метод+характеристик

МЕТОД ( від грецьк. μέυοδοζ - шлях дослідження, теорія, вчення) - систематизований спосіб досягнення теоретичного чи практичного результату, розв'язання проблем чи одержання нової інформації на основі певник регулятивних принципів пізнання та дії, усвідомлення специфіки досліджуваної предметної галузі і законів функціювання її об'єктів. М. окреслює та втілює шлях до істини, напрями ефективної діяльності, що ведуть до реалізації поставлених цілей, задає регулятиви та нормативні настанови пізнавального процесу. М. включає стандартні та однозначні правила (процедури), що забезпечують достовірність знання, яке формується. Такими правилами у математиці виступають, зокрема, алгоритми розв'язання задач; в природознавстві - настанови, що пов'язані з операціями вимірювання, емпіричної інтерпретації; в мистецтві - правила типізації, символізації, ідеалізації; в філософії - умови категоріального синтезу, ціннісно-нормативних оцінок тощо. Правила дії (операції, процедури) у своїх часткових специфікаціях можуть характеризувати не М., а методику. Прикладом тут може бути методика простої, випадкової та серійної вибірки при масових соціологічних опитуваннях. М. відрізняється від методики та техніки тим, що окрім технічної, процедурної частини включає також їх теоретичне усвідомлення та особливі пізнавальні принципи (напр., принцип системності, аналітичності, єдності якісних та кількісних характеристик, історизму чи презумпції осмисленості тощо). М. знаходиться в єдності з певного теорією чи теоріями. З боку цієї єдності М. виступає як методологічний підхід (напр., квантово-механічний чи програмно-цільовий). Але і сама теорія може розширюватись (Гегель) у М. Це пов'язано з тим, що теоретичні принципи М. мають ідейно-пізнавальне значення, а усвідомлення закономірностей, що розкриваються теорією, може бути перекладене у правила дії. Так, теорія імовірностей стає М. статистичного аналізу інформації. М. поділяють на всезагальні (типу діалектики, аналітичного, символіко-алегоричного підходів), особливі (на зразок логіко-дедуктивних, синергетичних чи алгебраїчних підходів) та специфічні (типу контент-аналізу в соціології чи парамагнітного резонансу в фізиці). Манера застосування певного М., прийоми його занурення в конкретний матеріал, порядок використання фундаментальних понять, його методологічні обробки утворюють стиль мислення. Єдність М. та стилю мислення становить методологічну свідомість певної галузі пізнання, або т. зв. "канон і органон" мислення,

метод рентгенівських стоячих хвиль (для визначення характеристик молекулярної плівки)

МЕТОДОЛОГІЯ ( від грецьк. μέυοδοζ - шлях дослідження чи пізнання; λόγοζ - вчення) - 1) Сукупність підходів, способів, методів, прийомів та процедур, що застосовуються в процесі наукового пізнання та практичної діяльності для досягнення наперед визначеної мети. Такою метою в науковому пізнанні є отримання об'єктивного істинного наукового знання або побудова наукової теорії та її логічне обґрунтування, досягнення певного ефекту в експерименті чи спостереженні тощо. Так говорять про М. фізики, про М. біології, про М. пізнання космосу, про М. соціології, М. економічної науки і т.д. Практична діяльність може скеровуватися на створення бажаного матеріального чи ідеального предмета, певної реальності, на потрібну спрямованість об'єктивного процесу, функціювання матеріальної системи або її цілеспрямоване трансформування тощо. В цьому розумінні говорять про М. управління економічними процесами, М. поєднання центральних та регіональних інтересів, М. бюджетного планування, М. ціноутворення тощо. 2) Галузь теоретичних знань і уявлень про сутність і форми, закони, порядок та умови застосування підходів, способів, методів, прийомів та процедур в процесі наукового пізнання та практичної діяльності. Осмислюючи теоретичний та соціокультурний досвід, М. розробляє загальні принципи створення нових пізнавальних засобів. Основним об'єктом вивчення для М. є продуктивний творчий та дійовий метод, його сутність та сфера функціювання, структура та взаємодія з іншими методами й елементами пізнавального інструментарію, його відповідність характеру досліджуваного об'єкта та зв'язок з пізнавальною метою або цілями практичної діяльності. М. ставить перед собою завдання з'ясувати умови перетворення позитивних наукових знань про дійсність в метод подальшого пізнання цієї діяльності, виявити ефективність та границі продуктивного застосування методу. Особливо важливим принципом М. є обґрунтування положення про метод як систему, про складність і багатостанність змісту методу, який включає в себе знання різних якісних характеристик та багатоманітність рівнів - від принципів філософського значення до безпосередніх наукових знань про конкретний об'єкт. Це зумовлює закономірність розгортання методу в систему в процесі його теоретичного і практичного функціювання. М. розробляє типологію методів В. ідповідно до цього структурується саме методологічне знання. Однією з найбільш розвинених методологічних теорій в наш час є М. науки. Вченням про метод взагалі та філософський метод зокрема виступає філософська М. Філософський метод, розгортаючись в систему, вбирає в себе основний зміст філософського знання. Тому філософська М. в знарядійному відношенні збігається з філософією. Оскільки сфера філософії містить в собі різноманітні філософські системи і течії, то відповідно філософська М. являє собою множинність методологій, де вирізняються якісно своєрідні методологічні системи. Жодна з існуючих філософських М. не може набувати ролі абсолютного пізнавального інструментарію. Кожна з них має сенс і стає продуктивною лише в межах предметної області, окресленої її основоположними принципами. Намагання надати тій або тій М. універсального пізнавального засобу завдає шкоди і науці, і самій методологічній теорії, як це мало місце з діалектико-матеріалістичною М. Тому дослідники в своїх методологічних орієнтаціях дотримуються принципу методологічного плюралізму. М. як систематичне вчення про метод виникла в філософії Нового часу, зокрема в філософії Ф. Бекона та Декарта, для критичного осмислення методів дослідження та пошуків надійних підстав істинності знання. Великий внесок у розвиток філософської М. зробили Спіноза, Ляйбніц, Кант, Гегель, Маркс, Мах, Пуанкаре, Гуссерль, Поппер, Копнін та ін.

(qlty)

n ком., марк. якість; сорт; ґатунок; риса; властивість; a якісний

істотні ознаки товару чи послуги, які задовольняють вимоги встановленого стандарту

═════════■═════════

A-1 quality найвища якість • якість першого ґатунку • першокласна якість; A-3 quality вища якість; absolute quality абсолютна якість; acceptable quality прийнятна якість; adequate quality якість, яка відповідає вимогам • доброякісність; agreed quality узгоджена якість; appealing quality приваблива риса • приваблива властивість; art quality художня якість; asset quality якість активів; attributed quality якісні властивості; audience quality якісна характеристика аудиторії; average quality середня якість; bad quality погана якість; benefit-giving qualityies споживчі властивості; best quality найкраща якість; bottom quality найгірша якість • дуже низька якість; brand quality якість марочного товару; broadcast quality трансляційна якість • відповідна якість для трансляції; business quality ділова якість; cheap quality неякісне • низька якість; choice quality добірна якість; colour reproduction quality якість відтворення кольорів; commercial quality торговельна якість; common quality загальна властивість; competitive quality конкурентоспроможна якість; consistent quality однорідна якість; contract quality якість за контрактом • якість, застережена контрактом; customer quality якісна характеристика клієнтів; defective quality незадовільна якість; delivery quality якість поставленої продукції; desired quality бажана якість; distinctive quality характерна якість • відмінна якість • помітна якість; economic quality економічно обґрунтована якість; edible quality харчова поживність • їстівність; editorial quality редакційна якість • якість редакційного змісту; environmental quality якість довкілля; equal quality рівноцінна якість; established quality підтверджена якість • стандартна якість; excellent quality відмінна якість; expected quality сподівана якість • очікувана якість; experienced quality засвідчена якість; export quality експортна якість; factual quality фактична якість; fair average quality справедлива середня якість • непогана середня якість; fancy quality вища якість; fancy-grade quality вища якість; fine quality відмінна якість • чудова якість; finest quality відмінна якість • чудова якість; first-class quality першокласна якість • вища якість; first-rate quality першосортна якість • вища якість; functional quality функціональна властивість; good quality добра якість; guaranteed quality гарантована якість; healing quality цілюща властивість; health-giving quality цілюща властивість; hidden quality прихована властивість; high quality висока якість; image quality якість зображення; incoming quality вхідна якість • рівень вхідної якості; inferior quality низька якість; inherent quality якість, властива даному виробу; initial quality первісна якість; intermediate quality проміжна якість; intended quality планова якість; latent quality прихована властивість; limiting quality граничний рівень якості; low quality низька якість; low-grade quality низька якість; luxury quality якість на рівні предметів розкоші; managerial qualityies організаторські здібності • якості керівника; manufacturing quality виробнича якість • якість виробництва • якість виготовлення; marketable quality торговельна якість • ринковий ґатунок • комерційна якість; material quality якість матеріалу; mean quality середня якість; medium quality середня якість; mental qualityies розумові здібності; middling quality середня якість • середній ґатунок; nonstandard quality нестандартна якість; nutritional qualityies поживна цінність; objective quality об'єктивна якісна характеристика; off-grade quality низька якість; optimal quality оптимальна якість; optimum quality оптимальна якість; ordinary quality звичайна якість • середня якість; outgoing quality вихідна якість • рівень вихідної якості; overall quality загальна якість; perfect quality бездоганна якість; performance quality якість роботи; photographic quality якість фотографії • фотографічна якість; poor quality погана якість; premium quality вища якість; prime quality вища якість; printing quality якість друку; process quality якість виготовлення; product quality якість продукції; production quality якість продукції; proper quality належна якість; proved quality підтверджена якість • доведена якість; questionable quality сумнівна якість; readership quality якісна характеристика читацької аудиторії; recognized quality визнана якість; reliable quality надійна якість; reproduction quality якість відтворення; required quality необхідна якість; running quality робоча характеристика; satisfactory quality задовільна якість; second-class quality другорядна якість; service quality якість обслуговування; shipping quality транспортабельність; soil quality якість землі; specified quality встановлена якість • визначена якість; standard quality стандартна якість; stipulated quality узгоджена якість; substandard quality нестандартна якість; suitable quality прийнятна якість; superior quality вища якість • краща якість • вищий ґатунок; technical quality технічна риса; tolerance quality дозволена якість; top quality найвища якість; uneven quality неоднорідна якість; uniform quality однорідна якість; unsatisfactory quality незадовільна якість; zero-defect quality без дефектність

═════════□═════════

equal in quality однакової якості; inferior in quality низької якості • найгіршої якості; of equal quality однакової якості; of good quality доброї якості; of high quality високоякісний; of inferior quality недоброякісний; of low quality низької якості; of poor quality недоброякісний; of sound quality доброякісний; of superior quality найвищої якості; quality arbitration арбітраж з питань якості; quality as per sample якість згідно зі зразком; quality assessment оцінка якості; quality assurance (QA) гарантія якості; quality audit контроль якості • перевірка якості; quality awareness знання методів забезпечення якості • обізнаність із якістю; quality bonus надбавка за підвищену якість; quality certificate сертифікат якості; quality check перевірка якості; quality circle гурток з підвищення якості; quality claim претензія до якості; quality class категорія якості; quality control; quality defect дефект якості; quality degradation погіршення якості; quality deterioration погіршення якості; quality engineering технічне забезпечення якості • опрацювання методів забезпечення якості; quality evaluation (QE) оцінка якості; quality gap розрив у рівні якості; quality goods товар високої якості • високоякісні товари; quality grade рівень якості; quality guarantee гарантія якості; quality image уявлення про якість; quality improvement підвищення якості; quality index показник якості; quality inspection перевірка якості • контроль якості; quality label знак якості; quality label scheme система знаків якості; quality level рівень якості; quality management управління якістю; quality manual інструкція із забезпечення якості; quality mark знак якості; quality objective цільовий рівень якості; quality of cargo якість вантажу; quality of design якість проекту • якість конструкції; quality of earnings якість прибутку; quality of exports якість експорту; quality of an item якість виробу; quality of labour якість праці; quality of life якість життя; quality of a lot якість партії (виробів); quality of manufacture якість виготовлення; quality of material якість матеріалу; quality of operation якість роботи; quality of production якість продукції; quality of service якість обслуговування; quality of work якість роботи; quality plan план забезпечення якості; quality planning планування рівня якості; quality principle принцип забезпечення якості; quality program програма забезпечення якості; quality requirements вимоги до рівня якості; quality sample зразок якості; quality specification деталізація характеристик • специфікація характеристик; quality standard норматив якості • стандарт якості • рівень якості; quality surveillance обстеження якості • перевірка якості; quality system система перевірки якості; quality test контроль якості; quality test program програма контролю якості; to approve quality схвалювати/схвалити якість; to ascertain quality визначати/визначити якість; to assess quality оцінювати/оцінити якість; to be of superior quality бути вищої якості; to be superior in quality бути вищої якості; to be up to quality відповідати вимогам; to certify quality засвідчувати/засвідчити якість; to check quality перевіряти/перевірити якість; to confirm quality підтверджувати/підтвердити якість; to conform to the quality відповідати якості; to control quality контролювати якість; to define quality визначати/визначити якість; to demonstrate quality показувати/ показати якість; to determine quality визначати/визначити якість; to differ in quality вирізнятися/вирізнитися якістю; to evaluate quality оцінювати/оцінити якість; to examine quality перевіряти/перевірити якість; to guarantee quality гарантувати якість; to improve quality поліпшувати/поліпшити якість; to inspect the quality перевіряти/перевірити якість; to lower the quality знижувати/знизити якість; to maintain quality піддержувати/піддержати якість • підтримувати/підтримати якість; to modify the quality змінювати/змінити якість; to monitor quality контролювати якість • здійснювати моніторинг якості; to specify quality зумовлювати/зумовити якість; to test quality перевіряти/перевірити якість; to upgrade the quality підвищувати/підвищити якість

КІЛЬКІСНІ МЕТОДИ в природознавстві - сукупність методів у природничих науках, впровадження яких робить можливим математичний опис природничонаукових об'єктів. К.м. є однією з складових математичного підходу до вивчення й опису явищ, суть якого полягає - у кількісному вираженні якісних характеристик явищ (напр., зведення якогось кольору до випромінювання з певною довжиною хвилі та частотою), трансформації якісних понять науки у кількісні, вимірювані величини; у представленні природних зв'язків і закономірностей у вигляді відношень між математичними символами. Внаслідок такого підходу стає можливим використання математичних теорій і моделей для опису, пояснення й передбачення природних і суспільних явищ. Теоретизація сучасного природознавства набуває розвитку залежно від того, наскільки воно стає математизованим, наскільки в ньому поширені К.м. Методи цього типу мають неоднакову ефективність у різних природничих науках. Зазвичай, їх питома вага визначається рівнем теоретизованості наукової дисципліни; в науках з потужною емпіричною складовою (напр., біологія, медицина) К.м. мають поширення тільки в окремих розділах. Впровадження К.м. в природничих науках виражається значною мірою у застосуванні формальних моделей, числових систем з функціональними відношеннями, логіко-математичних структур і пов'язаних з ними методів кількісного та структурного аналізу.

АНАЛІЗ і СИНТЕЗ ( від грецьк. άνάλυσιζ - роз'єднання; συνθεσιζ - з'єднання, складання) - розкладання цілого на частини та з'єднання частин в ціле в процесі предметно-практичної або розумової діяльності. В методологічному плані аналіз є таким способом дослідження об'єкта, що полягає у виокремленні його частин, властивостей, відношень тощо з метою їх самостійного вивчення. В результаті отримуються часткові, абстрактні, неповні знання, оскільки поза увагою залишається взаємозв'язок частин. Проте без такого розкладання на частини цілісного об'єкта неможливо осягнути його внутрішню організацію та динаміку. З іншого боку, ціле не зводиться до суто механічної суми його частин, оскільки одні й ті самі елементи цілого можуть характеризуватися неоднозначними взаємозв'язками та взаємодіями. Саме на виявлення принципів систематичної єдності окремих сторін та складових частин об'єкта спрямований розумовий синтез як метод пізнання. При цьому об'єкт розглядається вже не просто як синкретична, нероз'єднувана цілісність, а як функціональна впорядкованість форм організації об'єкта та взаємозв'язку його істотних характеристик. Таким чином, А. і С. знаходяться в тісній методологічній кореляції. Вони пов'язані з такими логічними операціями, як абстрагування, узагальнення, класифікація тощо.

ЕКСПЕРИМЕНТ - емпіричний метод пізнання явищ дійсності в умовах спеціального відтворення природних закономірностей на основі певної наукової теорії, що визначає мету, спосіб проведення та інтерпретацію результатів Е. Як засіб зіставлення теоретичних моделей з реальними фізичними процесами Е. забезпечує емпіричну осмисленість величин, що задають абстрактний об'єкт теорій, а тим самим їх пізнавальну цінність. Сучасна наука використовує: 1) реальні Е., серед яких розрізняють: якісні Е., мета яких - встановити наявність або відсутність постульованих теоріями явищ; вимірювальні Е., спрямовані на те, щоб встановити кількісне значення досліджуваних характеристик об'єкта; 2) мисленнєві Е., здійснювані з метою створення ідеалізованої мисленнєвої картини об'єкта, який являє собою перехідний щабель від реального до абстрактного об'єкта теорії. Ідеалізація в мисленнєвому Е. не тільки об'єкта дослідження, а й приладів та умов здійснення Е. дозволяє уникнути непосильних труднощів практичного характеру, на які наражається реальний Е. Останнім часом великого значення у науці набуває комп'ютерний Е.

ФЕНОМЕНОЛОГІЯ - термін, здебільшого використовуваний нині для позначення започаткованого Гуссерлем філософського руху, головною метою якого було проведення безпосереднього споглядально-рефлексивного дослідження феноменів свідомості на рівні точної науки та розробка відповідного йому методу аналізу предметно-смислових структур людського світоусвідомлення. Сам термін "Ф." з'являється у XVIII ст., коли швейц.-нім. математик і філософ Ламберт (1728 - 1777) у кн. "Новий органон" (1764) використав його як "теорію ілюзій" для іменування тієї частини своєї гносеології, котра відмежовувала істину від хиби. Кант використав слово "Ф." лише двічі, але надав поняттю "феномен" ширшого значення, що мало своїм наслідком інакше розуміння Ф. У XIX ст. цей термін в основному пов'язується з працею Гегеля "Феноменологія духа" (1807), у якій простежується розвиток свідомості від "чуттєвої вірогідності" до "абсолютного знання". Надалі значення поняття "феномен" розширюється, воно стає синонімом "факту" чи будь-чого спостережуваного суб'єктом явища, а термін "Ф." завдяки працям Гамільтона, Гартмана, Мейнонга, Штумпфа та інших набуває смислового навантаження, близького до сучасного. Поняття "Ф." виникає у Гуссерля як противага "психологізмові" в логіці й теорії пізнання, як альтернатива "натуралізмові" (позитивізмові усіляких ґатунків) та як протилежність "історизмові" Дильтея. Ф. розглядається Гуссерлем як метод з'ясування смислових структур та зв'язків свідомості, як споглядання тих інваріантних її характеристик, які уможливлюють сприйняття об'єкта та інші різновиди пізнання. З цього погляду основні її характеристики наступні: 1) феноменологічна редукція (або "епохе"), під якою мається на увазі опис актів свідомості у спосіб, котрий є вільним від прийняття теорій та засновків про самі ці акти чи про існування корелятивних їм предметів у світі; 2) ейдетична редукція, через яку завдяки рефлексії про окремішний акт свідомості і з допомогою уявного варіювання певних його рис може бути піддана спогляданню сутність, або ейдос, не просто цього окремішного акту, а будь-якого порівнюваного з ним (напр., бачення як такого); 3) нарешті, феноменологічний підхід бере до уваги процес, завдяки якому предмети конституюються або розбудовуються свідомістю у їхньому пізнанні. Чільними проблемами роздумів Гуссерля у річищі Ф. від початку 30-х рр. стають проблеми подолання соліпсизму та інтерсуб'єктивності основоположень феноменологічної концепції філософії. Мірою розгортання цих досліджень він доходить висновку, що світ існує не для одиничного "Ego", а конституюється у своєму смислобутті спільнотою монад, внаслідок чого завданням Ф. стають роздуми про цей інтерсуб'єктивно значущий світ та спільний у своїх сутнісних структурах для багатьох людей досвід такого світу. На підставі цих роздумів народжується поняття "життєвого світу", світу безпосереднього життєвого досвіду, похідним якого є світ науки. Позаяк феномен життєвого світу виявився наскрізно історичним утворенням, звернення Гуссерля до його осмислення історизує трансцендентально-філософську рефлексію пізньої Ф., методологічні імперативи якої перетворюються на історичну редукцію. Вплив Ф. на сучасну західну філософію був широким і різнобічним. Її екзистенціалістські послідовники, особливо Гайдеггер, Сартр і Мерло-Понті, називали себе феноменологами, водночас відкидаючи такі гуссерліанські риси Ф., як бачення філософії як "точної науки", орієнтація на розробку теорії пізнання, методологічна вимога "епохе" та визнання трансцендентального "Ego". На основі філософської спадщини Гайдеггера розробляються також концепції герменевтичної Ф. Її основними постатями стають Гадамер, який в онтологічній площині розробляє герменевтичні проблеми в царинах естетичної, історичної та мовної свідомості, та Рикер, котрий досліджує питання "прищеплення" герменевтичної проблеми до феноменологічного методу на трьох стратегічних рівнях: семантики багатозначних (символічних) виразів (теорія пізнання), рефлексії (методологія) та на рівні людського існування (онтологія).