Перевод: со всех языков на украинский

с украинского на все языки

манеры+(

  • 1 vulgar

    1. n (the vulgar) простолюд; сіромашшя
    2. adj
    1) грубий, брутальний; вульгарний

    vulgar fellow — вискочка; вульгарний тип

    2) простонародний, плебейський

    vulgar herd — знев. чернь, сіромашшя

    3) народний, загальнонародний; національний; рідний (промову)

    V. Latin — народна латинська мова; вульгарна латинь

    4) поширений

    vulgar fraction — мат. простий дріб

    * * *
    I n.
    (the vulgar) іст. презр. натовп, чернь
    II a
    1) вульгарний; грубий; розв’язний, суперечний; загальноприйнятим нормам поведінки vulgar manners [expressions] вульгарні манеры [висловлювання]; що не має тонкості, витонченості; непристойний міщанський; costly, but very vulgar furniture дорога, але позбавлена смаку обстановка
    2) неоригінальний, пересічний, заяложений, тривіальний
    4) народний; загальнонародний, національний; рідний ( про мову); vulgar superstition народне повір’я; vulgar sayiiras народні приказки; vulgar name народна назва in the vulgar tongue на рідній або загальноприйнятій мові
    5) широко розповсюджений; vulgar error [notion, fallacy] розповсюджена помилка [про уявлення, хибну думку]; vulgar era наша /християнська/ ера

    English-Ukrainian dictionary > vulgar

  • 2 vulgar

    I n.
    (the vulgar) іст. презр. натовп, чернь
    II a
    1) вульгарний; грубий; розв’язний, суперечний; загальноприйнятим нормам поведінки vulgar manners [expressions] вульгарні манеры [висловлювання]; що не має тонкості, витонченості; непристойний міщанський; costly, but very vulgar furniture дорога, але позбавлена смаку обстановка
    2) неоригінальний, пересічний, заяложений, тривіальний
    4) народний; загальнонародний, національний; рідний ( про мову); vulgar superstition народне повір’я; vulgar sayiiras народні приказки; vulgar name народна назва in the vulgar tongue на рідній або загальноприйнятій мові
    5) широко розповсюджений; vulgar error [notion, fallacy] розповсюджена помилка [про уявлення, хибну думку]; vulgar era наша /християнська/ ера

    English-Ukrainian dictionary > vulgar

  • 3 изящный

    гожий, красний, чепурний, виборний, зг[ґ]рабний, доладний, (художественный) майстерний, художній, (элегантный) елегантний. [Ой там їхав козак гожий, ще й на личенько хороший (Пісня). Все найкращеє, чим володіла перська література, поз'являлося тоді в гожих перекладах на османське (Крим.). Вона не така гарна, як гожа (Звин.). Вдяглася, іде - така чепурна (Звин.). Я довго не міг забути стрункої зґрабної постаті (Грінч.). Зграбні башти і башточки Воронцовського палацу (Кон.). Віночки виходили в неї зграбненькі та манюсенькі, мов для королеви ельфів (Л. Укр.)]. Довольно -ный - гоженький, красненький таки, чепурненький таки и т. д. -ная литература - красне письменство. [Твори красного письменства (Єфр.)]. -ная обувь, -ное платье - елегантне, красне, чепурне, (зап.) форемне взуття, вбрання. -ная женщина - гожа, красна жінка. -ные искусства - красні мистецтва. -ные работы, изделия - майстерні (художні) праці, вироби. -ные манеры - елегантні маніри. -ный вкус - виборний смак. -ный слог - виборний, добірний, доладний, елегантний стиль.
    * * *
    ви́тончений; ( красивый) га́рний, го́жий; ( прекрасный) прекра́сний; ( отборный) добі́рний; ( изысканный) ви́шуканий; ( элегантный) елега́нтний; ( грациозный) граці́йний, граціо́зний, згра́бний

    \изящныйая о́бувь — га́рне (елега́нтне) взуття́

    \изящныйая литерату́ра (слове́сность) — худо́жня літерату́ра; кра́сне письме́нство

    \изящныйые иску́сства — образотво́рчі мисте́цтва і му́зика; кра́сні мисте́цтва

    Русско-украинский словарь > изящный

  • 4 манера

    1) манера. -ры - манери, поводження, (грубые) вихватки. [Панське виховання давали у тому пансіоні: перша річ «манери» (поводження) (Кониськ.). Не люблю я паннів з паничівськими вихватками (Н.-Лев.)]. -ра держаться, вести себя - манера, спосіб поводитися, звичай, поведінка, поводження, (шутл.) поведенція. [Кожен край має свій звичай (Приказка). Було щось таке натуральне, хлопське в цілій його поведінці (Франко). Така їхня поведенція (Київ)]. Приобрести -ры - здобути собі манер, (ирон.) набратися манер. [Цих манер він набрався в салонах одеських купців (Н.-Лев.)]. Изящные манеры - елегантні манери, добірні манери. Непринуждённые -ры - вільні манери, вільне поводження. Скромные -ры - скромні манери, скромне поводження;
    2) маніра и манера, спосіб, штиб, (вульг. диал.) манорія. [Особлива маніра стилістична (Грінч.). Засвоюють його літературну манеру (Єфр.). То такий спосіб у Москві (Крим.). То він жартує. Це в його така вдача, така манорія (Н.-Лев.)]. -ра разговаривать - спосіб розмови (розмовляння). [Залишімо цей спосіб розмовляння (Крим.)]. -ра говорить - спосіб говорити, говірка говоріння. [З себе була висока, огрядна, говірки скорої, гучної (М. Вовч.)]. У всякого своя -ра - у всякого своя манера, свій штиб. Переменить -ру - відмінити штиб, перейти на инший штиб.
    * * *
    мане́ра; мані́ра

    Русско-украинский словарь > манера

  • 5 мужицкий

    мужицький, мужичий, (зап.) хлопський, (крестьянский) селянський, (вульгарный) простацький; (презрит.) селюцький, ґевальський, (бранно) мужлайський, мугиряцький, мурляцький. [На панську мудрість мужицька хитрість (Приказка). Тепер мужиче право, не панське (Коцюб.). Вона роду хлопського (Стеф.). Перед стовпом великого коліна хили свою простацькую чуприну (Куліш)]. -кое платье - мужицьке (хлопське) убрання, мужицька (хлопська) одежа. [Бувало, дають ляхам мужицьку одежу (Драг. Пр.)]. -кие манеры, ухватки - мужицькі (хлопські, простацькі) манери, мужицький (хлопський, простацький) звичай. [Хоч і по-панському вбралась, а звичай увесь мужицький (хлопський, простацький) (М. Грінч.)]. По -ки - по-мужицькому, по-мужичому, (зап. по-хлопському), по-простацькому.
    * * *
    мужи́цький, мужи́чий

    Русско-украинский словарь > мужицкий

  • 6 неловкий

    1) неспритний, (неуклюжий) незграбний, (диал., вульг.) неоковирний, невковирний, (мешковатый: об одежде) бахматий, (о человеке) вайлуватий, (непроворный) немоторний, неметкий и т. п.; (робкий) ніяковий; срв. Ловкий 1. [Став на порозі сірий і незграбний у своїх довгих штанях (Коцюб.). Був у вдови хлопчик, та такий неоковирний (Манж.). Таке воно якесь невковирне та неговірке (Полт.). Я такий смуглявий і ніяковий, а вона мені: «Конваліє!» (Сосюра)]. -кие манеры - незграбні манери. -кий человек - неспритна (незграбна и т. п.) людина, (увалень) незграба, вайло. [«Чому-ж ви руки не подаєте?» У, незграба, не часто, певне, доводиться ходити під руку (Черкас.)];
    2) (неумелый) невправний. [У його ще невправні руки, допіро став до цієї роботи (Київщ.)];
    3) (неудобный: о вещи) незручний, невигідний, непохватний, (неметкий) незамашний, некидкий. [Незамашна гилка (Луб.)];
    4) (неудобный: о положении, обращении и т. п.) ніяковий, незручний. [Проказував він із ніяковою фамільярністю (Корол.)]. Оказаться в -ком положении, попасть в -кое положение - опинитися в ніяковому становищі, потрапити в ніякове становище. Поставить в -кое положение кого - поставити в ніякове становище, зніяковити, (сконфузить) засоромити, заклопотати кого. [«Чому-ж ви не женитесь?» - Максима це питання видимо зніяковило (В. Підмог.)]. Чувствовать себя в -ком положении - почувати себе ніяково (ні в сих, ні в тих), ніяковіти (оконч. зніяковіти), (шутл.) почувати себе як у сливах;
    5) (неметкий) невлучливий, невлучкий; невлучний. [Який-же дотеп ваш невлучний! (Київ)]. -кий стрелок - невлучливий (невлучкий) стрілець. Быть -ким кому - бути незручним (невигідним, ніяковим и т. п.) кому.
    * * *
    1) ( лишённый ловкости) неспри́тний, нело́вкий, невпра́вний; незуга́рний; ( неуклюжий) незгра́бний
    2) ( неудобный для пользования) незру́чний, невигі́дний
    3) ( неудачный) невда́лий, недоте́пний; ( неметкий) невлу́чний; ( неискусный) невпра́вний
    4) ( стеснительный)' ні́яковий и нія́ковий, нело́вкий; ( неприятный) незру́чний

    попа́сть в \неловкийое положе́ние — потра́пити (уско́чити) в незру́чне стано́вище, опини́тися в незру́чному стано́вищі

    Русско-украинский словарь > неловкий

  • 7 непринуждённый

    1) невимушений, несилуваний, (естественный) природни[і]й, натуральний, (свободный) вільний, (развязный) сміливий, (простой) простий. [Розмова була жвава, весела, несилувана (Н.-Лев.). Підбавляв чималу дозу неввічливости, грубости та сміливого тону (Крим.)]. -ные манеры, -ное обращение - невимушені манери, невимушене (просте) поводження;
    2) непримушений, незмушений, неприсилуваний, неприневолений, незневолений до чого.
    * * *
    неви́мушений, неприму́шений, неси́луваний, незму́шений; ( естественный) приро́дний; ( простой) прости́й; ( чересчур свободный) [надто] ві́льний; ( слишком развязный) [надто] розв'я́зний

    Русско-украинский словарь > непринуждённый

  • 8 подражать

    кому наслідувати кого, що, іти за ким, іти чиїм слідом (слідом за ким), робити чиїм робом, слідком, слідом за ким, (описат.) у сліди кому уступати, (копировать) удавати що. [Римських сатириків наслідували й пізніше (Єфр.). Тупотить ногами і стукає києм, його наслідують инші (Л. Укр.). Нехай люди його робом роблять, то все добре буде (М. Вовч.)]. - жать чьему голосу - удавати чий голос (напр., жіночий).
    * * *
    (кому-чему) наслі́дувати (кого-що); (копировать голос, манеры) удава́ти

    Русско-украинский словарь > подражать

  • 9 принуждённый

    1) прил. - силуваний, вимушений, неприродний, ненатуральний, манірний. -ный смех - силуваний, вимушений сміх. -ная улыбка - силуваний посміх (усміх). -ный вид - вимушений вигляд. -ные манеры - вишукані, витончені маніри;
    2) прич. - см. Принуждать.
    * * *
    1) прич. приму́шений, зму́шений; приси́луваний, принево́лений, знево́лений
    2) в знач. прил. ви́мушений, приму́шений, си́луваний; ( неестественный) неприро́дний; ( притворный) уда́ваний; ( неискренний) нещи́рий; ( деланный) ро́блений; ( фальшивый) фальши́вий

    Русско-украинский словарь > принуждённый

  • 10 Наманериться

    1) (приобрести манеры) наманіритися, наманіжитися, набратися (о мн. понабиратися) манер;
    2) (вдоволь) наманіритися, наманіжитися, попоманіритися, попоманіжитися (досхочу).

    Русско-украинский словарь > Наманериться

  • 11 Несветский

    несвітський; невилощений, невигладжений. -кий человек - несвітська людина. -кие манеры, -кое обращение - несвітські (невигладжені) манери, несвітське поводження.

    Русско-украинский словарь > Несветский

См. также в других словарях:

  • манеры — ухватки, приемы, повадки, замашки Словарь русских синонимов. манеры повадки, ухватки, замашки (разг.) / образ действий: приёмы Словарь синонимов русского языка. Практический справочник. М.: Русский язык. З. Е. Александрова. 2011 …   Словарь синонимов

  • манеры —     МАНЕРЫ, повадки, устар. приемы, разг. замашки, разг. ухватки …   Словарь-тезаурус синонимов русской речи

  • Манеры — см. Этикет (Источник: «Афоризмы со всего мира. Энциклопедия мудрости.» www.foxdesign.ru) …   Сводная энциклопедия афоризмов

  • МАНЕРЫ — франц. maniere; этимологию см. манера. Поступки; приемы. Объяснение 25000 иностранных слов, вошедших в употребление в русский язык, с означением их корней. Михельсон А.Д., 1865 …   Словарь иностранных слов русского языка

  • манеры — Деревья с множеством корней, растущие в изобилии вдоль береговых линий солоноватых вод в тропиках. Имеют большое экологическое значение как убежище, которое обнаженные корни обеспечивают морской фауне и флоре, и как защита от эрозии.… …   Справочник технического переводчика

  • манеры — МАНЕРЫ, нер, мн Поведение, проявляющееся в способе держать себя; внешние формы поведения. Светские манеры сразу выдали его происхождение …   Толковый словарь русских существительных

  • МАНЕРЫ, ВОСПИТАННОСТЬ, ЭТИКЕТ — Чтобы добиться успеха в этом мире, одной глупости недостаточно к ней еще нужны хорошие манеры. Вольтер Хорошие манеры лучшая защита от плохих манер тех, кто нас окружает. Филип Честерфилд Есть две мирные формы насилия: закон и приличия. Иоганн… …   Сводная энциклопедия афоризмов

  • Манеры — мн. Внешние формы поведения в обществе. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 …   Современный толковый словарь русского языка Ефремовой

  • манеры — ман еры, ер (внешние формы поведения) …   Русский орфографический словарь

  • Манеры — Внешние формы поведения и обращения с окружающими …   Энциклопедический словарь по психологии и педагогике

  • МАНЕРЫ — (фр. Maniere прием, образ действия) способ держать себя, внешняя форма поведения, обращения с др. людьми. Включают также совокупность свойств речи (употребляемые выражения, тон, интонация), характерные для человека походку, жестикуляцию, мимику… …   Словарь по этике

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»