люба

1) заморозь (-зи), від[при]морожене місце;

2) зазноба, зазнобушка (общ. р.) - коханий, кохана, коханочка, любчик, любонька, сухітонька. [Ой дівчино, ти сухітонько моя! Кажуть люди, що не будеш ти моя (Пісня)].

* * *

1) (страсть, любовь) коха́ння, любо́в, -бо́ві

2) ( возлюбленная) лю́бка, коха́на, -ої, диал. люба́ска

1) (знак) ознака, ознак (-ку), знак, знамено. [Домагались од нього ознаки з неба (Єв.). Люба веселочко! будь ти мені за ознаку надії (Самійл.)]. Творить крестное -ние - класти хреста на собі, знаменувати хрест святий;

2) (явление, предвестие) ознака, (слав.), знамення. [Господь знамення посилає (Єфр.)]. -ние времени - ознака часу;

3) (праздник) Знамення.

* * *

1) (знак, символ), знак

2) (предзнаменование), знаме́ння; ( признак) ознака

1) (м. р.) ладо (-да), любко (-ка), любонько, любчик (-ка), любусь (-ся), любий, милий, ласк. любенький, любесенький, миленький, милесенький (-ого). [Загинув ладо, - я загину! (Шевч.)];

2) (о женщине) ладо (-да, ср. р.) любка, любонька, любця, любуня, люба (-бої), мила (-лої), ласк. любенька, любесенька, миленька, милесенька (-кої). [Царівно, ладо моє, мостіте мости (Чуб. III)].

* * *

м., ж. фольк.

ла́до м., с., любко́ (м.), лю́бка (ж.), лю́бий, -ого (м.), лю́ба, -ої (ж.), лю́бчик (м.), лю́бонька (ж.), лю́бця (ж.), ми́лий (м.), ми́ла (ж.), ласк. любе́нький (м.), любе́нька (ж.), любе́сенький (м.), любе́сенька (ж.), миле́нький (м.), миле́нька (ж.), миле́сенький (м.), миле́сенька (ж.)

1) коханець (-нця), коханок (-нка), (зап.) (по)любовник, любко, любчик, любас, (грубо) бахур (-ра). [А я собі любчика привела (Пісня). Десь за иншим любасом ходила (Франко). Полюбовник Ганнин Бірон став її просити (Рудан.). В неї вже й бахур є (Мова)]. Он выступает в ролях первого -ника (театр.) - він на ролях першого коханця;

2) см. Возлюбленный 2.

* * *

1) коха́нець, -нця; коха́нок, -нка, полюбо́вник; диал. люба́с

2) ( влюблённый) зако́ханий, -ого: ( возлюбленный) коха́ний, лю́бий, ми́лий

1) к кому (страсть, любовн. влечение) кохання, ласк. коханнячко, любов (-бови), любощі до кого, любість (-бости), (влюблённость) закохання в кому, (симпатия) милування. [Кохай, поки серце кохає, усе за кохання віддай (Грінч.). Ой, боже, боже, що та любов може! (Пісня). Хто не знає закохання, той не знає лиха (Пісня). Се на мене любощі напали (Квітка). На милування нема силування (Приказка)]. Пылкая, пламенная -бовь - палке кохання, жагуча любов. Безумная -бовь - шалене (за)кохання. Первая -бовь - перше (за)кохання, перша любов. -бовь мужчины, женщины - чоловіче, жіноче кохання, чоловіча, жіноча любов. Нежная -бовь - ніжне кохання, ніжна любов. Искренняя, настоящая -бовь - щире кохання, щира любов. Возбудить в ком -бовь - збудити кохання в кому, закохати кого в собі и в себе. Вспыхнуть -вью - спалахнути любов'ю, коханням. Воспылать -вью - зайнятися (запалати) коханням, любов'ю, розкохатися. [Бідахи розкохались аж з лиця спали, схнуть (М. Вовч.)]. Об'ясняться в -ви - освідчувати кохання кому, освідчуватися (про кохання) перед ким и кому. Об'яснение в -ви - освідчення (про кохання). Жениться, выйти замуж по -ви - дружитися (заміж піти) з любови (и по любові), до сподоби, по любості, взяти жінку до любови. [Та узяв жінку не до любови (Пісня). Заміж пішла по любості (М. Вовч.)]. Брак по -ви - шлюб до (з) любови (до сподоби). С -вью - до любови, кохано; срв. Любовно. [Кріпко до любови поцілувались (Г. Барв.). Його сонечко пестить кохано (Л. Укр.)]. Мне не дорог твой подарок, дорога твоя -бовь - не дороге дарування(чко), дороге твоє кохання(чко). Старая -бовь долго помнится - давнє кохання все перед очима. Умирать, погибать от -ви - помирати, гинути з кохання, з любови. [Нехай будуть люди знати, як в любови помирати (Пісня)]. -бовь сильнее смерти - кохання дужче (могутніше) за (над) смерть. Нашим новобрачным совет да -бовь! - нашим молодятам не сваритися та любитися;

2) (любовн. ласки, утехи) любощі, пестощі, милощі (-щів), милування, любість (- бости), ласка, кохання. [Пестощі, любощі, сяєво срібнеє хвиля несе в подарунок йому (Л. Укр.). Болять мене руки, ноги, болять мене кості, гей, якби то од роботи, а то од любости (Пісня)];

3) (предмет любви) кохання(чко), милування(чко), закохання(чко). [Кохання моє, я тобі світ зав'язав! (М. Вовч.). Любчику мій, милуваннячко моє (Крим.). Нема мого миленького, нема закохання (Пісня)];

4) (нравственн. чувство) любов (-бови), люба. [Чи ж я не смію домагатися любови та щирости од дітей? (Крим.). Хто не любить - не пізнав бога, бо бог - любов (Єванг.)]. Вера, надежда, -бовь - віра, надія, любов. Родительская -бовь - батьківська любов. Сыновняя -бовь - любов до батьків, синівська любов. Братская -бовь - братерська (братерня, братня) любов. Супружеская -бовь - подружня любов, подружнє кохання. -бовь к ближнему - любов до ближнього, братолюбність (-ности). [У братолюбності треба жити (Міущ.)]. Пребывать в -ви - пробувати в любові. Приобрести чью -бовь - здобути чию любов, (симпатию) підійти кому під ласку. [Підійдеш йому під ласку (Куліш)]. Из'являть -бовь к кому - виявляти любов (ласку, прихилля) до кого, жалувати кого;

5) (наклонность) замилування, любов, нахил, охота, хіть (р. хоти, диал. хіті) до чого, прихильність, прихилля до кого. [З їх естетизмом та замилуванням до краси (Єфр.)]. Заниматься чем с -вью - працювати коло чого з любов'ю, залюбки, з замилуванням. Питать -бовь к чему - кохатися в чому. [Щиро кохався пан у горілках та медах (Грінч.). Кохається він у гарних конях (Грінч.)]. Он относится к вам с -вью - він ставиться до вас з любов'ю, з прихильністю, прихильно.

* * *

1) матінка, матуся, матуня, ненька, ум.-ласк. матіночка, матінонька, матусечка, матусенька, матунька, матонька, маточка, ненечка. [Люба матінка (Л. Укр.). Сирітка без матусі (Франко). Матуня йде (Гнід.)]. -ки! - матінко (моя)! ненечко (моя)! ой, леле! [Матінко моя! та чи вас я бачу?! (Крим.). Ненечко моя! що то була за пика! (Крим.). Ой, ненечко, як-же я злякалась! (Київщ.)];

2) (вежливое обращение) паніматка, (голубушка) матуся, (народн.: тётушка) тітка, (фамил.) паньматка; ум.-ласк. паніматочка, пані[ь]матуся, тіточка. [Раз мені покажете, паніматко, а другий і сама знатиму (Рудч.). Купуйте, матусю, це-ж дуже дешево! (Борзенщ.). Сідайте, тітко, на воза, підвезу до самого міста (Брацлавщ.). Молоді кричать Явдосі: «Ану, паньматко! вибирай місце на щасливу продажу» (Квітка)];

3) (жена священника, монахиня) паніматка, матушка, (зап. и гал.) їмосць (-сци), добродійка, ум.-ласк. паніматочка, паніматуся, паніматуня, матушечка. [Старосвітські батюшки та матушки (Н.-Лев.). А що ви, їмосць, сина привезли? (Свидн.)].

* * *

1) ( мать) фольк. ма́тінка, ласк. матуся, мату́сенька, не́ня, не́нька, ма́тіночка

2) (обращение к пожилой женщине - зват.) ма́тінко, мату́сю

3) (жена священника; монахиня) ист. паніма́тка, паньма́тка

чоловіченько, муженько, дружинонька, подружжячко, (диал.) мужичок (-чка); старенький (-кого); срв. Муж 2. [«Здорова, жінко моя люба!» - «Здоров, чоловіченьку!» (Драг.). Хоч у мене мужичок з кулачок, а я таки мужикова жінка (Котл.)].

* * *

мучивать

1) мучити, (терзать, истязать) катувати, мордувати, рвати, (подвергать мучениям) брати на муки, (предавать мучениям) давати (завдавати, віддавати) на муки; (томить) морити, томити, нудити кого; (причинять боль кому) завдавати кому болю, боліти кого; (изнурять) виснажувати, знесилювати кого. [Не мучте ви так його (Грінч.). Колись били-катували, посторонками в'язали (Пісня). Катувала, мордувала, та не помагало (Шевч.). Важке питання - воно мене мордує, не дає мені спокою (Н.-Лев.). Не рвися, люба, і не рви мене (Л. Укр.). Казала, що підеш за мене, то не мори мене (Квітка). Своє серденько томлю (Грінч. III). Сюди блудить, туди блудить, під собою коня нудить (Пісня). Били мене, били, на муки давали (Голов.). Зневага до її почуття боліла Раїсу (Коцюб.)]. Мысль, совесть -чит - думка, сумління (совість) мучить (гризе). [Гризе мене одна думка (Г. Барв.). Совість не дає мені спокою, гризе мене і день, і ніч (Сторож.)]. -чить тяжко - мучити тяжко (великою мукою). [Мучили її великою мукою, закували в тяжкі кайдани (Грінч.)]. Что лошадь -чишь? - нащо коня мордуєш? Беды -чат, уму учат - біда докучить, та розуму научить (Приказка). Что -чит, то и учит - мука - найкраща наука. Дело учит и -чит, и кормит - робота як намордує, то й навчить, нагодує. Его -чит голод, жажда, болезнь - його мучить (томить, в'ялить, сушить) голод, спрага, хвороба (недуга);

2) докучати, настирливо домагатися.

* * *

навязать

1) (наставлять) доточувати, доточити, (о мног.) подоточувати що. [Не сягне мотуз, бо короткий, - доточити треба (Київщ.)];

2) (в трикотаже) доплітати, доплести, (о мног.) подоплітати що. [Береться людям панчохи доплітати, - з того хліб їсть (Харківщ.)];

3) чего - нав'язувати, нав'язати, (о мног.) понав'язувати чого. [Нав'язали снопів з двадцять (Сл. Гр.)];

4) (переносно) накидати, накинути що кому, чому, на кого, на що, нав'язувати, нав'язати що кому, чому, нав'язуватися, нав'язатися з чим до кого, на кого. [Ніхто її не бере, дак ви її на мою шию накидаєте (Г. Барв.). Таку мені накинули ви ролю, що не мені її зробить живою (Куліш)]. Навязанный -

1) доточений, подоточуваний;

2) доплетений, подоплітаний;

3) нав'язаний, понав'язуваний;

4) накинений и накинутий, нав'язаний. [Внутрішній уклад старопольського життя, силоміць Україні накинутий (Рада). Накинена дружина - не люба (Київщ.)]. -ться -

1) доточуватися, доточитися, подоточуватися; бути доточуваним, доточеним, подоточуваним и т. п.;

2) (переносно) набиватися, набитися (з) ким, (з) чим до кого, кому, накидатися, накинутися, в'язнути, ув'язнути, в'язатися, нав'язуватися, нав'язатися, настирятися, настиритися, усилятися, усилитися до кого з чим. [Грицько дочкою набивається: сватай мою дочку! (Пісня). Набивається мені з своїми послугами (Київщ.). Я не набиваюсь із своїми грішми (Грінч.). Хіба я їх просив, - сами набилися (Мирн.). Коли не треба, - я не накидаюсь (Л. Укр.). Мокрина в'язне до жонатого Миколи (Грінч.). В'язавсь до кожного з любов'ю (Куліш). Не кличуть нас на хрестини, то ми й не всиляємось (Сл. Гр.).]. -ться на знакомство с кем - (притьмом) набиватися знайомістю (в знайомі) до кого. Сам -ется в дураки - сам притьмом у дурні лізе. Сам -зался в дураки - сам у дурні пошився, сам себе в дурні пошив;

3) (вдоволь, сов.) нав'язатися, наплестися, попов'язати, попоплести (досхочу), (о мног.) понав'язуватися, понаплітатися; срв. Вязать.

* * *

несов.; сов. - нав`язать

1) нав'я́зувати, -зую, -зуєш, нав'яза́ти, -в'яжу́, -в'я́жеш и мног. понав'язувати; (спицами, крючком) напліта́ти, наплести́, -плету́, -плетеш и мног. понапліта́ти

2) перен. накида́ти, накинути, нав'я́зувати, нав'яза́ти; ( всучивать) утелю́щувати, -щую, -щуєш, утелю́щити

1) нянька, ласк. няня - (дядька-пестун) няньо (-ня). [Меншу, по другій весні дівчину, забавляє нянька (Коцюб.). «Няню, люба няню, розкажи казку!» - «Петрику! треба няню слухати» (Звин.)]. Быть -ней - бути нянькою, (по профессии) нянькувати. [Нянькувала у нас коло меншого брата (Сим.)];

2) (сосец груди) нинка, ум. ниночка. [Дитина плаче, бо пипочки хоче (Звин.)].

* * *

1) ( нянька) ня́нька, ня́ня

2) (в больнице, детском саду, яслях) ня́ня; догляда́льниця; ( уборщица) прибира́льниця

1) перехід (-ходу) через що, від чого до чого, чого в що, переступ (через що) від чого до чого (обычно в отвлечён. знач.). [Перехід через гори, через річку, через міст. Нема льоду, нема льоду, нема переходу; коли тобі люба мила, бреди через воду. Перехід до нового ладу. Перехід від достатків до злиднів. Раптовий перехід від тепла до холоду. Перехід довгого «о» в «і»]. -ход в другую религию, партию - перехід в иншу віру, в иншу партію, до иншої віри, до иншої партії;

2) (марш, расстояние суточной ходьбы) ходка, перехід, день ходу. [В одну ходку дійду до Харкова, бо ніколи спочивати (Змієв. п.)]. Войскам оставался один -ход до крепости, войска были в одном -де от крепости - військові залишалося (було) один день ходу до фортеці. Переходы (коридоры) - переходи. [У цьому будинкові багато переходів усяких, часом навіть заблудиш серед їх].

* * *

приємний; любий, милий, солодкий, утішний, приязний; (угодный, нравный) угідний, уподібний, люб'язний. [Наче вітерець шелесне в листі, - такаи його була приємна й тиха мова (Г. Барв.). Романюки приємні люди (Кам'ян.). До любої праці любо й братися. Праця богові, як і молитва, мила (Самійл.). Що то за втішні та швидкі тії харківські молодиці (Стор.). За столом ведеться бесіда утішна (Федьк.). Буває, що з бідною приязніше шматок хліба з'їсти, ніж з багатою (Костом.)]. Не всё -ное полезно - не все приємне на користь. -ная погода - приємна погода. -ный вкус, запах, цвет, звук, голос - приємний смак, (за)пах, колір, звук, голос. -ное чувство - приємне, втішне, солодке почуття. -ные вести, новости - приємні, втішні вісті, новини. -ная беседа - приємна, люба, втішна розмова. -ная неожиданность - приємна, мила несподіванка. -ные мысли, воспоминания - приємні (втішні, солодкі) думки, спомини. -ный человек - приємна, мила людина. -ные моему сердцу люди - любі, милі моєму серцю люди, люб'язні мені люди. Кому что -но - кому що до вподоби (до любости, до любови), кому що вподібне. Считаю -ным долгом - за приємний (за милий) обов'язок, за приємну (за милу) повинність уважаю.

* * *

1) (в конкр. и перен. знач.) путь (-ті, ж. р.), дорога, шлях (-ху) (ум. шляшок), (стезя) стежка, тропа, тропок (-пка); см. Дорога. [Перед вікном широка бита путь (Л. Укр.). Так вився-ж той шляшок кудись далі за те місто… І поверзлось мені, що отсе і є він, шлях мій (М. Вовч.). Діямант дорогий на дорозі лежав, - тим великим шляхам люд усякий минав і ніхто не пізнав діяманта того (Сам.). Пішов собі чоловік тою тропою, що розказала жінка (Мирн.). Не спинити українства ні тим перетикам, що настановлено на шляху перед ним, ні добродіям Струве (Єфр.). До Бога важкий шлях, а до пекла прямісінький (Приказка). Вона не мала яким шляхом удатися до вас (Грінч.). Може-б Лука був і вивів його на яку добру путь, так-же смерть не дала (Кон.). Не вхопили своєї національної тропи (Куліш). Як підростеш, то терпи усе, що на тропку спіткається (Г. Барв.). Перед нею простяглися нові стежки, знайшлась нова пожива для серця (Коцюб.)]. Путь-дороженька - путь-доріженька. Путь к освобождению, ко спасению - шлях, дорога (стежка) до визволення, до спасіння. П. к свободе, к счастью - шлях, дорога, стежка до волі, до щастя. П. планет - шлях, дорога планет. П. правды - путь правди (Єв.), дорога правди (Куліш), стежка, шлях правди. П. чести, добродетели - стежка (шлях) чести, доброчесности. -тём традиции, навыка - шляхом традиції, навички. [Все це вироблювалось ступінь по ступеню, віками, шляхом безупинної традиції (Єфр.)]. -тём агитации, дипломатии - шляхом агітації, дипломатії или агітацією, дипломатією. -тём жизни - шляхом життя. -тём-дорогой - шляхом-дорогою. [Завдав я свого клумачка на плечі й побрався шляхом-дорогою (Звин.)]. -тём расследования - розслідом. -ти сообщения - шляхи сполучення, (обычно) шляхи. -ти к социализму - шляхи до соціялізму. -ти распространения книг - шляхи поширення (розповсюдження) книг. На -ти к богатству - на шляху до багатства. На -тях к столице - на шляхах до столиці. По -ти -по дорозі, (в дороге) дорогою; (с руки) з руки. [Мені з вами по дорозі. Заїхав до його по дорозі, вертаючись додому (Сл. Ум.). Дорогою він мені каже, що зморився]. Не по -ти - не по дорозі, не в шляху, не в завороті, не по руці. [Мені не по дорозі з тобою или мені не дорога з тобою]. То село нам не по -ти - те село нам не в шляху, не по дорозі. Верный, правильный путь - правдивий шлях. Водный путь, -дным -тём - водяний шлях, водою. Возвратный путь - поворотна путь (дорога), дорога назад. Дыхательный, пищеводный путь - дихальний, стравний шлях, провід. Железнодорожный путь - залізна колія, или просто колія, (железн. подъездной п. - рукав (-кава). Жизненный путь - життьова (життєва) нива, -ва стежка, життьовий шлях, -ва путь. [На твоїй довгій тисячолітній ниві життьовій не одна стрівалась істота… (Коцюб.)]. Законный путь - правний, законний шлях, (способ) спосіб (-собу). Зимний путь - зимова дорога, зимняк. Историческим, научным -тём, -тём истории, науки - історичним, науковим шляхом, шляхом історії, науки, історично, науково. Ложный путь (в перен. зн.) - крива дорога. [Кривими дорогами ходити (Приповідка)]. Мирным -тём - мирним шляхом, -ним способом, по-доброму. Млечный путь - чумацький шлях, чумацька дорога, небесна (божа) дорога. Мощенные -ти - мощені, (камнем) бруковані шляхи, дороги. Морской путь - морський шлях. Морским -тём - морем. Объездной путь - об'їздка. [На моє вийшло: раяв їхати об'їздкою, досі-б давно приїхали (Кониськ.)]. Обратный путь - поворотна путь, -на дорога, дорога назад. На обратном -ти - повертом, поворітьма, наповорітьма, з поворотом, вертаючи(сь). Окольный путь, -ные -ти, -ным -тём - манівець (-вця), манівці (-ців), манівцями, манівцем, стороною, повзагорідно. [Бери, сестро, срібло-злото та йди манівцями, щоб ми тебе не догнали (Чуб. V). Що ти підеш да доріжкою, а я піду манівцем (Пісня)]. Ошибочный путь - хибний, помилковий шлях, хибна (змильна) путь, дорога. Первый санный путь - перший сніг, первозим'я. Санный путь - санна путь, дорога. Скользкий путь (в перепосн. зн.) - похила стежка, -лий шлях, (образно) слизьке, слизька. [Зводить (претенсійність) цього талановитого поета на похилу стежку рисковитих з художнього погляду експериментів (Єфр.). На слизьке, на слизьку попасти (ступити)]. Сухой путь - сухопуть (-путі). Сухим -тём - суходолом (сухопуттю). [Довга-ж туди дорога і морем, і сухопуттю (Звин.)]. Торный путь (большая дорога) - битий шлях, бита дорога. Каким -тём - а) (дорогой) кудою (куда), якою дорогою, яким шляхом. [Лаговський показав жидові, кудою їхати (Крим.)]; б) (как) як, (способом) яким способом, чином, робом, побитом. Таким -тём - а) (дорогой) такою дорогою, таким шляхом; б) (способом) таким способом, чином, робом. Тем -тём - (туда) тудою, тою дорогою, тим шляхом. [Люди з Сивашевого кутка часто тудою ходили, бо було ближче, ніж вулицею (Грінч.)]. Этим -тём - а) (сюда) сюдою, цією дорогою, цим шляхом; б) (способом) цим чином, способом, робом. [Чи не бачив парубка і дівки, чя не йшли сюдою? (Рудч.). Сим робом єдналися усі стани (сословия) на Україні (Куліш)]. Никаким -тём - (никуда) нікудою, (никак) ніяк. [Не можна нікудою було шинку обійти (Кониськ.)]. Все -ти (дороги) ведут в Рим - усі стежки до Риму йдуть. Всеми -ми прошёл - бита голова. Готовиться в путь - лагодитися, лаштуватися, (снаряжаться) риштуватися, рихтуватися в дорогу. Держать путь - верстати дорогу, (направляться) прямувати, простувати. [Добрий день, люба пані! А куди се верстаєте дорогу? (Куліш). До гетьмана Наливайка дорогу верстали (Макс.)]. Зайти, заехать к кому по -ти - зайти, заїхати по дорозі до кого. Итти в путь - іти в путь, в дорогу. [В далеку путь іду (Грінч.)]. Итти тем же -тём - іти тією-ж дорогою, тим-же шляхом, (стезей) тією-ж тропою. [Тропою вашою йшов я (Черк. п.)]. Итти по -ти долга - іти дорогою (стежкою) обов'язку. Куда вам путь лежит - куди вам дорога? Найти верный путь - тропи вхопити, найти правдивий шлях. [Коли пощастить робітникам, як то кажуть, тропи вхопити та зрозуміти, де їх сила… (Єфр.)]. Наставлять (направлять), наставить на путь - напучувати, напутити кого, наводити, навести на пуття кого (дать указание) дати навід. [Молоді хазяї, думає, - чому й на пуття не навести (Свидн.)]. Направлять на истинный путь - наставляти на добру путь, на розум, на добрий розум. Сбить с -ти - а) збити з дороги кого; б) (с толку) збити з пуття, знепутити кого. [Знепутив мене (Вовч. п.)]. Сбиться с -ти - а) збитися з дороги, змилити дорогу; б) (с толку) збитися з пуття, знепутити. [Знепутив наш парубок, ні на що звівся (Луб. п.)]. Проложить путь - прокласти, провести дорогу (см. Прокладывать). Пролагать себе путь куда-либо (образно) - топтати (собі) стежку куди. [Українська книжка починає топтати стежку і під сільську стріху (Єфр.)]. Пусть твой путь будет усеян цветами - нехай тобі цвітом стелиться дорога (Маков.)];

2) (самая езда (ходьба, плавание) и время) - путь, дорога, (пеший) хода, (путешествие) подорож (-жи). [В далеку путь іду (Грінч.). Моє ти сонце! Світи повік мені в путі моїй (Сам.). Здоров'я ваше ще не таке, щоб можна було рушити в таку далеку дорогу, як до Київа (Кониськ.). Ісус, утомившись з дороги, сів при криниці (Єв.)]. Доброго, счастливого -ти, добрый путь (приветствие) - щасливої дороги. Дальний путь - далека дорога, -ка путь. Отправляться, -виться (двинуться) в путь - рушати, рушити (вирушати, вирушити) в дорогу. Сколько ещё нам -ти - скільки нам ще дороги? Осталось три дня -ти - лишилось три дні дороги;

3) (способ) (без дополнения) спосіб (-собу), чин (-ну), роб (-бу), лад (-ду), (с дополн.) шлях чого. [Тим-же ладом із старого кореня виростала нова, народня воля на Україні (Куліш)]. Каким -тём (образом) это сделать - яким чином (способом, робом) це зробити? -тём подкупа, измены - шляхом підкупу, зради или просто підкупом, зрадою. -тём голосования - голосуванням. -тём подписи - підписом. -тём привлечения - притягаючи, притяганням. -тём умножения, вычитания - множенням, відніманням, множачи, віднімаючи. Судебным -тём - судом, через суд, судовно;

4) (прок, успех, толк) пуття, лад (- ду); см. Прок, Толк. [Не буде з його пуття (Гр.)]. -тём - а) (толком) до пуття, до ладу, ладом; б) (хорошенько) добре, гаразд, як слід. [Не вміє розказати до пуття (Сл. Ум.). Хто каже до ладу, то ухо наставляй, а хоч і без ладу, то й тож не затикай (Приказка). Та ви ладом кажіть (Номис). Добре його вилаяв (Сл. Ум.)]. -тём ему досталось - добре йому перепало. Не удалось и пообедать -тём - не вдалось і пообідати як слід. Не -тём делаешь - не гаразд, не до пуття, не до ладу робиш. Без -ти - без пуття. [Він без пуття працює]. Он без -ти наказан, он без -ти строг - його без пуття покарали, він без пуття (без тями) суворий. Будет ли путь в этом деле - чи буде пуття з цієї справи. В нём нет -ти - з його нема пуття. В нём не будет -ти - з його не буде пуття. Ему ничто в путь не идёт - йому ніщо на користь, на ужиток не йде (см. Прок). Что в том -ти - яка користь з того.

* * *

соба́ка (м., ж.); ( пёс) пес, род. п. пса

безл. в знач. сказ. люба, міла, з любоўю

(приятно) прыемна

нареч., в знач. сказ. міла, люба, хораша

(приятно) прыемна

прост., неодобр.

1) (пьян, напился и т. п.) lit. <as> drunk as a cobbler; cf. <as> drunk as a fiddler (a lord); <as> drunk as an owl; blind drunk; soaked

2) (ругаться, браниться и т. п.) cf. swear like a bargee (fishwife, lord, sailor, trooper); curse up hill and down (and down dale); make (turn) the air blue; talk Billingsgate (billingsgate)