Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

любовь+к+порядокку+ordenssans

  • 1 любовь

    1) к кому (страсть, любовн. влечение) кохання, ласк. коханнячко, любов (-бови), любощі до кого, любість (-бости), (влюблённость) закохання в кому, (симпатия) милування. [Кохай, поки серце кохає, усе за кохання віддай (Грінч.). Ой, боже, боже, що та любов може! (Пісня). Хто не знає закохання, той не знає лиха (Пісня). Се на мене любощі напали (Квітка). На милування нема силування (Приказка)]. Пылкая, пламенная -бовь - палке кохання, жагуча любов. Безумная -бовь - шалене (за)кохання. Первая -бовь - перше (за)кохання, перша любов. -бовь мужчины, женщины - чоловіче, жіноче кохання, чоловіча, жіноча любов. Нежная -бовь - ніжне кохання, ніжна любов. Искренняя, настоящая -бовь - щире кохання, щира любов. Возбудить в ком -бовь - збудити кохання в кому, закохати кого в собі и в себе. Вспыхнуть -вью - спалахнути любов'ю, коханням. Воспылать -вью - зайнятися (запалати) коханням, любов'ю, розкохатися. [Бідахи розкохались аж з лиця спали, схнуть (М. Вовч.)]. Об'ясняться в -ви - освідчувати кохання кому, освідчуватися (про кохання) перед ким и кому. Об'яснение в -ви - освідчення (про кохання). Жениться, выйти замуж по -ви - дружитися (заміж піти) з любови (и по любові), до сподоби, по любості, взяти жінку до любови. [Та узяв жінку не до любови (Пісня). Заміж пішла по любості (М. Вовч.)]. Брак по -ви - шлюб до (з) любови (до сподоби). С -вью - до любови, кохано; срв. Любовно. [Кріпко до любови поцілувались (Г. Барв.). Його сонечко пестить кохано (Л. Укр.)]. Мне не дорог твой подарок, дорога твоя -бовь - не дороге дарування(чко), дороге твоє кохання(чко). Старая -бовь долго помнится - давнє кохання все перед очима. Умирать, погибать от -ви - помирати, гинути з кохання, з любови. [Нехай будуть люди знати, як в любови помирати (Пісня)]. -бовь сильнее смерти - кохання дужче (могутніше) за (над) смерть. Нашим новобрачным совет да -бовь! - нашим молодятам не сваритися та любитися;
    2) (любовн. ласки, утехи) любощі, пестощі, милощі (-щів), милування, любість (- бости), ласка, кохання. [Пестощі, любощі, сяєво срібнеє хвиля несе в подарунок йому (Л. Укр.). Болять мене руки, ноги, болять мене кості, гей, якби то од роботи, а то од любости (Пісня)];
    3) (предмет любви) кохання(чко), милування(чко), закохання(чко). [Кохання моє, я тобі світ зав'язав! (М. Вовч.). Любчику мій, милуваннячко моє (Крим.). Нема мого миленького, нема закохання (Пісня)];
    4) (нравственн. чувство) любов (-бови), люба. [Чи ж я не смію домагатися любови та щирости од дітей? (Крим.). Хто не любить - не пізнав бога, бо бог - любов (Єванг.)]. Вера, надежда, -бовь - віра, надія, любов. Родительская -бовь - батьківська любов. Сыновняя -бовь - любов до батьків, синівська любов. Братская -бовь - братерська (братерня, братня) любов. Супружеская -бовь - подружня любов, подружнє кохання. -бовь к ближнему - любов до ближнього, братолюбність (-ности). [У братолюбності треба жити (Міущ.)]. Пребывать в -ви - пробувати в любові. Приобрести чью -бовь - здобути чию любов, (симпатию) підійти кому під ласку. [Підійдеш йому під ласку (Куліш)]. Из'являть -бовь к кому - виявляти любов (ласку, прихилля) до кого, жалувати кого;
    5) (наклонность) замилування, любов, нахил, охота, хіть (р. хоти, диал. хіті) до чого, прихильність, прихилля до кого. [З їх естетизмом та замилуванням до краси (Єфр.)]. Заниматься чем с -вью - працювати коло чого з любов'ю, залюбки, з замилуванням. Питать -бовь к чему - кохатися в чому. [Щиро кохався пан у горілках та медах (Грінч.). Кохається він у гарних конях (Грінч.)]. Он относится к вам с -вью - він ставиться до вас з любов'ю, з прихильністю, прихильно.
    * * *
    любо́в, -і; (преим. влечение к лицу другого пола, любовные отношения) коха́ння, лю́бощі, -щів, ми́лість, -лості, жениха́ння

    Русско-украинский словарь > любовь

  • 2 зазноба

    1) заморозь (-зи), від[при]морожене місце;
    2) зазноба, зазнобушка (общ. р.) - коханий, кохана, коханочка, любчик, любонька, сухітонька. [Ой дівчино, ти сухітонько моя! Кажуть люди, що не будеш ти моя (Пісня)].
    * * *
    1) (страсть, любовь) коха́ння, любо́в, -бо́ві
    2) ( возлюбленная) лю́бка, коха́на, -ої, диал. люба́ска

    Русско-украинский словарь > зазноба

  • 3 к

    Ко, предл.
    1) (о движении, направлении) до кого, до чого, (на) на що, (перед) перед кого, перед що, проти кого, проти чого, (к выше стоящему предмету) під що; (к ниже лежащему предм.) над що; (диал.) к, ік кому, (і)к чому. [Піду до річеньки (Метл.). Пішла вночі до ворожки, щоб поворожити (Шевч.). Сусід до себе кликав кума (Гліб.). Подавсь на захід. Як ось перед якуюсь гору прийшли (Котл.). Бог покликав перед себе чорта (Г. Барв.). Щось мені приверзлося чудне - Бог знає, проти чого (Васильч.). Татарин вже й під Київ підступає (ЗОЮР). Підійшов під віконце та й кличе (Казка). Ото вони й пішли над море (Рудан.). Скрізь ік півночі стояли пущі величенні (Куліш)]. К вершине - до верху. Любовь, ненависть, отвращение к кому, чему - любов, ненависть, огида до кого, до чого и для чого. К вопросу о чём - до питання про що. Выйти к реке, ко взморью, к морю - вийти над річку, над море и до річки, до моря. [Вийду я над річеньку та й стану думати (Пісня). Впірнув у самую безодню, над самий пісок (Рудан.)]. Дружно идти, двигаться - рука к руке, плечо к плечу, ряд к ряду - разом йти, рушати рука з рукою, плече з плечем, лава з лавою, при лаві лава. [Як сніг розтоплений, пливе при лаві лава, кіннота виграє (М. Рильськ.)]. Готовиться, собираться, укладываться к дороге, к путешествию - складатися в дорогу, лаштуватися в подорож. К чему бы это (что могло бы значить)? - проти чого-б воно було? Зависть к чему, кому - заздрість до чого, до кого, проти чого, проти кого. [Докори совісти ідуть не од Бога, а од моєї заздрости проти вродливих людей (Крим.)]. Изменяться, исправляться к лучшему - змінятися, виправлятися на краще. К исполнению (о бумагах, делах) - на (до) виконання. К подписи (о бумагах) - до підпису, на підпис. Материалы к изучению украинских говоров - знадоби (матеріяли) до (для) пізнання українських говорів (Верхр.). Направляться, двигаться, идти, ехать к чему, кому - простувати, рушати, йти, їхати до чого, до кого. Немного к востоку - трохи на схід. Обращаться к кому с речью - говорити до кого. Обращаться, прибегать к чему - удаватися до чого, братися чого; к кому - удаватися до кого. Одежда к празднику - одежа на свято, (запасная) одежа про свято. Относиться к чему - стосуватися до чого, куди, належати до чого, куди. Плыть ближе к берегу - плисти при (самий) берег. Поворачивать к дому, к лесу - завертати до хати, до лісу. Подъезжать, подходить к лесу, городу - під'їздити, підходити до лісу, до міста или під ліс (близко: попід ліс), під місто. Подходить, приходиться к чему - пасувати до чого, бути до лиця чому. Пойти ко дну - піти, пуститися на дно. Пошёл к порогу! - геть до порога! По отношению к кому - що-до кого, проти кого. [Потайне невдоволення не тільки проти братів, а й проти професора (Крим.)]. Приближаться к чему - наближатися, надходити, підходити до чого, (в направлении к чему) до и к чому. [Іде к лісу (Сл. Гр.)]. Приближаться (клониться) к чему - ітися до чого. Приглашать, привлекать кого к чему - запрошувати, єднати кого до чого. Прилепить, приставить, пригнать что к чему - приліпити, приставити, припасувати що до чого. Прикладывать что к чему - прикладати що до чого, класти що на що. Присуждать, приговаривать кого к чему - присуджувати кого до чого (до тюрми); вирікати кому що (відсиджування в тюрмі); засуджувати кого на що (на заслання). Приходиться к лицу - бути до лиця. Приходиться, прийтись ко двору - бути, прийтися під масть. К расстрелу! - на розстріл! до розстрілу! К свету! - до світла! К свету стать - стати проти світла. Стать к окну, к двери (ближе) - стати до вікна, до дверей. Стоять, находиться к чему близко, прилегать к чему - бути при що. [У нас одна хата при один бік сіней, а друга - при другий бік сіней, а сіни посередині (Звин.)]. К стыду, к сожалению, к радости, к счастью (вводное выр.) - на сором, на жаль, на радість, на щастя. К тому (речь идёт) - проти того, до того (мова мовиться). К тому же (притом же) - до того, до того-ж таки. К худу, к добру ли? - на лихе, чи на добре? К чему это? - до чого воно? проти чого воно? нащо воно? Ни к чему! - ні до чого, ні к чому! К югу - а) (ближе) до півдня (ближче); б) (о направлении) на південь. Явиться к кому (предстать) - прийти до кого, перед кого. [Він з землею вийшов перед бога (Рудан.). Як прибіжить перед музики, як піде танцювати! (Мартин.). Узяла паляничку, звичайно як перед голову йти (Квітка)];
    2) (в обознач. времени) до чого, к (ік) чому, (диал. ід чому), на що, проти чого, під що, над що. [К Великодню сорочка хоч лихенька, аби біленька (Номис). Треба дечого купить ік весіллю (Н.-Лев.). Масла не продам: собі ід пасці буде (Козелеч.). Проти дня брехня, проти ночи правда (Приказка). В п'ятницю над вечір мати і кликнули мене (ЗОЮР)]. К вечеру - над вечір; к вечору; до вечора. К десяти часам - на десяту годину. К заходу солнца - на заході, над захід сонця. К концу - під кінець. К началу - під початок, на початок. К началу года - на початок року. К ночи - проти ночи. Не ко времени - не під пору. К рассвету - над світанок. К самому началу - саме на початок. К тому времени - під ту пору. К утру - під (над) ранок; до ранку;
    3) (в бранных выраж.) к, ік, (пров. ід), під, (очень редко) до. [К чорту йдіть (Рудан). Іди к нечистій матері (Херсонщ.). Туди к лихій годині! Ну вас ід богу (Сл. Гр.)]. К чертям! - під три чорти! Ко всем чертям - до всіх чортів. А ну его к чертям! - до всіх чортів його! А ну его к дьяволу (лешему)! - а ну його к чорту! до дідька!
    * * *
    предл. с дат. п.; тж. ко

    подъе́хать к ста́нции — під'ї́хати до ста́нції

    сесть к столу́ — сі́сти до сто́лу

    к ве́черу ве́тер ути́х — надве́чір (під ве́чір) ві́тер зати́х (стих, ути́х, ущу́х)

    к у́тру́ положе́ние измени́лось — на ра́нок стано́вище зміни́лося

    лежа́ть к восто́ку от чего́ — лежа́ти на схід від чо́го

    4) (при указании на назначение какого-л. действия или предмета) на (що)

    оде́жда к пра́зднику — о́дяг (оде́жа) на свя́то, святко́вий (святни́й) о́дяг, святко́ва (святна) оде́жа

    Русско-украинский словарь > к

  • 4 картошка

    1) см. Картофель;
    2) (одна) картоплинка; см. Картофелина. Любовь не -шка, не выкинешь из лукошка - кохання не жарт; любов не голка, що взяв та й вистромив; згадай та охни, мовчи та сохни (Приказка);
    3) (перен. о носе) кирпа, бульба.
    * * *
    карто́пля; диал. бу́льба, барабо́ля, карто́х, -у, карто́ха

    Русско-украинский словарь > картошка

  • 5 любить

    -бливать
    1) (чувствовать страсть, быть влюблённым) кохати, любити кого, кохатися, любитися в кому. [Ой, знаю, знаю, кого кохаю, тільки не знаю, з ким жити маю (Пісня). Ой, знати, знати, хто кого любить: горне до серденька, ще й приголубить (Пісня). Любиш батька, матір, а кохаєш милого (Мирн.). Нема тії дівчиноньки, що я в ній кохався (Метл.)]. -бить сильно, крепко - дуже, тяжко, рідно, рідненько кохати, любити кого. [Я люблю тебе рідненько (М. Вовч.)]. Он её -бил безумно - він її шалено кохав. -бить пылко, страстно - палко, жагуче кохати, любити кого. -бить искренно - щиро кохати, любити кого. Кого -лю того и бью - хто кого любить, той того й губить. -бить друг друга - кохати, любити одно одного, кохатися, любитися; срв. Любиться. [Любімося, кохаймося, як ті голубочки (Пісня). Ой, коли ми кохалися, сухі дуби розвивалися (Пісня)];
    2) (питать расположение к кому, к чему) любити, полюбляти, залюблювати и -ляти кого. [Усі його в нас любили, - балакливий був чоловік, веселий, громадський (М. Вовч.). Всі сусіда полюбляють (Пісня). Вовки, бачте, вовкулаку не залюблюють (Г. Барв.)]. -бить друг друга - любитися, мати любов між собою. [Любітеся, брати мої! (Шевч.)]. Он -бит родителей - він любить батьків. Я тебя -лю как самого себя - я тебе люблю як себе самого. -бить родину - любити батьківщину, рідний (свій) край. -бить больше всего на свете - любити над усе в світі. [Над усе в світі любив ті деревця (М. Вовч.)];
    3) (иметь наклонность к чему, быть любителем чего, быть охотником до чего) любити, полюбляти, бути охочим, ласим до чого, любитися, кохатися в чому. [Люблю розмовляти (Шевч.). Не полюбляю я цього (Зміївщ.)]. Он -бит труд - він любить працювати, він охочий до праці. Я -лю фрукты - я люблю садовину, мені садовина до смаку (смакує). Я -лю жизнь в деревне - я люблю (мені до вподоби) жити на селі. Я больше -лю это блюдо - мені смакує більше ця страва. Я -лю больше эту работу - мені ця робота більше до вподоби, я волію цю роботу; срв. Предпочитать. Он -бит свободу - він любить волю. Он -бит гулять - він любить (охочий, ласий) гуляти. Она -бит пение - вона любить співи, охоча до співів. Он -бит выпить - він любить чарку, він ласий (голінний) до чарки, (шутл.) до скляного бога. Это растение -бит тень - ця рослина любить холодок. Сосна -бит песчаную почву - сосна любить піскуватий ґрунт. Деньги -бят счёт - гроші лічбу люблять. -бишь кататься, -би и саночки возить - любиш узяток, люби й даток; заїздив конячку - неси сам кульбачку. -бить науку, искусство, театр - любити науку, мистецтво, театр, кохатися в науці, у мистецтві, в театрі, бути охочим до науки, до мистецтва, до театру;
    4) (жалеть) жалувати. [Чи добре тобі тут, сину, чи жалують тебе? (Н.- Лев.)]. Любящий - що любить, що кохає; (полный любви) люблячий, люб'ячий, прихильний. [Люблячою рукою списує Бордуляк (Єфр.). Такий він люб'ячий до мене (М. Вовч.). Прихильним оком подививсь на сина (Крим.)]. -щий что (любитель чего) - охочий, щирий, голінний, ласий до чого, на що; срв. Любитель. -щий детей - дітолюбний.
    * * *
    (кого-что) люби́ти, полюбля́ти (кого-що); подо́бати (кого-що); ( питать любовь к чему) коха́тися, милува́тися (в чому); (преим. быть влюблённым) коха́ти

    Русско-украинский словарь > любить

  • 6 небесный

    небесний, (диал.) небеський; (неземной) надземний. [Місяць зник з очей у небесному сяйві (Країна Сліпих). Благати мусять силу ту небесну (Л. Укр.). Було йому прізвище «небеський», бо він усе вгору, наче на небо, дививсь (Звин.). В аллаховій обителі надземній (Куліш)]. -ная империя - небесна імперія, Китай (-таю). -ная красота - небесна краса, надземна краса (Франко). Круг -ный - небесне коло, (горизонт) небокруг (-гу), (небо) небо. -ная лазурь - небесна блакить. -ная любовь - небесна любов. Птицы -ные - птаство небесне (Куліш). -ный свод - небесне склепіння; см. Небосвод 1. Твердь -ная - (видиме) небо. -ное тело - тіло небесне, (светило) світило. -ный цвет - небесний (блакитний) колір. Царь -ный! (устар.) - царю (ц.-слав. царю) небесний! боже світе! Царство ему -ное (устар.) - царство йому небесне (Номис), нехай царствує (Шевч.).
    * * *
    1) небе́сний; ( о цвете) сві́тло-блаки́тний, сві́тло-голуби́й, диал. не́бовий

    \небесныйая во́ля (власть, си́ла) — рел. небе́сна си́ла (во́ля), во́ля (вла́да, си́ла) бо́жа

    Небе́сная импе́рия — Небе́сна імпе́рія

    \небесныйые тела́ — небе́сні тіла́

    \небесныйый гром, \небесныйые гро́мы, \небесныйый гнев (бич) — рел. гнів бо́жий, ка́ра бо́жа, небе́сна ка́ра

    \небесныйый свод — см. небосвод

    цари́ца \небесныйая — рел. цариця небе́сна

    ца́рство (ца́рствие) \небесныйое — рел. ца́рство (ца́рствіє) небе́сне (бо́же)

    ца́рство (ца́рствие) \небесныйое кому́ — ца́рство (ца́рствіє) небе́сне кому́

    царь (отец) \небесныйый — рел. цар (оте́ць) небе́сний

    2) ( восхитительный) небе́сний, чудо́вий, чарівни́й

    Русско-украинский словарь > небесный

  • 7 неверный

    1) (вероломный, изменяющий) невірний, (сщ.) невірник, (ненадёжный) непевний, (склонный к изменам) зрадливий, зрадний; (непостоянный: о состояниях, чувствах) непевний. [З невірною дружиною куди піду, то загину (Пісня). Невірний (непевний) приятель (Київ). Човен непевний воді доручив (Л. Укр.). Зрадливий чоловік (Київ)]. -ная женщина - невірна (зрадлива) жінка (женщина), невірниця. -ное счастье - непевне щастя. -на их любовь - непевна (зрадлива, зрадна) їх любов, непевне (зрадливе, зрадне) їх кохання;
    2) (ложный) неправдивий, невірний, (неправильный) несправедливий, неправильний, непоправний, (неосновательный) неслушний, (ошибочный) хибний, помилковий, (фальшивый) фальшивий. [Неправдиве змалювання події (Київ). Несправедливе (неслушне) зауваження (Київ). Чи вірна наша, чи хибна дорога? (Франко)]. - ный вес - неправдива (несправедлива) вага. -ный взгляд (в перен. знач.) - неправдивий (хибний, помилковий) погляд. -ное вычисление - неправильне (невірне) обчислення. -ный (фальшивый) голос - фальшивий голос. -ное известие - неправдива (помилкова, грубо: брехлива) (з)вістка. -ный ответ - неправдива (хибна, помилкова) відповідь. -ный перевод - неправильний (непоправний, невірний) переклад. -ный путь - непевна (хибна) путь (дорога). -ный слух (молва) - неправдива (грубо: брехлива) чутка. -ный счёт (бухг.) - неправильний (невірний) рахунок. -ные часы - неправильний (невірний) годинник;
    3) (нетвёрдый, неустойчивый) непевний, невпевнений; (колеблющийся) хиткий, хисткий; (капризный) химерний. [Дрібним, непевним кроком пішов бічною вулицею (Коцюб.). Блимає непевний огник (Р. Край)]. -ный взгляд (в прям. знач.) - непевний (невпевнений) погляд, непевне око. -ный (неуверенный) голос - непевний (невпевнений) голос. -ная походка - непевна (невпевнена, хитка) хода. -ный свет, блеск - непевне (химерне) світло, непевний (химерний) блиск. -ные тени - непевні (хисткі, химерні) тіні;
    4) (сомнительный, ненадёжный) непевний. -ное дело - непевна справа;
    5) (не исповедующий господств. веры) невірний, (сщ.) невір (-ра, м. р.), невіра (-ри, общ. р.), невірник, -ниця, (соб.) невірство; (язычник, -ница) поганин (стар.) поган (мн. -гани) поганка, (соб.) поганство; (басурманский) бузувірний, (сщ.) бузувір (-ра), -вірка; срв. Неверующий 1. [Абдулла сумно дивився на цього невірного, з котрим так довго змагався (Олм. Примха). Ця, бачте, невіра, то й темниці доладу не вміє змурувати, - не то що ми, християни (М. Вовч.). Християни ставали учениками невірника (Павлик). Бо незрячий сей поганин був, ще вірив непохитно в честь і в вірність (Крим.)];
    6) (недоверчивый) невірний, неймовірний. Фома -ный - Хома невірний, Хома неймовірний (Д. Укр.). [Знайшовся таки один Хома невірний, та так Хомою і звався (Франко)].
    * * *
    1) неві́рний; ( неправильный) непра́вильний; ( фальшивый) фальши́вий

    \неверныйая но́та — неві́рна (фальши́ва) но́та

    \неверныйое вычисле́ние — неві́рне (непра́вильне) обчи́слення

    \неверныйый глаз — невірне о́ко

    \неверныйьй перево́д — непра́вильний пере́клад

    сде́лать (соверши́ть) \неверныйый шаг — перен. зроби́ти непра́вильний крок

    2) ( ненадёжный) неві́рний; ненаді́йний, непе́вний; ( вероломный) віроло́мний, зрадли́вий

    \неверныйое — дело непе́вна річ

    мый сою́зник — неві́рний (ненаді́йний, непе́вний, віроло́мний, зрадли́вий, підсту́пний) сою́зник (спільник)

    \неверныйый муж — зрадли́вий чолові́к

    3) ( колеблющийся) непе́вний, хитки́й, хистки́й, хитли́вий, хитля́вий

    \неверныйая похо́дка — непе́вна (хитка́, хистка́, хитли́ва) хода́

    \неверныйый свет — непе́вне (хитке́, хистке́, хитли́ве) світло

    4) ( недоверчивый) диал. неві́рний
    а) прил. невірний
    б) в знач. сущ. неві́рний, -о́го, невіра, -ри
    6) (в знач. сущ.: чёрт, нечистый) диал. нечи́стий; лихи́й, -ого

    Русско-украинский словарь > неверный

  • 8 невинный

    и Невинен
    1) (невиновный) - невинний (в сказуемом и невинен), безвинний (в сказ. и безвинен), безневинний, (неповинный) неповинний (в сказ. и неповинен). [Суд не страшний для того, хто невинний (Л. Укр.). Безумства сліпого невинная жертво! (Грінч.). О, скільки спалено невинних! (Сосюра). За лихий язик сестри дурної скараєте безвинну? (Куліш). Я - безвинний (Кониськ.). Сей чоловік безвинен (Куліш). Безневинних б'ють (Мирний). Безневинні люди страждають (Київщ.). Чи вона-ж його неповинного оборонила? (Грінч.)]. -ный, -нен в чём - невинний (и невинен) у чому. Он -нен в этом, в том - він невинний (не винен) у цьому (и цьому), у тому (и тому). Кровь -ная - кров невинна (Л. Укр.), кров неповинна (Грінч.); б) см. Невиновный 2;
    2) (непорочный, простодушный) невинний, безвинний, безневинний. [Ви невинна душею дитина (Крим.). Ворог невинні душі побивав (Рудан.). Чужинець в долини ці прийшов щасливі, тихі, і звичаї невинні поламав! (Грінч.). Я над безвинне немовля простіший (Куліш). (Квітки) білі, чисті, як безвинні панни (Н.-Лев.). Засмутив я душу ще безвинну (Самійл.). Скорчив безневинну гримаску (Крим.)]. -ный взгляд, голос - невинний (безвинний) погляд, голос. -ная дружба, ласка, любовь, радость - невинна (безвинна) приязнь, ласка, любов (-не кохання), радість (- ні радощі). С -ным видом - з невинним (з без(не)винним) виглядом;
    3) (физически девственный) невинний, неблазний, незайманий, чистий. -ная девушка - невинна (неблазна, незаймана, чиста) дівчина;
    4) (безобидный) невинний, (безвредный) незавадний, нешкідливий, (скромный) скромний. [Невинна байка, надрукована у невинному «Дзвінку» (Грінч.). Перевів розмову на инакші теми, пустяковинні й зовсім невинні (Крим.)]. -ный вздор - невинні дурниці (нісенітниці), невинна всячина (пустячина). -ная игра - невинна гра. -ное средство (лекарство) - невинні ліки, невинний спосіб (лік). -ное тщеславие - невинна амбітність (пустославність), невинний (нешкідливий, незавадний) гонор, невинна (нешкідлива, незавадна) пиха. -ные увеселения - невинні (простенькі, скромні) забавки (втіхи, розваги).
    * * *
    неви́нний; ( невиноватый) невинува́тий; ( безвинный) безви́нний, безневи́нний; ( целомудренный) цнотли́вий

    Русско-украинский словарь > невинный

  • 9 охладевать

    охладеть
    1) (остывать, терять теплоту и переносно) холонути, похолонути, с[о]холонути, за[ви]холоняти, захолонути, вихолонути, прохолоняти, прохоло(ну)ти, холодіти, схолодіти, похолодіти, охолодіти, простигати, простиг(ну)ти, озимніти. [Скоро помре - ноги вже похололи. Холоне серце, як згадаєш (Шевч.). Весна нашої приязни прохолола (Крим.), Кров захолоняла в жилах]. Любовь, дружба -дела - кохання о[про]хололо, приязнь о[про]холола. Охладевший, охладелый - охололий, похололий, прохололий, захолоділий, схолоділий, остилий, застиглий, простиглий, озимнілий. Срв. Остывать;
    2) к чему - холонути, охоло(ну)ти, прохоло(ну)ти, байдуж(н)іти, збайдуж(н)іти до чого. [Відразу палко бралися, а потім прохололи. Він зовсім збайдужнів до неї (Неч.- Лев.)]. -деть ко всему, к этому делу, к науке - збайдужіти до всього, до цієї справи, до науки. -дел к чему кто - збайдужіло кому що, збайдужилось кому. [Коли я пізнала на собі, в живому житті, що то є горе і як робляться людські жертви, мені якось одразу збайдужіли мої ролі (Л. Укр.). Мав їхати, та щось збайдужилось]. Охладевший к кому, чему - збайдужнілий, прохололий, простиглий до кого, до чого.
    * * *
    несов.; сов. - охлад`еть
    1) холо́нути, охоло́нути и похоло́нути и захоло́нути, холоді́ти, охолоді́ти и похолоді́ти и захолоді́ти; ( простывать) простига́ти, прости́гнути, несов. прохоло́нути
    2) перен. байдужі́ти и байду́жіти, збайдужі́ти, байдужні́ти, збайдужні́ти, холо́нути, охоло́нути и прохоло́нути

    Русско-украинский словарь > охладевать

  • 10 питать

    живити, поживляти, годувати, харчувати, харчити. [Хазяйське око товар живить. Картина українського відродження живить надії на перемогу одвічньої правди (Єфр.). Він своєю працею усю сім'ю годує]. -ать надежду (мечту, мысль) - держати (мати и живити) надію (мрію, думку). -ать доверие - няти віру кому, діймати кому віри. -ать вражду к кому - ворогувати, враждувати, враждати на кого (Квітка), мати зуб на кого. -ать любовь, склонность к чему - кохатися в чому, (редко) до чого. [Всякий кохається до грошей (Звиног.)]. -ать пристрастие к чему - милуватися в чому. -ать страсть к чему - мати прилюбність до чого. [Маєш прилюбність до карт та гульні (Неч.-Лев.)]. -ать ненависть к кому - плекати зненависть до кого. -ать злобные чувства к кому - (описат.) дихати (лихим) пеклом, злом на кого, лихо, волі бути на кого. -ать отвращение - мати или почувати відразу (огиду). -ать дружбу - почувати приязнь. -ать уважение к кому - мати пошану до кого, мати кого на повазі. [Всі їх на повазі мають (М. Вовч.)]. Десна -ает водой Днепр - Десна подає воду в Дніпро. Питаемый - живлений, годований, харчований.
    * * *
    1) харчува́ти; ( кормить) годува́ти; ( прокармливать) прогодо́вувати
    2) (доставлять необходимое для нормального действия, функционирования; перен.) живи́ти, поживля́ти; ( снабжать) постача́ти
    3) (перен.: испытывать, ощущать, чувствовать) почува́ти; ( иметь) ма́ти

    Русско-украинский словарь > питать

  • 11 поздний

    поздный поздый) пізній, (опоздалый) запізнений, спізнілий. [Уже пізня година, пізня пора. Пізня осінь. Рання пташка пісні співає, а пізня - очі протирає]. -ний час - пізня година, пізній час, пізня доба. В -нее время - пізньої години, пізньої доби. -ний вечер - пізній вечір, (опис.) пізні ляги, пізні лягови. [Вже й пізні ляги минули (Коцюб.)]. -ним вечером - пізнього вечора, пізно увечері, у пізні ляги (лягови), у пізню вечерю. -няя ночь - пізня ніч, глупа (глубокая) ніч. -ней ночью - пізньої ночи, глупої ночи, у глупу ніч. До -него времени, -ней поры - допізна. [Сидів, працював допізна]. До -него утра - допізна. [Спить допізна]. Когда наступит -ний час - як припізніє. -нее время года - пізня доба (пора) року. -ней осенью - пізньої осени. -нее раскаяние - запізнене каяття. -няя любовь - пізнє, спізнене кохання. -ние яблоки, дыни - пізні яблука, дині. -ний гость - пізній гість. -ний (поздно родившийся) ребёнок, птенец - пізніхі[у]рочка, пізніхуря (-ряти), пізніхурятко (- тка). -ние детки (родившиеся под старость родителей) - пізні дітки. -ние потомки, -нее потомство (позднейшее поколенье) - далекі нащадки. Более -ний - пізніший. Самый -ний - найпізніший.
    * * *
    1) пі́зній; ( запоздалый) запі́знений, запізні́лий, спі́знений, спізні́лий
    2) ( отдалённый) дале́кий; ( будущий) майбу́тній

    Русско-украинский словарь > поздний

  • 12 почувствовать

    почути (редко спочути), (восчувствовать) відчути, учути; (зачуять) зачути, (ощутить) почутити що. [Бий його дужче, щоб почув (Харк.). Незабаром вона очутилась і почула, що їй холодно і бік у неї болить (Грінч.). Він відчув серцем той крик розпуки (отчаяния), що глибоко таївся в серці його народу (Коцюб.). Тепер і пани вчули, що хліб родить на мозолях (Кониськ.)]. -вать себя как-л. (напр. хорошо, плохо, молодым и т. п.), по себе что-л. - почутися як (напр. добре, зле, молодим і т. ин.), що. [Почулася, що не може йти, що не зможе ввійти в ту хату (Грінч.)]. -вать боль в ноге - біль у нозі відчути, почути, почутити. -вать в себе влечение к чему - почути в собі потяг до чого. -вать в себе (свои) силы, любовь - почутися на (своїх) силах (на силі и на силу), на любові. [(Квітка) почувсь на своїх власних силах і дав добру ознаку свого великого дару (Куліш). Надто вже багато людей почулося на любові до України (Рідн. Край)]. -вать утомление, голод - почутися на втому, на голод. -вать влечение к добру, злу - почутися на добре, на зле. [Так співай, щоб чоловік на добре, а не на зле почувся (Куліш)]. -вать свой живот, руки и т. д. - почутися живота, руки. [Почуєшся живота, як іззіси (Борз.)]. -вать себя беременною - почутися. [Я вже почулась (Гр.)]. И не -вал, как заснул - і не зчувся, як заснув. Дать себя -вать - см. Давать. -вать расположение, симпатию, склонность к кому-л., к чему-л. - сподобати, уподобати собі кого, що, прихилитися, привернутися до кого, до чого. [А я відразу привернулась до тебе серцем за твою лагідність (Л. Укр.). Княгиня хутко до його прихилилась (Стор.)]. -вать пресыщение жизнью, наслаждениями и т. д. - знудити світом, втіхами і т. д. Почувствованный - почутий, відчутий, учутий, зачутий. -ться - почутися, учутися. В его словах мне -лось что-то…- в його словах мені почулося (вчулося) щось… Ошибка эта -вуется нашими потомками (отзовётся) - помилка ця нашим нащадкам очутиться, дасться в знаки.
    * * *
    відчу́ти, почу́ти, учу́ти

    Русско-украинский словарь > почувствовать

  • 13 приобретать

    приобрести и приобресть
    1) (добывать) набувати, набути, здобувати, здобути, добувати, добути и придобути що и чого, придбавати, придбати що и чого; (наживать) наживати, нажити що; (накопить, добыть в большом количестве) надбати, принадбати, напридбати, наздобути, наздобувати чого, (диал.) напахати, (о мног.) понабувати, по(з)добувати, попридбавати що и чого. [Розуму за гроші не здобудеш (Св. Пис.). Жалко стало того хазяйства, що він його своєю працею надбав (Грінч.). Придбали хутір, став і млин, садок у гаї розвели і пасіку чималу, - всього надбали (Шевч.). Що придбаєш, те і маєш (Приказка). Поїхав оце в ліс та й дров такого (очень много) напахав (Пирят.)]. -тать движимое и недвижимое имущество - набувати рухоме й нерухоме майно. -бресть что-л. покупкою - набути що куплею (купівлям). Он -брёл себе большое состояние - він придбав (нажив, здобув) собі великий статок (и великі статки). -тать, -сти права гражданства - набувати, набути права (и прав) громадянства. -сти хозяйничая - пригосподарювати, загосподарити що. -сти барышничеством - прибаришувати що. -сти торгуя в кабаке - зашинкувати що;
    2) (снискивать) здобувати, здобути, придбати що, заживати, зажити чого. -сти всеобщее уважение, дружбу, расположение - здобути (придбати) загальну пошану, дружбу, прихильність. -тать, -сти любовь, благосклонность чью-л. - підходити, підійти під чию ласку, діставати, дістати ласки в кого. [Такої ласки дістану і в Параски (Номис)]. -сти доверие чьём-н. - зажити в кого віри. [Я віри в їх зажив, щоб дізнаватись тим робом про їх заходи ворожі (Грінч.)]. -бресть славу, известность, популярность - (з)добути, придбати славу (и слави), відомість, популярність, зажити (залучити) слави, убитися у славу, зажити популярности, у мову увійти. [Антосьо все в мову входив і між товариством і в городі (Свидн.)]. Он -брёл себе много друзей - він придбав собі багато приятелів;
    3) (усваивать себе, получать) набувати, набути, набирати, набрати чого. - тать форму чего-л. - набирати форми чого. -тать вкус чего - набувати (набирати) смаку чого. [На морі, коли воно тихе, страва набира особливого смаку (Леонт.)]. -тать, -сти значение, ценность - набирати, набрати, набувати, набути ваги, вартости. [Тоді тільки ідея набирає вартости, коли переводиться в життя (Коцюб.)]. -сти значение среди кого - увійти в значність між ким. -тать, -бресть влияние - забирати, забрати силу, здобувати, здобути вплив на що. [Таку силу забрали запорожці (Сторож.)]. -тать, -сти власть над кем - силу міць брати, забрати и взяти над ким. [Мотив сучасности бере силу над поетами (Єфр.)]. -тать, -сти силу - набувати, набути, набирати(ся), набрати(ся) сили. [Цей гурт де-далі більшатиме, набиратиметься сили (Грінч.)]. -тать, -сти интерес - набирати, набрати інтересу. -тать навык, опыт - набувати навички до чого, досвіду в чому, наламуватися до чого. -сти привычку - набратися звички. -тать, -сти необходимые познания в чём - здобувати, здобути (придбати) потрібні знання з чого и в чому. [Сам неписьменний здобуває він ті знання або з розмов, або слухаючи, як хто инший читає (Грінч.)]. -сти знания от кого - набратися науки в кого. -сти оперение (о птицах) - у пір'я (у колодочки, у палки) вбитися, упір'їтися. Приобретенный - набутий, (з)добутий, надбаний, придбаний, нажитий, зажитий, пригосподарьований, загосподарений и т. д. [І жіноче, і дівоче, і що було пригосподарьоване, усе забрато (Квітка)]. -ное имущество - набуте (придбане) майно, надбання.
    * * *
    несов.; сов. - приобрест`и
    1) придбава́ти, придба́ти, набува́ти, набу́ти и понабува́ти, несов. надба́ти, понадба́ти; ( покупать) купува́ти и купля́ти, купи́ти, покупува́ти, покупля́ти, покупи́ти
    2) (получать, добывать, снискивать) здобува́ти, здобу́ти; ( доставать) дістава́ти, діста́ти; ( усваивать) засво́ювати, засво́їти
    3) (что - значение, права) набува́ти, набу́ти (чого); (вид, форму, характер) набира́ти, набра́ти (чого)

    Русско-украинский словарь > приобретать

  • 14 присуха

    чари, любощі. [Чи ти мені любощів дала? (Чуб.)].
    * * *
    диал., фольк.
    1) ча́ри, -рів
    2) ( любовь) лю́бощі, -щів; ( любимый человек) лю́бка (ж.), лю́бчик (м.), коха́на, -ої (ж.), коха́ний, -ого (м.)

    Русско-украинский словарь > присуха

  • 15 связь

    1) зв'язо́к, -зку́

    мы́сли без вся́кой \связь зи — думки́ без уся́кого зв'язку́, безла́дні думки

    \связь зь нау́ки — и

    произво́дства — зв'язо́к нау́ки і виробни́цтва

    2) ( с чем - отношение) зв'язо́к, -зку́ (з чим)
    3) (отношение между людьми, государствами) зв'язо́к, відно́сини, -син; (о личных, частных связях) стосу́нки, -ків

    дру́жеская \связь зь — дру́жній зв'язо́к, дру́жні відно́сини (стосу́нки)

    любо́вная \связь зь — любо́вний зв'язо́к, любо́вні відно́сини, любо́вні стосу́нки; ( любовь) коха́ння

    междунаро́дные \связь зи — міжнаро́дні зв'язки́ (відно́сини)

    4) ( средство общения) зв'язо́к, сполу́чення

    пункт \связь зи — пункт зв'язку́

    слу́жба \связь зи — см. служба 1)

    телефо́нная \связь зь — телефо́нний зв'язо́к

    трамва́йная \связь зь — трамва́йне сполу́чення, трамва́йний зв'язо́к

    5) строит. в'язь, -зі; (металлическая, деревянная) по́в'язь

    \связь зи — мн. в'я́зі, -зей, по́в'язь

    железные \связь зи — залі́зні в'я́зі, залі́зна по́в'язь

    Русско-украинский словарь > связь

  • 16 страсть

    I
    1) (влечение к чему-л.) при́страсть, -ті

    \страстьти разгоре́лись — см. разгораться

    \страстьть к му́зыке — при́страсть до му́зики

    до \страстьти — ( что делать) страше́нно; шале́но

    рабо́тать со \страсть тью — працюва́ти з при́страстю (з запа́лом)

    2) ( сильная любовь) при́страсть, жага́
    3)

    \страстьти — мн. церк. стра́сті, -те́й

    II
    1) страх, -у, жах, -у
    2) (то, что вызывает чувство страха, ужаса) страхі́ття, жах

    каки́е \страстьти — яке́ страхі́ття, яки́й жах

    3) (нареч.: очень, чрезвычайно) страх, страше́нно; ( много) си́ла; ( очень много) си́ла-силе́нна

    \страстьть как — страх як, страше́нно

    \страстьть как мно́го — страх як бага́то, страше́нно бага́то; сила, си́ла-силе́нна

    \страстьть како́й тяжёлый — страх яки́й важки́й, страше́нно важки́й

    \страстьть ско́лько — страх скі́льки, страше́нно бага́то

    4) в знач. сказ. страх

    Русско-украинский словарь > страсть

  • 17 Заранивать

    заронить
    1) куда, за что (ронять, упускать) - (у)пускати, (у)пустити, зароняти, заронити що куди, за що; срвн. Уронить; (забрасывать) закидати, закинути, кидати, кинути що куди. [Як яснеє сонце закине свій промінь ясний до тебе в віконце, - озвись на привіт весняний (Л. Укр.)]. -вать, -нить искру, любовь в ком-н. (перен.) - закидати, закинути, ронити, заронити іскру (напр. надії), любов (кохання) в кого, в кому. [Закинув гарячу іскру палкого жалю (Л. Укр.). Друже, ти в мене заронив зерно надії (Л. Укр.). Хто заронив мені в жили отой тривожний рух? (Сосюра)]. -нил ты этим словом в меня сомнение - закинув ти цим словом в мене сумнів;
    2) (уронить по неосторожн. ч.-л. горящее, вообще неумышлен. произвести пожар) кидати, кинути, пускати, (у)пустити огонь, іскру. Зароненный - (у)пущений, закинутий и закинений.

    Русско-украинский словарь > Заранивать

  • 18 Лезбийский

    лесбійський. -кая любовь - лесбійське кохання, лесбійські любощі (-щів и -щей).

    Русско-украинский словарь > Лезбийский

  • 19 Людобоязнь

    1) людобоясть (-ти), людобояння (-ння), жах перед людьми;
    2) (любовь к одиночеству) відлюдкуватість.

    Русско-украинский словарь > Людобоязнь

  • 20 Невытанцовавшийся

    невитанцюваний. -шаяся любовь - невитанцюване кохання. -шаяся повесть - невитанцювана повість.

    Русско-украинский словарь > Невытанцовавшийся