мало

- влагонепроницаемая тара

- влагонепроницаемая тара

техн. маловмести́тельный, малоёмкий

1) варення, конфітура, (вульг.) вареня (ж. р.), (мало сладкое густое или растёртое) повидло;

2) см. Варение, Варка.

* * *

володар (р. -ря), владар (р. -ря), господар (р. -ря), державець (р. -вця), зверхник, можновладець (р. -дця). [Володар над світами. Наполеон був зверхником мало не цілої Европи].

* * *

1) власть, влада, сила, право, воля, верх. [Його власть, що схоче, те й дасть. Батьківська власть. Влада законодатна. Обурення проти права однієї людини над життям, честю, совістю і добром другої (Єфр.). Не будуть мати вражі ляхи на Вкраїні волі. Шляхетське право давало панові над слугою мало не такий верх, як і над рабом (Куліш)]. Иметь власть что-л. делать - мати силу що робити. Это не в моей (не в нашей) власти - не моя (не наша) на це сила, не від мене це залежить. Приобрести власть над кем, над чем - силу (гору) взяти над ким, над чим, міць узяти над ким, над чим, забрати силу (владу) над ким, над чим. [Таку - каже - вони міць узяли, що й панів посіли]. Власть имущий - зверхник, владний, можний;

2) (обладание, сила) влада, сила. [Чую, що трачу владу над собою];

3) (владычество, управление, правительство) влада, власть, держава. [Монгольська влада в Азії. За твоєї держави як буде - побачим]. Верховная власть - найвища (верховна) влада. Быть, находиться под властью (во власти) кого - бути під ким, бути під владою, під володінням, під зверхністю чиєю, (в) кого, хилитися під кого. [Буде добре запоріжцям і під турком жити. Під володінням Польщі. Під нівеляційною зверхністю московською. Під мене хиляться і добрі і злющі (Куліш)]. Иметь под своею властью что - мати в своїй руці що, мати (держати) під собою, бути власним над чим. [Він був властен над десятьма городами]. Подчинить своей власти - підгорнути (підхилити) під себе, під свою руку, під свою волю, владу. Переходить под власть (во власть) - переходити під кого, під руку, (владу) кого (чию). [В такому стані українські землі переходять під руку дужого сусіди (Єфр.)]. Отдавать под власть (во власть) кого - піддавати під кого, під чию руку. Освободиться из-под власти кого-л. - визволити(ся) з-під чиєї влади, з-під кого;

4) (начальство и начальники; должность) влада, власть, уряд, власті (мн.) уряди. [Близькі до народа власті. (Самійл.). Щоб воєводи, старости і инші українські уряди не перебивали йому чинити волю короля (Куліш)].

* * *

-ся, встряхнуть, -ся стріпувати, -ся, стріпнути, -ся, стріпонути, -ся, струсювати, -ся, струснути, -ся, струсонути, -ся, струхнути, -ся, обтріпувати, -ся, трепнути, - ся, тріпнути, -ся, потрусити, підтрусити. [Підтруси мішок, щоб овес утрусивсь]. В-нуть головою - мотнути. Встряхнуть сильно - трепонути, тріпонути. [Як трепонув мене, мало душа не вилетіла].

* * *

несов.; сов. - встряхн`уть

1) стру́шувати, струси́ти и струсну́ти и струхну́ти и стряхнути и усилит. струсону́ти стрясону́ти, трясти́, трусну́ти и усилит. трусону́ти и трясону́ти, стрі́пувати, стріпну́ти и усилит. стріпону́ти; ( выколачивать пыль) трі́пати, трі́пнути и трі́пнути и усилит. тріпону́ти

2) перен. розвору́шувати, розворуши́ти; ( потрясать) потряса́ти, потрясти́; ( всколыхивать) сколи́хувати, сколихну́ти

выторговать

1) уторговувати, уторгувати. [Мало сьогодні вторгували];

2) виторговувати, виторгувати. [Нічого не виторгувала: як заправив він карбованця, так і копійки не впустив].

* * *

несов.; сов. - в`ыторговать

1) (получать, зарабатывать торговлей) уторго́вувати, уторгува́ти, виторго́вувати, ви́торгувати

2) (торгуясь, получать уступку) виторго́вувати, ви́торгувати

1) голо, наго;

2) (бедно, мало) голо. [Грошей голо].

* * *

тж. гол`о; нареч.

дать давати, дати, (о многих, сов.) подавати [Подавав (= дал) серпи їм золотії (Чуб.)]; завдавати, завдати; подавати, подати; наділяти, наділити кому що; видавати, видати; надавати, надати; уділяти, уділити. [Чи даси мені коня в місто поїхати? Дамо (повел. даймо) їм добру одсіч. Не дасть погибати (Шевч.). Яких уже ліків мені не завдавали! (М. Вовч.). Він мені подав за себе викуп (Куліш). А в тексті було подано життєпис його (Крим.). Наших друзів наділяє нам випадок, а не наш вибір (Крим.). Зроби мені коробочку солом'яну, дак я тобі наділю в'юнів і карасів (Г. Барв.). Невмолотне жито - зовсім мало з копи видає. Моя матінко, нащо ти мене нещасницю вродила, гірку долю вділила?]. Дай(ка), дайте(ка) - дай лиш (лишень), дайте лиш (лишень), дай-но; (сёмка) ке лиш (лишень), кете-лиш (лишень). [Коли не вмієш пирога з'їсти, ке його сюди (Ном.). Кете лиш кресало (Шевч.). А ке я заграю]. Давай, давайте! (= ну-ка!) - ну, нум(о), давай, давайте, (вульг.) ке, кете! [Нум гуртом співать! (Гліб.). Нумо до праці мерщій! (Грінч.). Давай він його прохати. Ке стану і я вірші писать (Квітка)]. Давай бог ноги - хода, ходу, в ноги, шуги. [Вона за ним, він мерщій хода, біжить. А по добридню та й шуги - бувайте здорові, шукайте вітра (М. Вовч.)]. Дай бог, чтобы (чаще с оттенком недоброжелательства) - бодай (с прош. врем.), (зап.) богдай; бодай-би. [Бодай ти пропав!]. Не дай, бог - крий, боже; не доведи, Господи! Что бог даст - дійся воля божа. Дать какую-либо малость - перекинути щось. [Я тобі за те щось перекину: сальця чи борошенця]. Дать многим (оделить) - обдати, пообдавати кого. [Усіх пообдавали хлібом]. Дать много - надавати. [Сестра йому надає книжок додому (Квітка)]. Давать в обрез - видавцем давати. [У нас не дуже роз'їсися, бо й хліб видавцем дають]. Дать в достаточном количестве - надати. [Грошики здобува, та як їх і сюди, і туди треба, так нікуди і не надасть (Квітка)]. Дать ещё будучи живым - ще за живота дати, теплою рукою дати. Ровно ничего не дал - нічогісінько не дав, і на нігтик не дав (не покинув). Дать в замену - підставити. [Товар у кого захоріє - уже він свій підставить (Г. Барв.)]. Давать показание - складати свідоцтво, свідчити, зізнавати. Д. отчёт - подавати звідомлення про що, здавати справу з чого. Давать очную ставку - зводити на очі кого з ким. Дать тягу, стрекача, стречка - дременути, чкурнути, п'ятами накивати, драпнути, драпонути, дмухнути, дати драла, дмухнути драла. Дать знать - дати (подати) звістку кому, оповістити кого. Дать знать о себе - об'явитися. Дать себя знать, помнить, почувствовать - датися знати кому, датися в знаки, в тямки, в помку, увіритися, упектися, дошкулити, допекти кому. Давать понять - дати на розум (на здогад) кому. Дать другой оборот делу - повернути справу (на инакше). Ни дать, ни взять такой - достоту такий, існісінько такий. Быть данным - датися. [Якби то далися орлинії крила, за синім-би морем милого знайшла (Шевч.)]. То, что дано - данка. [Обіцянка, а не данка - дурному радість (Ном.)]. Дающий - давач.

* * *

несов.; сов. - дать

дальший. [Дальші чотири століття. Прохають надіслати дальший рукопис]. На дальнейшее, в дальнейшем - надалі. [Надії надалі так мало. Надалі так не роби].

* * *

діяч, працівник. [Жниво велике, а працівників мало].

* * *

дерево (мн. дерева) (в песнях) древо, (ум. деревце, древко; соб. дерево, дерев'я, ср. р.). [Не рубай дерев! Що тут дерів за цей год порубано! Помости гніздечко у садочку, на високім древку, на яворку (Чуб.). І скрізь у дворі зеленіло дерево (Грінч.). Круг його - зрубане дерев'я і пеньки свіжі (М. Вовч.)]. Одно дерево - деревина, (в песнях) древина. [Увесь садок - три деревині та й тільки]. Кусочек дерева - деревинка. [Бородавки зганяють деревинкою від хреста]. Срубленные для постройки деревья - соб. деревня (ж. р.). [Хтіли хату будувати, зачали вже возити деревню]. Дерево лесное, не плодовое - лісовина; такое же плодовое - дичка. [Ця груша - дичка, груші з неї терпкі й давлючі]. Дерево садовое, плодовое - садовина. Деревцо плодовое, выросшее из зёрнышка - зерниця, сіянка. [Я насіяв торік груш та яблунь, так тепер зерниці в аршин. Ці грушки можна й повирублювати, бо це не щепи, а сіянки]. Молодое дикорастущее деревцо, взятое для окулировки - живець (р. -вця), дичок (р. -чка). Дерево, оставленное при порубке леса - насінник, маяк. Д. отмеченное знаком для обозначения межи - клякове дерево. Д. высокое, стройное - стрімке дерево, гончак. Д. дуплистое - дупляк, дуплій. [Дуб дуплій]. Деревья с искривленными, уродливыми стволами - кривундяччя, корчань, криваки. Дерево в несколько кривых стволов - корчаговина. [Отсю корчаговину теж можна зрубати, а отсього дубка - покинути: він один і рівнесенько росте]. Деревья корявые, преимущественно дубы - кордубаччя. Д-во с раздвоенным стволом - розкаряка (сущ.), розкарякувате (прил.). Д. сросшееся - зростень. Д. засохшее на корню - сухостій (р. -стою), суш (р. -ші), сушник. [Це дрова погані, з сухостою, вони мало гріють. Це не садок, а сама суш]. Сучковатые, изогнутые куски д-ва, употребл. для постройки лодочных рёбер - колюби. Искривленное дерево, выкопанное с корнем, идущее на полоз в санях - копаниця (гал.). Кривой кусок дерева, идущий на полозья - скорсина, кривуля. Отрубок дерева, грубо отделанный для приготовления из него ложки, клёпки - гентина (Шух.). Д. для курительной трубки - лупеха, злупок (Вас.). Д. сломанное, вывернутое ветром - вітролом, виворотень (р. -тня). Д. с трещинами в коре, проникающими до древесины - вітрувате. Сгнившее д. - струпішіле, порохно. Нанесенное полой водой д. - бережняк, правиння. Роща или купа деревьев одной породы (и сорт дерева для поделок) обозначается окончанием -ина: берестовое д. - берестина. [Пішли в берестину збирати хмиз. Обух зроблено з берестини]; березовое д. - березина; д. боярышниковое - глодина; д. буковое - буковина, бучина; д. вербовое - вербина; д. вишнёвое - вишнина; д. вязовое - ільмина, вильмина; д. грабовое - грабина; д. грушевое - грушина; д. дубовое - дубина; д. калиновое - калинина; д. кедровое - кедрина; д. кленовое - кленина; д. липовое - липина; д. ольховое - вільшина; д. ореховое - (г)орішина; д. осиновое - осичина; д. сосновое - соснина; д. терновое - тернина; д. тиссовое - тисина; д. тутовое - морвина; д. черёмуховое - черемшина; д. черешневое - черешина, черешнина; д. яблоневое - яблунина; д. яворовое - яворина; д. ясеневое - ясенина; д. эбеновое - гебе[а]н.

* * *

1) де́рево; ( одно) дереви́на

2) (древесина) де́рево, деревина́

1) доволі, досить, досталь, (полно!) годі, буде. [З нас доволі й цього. Досить уже - всі понаїдалися. Ждала, ждала, та й «годі» сказала. Сам бачитимеш, чи мало тобі цього, чи буде]. Довольно тебе, ему - буде з тебе, буде з його. [Попоїв - і буде з його (Грінч.)]. Довольно об этом - годі (доволі, буде) про це, менше про це;

2) вдосталь - см. Достаточно;

3) довольно много - багатенько, чимало, чималенько. Довольно холодно - холодненько, похолодно. Довольно долго - довгенько, подовго. Довольно большой - чималий, величенький. Довольно сильный - сильненький. Довольно грубый - грубенький. Довольно твёрдый - тверденький, и т. п.

* * *

1) задово́лено, вдово́лено; ра́до

2) (достаточно, в необходимой мере) доволі, до́сить; ( немало) чима́ло; ( полно) го́ді, бу́де

I. докупить докуповувати, докупляти, докупити. Докупаемый - докуповуваний. Докупленный - докуплений, докупований.

II. -ся докупати, -ся. [Дитину зараз докупаю та й зроблю. Докупавсь до того, що мало не втоп].

* * *

быть должным муси[і]ти, мати, матися. Должен, должна (с оттенком принуждения) - мусить, (должный бы) - повинен, повинна, має, мається. [Хоч не хочу, так мушу (Грінч.). Ми не повинні загинуть обоє (Л. Укр.). Краса з добром єднатися повинна. Сагайдачний визначив, хто що має робити (Загір.). Звідки це виходить, що ми маємо бути їхніми рабами? (Крим.). Чи зійшло сонце? - Мало зійти вже. Взавтра я маю(сь) їхати на село. Малася чужа бути, тепер моя будеш. Малося (должны (бы) были) йти в город, та дощ не пустив]. Должно - слід, треба, (полагается) належить, (подобает) годиться. [Не слід (не годиться) тобі лаятись]. Должно быть - мабуть, мусить бути, повинно, певне[о], десь, відай, либонь; срв. Вероятно. [Обіцявся вернутися, та мабуть і згинув (Шевч.). Іде шляхом молодиця, мусить бути з прощі (Шевч.). Певне ти, дівчино, иншого кохаєш. Десь, зима та не скінчиться - нарікають діти (Л. Укр.). Під лісом, повинно, є вода. Відай, було їм добре (Л. Укр.). Либонь то луснула дурна в старої скрипки там струна (Крим.)]. Не должно (бы) быть - не повинно бути. Как должно - як слід, як мусить бути. [Поховали громадою, як слід по закону (Шевч.)]. Поступать, как должно честному человеку - чинити так, як мусить (як повинна) чесна людина; як годиться; як личить (лицює) чесній людині. Как быть должно - як має бути, як випадає.

* * *

-ся, доторговать, -ся доторговувати, -ся, доторгувати, -ся; (только на базаре) добазаруватися. [Добазарувалися наші мало не до вечора].

* * *

несов.; сов. - доторгов`ать

дряблеть щуплявіти, миршавіти, прив'ядати, прив'ялюватися, трухніти, трухлявіти, трухнути. [Сюди сонце мало доходить, уся городина пощуплявіла. Старішає вона, і на виду вже прив'ялилася. Млію я, трухне моє серце (Г. Барв.)].

* * *

1) (действие от гл. жать) жаття, жниво. [Від жаття рука болить]. Начало -вы - зажин, зажинки (р. -ків). Конец -вы - обжинки (р. -ків), дожинки, дожин; прил. дожиночний. [Дожиночні пісні]. Приступать к -ве - зажинати. Кончить -ву - обжатися, (о многих) пообжинатися. [Люди вже обжалися (пообжиналися), почавсь коповіз (Кон.)];

2) (время -вы) - жнива (р. жнив, провинц. жнивів), жниво. Во время жатвы - жнивами, під час жнив, за жнив. Время перед -вой - переднівок (р. -вка). [У переднівок (на переднівку) рідко хто має свій хліб (Коц.)];

3) (нива с зрелым хлебом; хлеб на корню или сжатый, жатвенный сбор) - жнива, жниво. [Поспіває жниво (Кул.). Жниво велике, а робітників мало, так благайте-ж господаря жнива, щоб вислав робітників на жниво своє (Св. П.)].

* * *

1) (уборка хлебов; время уборки) жнива́ и жни́ва, род. п. жнив, жни́во, жаття́; жнивува́ння

2) ( спелые хлеба на корню) жни́во

3) (сжатые хлеба, урожай) ужи́нок, -нку, жни́во