лях

-ся, возвысить, -ся

1) піднімати (підіймати) (кого, що до чого, над кого, над що), -ся, сов. підняти (підійняти), -ся, піднімати вгору, -ся вгору, підняти вгору, -ся вгору, підвищувати, -ся, підвищити, -ся [Таких людей підіймати наукою до моральної і соціяльної рівности з собою (Сл. Грінч.). Він той, кого я підняла над всіх (Грінч.). Аж до неба піднявсь. Піднявсь Литовський край аж геть угору (Куліш)], підносити (кого над ким, чим), -ся, піднести, -ся [Котру хочуть партію - підносять (Куліш). Його престіл підносився до хмари (Крим.). Піднісся по-над звичайну, прозаїчну буденщину (Крим.)], зносити, -ся, знести, -ся [По-над величними вона його знесе (Сам.)]. -ся - з[дій]німатися, знятися [Колосальна постать знімається аж до неба (Грінч.)], підбиватися вгору, підбитися вгору, ставати, стати по-над що [Стати по-над шаблон (Єфр.)], вивищувати, -ся (вивищати, -ся), вивищити, -ся [Вивищались мовою своєю над простою громадою (Куліш). Вивищилися політично (Дом.)], височити, -ся, звисочити, -ся, висити, -ся [Ростуть і висяться царі (Шевч.)];

2) -шать, -сить (устремлять к верху) - підносити, піднести, зносити, знести, здіймати (знімати), зняти. -шаться (выситься) - підноситися, зноситися, здійматися (зніматися), виситися, височитися. [З таємного саду підноситься над усім біла вежа (Черк.). А над усім зносяться стрімкі пальми (Фран.). Ляхів шпиль висився по-над усією округою (М. Вовч.). На горбку височилася церква (Крим.)];

3) (увеличивать, -ся) підвищувати, -ся, підвищити, -ся, підій[ні]мати, -ся, підняти, -ся, збільшувати, -ся, збільшити, -ся. [Підняти ціну. Підвищити тариф]; (о голосе) підіймати, -ся, підняти, -ся, підносити, -ся, піднести, -ся, рости. [Підняв голос і сказав. На третьому складі голос підноситься (Єфр.). Голос Антонів міцнішав, ріс]. - ся (о цене) - йти вгору, піти вгору, скакати вгору, сов. підскочити, (о мн.) попідскакувати [Ціни на все дуже підскочили, попідскакували];

4) (в сан, должность) підносити (піднести) до гідности, на посаду;

5) (прославлять, возвеличивать) підносити, -ся, підносити себе, піднести, -ся, піднести себе, звеличувати, -ся, звеличити, -ся, вславляти, -ся, вславити, -ся. - шать душу - підій[ні]мати (сов. підняти) вгору дух(а). [Ся книга піднімає вгору наш дух (Грінч.)].

* * *

несов.; сов. - возв`ысить

1) підніма́ти, підня́ти и мног. попідніма́ти, підіймати, підійня́ти и мног. попідійма́ти, здійма́ти, здійня́ти и зня́ти и мног. поздійма́ти и позніма́ти, підно́сити, підне́сти и мног. попідно́сити, зно́сити, знести́ и мног. позно́сити; (повыша́ть) підви́щувати, підви́щити

2) мат. підно́сити, піднести́

гнати (я жену), гонити (я гоню), турити, турлити, туряти, виганяти, вигонити, перти. [Поперед себе вражих ляхів облавою пруть]; (быстро, усиленно) гоном гнати, туром гнати; (рысью) клусувати; (сверх сил) перенатужувати, натужати. [Ми, їдучи, не натужали коня]. Гнать водку - горілку гнати, г. курити. Гнать в шею - гнати у три-шия, в потилицю, в три вирви.

* * *

1) гна́ти, гони́ти

2) (притеснять, преследовать) гноби́ти, гна́ти, ути́скувати, утиска́ти

3) (выгонять, прогонять) гна́ти

4) ( изготовлять перегонкой) гна́ти; (спирт, водку) кури́ти

довесить

I. доважувати, доважити. [Доважили пшеницю: вийшло двацять два пуди].

II. Довешивать, довешать - довішувати, довішати. [Довішуй швидче сорочки, щоб за сонця повисихали. А коли хочеш душу спасти, так ходімо довішаємо ляхів, що сидять у Пазини в льоху (Куліш)].

* * *

договір (р. -вору), а оттенки: (условие) умова, (соглашение) умовини, угода, (контракт) ряд, рядна (р. -ної), рядні, пакта (р. -тів), контракт, трактат. [Показав-би, що з Богданом були договори не для того (Рудан.) Виконано всі умови того договору. Переяслівська умова 1654 р. Наняли землю на три роки і підписали умову. Свої умовини ламають. Із греками - зовсім не варварську рядну вони написали (Куліш). Вимушені в ляхів пакта (Куліш). Скажи, чи в нас у шлюбному контракті стоїть, щоб я твоїх не знала тайн? (Куліш)]. Заключать договор - складати умову (договір). Нарушить, расторгнуть договор - зламати (зірвати, скасувати) умову (договір), відкинутися від умови, від договору.

* * *

живать

1) жити, (уменьш. житоньки), (быть в живых) животіти, (описательно) топтати ряст. [Поет живе в серцях свого народу (Самійл.). Житоньки треба. Або ви скажете мені всю правду, або вже вам не животіть на світі (Крим.). Так моїй Марусі не животіти? скрикнув Наум (Квітка). Не довго з того часу стара ряст топтала - за тиждень і переставилася]. Жил бы вечно кто - жив-би віки вічні, віку не було-б кому. Приказал долго жить - упокоївсь, зійшов з цього світу, казав довго жити, (реже) переставився;

2) Жить где, как - жити, поживати, (пребывать) пробувати, проживати, (иметь жилище) мешкати, сидіти, домувати. [Житимеш у тітки. Та буду без отця й без матері поживати. Не на те тільки мусимо працювати, щоб люди по людському пробували, їли, вдягалися і т. и. (Грінч.). Тимоха пробував собі молодиком (Грінч.). Проживай, моя ясочко, веселою (М. Вовч.). Як їхатиме вона додому, то під'їде до нашої хати,- я їй сказала, де ми, сидимо. Петро сидить над річкою коло кузень, та кіньми туди не заїдете. Він не був їм ані сват, ані брат, лишень сидів з ними через город (Стеф.). Дак воно й Козлиха там мешка? Матрона римська у турмі домує! (Л. Укр.)]. Жить весь век - вікувати. [Чи у небі, чи у пеклі скажуть вікувати? (Рудан.)]. Ж. лето, зиму - літувати, зимувати [Літуватимем на хуторі, зимуватимем у Київі]. Ж. богато, широко, припеваючи - розкошувати, жити в розкошах, у достатках. Ж. привольно, на просторе - буяти. [Молодіж кидала на все літо рідні курені і серед степового простору у дикій волі буяла (Куліш). Риба в морі і в ріках буяла]. Ж. в своё удовольствие (пользоваться жизнью) - заживати життя, світу. Ж. по барски - панувати. Стараться жить на барский лад - помазатися паном, гнути на панство. Ж. бедно, с бедой - бідувати, жити лиха прикупивши, горювати. Ж. в тяжёлых условиях - тяжко бідувати, поневірятися. Ж. в бедности - жити при злиднях, убого, при вбозтві. Ж. миролюбиво (ладить) - ладнати, згоджатися. [Німець з французом у Швайцарії ладнає, а лях з москалем гризеться. Невістки якось між собою добренько згоджаються]. Ж. смежно, в соседстве - сусідити, сусідувати, сидіти поруч кого. [Германці сусідили з слов'янами]. Ж. на счёт чужого века - заживати чужий вік. Ж. уединённо - самотіти, жити самотою, відлюдно. Ж. хорошо с кем - (гал.) тривати добре з ким. Ж. в семье жены - у приймах бути, жити. Ж. воинской ратной жизнью - воячити, (архаич.) воїнствувати. Ж. чем - жити з чого, за чим. [З літератури жити не можна було, жилося з служби (Єфр.). Живемо за самою картоплею, а хліба вже давно не бачили]. Ж. трудами рук своих - жити з праці рук своїх, жити з пучок. Живмя жить где - невилазно десь сидіти, дуже вчащати куди, (шутл.) лягти і встати десь, ложки мити десь. [Вона в їх і лягла і встала, а додому не дуже й навідується. Він у неї й ложки миє]. На свете всяко живёт - на світі всякого буває. Здорово живёшь - з доброго дива, ні з того ні з сього, ні сіло ні пало, гарма-дарма. [Причепився гарма-дарма]. Живущий - той хто живе десь, той що живе десь, (поселившийся) оселений, осілий десь. (См. Жительствующий). Живущий дальше - дальший. [Наважилися попитати землі в дальших панів (Грінч.)]. -щий на земле - наземний. [Наземні істоти не можуть жити в воді].

* * *

1) жи́ти (живу́, живе́ш); ( существовать) животі́ти; (проводить всю жизнь, вековать) вікува́ти, -ку́ю, -ку́єш; (чувствовать себя, поживать) ма́тися

2) (пребывать, проживать где-л.) жи́ти, прожива́ти, пробува́ти, ме́шкати; сидіти, -джу́, -ди́ш

1) (злобиться) злоститися, злостувати, злитися, злувати, лютувати, лютитися, яритися, звіритися, пасіювати, (опис.) важким духом дихати на кого за що. [Він на мене злостився (Н.-Вол. п.). В неї закипіла злість: вона завсіди злостувала на Саню (Н.-Лев.). Андрій мовчки злував (Крим.) Чого-ж ти лютуєш? (Черкас.). Лютував старий за те, що ляхівку взяв (М. Вовч.). Там він пролежав аж до ночі, лютячись на всенький світ (Крим.). Пасіює, аж зубами скрегоче (Липовеч.)];

2) (о стихии: бушевать) лютувати, лютитися, яритися. [Мороз так лютиться (Проск. п.)].

* * *

изменить

1) что - зміняти и змінювати, змінити, відміняти и відмінювати, відмінити, (переменять) переміняти и перемінювати, перемінити що, (переиначивать) переинач[кш]увати, переинач[кш]ити що, (о мн. или местами) позмінювати и позміняти, повідмінювати и повідміняти, попереинач[кш]увати. [І даремне не молися: не зміню я кари (Рудан.). Хіба-ж мою любов що-небудь одмінило? (Самійл.)]. -нить свою жизнь, характертер - з[від]мінити своє життя, свою вдачу. -нить проект закона - змінити проєкт закона. -нить веру - змінити віру. Собачьего нрава не -нишь - собачої вдачі (натури) не відміниш. -нить почерк - змінити руку. Изменённый - змінений, відмінений, переинач[кш]ений;

2) кому, чему - зраджувати и (редко) зраджати, зрадити кого, що, (о мн.) позраджувати. [Кохав він дівчину, тому три роки, та зрадила тоді його вона (Крим.). Зрадив дівчину кохану (Рудан.). Та доля лихая зрадила хутко його (Л. Укр.). Зрадив козаків, пристав до ляхів (Н.-Лев.). Зрадив він народню справу (Куліш)]. -нять, -нить себе - зраджувати, зрадити себе. [Я зрадив-би себе, якби дививсь инакше (Самійл.)]. -нить мужу жене - зрадити чоловіка, жінку (дружину). -нить вере, клятве, долгу и т. п. - зрадити или зламати (нарушить) віру, присягу, обов'язок и т. д. -нить своему слову - зрадити своє слово, зламати (нарушить) своє слово. Он никогда не -няет своим правилам, привычкам - він ніколи не зраджує своїх правил, звичок, він ніколи не ламає (не нарушает) своїх правил, звичок. Память -нила ему, мне - пам'ять зрадила, змилила його, мене. Силы -няют мне - сили зраджують мене. Рука -нила (сплоховала) - рука схибнула, схибила. Рука -нила ему - рука зрадила його. Тот кому -нили (обманутый) - зраджений.

* * *

1) бот. Brassica oleracea - капуста, ум.-ласк. капустонька, капусточка, капустиця. [Ростуть як та капуста на городі (Шевч.). Поливайте капустицю, то буде родити (Чуб. V). Щоб моя капусточка була із кореня коренистая, і із листу головистая (Номис)]. Брюссельская -та - брусельська (зелена) капуста. Кочанная (вилковая) -та - качанна капуста, обычно просто капуста. Синяя, красная -та - синя, червона капуста. Огородная, парниковая -та - городня, парникова капуста. Цветная -та - кучерява, квітна капуста, цвітуха. Кочерыжка -ты - качан (-на). Кочень (вилок) -ты - головка капусти, качан (-на), ум.-ласк. качанчик (-ка). [І межи капустою доброю буває багацько гнилих качанів (Номис). Були три синки, мов три качанчики (Основа)]. -та с большим кочнем - головата, головиста, качаниста капуста. [Капуста моя качанистая (Грінч. III)]. -та с кочнем, сидящим низко при земле - низькостеблиця. -та не завившаяся в кочень - шуляк (-ка), шулик. [Шуляки будуть, а не капуста (Липов.)]. -та голенастая - голіната капуста. -та свивается в кочень - капуста в'яжеться в головки. Шинковать, крошить -ту - шаткувати, кришити капусту. Шинкованная, рубленная, крошеная -та - шаткована, січена, кришена капуста. Сечь -ту - сікти капусту. Рубленная, сеченная -та - січена капуста, сіканка. Кислая -та - квашена, кисла капуста. Щи из кислой -ты - капуста, капустка, капусниця, капусняк (-ку). Тушенная - та с колбасой (свин. мясом, салом) - біґос (-су). Горшок для варки -ты - капустіник (Гол. II). Место, где росла -та - капустище, капусник (-ку), капустянка (Вхр.). Рубить в -ту кого (врага) - на капусту сікти кого (ворога). [Як узяв ляхів, як узяв панів на капусту сікти (Лукаш.)];

2) бот., заячья -та - (Sedum Telephium) заяча капуста; (Bupleurum) ласкавець (- вцю); (Oxalis Acetosella) заячий щавель (-влю) или просто щавух (-ху). -та татарская (башкирская), Polygonum polymorphum - татарська гречка.

* * *

1) (игральная) карта, мн. карти (р. карт). Рубашка -ты - сорочка на карті, спинка карти. Игральные -ты - карти, гральні карти, карти до гри. -та бита! - убита! карта вбита! Бить, крыть -ту - бити, крити карту. Биться, дуться в -ты - різатися, тнутися в карти. Всё на одну -ту поставить - поставити все на одну карту. Ставить на -ту что - класти на карту що; (переносно) важити чим. Гадать на -тах - ворожити на картах (картами). Играть в -ты - грати, заграти, гуляти, згуляти в карти. Колода карт - колода (карт), тас (-су). Открывать перед кем свои -ты - викладати перед ким свої карти (на стіл). Передёргивать - ты - пересмикувати (сов. пересмикнути) карти. Раскладывать -ты - розкидати, розкладати карти. Сдавать -ты - роздавати, роздати, пороздавати, ділити, поділити карти. Смешать кому все -ты - поплутати кому всі карти; (перен.) спаскудити кому всю обідню. Тасовать -ты - тасувати, мастити, талірувати карти. Ходить с -ты - іти, піти картою. В чужих -тах ночует - з ногами в чужі карти лізе;

2) (геогр.-топогр.) мапа, карта. [Показує лях на мапі Польщу москалеві (Рудан.)]. Географическая -та Украины - географічна мапа України. -та военных действий - мапа (карта) воєнних (військових) операцій. -та железных дорог - мапа (карта) залізниць. -та полушарий - мапа півкуль земних. -та звездного неба - мапа (карта) зоряного неба. Плоская морская -та - мапа (карта) морська плоска. -та географических открытий - мапа (карта) географічних відкрить. -та (таблица) развития индустрии - мапа (карта) розвитку промисловости. -та стенная - стінна мапа;

3) (ресторанная) карта, картка, спис (-су), меню (нескл.). -та кушаний - спис (карта) страв. Обед по -те - обід з карти, з картки.

* * *

1) геогр. и пр. ка́рта, ма́па

2) ( игральная) ка́рта

ключник, (стар.) шаф[хв]ар (-ря). [Лях-Бутурлак, ключник галерський (Дума). Просим тебе, царю, небесний шафарю (Колядка)].

* * *

(прочный: о ткани, постройке, дереве и т. п.) міцний, кріпкий, тривкий, дебелий, кремезний, крем'язний, (выносливый: о нервах, здоровьи) міцний, кріпкий, тривкий. [Сукно таке міцне, що й зносу йому не буде (Київщ.). Потрібно насамперед наукового знаряддя й тих тривких підвалин, що дає позитивне знаття (Єфр.). Тесляр колисочку дебелу майструє в сінях (Шевч.). Вихор стане у крем'язних дубів коліна гнути (Куліш). У мене здоров'я тривке: ніколи не хворію (Канівщ.). Свита ще кріпка, ще осінь переходжу в їй (Київщ.)]. -кое телосложение - міцна (дужа, кремезна) будова тіла, міцна (дужа, кремезна) статура в кого. [Будова тіла міцна, кремезна (Н.-Лев.)]. Человек -кого сложения - людина міцної (дужої, кремезної) будови (статури), міцного (дебелого) складу. -кий человек - людина при здоров'ї, людина кремезна (міцна, кріпка, дужа, дебела, міцносила, заживна). [Дід Дорош був старий, але ще кремезний чоловік (Грінч.). Іще кріпкий чумак був (М. Вовч.). Гафійка стояла міцна, запалена сонцем (Коцюб.). Там такий ще дебелий дід, що їсти не проситиме: сам собі заробить (Бердянщ.)]. -кая фигура, -кие руки, ноги, плечи - міцна (кремезна, дебела, дужа, заживна) постать, міцні (кремезні, дебелі, дужі) руки, ноги, плечі. [Кругла, заживна постать (Л. Укр.)]. Он ещё -пок на ногах - він ще міцний (твердий) на ноги. -кое здоровье - міцне здоров'я. -кий ум - міцний (дужий) розум. -пок на ухо кто - недочуває хто, глухенький, приглухуватий, тугий на слухи хто. -кий на язык - цупкий на язик, мовчазний, мовчун (-на). -кий на деньги - скупий, твердий на гроші. -кий в слове - держкий на слово. -кий сон - міцний (сильний, (провинц.) товстий) сон. [Натомившися, спав твердим, міцним сном (М. Левиц.). Спить товстим сном (Рудч.)]. -кий мороз, холод - цупкий (лютий, сильний) мороз холод. [Холодом повіяло цупким (Грінч.)]. -кий снег, лёд - твердий (держкий) сніг, лід. -кий камень - твердий (міцний) камінь. -кий (о фруктах, плодах) - ядерний. [Ядерний огірок. Ядерні яблука - довго пролежать (М. Грінч.)]. -кая водка, вино, чай - міцна горілка, міцне вино, міцний (густий) чай. -кие напитки - міцні (п'яні) трунки. -кий табак - міцний (лютий, сильний) тютюн. -кая стража - пильна (гостра, сильна) варта, сторожа. [Повели його за гострою вартою (М. Грінч.)]. -кое словцо - круте слівце, (похабность) гниле слово. -пок задним умом кто - по шкоді мудрий хто. [Лях мудрий по шкоді: як покрали коні, став кінницю замикати (Приказка)]. Думать -кую думу - дуже (тяжко, глибоко) замислюватися про що, сильну думу думати про що. Довольно -кий - міцненький, кріп(к)енький, дебеленький. [П'яненький, а в ногах таки кріпенький (Сніп). Копик він кріпкенький (Греб.)]. Более -кий - міцніший, кріпший, дебеліший, покріпший. [Будем на невольників покріпші пута надівати (Март.)]. Очень -кий - міцненний, кріпенний, дебеленний. Становиться, стать крепче - дужчати, подужчати, міцні(ша)ти, по[з]міцніти, поміцнішати, дебелішати, подебелішати, умоцьовуватися, умоцюватися, замоцюватися. [Мед (напиток) як довго постоїть, то вмоцюється (Борзен.)].

* * *

1) (мельчить ломая, разбивая, и т. п.) кришити, трощити, (и зубами при жевании) локшити, сікти, кавальцювати що, (капусту на крошиле) шаткувати (капусту). [Кришив гострим ножем тютюн (М. Грінч.). Літа, дощі та вітри навдивовижу вміють кришити мурування (Куліш). П'яний трощив палицею миски та горщики (М. Грінч.). Голодні трощили, аж у зубах хрущало (Н.-Лев.). Так в гніві сильно їх локшив (Котл.). Будем ляхів, вражих синів, як капусту сікти (Пісня). Народ пам'ятає, як шаткував своїх ворогів (Н.-Лев.)]. Крошённый - кришений, січений, шаткований;

2) (сорить крошками) кришити. [Їж так, щоб не кришити хліба додолу (М. Грінч.)].

* * *

лютувати. [Лютує голод в Україні (Шевч.). Лютував за те, що ляхівку взяв (М. Вовч.)].

* * *

манивать

1) (подзывать кивками) манити кого, кивати на кого. [Манить як кота мишею (Номис)]. -нить кого (к себе) рукою - манити кого (до себе) рукою;

2) манити, вабити, надити; срв. Влечь, Привлекать. [Хотів він прогнать з-перед очей ту мрію, а мрія все стояла і манила його (Н.-Лев.). Невеличка, метка і жвава, з веселою на виду усмішкою, вона так і вабила до себе (Мирн.). Рука, що геть тоді її штовхала, тепер-би надила її до себе (Куліш)]. -нить птицу привадою - вабити, надити птицю (принадою). [Ви вабите, сину, пташку золотим пшоном (Федьк.)]. Хорошая погода -нит на прогулку - добра година вабить (манить, тягне) на прогулку, на прохідку. -нить кого надеждой, обещаниями и т. п. - манити, надити, (обманывать) дурити кого надією, обіцянками и т. п. [А Хмельницький собі ляхів миром манив, а тим часом на весну новий поход обраховував (Куліш). Вони його манили всякими обіцянками-цяцянками (Грінч.)]. Маненный -

1) манений;

2) манений, ваблений, наджений. Манящий, прлг. - (з)вабливий, вабний, звабний, принадний. [Мовчки поглядала на Грицька, блискаючи на його своїми сміливими звабливими очима (Грінч.). Тремтять, летять вабливі звуки (Чупр.). Малював їм принадні картини їх майбутнього життя (М. Грінч.)]. Маняще - (в)вабливо, звабно, принадно. [Усміхається звабливо. Булка так принадно всміхалась (Коцюб.)].

* * *

нажиться

1) (стр. з.) наживатися, бути наживаним, нажитим, понаживаним и т. п.; срв. Наживать. [Надбане і на дочок, і на синів: є що з'їсти й спити (Грінч.). І жіноче, і дівоче, і все, що було пригосподарьоване, усе забрато (Квітка)];

2) (разживаться) наживатися, нажитися, розживатися, розжитися, багатіти, забагатіти, (диал.) наскарблятися (несов.). [На тих волах він дуже наживсь (Звин.). Розживавсь багатством лях за козацькими плечима (Франко). Забагатів торгуючи (Київ). Корчми вони взяли, порон теж у їх руках, - наскарбляються (Канівщ.)];

3) (досыта) наживатися, нажитися, набуватися, набутися, попожити, (досхочу), (о мног.) понаживатися; (влача существование) наживотітися; (в определ. помещении, месте) намешкатися, насидітися, надомуватися; (припеваючи) нарозкошуватися; (с горем пополам) набідуватися, нагорюватися; срв. Жить. [І хоч я жив, то все-ж я не нажився (Франко). Ні я нажилася, ні я набулася (Пісня)].

* * *

несов.; сов. - наж`иться

1) нажива́тися, нажи́тися, попожи́ти

2) страд. несов. нажива́тися; набува́тися

мест. неопр.

1) (какой-то) якийсь, деякий(сь), котрийсь, один, (с оттенком пренебрежения) якийсь-там, котрийсь-там. -рый человек - якась (котрась, одна, якась-там, котрась-там) людина. -рое время - який(сь) (деякий, реже котрийсь) час, яка(сь) часина. [Коло цього твору якийсь час крутилася увага громадянства (Крим.). Мовчить який час, далі не видержує (Л. Укр.). Через який час полічить (гроші) і перехова у друге місце (Грінч.). Жде до котрогось часу (Номис). Молодиця спинилася; якусь часину вона придивлялась (Коцюб.)]. В продолжении -рого времени - який(сь) (деякий) час, яку(сь) (деяку) часину. На -рое время - на який(сь) (деякий) час, на яку(сь) (деяку) часину. В -ром царстве, в -ром (не в нашем, в тридесятом) государстве - в деякімсь царстві, в деякімсь государстві (Рудч.); не в нашій землі - в далекій стороні; в якомусь царстві, тридесятому державстві. [Пригоди в Ґрюневальді, - якомусь царстві, тридесятому державстві, - принця Отто (М. Калин.)];

2) (кое-какой, известный) деякий (р. деякого, до деякого и (редко) де до якого и т. п.), декотрий; (известный, определённый) певний; (кое-какой) де-не-який, який-не-який, (пренебр.) який-такий, такий-сякий, сякий-такий; (пустячный) якийсь. [Забравши деяких троянців, п'ятами з Трої накивав (Котл.). Деякі варяги з грецького царя служить наймалися (Куліш). Деякі ідоли бронзового періоду мають вигляд досить гарний (Л. Укр.). Деякий матеріял до міркуваннів про се (Грінч.). Навіть і в вірі була деяка одміна у нас проти їх (Грінч.). Сонечко підлизує сніг де з яких горбиків на піску (Квітка). Декотрі грецькі купці (Крим.). Не міг втримати думки про потворність декотрих білих людей (Кінець Неволі). Я пригадую тільки декотрі його жарти (Н.-Лев.). З ним Лаговський мав декотру знайомість (Крим.). Певну кількість книжок продано (Київ). З того завзяття було-б нічого не вийшло, коли-б не щасливий випадок, що показав який-такий заробок (Франко)]. -рое количество - деяка (певна, якась) кількість, деяке число, скільки(сь), (пренебр.) скільки(сь)-там. [Дайте йому скільки-там грошей, - і нехай собі йде (Звин.)]. В -рых случаях - в деяких випадках, (изредка) коли-не-коли. -рым образом - деяким чином (робом), (в известной степени) до певної міри, в деякій (в якійсь) мірі;

3) (иной, который) инший, декотрий, котрий и (редко) которий, який; см. Который 4. [В инших губерніях, напр. на півночі Росії, такої землі немає (Доман.). Ти-ж не така, як инші жінки: ти розумієш, що… (Грінч.). Которі селяни вже й пастки становили на тхора, - так ні, не ловиться (Остерщ.). До нас часом і доходять які чутки, але запізно (Брацл.)];

4) -рые (в значении сщ.) - дехто (р. декого, де до кого и до декого и т. п.), декотрі (-рих), деякі (-ких), (кое-кто) денехто (р. денекого). [Дехто брав читати (Грінч.). Трошки згодом вернулись до Бруса дехто і посідали край його (Квітка). Позбирав декого та й учинив проти ляхів тривогу (Сніп). Не всі сплять, що хроплять, - лиш декотрі (Кам'янеч.). Всі сплять, хропуть, а деякі сопуть (Гул.-Артем.)]. -рые подумают, что… - дехто подумає (подумає дехто), що…, декотрі (деякі) подумають, що… -рые из них - дехто (декотрі, деякі) з них;

5) -рые - -рые (одни-другие: из неопр. количества) - деякі - деякі, декотрі - декотрі, які - які, котрі - котрі и (редко) которі-которі, инші-инші, які-ті, инші - а декотрі, инші - а деякі. [Деякі оповідання були друковані, деяких ще й не було тоді (Грінч.). Які лежать, які сидять, які сновиґають по кутках (Грінч.). Которі пристають на се, а которі кажуть - ні (Грінч.). Коні та воли - які пасуться, ті - лягли (Грінч.). Инші гомонять, а декотрі понурі сидять М. Вовч.)].

* * *

1) ( какой-то) яки́йсь, де́який, котри́йсь; ( точно не определённый) пе́вний

2) (кое-какой, незначительный) де́який

3)

4)

низьковклінний, (образно) шапкогнучий, шапковитий, (пресмыкающийся) плазовитий, плазуватий, (льстивый) підлесливий, облесливий, облесний, (подлизывающийся) підлабузливий. [Сказано лях: такий облесливий, шапковитий (Поділля). Облесні панегірики (Доман.)].

* * *

см. низкопоклоннический

обложить

1) кого чем - обкладати, об(і)класти, обложити. См. Обкладывать. Обложить книгами - обкласти кого книгами. -жить пластырями - обклеїти плястрами кого;

2) (окружать) облягати, облягти, оточувати, оточати, оточити, обступати, обступити. [Розбійники облягли навколо табір (Коцюб.). А козаки, як та хмара, ляхів обступили (Шевч.)]. Срв. Окружать;

3) (налагать) накладати, накласти, наложити, (о налоге) накидати, накинути на кого. -гать, -жить податью (налогом) оподатковувати, оподаткувати кого; (пошлиной) обмитити;

4) охотн. - обступати, обступити, оточувати, оточити, облягати, облягти, обложити. [Кабанів я охотниками (мисливцями) обступлю (обложу) і поб'ю (Чуб.)]. -жить медведя в лесу - обступити (несов. обступати), оточити (оточувати) ведмедя в лісі. Облагаемый - оточуваний, оподатковуваний, кого (що) оточують, облягають, обступають, оподатковують. Обложенный - обложений, обкладений, обляжений, обступлений, оподаткований.

* * *

несов.; сов. - облож`ить

1) см. обкладывать 2)

2) см. обкладывать 4)

3) ( обязывать к уплате) обклада́ти, обкла́сти и обікла́сти и обложи́ти; ( налогом) оподатко́вувати, оподаткува́ти

околиця, окіл (р. околу), около, околія, околеція, околотиця, округа, пересторона. [Він перший на цілий окіл. Ляхів шпиль висився по-над усією округою]. В -тях г. Киева - в околицях міста Київа. По всех -тях - по всіх околицях.

* * *

1) око́лиця; окру́га, о́кіл, род. п. о́колу; око́лія; диал. о́коло

2) ( окружающее пространство) місце́вість, -вості, ото́чення

окружить

1) (обвести, очертить кругом) обводити, обвести (кругом), обкружляти, обкружлити, обкреслювати, обкреслити, обче[і]ркувати, обчеркнути що;

2) (обойти, объехать кругом) обминати, обминути, обходити, обійти, об'їжджати, об'їхати що. [Обминає Ганна великі биті шляхи, йде вона ярами та долинами (Н.-Лев.)];

3) (обносить чем-либо вокруг) обводити, обвести (напр. ровом, канавою, стіною), обгороджувати, обгородити, обставляти, обставити що чим. [Навкруги замок був обведений глибоким ровом. Обгородив двір тином];

4) (облегать) оточувати, оточати, оточити (о мног. пообточувати), обступати, обступити, обстати (сов.); о(б)гортати, обгорнути (о мног. пообгортати), облягати, облягти, обложити, (о)повивати, (о)повити, обаранити (сов.), (плотно) обліплювати, обліпити, (неожиданно -жить кого) обскочити, (о собаках) обсідати, обсісти, (о реке) обтікати. [Його оточали бліді, зжовклі обличчя (Коцюб.). А козаки, як та хмара, ляхів обступили (Шевч.). Розбійники облягли навколо табор (Коцюб.). Розкошами, щастям він її повив (Грінч.). Річка обтікає наше місто. Як обсядуть собаки, треба припасти до землі]. Жандармы -жили дом - жандарми оточили (обступили) хату. -жить неприятеля - оточити, облягти, обступити ворога. -жить город валом - обвести місто валом. Постройки, которые -жают площадь - будівлі, що оточують (облягають) площу (майдан). Окружаемый - обкреслюваний, обгороджуваний, оточуваний. Окружаемость - оточуваність (-ности). Окружённый - обведений, обкреслений, обче[і]ркнутий, о(б)городжений, обставлений, оточений, обложений, оповитий. -ный сиянием, ореолом - осяйний. -ный каменной стеной - обмурований.

* * *

несов.; сов. - окруж`ить

1) ото́чувати, оточи́ти; ( обступать) обступа́ти, обступи́ти и пообступа́ти, оступа́ти, оступи́ти; ( осаждать) обляга́ти, облягти́ и пообляга́ти; ( обставлять) обставля́ти, обста́вити; ( облегать) обгорта́ти, обгорну́ти ( нападая со всех сторон) обпада́ти, обпа́сти и пообпада́ти, опада́ти, опа́сти и поопада́ти

2) (обводить, обносить чем-л.) обво́дити, обвести́ и пообво́дити

3) несов. ( объехать) об'ї́хати; ( обойти) обійти́