот. - см. Подлесник. -ный розан, бот. Cistus villosus L. - чист (-ту). -ная роса, бот. Androsace villosa L. - мшиця. -ное семя, бот. Lithospermum officinale L. - горобейник.

* * *

-пывать, -пнуть

1) (шлёпать) ляпати, ляпнути, (чем-л. мокрым) льопати, льопнути. [Ляпнув по спині (Полт.). Годі вже тобі оту долівку льопати (Кобел.)];

2) (вахлять, делать кое-как) партачити, кремсати, базграти, партолити; срв. Сляпать;

3) (брякать, говорить не кстати) ляпати, ляпнути (язиком), бовкати, бовкнути, плескати, сплеснути (язиком), блявкати, блявкнути, (перен.) утяти до гапликів, сказати, (грубее: сказонути) аж пальці знати. [Їм - що не ляпати язиком, аби ляпати (Васильч.). Вже по всьому селу язиками плещуть про тебе (Полт.). Ви в Москві не вчилися? - бовкнув я (Крим.)]. -нул словечко - ляпнув, бовкнув слівце.

* * *

несов.; сов. - л`япнуть

1) ( говорить необдуманно) бо́вкати, бо́вкнути, бе́вкати, бе́вкнути, ля́пати [язико́м], ля́пнути [язико́м], хля́пати, хля́пнути

2) ( ударять) ля́скати, ля́снути; ля́пати, ля́пнути

3) (несов.: делать кое-как) парта́чити, парто́лити, капа́рити

1) манера. -ры - манери, поводження, (грубые) вихватки. [Панське виховання давали у тому пансіоні: перша річ «манери» (поводження) (Кониськ.). Не люблю я паннів з паничівськими вихватками (Н.-Лев.)]. -ра держаться, вести себя - манера, спосіб поводитися, звичай, поведінка, поводження, (шутл.) поведенція. [Кожен край має свій звичай (Приказка). Було щось таке натуральне, хлопське в цілій його поведінці (Франко). Така їхня поведенція (Київ)]. Приобрести -ры - здобути собі манер, (ирон.) набратися манер. [Цих манер він набрався в салонах одеських купців (Н.-Лев.)]. Изящные манеры - елегантні манери, добірні манери. Непринуждённые -ры - вільні манери, вільне поводження. Скромные -ры - скромні манери, скромне поводження;

2) маніра и манера, спосіб, штиб, (вульг. диал.) манорія. [Особлива маніра стилістична (Грінч.). Засвоюють його літературну манеру (Єфр.). То такий спосіб у Москві (Крим.). То він жартує. Це в його така вдача, така манорія (Н.-Лев.)]. -ра разговаривать - спосіб розмови (розмовляння). [Залишімо цей спосіб розмовляння (Крим.)]. -ра говорить - спосіб говорити, говірка говоріння. [З себе була висока, огрядна, говірки скорої, гучної (М. Вовч.)]. У всякого своя -ра - у всякого своя манера, свій штиб. Переменить -ру - відмінити штиб, перейти на инший штиб.

* * *

1) (тёмный, сумрачный) похмурий, хмурий, хмарний, тьмяний, темний, темрявий, чорний. -ная погода - хмарна (тьмяна, смутна) погода. -ное небо - хмарне (тьмяне, темряве, похмуре, понуре, смутне) небо. [У Москві, кажуть, і сонце холодне, і небо понуре (Морд.)]. -ный день, -ное утро - похмурий (хмурий, хмарний, тьмяний, темний, темрявий, смутний) день, ранок. [Прийшов ранок похмурий, сірий, з косим холодним дощем (Грінч.)]. -ная ночь - темна ніч. -ные цвета - темні (тьмяні) кольори. -ный лес - темний (темрявий, похмурий) ліс (гай). -ный уголок - темний (темрявий) закуток;

2) (о людях и предметах: угрюмый, невесёлый) похмурий, хмурий, (редко охмурий), похмурний, хмурний, понурий, (образно) хмарний, охмарений, темний, чорний; срв. Угрюмый. [Марко вернувся у свою хату похмурий та замислений (Грінч.). Будинки були похмурі, всі в тінях (Коцюб.). Сили темряви й неволі, сили похмурого деспотизму були дужчі за нашу молоду новорождену волю (Грінч.). Яснішає душа смутна й понура (Самійл.). Чого-ж ти, мила, такая і вдень, і вночі хмурная? (Чуб. V). Чому не їси? чого така хмарна? кажи! (Кониськ.). Молодиці повновиді і трохи охмурі (М. Вовч.). Такий він суворий, такий охмарений та страшний (Кониськ.). Темний, пригнічений ходить (Грінч.). Такі будуть ходити чорні та невеселі (Стеф.)]. -ное лицо - похмуре (хмуре, понуре) обличчя (лице). [Обличчя збіліле, хмуре (М. Вовч.). Скрізь мовчання, сірий одяг, хід повільний і худі, понурі лиця (Франко)]. - ный взгляд - похмурий (понурий) погляд. [Він поглядів понурих не любив (Л. Укр.)]. -ный голос - понурий голос. [Відповів якось так злісно, гризко, таким понурим голосом, що аж самому стало погано (Франко)]. -ный вид - похмурий (понурий) вигляд. [Хоть тіни білі і вікна ясні, та вигляд навкруги сумний, понурий (Франко)]. -ная комната - похмура (понура) кімната (хатина). [У понурій, кімнаті з трьома невеличкими вікнами (М. Левиц.). Самотний умирав він у своїй похмурій маленькій хатині (Грінч.)]. -ная зала - похмура (хмурна) заля. [Хмурна заля. У їй за столами сидить суддів ряд (Грінч.)]. -ный край - похмурий (понурий) край. [Прощай, похмурий, непривітний краю! (Вороний). Чого ти йшла від нас у край понурий? (Л. Укр.)]. -ная тюрьма - похмура (понура) в'язниця. -ные стены - похмурі (понурі) мури. [Просто віконець другі такі-ж самі товсті й понурі мури (Грінч.)]. -ная тишина - похмура (понура, тьмяна) тиша. [Панувала тьмяна тиша, наче всі дожидалися чогось страшного (Леонт.)]. -ные времена - похмурі (понурі) часи. [Понурі часи Татарщини (Куліш)]. -ные думы, мысли - чорні (понурі) думи, думки. [Дума по думі минали в Петровій голові, все чорні, непривітні думи (Грінч.). Понурі думки (Куліш)]. -ные демоны - похмурі (темні) демони. -ное отчаяние - чорна (понура) безнадійність (безнадія). [Безнадійність тяжка, понура обгорне його наче хмара осіння (Л. Укр.)]. -ная тоска - чорна журба. [В чорній журбі малодушно хилиться ниць голова (Черняв.)].

* * *

I. мест. неопр.

I. щось, (кое-что) дещо, (как сщ.) дещиця. [Я маю сказати вам щось (дещо) (Київ). Може в цій книжці є щось путнє (Кандід). Я маю дещо братові переслати (М. Вовч.). Ми хочемо розказати дещицю про місяць (Дещо)]. -то весьма удивительное - щось вельми дивне. -то невообразимое - щось неуявленне. -то поразительное - щось разюче, (невероятное) щось неймовірне. Взгляд и -то - погляд і дещо. -то иное - що (щось) инше. [Радить йому зовсім що инше, ніж досі правив (Кониськ.)].

II. Нечто - см. Нешто.

II. Не что) мест. указат.-отриц.

I. 1) (ничто не) ніщо не; (не что иное) не що(сь) инше, ніщо инше. -то в лесу трещит, что не медведь ломится - не що(сь) инше в лісі тріщить (ніщо инше в лісі не тріщить), а ведмідь преться (суне). -то возьмёшь - нічого не візьмеш. -то ему сделаешь - нічого йому не зробиш, (ничего с ним не поделаешь) нічого з ним не вдієш;

2) (с переносом удар. на отрицание - в косв. пад.). Нечого - нема(є) (прош. вр.: не було, буд.: не буде) чого, нема що, нічого; срв. Нечего 2 (отдельно). [Нема чого відписувати їм (Грінч.). Нічого з чужої мови на нашу перекладати (Крим.)]. Мне -го дать вам - мені нічого (мені нема чого, я не маю що или чого) дати вам. -го делать - а) нема чого (нічого) робити. Мне -го делать - я не маю що робити; б) нічого робити, (ничего не поделаешь) нічого не вдієш. От -го делать - зні[е]чев'я, від (з) нічого робити. [Знічев'я навіть згодилась дивитись, як розпинали трьох злочинців (Л. Укр.)]. -го сказать! - нівроку! нема що (й) казати! [Добра компанія буде, нівроку! (М. Левиц.)]. Больше (дальше) -го сказать - більше нема чого (нічого) сказати; (да и всё тут) та й годі! годі! [Сміх, та й годі! (Шевч.). Добре мені так, що годі! (М. Вовч.)]. Нечему - нема(є) чому, нічому. -му удивляться - нема з чого (на що) дивуватися, (незачем) нема чого дивуватися. Нечем - нема(є) чим, нічим. Не за что - нема(є) за що, ні за що. Не к чему - нема(є) до чого, ні до чого. Не на чем - нема(є) на чому, ні на чому. -чем сесть - нема на чому (ні на чому) сісти. «Спасибо!» - «-чем» - «Дякую!» - «Нема за що (ні за що)». Не на что - нема(є) на що, ні на що, нема(є) за що, ні за що. -что купить хлеба - нема(є) за (на) що (ні за (на) що) купити хліба. Не от чего - нема(є) від чого, ні від чого, нема(є) з чого, ні з чого. Не с чем - нема(є) з чим, ні з чим.

II. Нечто, нрч. (народн.) - (ничего) нічого; (вестимо) звичайно, звісно, а звісно, авжеж; (пожалуй) (не)хай і так; (ладно) гаразд, ну-ну. Дать то бы -то, да было бы за что - дати не важко (не страшно), аби було за що. «Бывал ли ты в Москве?» - «-то» - «Чи ти бував у Москві?» - «Звичайно (Авжеж, Звісно)». «Берёшь, что ли, полтину?» - «-то, давай» - «Береш півкарбованця,чи що?» - «Гаразд (Ну-ну), давай».

* * *

1) (нижняя часть предмета) низ (-зу), долина, (испод) спід (р. споду). [Стіни всі од вишки до низу розмальовані червоними пташками (М. Вовч.). Я подаю нотатки не в тексті, а в долині під текстом (Франко). Підпалили сосну від споду до верха (Чуб. V)]. Низ и верх строения - низ і верх будівлі. Низ горы - низ гори, підгір'я (-р'я), підгірок (-рка). Низ подсвечника - низ (спід) свічника. В самом -зу - на самому споді (низу). [У бричці, десь аж на самому споді цвірчав цвіркун (Яворн.)]. На низ - наспід. Под низ - під спід, наспід. [Підверне всіх собі під спід (Котл.). Сховала в скриню аж наспід (Сл. Гр.)]. Под -зом - насподі, під сподом. Станови тюк -зом - став паку сподом;

2) (нижний этаж) діл (р. долу), долішній поверх (-ху). [Ви, матусю, казали-б ліжко перенести в діл, бо вам сутужно лазити на сходи (Л. Укр.). На Москві не звичай, щоб жінка мешкала на долі (Л. Укр.)];

3) (фундамент) фундамент (-ту), (каменный ещё) підмурок (-рка), підмурівок (-вка);

4) (низина) низ (-зу), низькоділ (-долу), (дол) діл (р. долу), долина. [Над долиною, низом - сонце горою! (П. Тичина). Пішли низами (Сл. Гр.). Скрізь уже висохло, а по низах вода стоїть (Кролевеч.). Я чвалав низькодолом, натрапляючи на кущі (Остр. Скарбів). Неси мене, сивий коню, горами, долами (Грінч. III). Що на горах та все сніги лежать, по долинах води стоять (Гнід.)]. Низ реки - пониззя (низ) ріки (річки); см. Низовье. Было, да на низ сплыло - було, та за водою пішло;

5) Ходить, пойти на низ - випорожнятися, випорожнитися, (эвфем.) ходити, піти до вітру (до двору), (о больных) сідати на горщик (горня). Было на низ у кого - випорожнявся хто, (эвфем.) ходив до вітру (до двору) хто; сідав на горщик (горня) хто. Проглоченная монета вышла -зом - проковтнута монета вийшла відходом;

6) низові ноти, (бас) бас (-са), низи (-зів). Бери -зом, а я верхом - бери басом (низами), а я горою (верхами), (в обиходе) бери товсто, а я тонко;

7) -зы (мн.) - нижчі (неимущие: незаможні) класи (верстви), спід (суспільства); низ (-зу) и низи (-зів); (чернь) низота; (подонки) поденки (потолоч) (суспільства). [Вийшов із самого споду соціяльної піраміди (Рада). Із споду, з народніх мас вийшов Шевченко (Р. Край). Я прийшов із мас, із поля, з низу (Сосюра)].

* * *

1) низ, -у; ( нижняя часть) спід, род. п. спо́ду

2)

3)

порвать

1) рвати, порвати, (ткань, бумагу и т. п.) дерти, подерти, драти, подрати, роздирати, роздерти, розідрати, (о мн.) пороздирати що. [Порве нове вино бурдюки (Єв. Л.). Не піймав я нічого і невід подер (Л. Укр.)];

2) (рвать время от времени) рвати часом, посмикувати, (некоторое время) порвати, посмикати, (долго) попорвати, попосмикати;

3) (о душевном порыве, безлично) поривати, порвати, помикати до чого. [Видно хату, видно грушу, - туди мою що-вечора пориває душу. Не видно моєї хати, тільки видно грушу, туди-ж мою помикає що-вечора душу];

4) -ать с кем, ч.-л. - поривати, порвати, зривати, зірвати, узяти розбрат з ким, чим, одкинутися од чого. [(Коцюбинський) остаточно пориває з реалістичною манерою своїх попередніх творів (Єфр.). Я зірву з ним знайомість (Л. Укр.). У тих людей… не стає властиво зваги взяти розбрат з життям упривилейованих клас (Коцюб.). А, Шмідти в Москві? Чи Лаговський од їх одкинувся? (Кримськ.)]. Порванный - порваний, драний, подраний, подертий, (об отношениях) зірваний. [Пізнають хлопці і в драній сорочці].

* * *

несов.; сов. - порв`ать

1) (несов.: разорвать) порва́ти, розірва́ти; ( изодрать) поде́рти, подра́ти, розде́рти, розідра́ти, пороздира́ти

2) (связи, отношения) порива́ти и рва́ти, порва́ти; ( разрывать) розрива́ти, розірва́ти

3) (несов.: нарвать чего-л. немного) нарва́ти

4) (несов.: сорвать всё или многое) обірва́ти, позрива́ти

5) (несов.: влечь, манить) порива́ти

проноза, пролаза, пройда, нишкавка; срв.

II. Пролаз. [Гадяцькі пункти зараз дейнецькі пронози пронюхали і Москві обвістили (Куліш). Там такий пролаза, такий пройда з його].

* * *

1) тепе́р, за́раз

2) ну; що ж

••

Булгаков, Сергій Миколайович (1871, Лівни - 1944) - рос. філософ, богослов, економіст, діяч екуменічного руху. Закінчив Московський ун-т (1894); працював у Києві (1901 - 1906), Москві (1906 - 1918), Парижі (після еміграціїу 1923 р.). В духовній еволюції Б. наявні три періоди: марксистський (1896 - 1900), релігійно-філософський (1901 - 1918), богословський (з 1919 р.). Попри захоплення марксизмом і членства в РСДРП, Б. був прихильником недоктринального, "часткового" соціалізму і мав осібну від ленінців позицію, схарактеризовану останніми як "легальний марксизм" і "ревізіонізм". На поч. 1900-х рр. у світогляді Б. відбулися значні зміни, що започаткували новий, релігійно-філософський, період його творчості. Б. відійшов від політичної діяльності і зосередився на розробці цілісної релігійно-філософської системи шляхом синтезу християнських принципів та філософії і науки. В богословських працях 20-30-х рр. Б. тлумачив софіологію як метафізичне вчення про причетність світу Богові. Розрізнення "небесного" і "земного" аспектів Софії, ототожнення Софії з природою Божою спричинилися до звинувачень Б. у модернізмі та єресі. Вчення Б. було засуджене постановами Московської Патріархії (1935) та Архієрейського Собору в Карловіцах (1936).

[br]

Осн. тв.: "Два гради: Дослідження про природу суспільних ідеалів" (1911); "Купина неопалима" (1927); "Про Боголюбство"(1933)та ін.

Дишлевий, Петро Сидорович (1927, с. Терешки Черкаської обл. - 1998) - укр. філософ. Закінчив фізико-математичний ф-т Черкаського педагогічного ін-ту (1947). Докт. філософських наук (1969), проф. (1969). Од 1954 р. - в Ін-ті філософії НАНУ; зав. від. філософських питань природознавства (1961 - 1972), заст. директора ін-ту (1968 - 1972). В 1972 - 1977 рр. - декан філософського ф-ту КНУ ім. Т. Шевченка і зав. кафедрою діалектичного матеріалізму на ф-ті В. ід 1980 р. - у Москві, зав. кафедрою філософії Ін-ту електронної промисловості. Д. - один із провідних укр. фахівців в галузі філософських проблем сучасної фізики і природознавства XX ст.

[br]

Осн. тв.: "Питання про простір і час в теорії відносності" (1959); "Матеріалістична діалектика і фізичний релятивізм" (1972); "Діалектичний матеріалізм і проблема реальності в сучасній фізиці", у співавт. (1974); "Матеріалістична діалектика і проблема наукових революцій", у співавт. (1981).

Калиновський, Стефан (1700 - 1753) - укр. церковний діяч, філософ. Закінчив КМА (1727), де викладав філософію і риторику. Од 1732 р. К. - префект КМА, а од 1734 р. ректор Московської слов'яно-греко-латинської академії. У Росії К. був членом Синоду, псковським єпископом, новгородським архієпископом. Прочитаний ним у 1729 - 1730 рр. у Москві і Петербурзі філософський курс за своєю структурою і змістом репрезентує один із варіантів характерної для КМА тих часів барокової схоластики, на якому позначився вплив ранньопросвітницької філософії. Етика К. являє собою інтерпретацію етичних трактатів Аристотеля в руслі християнської доктрини В. одночас, будуючи свою етичну концепцію на раціональних умоглядних розмірковуваннях та відсуваючи на другий план чуттєві, емоційні стимули людської поведінки, К. демонструє також просвітницькі тенденції в осмисленні етичної і філософської проблематики в цілому.

[br]

Осн. тв.: "Філософський курс" (1729 - 1730); 11 повчальних "Слів" (короткі релігійно-філософські трактати).

Мамардашвілі, Мераб Костянтинович (1930, Горі - 1990) - груз. філософ З. акінчив філософський ф-т Московського ун-ту (1954). Докт. філософських наук (1970), проф. (1972). Працював у Празі, Москві, Тбілісі; у 1968 - 1974 рр. - заст. головного редактора ж. "Вопросьі философии"; від 1974 р. - голови, наук, співр І. н-ту філософії Академії наук Грузії О. бґрунтовані М. філософські ідеї, зокрема про природу філософського мислення, у 60 - 70-х рр. торували шлях до відкритого світового філософського простору. Оскільки філософія, як вважав М., є мисленням мислення, то його власна філософія також не може бути окреслена як певне філософське вчення, адже вона є процесом філософування, становлення філософської індивідуальності (як призначення долі, що зароджується у таїні невідомого і завершується невідомим). Доля філософа - продовжувати порушувати питання, повсякчас мовчати або мислити вголос, щоб відкрити наскрізний, "великий час" і відчути у цю мить муку народження слова. Філософський акт розгортається на рівні рефлексії, раціо (від лат. ratio - мислення, розмірковування). У філософії, згідно з М., треба мислити, щоб існувати. Той стан, коли трапляється судження як єдина подія, котру неможливо помислити самому мислячому (бо він у цей час говорить), М. умовно називає "трансцендуванням" - виходом за свої власні межі З. а такої "ситуації" в акті свідомості збігаються два сенси буття: "стан" та "знання". Ставлячи запитання перед видатними філософами світу минулих часів, М. постає як самобутній історик філософії, для якого зв'язок між старим та новим знанням існує начебто поза знанням, на підставі рефлексивної дії Я. к майстер філософського слова М. зажив широкого визнання, читаючи курси лекцій у 70 - 80-х рр. XX ст. на психологічному ф-ті Московського ун-ту та в інших навчальних закладах.

[br]

Осн. тв.: "Форми і зміст мислення: До критики гегелівського вчення про форми пізнання" (1968); "Класичний і некласичний ідеали раціональності" (1984); "Як я розумію філософію" (1990).

Шестов, Лев (Шварцман Лев Ісакович) (1866, Київ - 1938) - рос. філософ, літератор. Навчався у Московському ун-ті (математичне відділення), потім у Києві (закінчив юридичний ф-т Київського ун-ту, 1889). У період 1895-1914 рр. жив в Австрії, Німеччині, Франції, Швейцарії, з 1914 р. - у Москві, з 1918 р. - в Києві. Читав курс з історії давньогрецьк. філософії в Народному ун-ті (Київ). В1920 р. переїхав до Парижа, викладав у Сорбонні; з 1922 по 1936 р. - проф. літератури в Паризькому ун-ті. Головне спрямування філософських розмислів і досліджень Ш. - критика раціоналізму в філософії на засадах, головно, екзистенціалізму. Зусилля Ш. як філософа були зосереджені на осмисленні трагічного становища людини у світі, а також початків людського існування взагалі, що є трансісторичними і втілюють довічні проблеми життя. Серед останніх одна з найгостріших - між марнотою буденності та пошуками справжніх життєвих цінностей, між примусом необхідності та особистісною свободою. Початково у своїх смисложиттєвих роздумах Ш. звертався, окрім Святого Письма, до творчості Паскаля, К'єркегора, Ніцше, Достоєвського. У пізній період його погляди щобільше зосереджуються на релігії. Традиційному філософуванню на засадах умоглядних істин він протиставляє істини Старого Завіту.

[br]

Осн. тв.: "Добро у вченні гр.Толстого і Ф.Ніцше: Філософія і проповідь" (1900); "Достоєвський і Ніцше: Філософія трагедії" (1903); "Апофеоз безпідставності: Спроба адогматичного мислення" (1905); "Самоочевидні істини" (1917); "Афіни і Єрусалим" (1936); "К'єркегор і екзистенційна філософія" (1939).