-
1 Лоренц
див. Лоренц, Конрад -
2 лоренців
матем.; физ. ло́ренцев -
3 Лоренц, Конрад
Лоренц, Конрад (1903, Відень - 1989) - австр. біолог і філософ, один із засновників еволюційної епістемології та фундатор сучасної етології. Лауреат Нобелівської премії (1973). Розробляв проблеми культурної антропології. Обґрунтовуючи еволюційну теорію знання, вважав, що людина має природжений "апарат для створення відповідної картини світу", яка обумовлюється когнітивними механізмами. Над цим апаратом здіймається духовна, культурна надбудова Д. уховне життя людини, як вважав Л., слід розглядати як надіндивідуальний процес. Культура є живою системою, що має свої філогенетичні передумови, плюральні форми існування; вона забезпечує - через механізм конкуренції - "інтеркультурний добір", сприяючи культурній творчості. Головним методом пізнання Л. вважав індуктивний метод, вбачаючи його евристичне значення у можливості редукції спеціальних законів певного рівня до більш загальних законів природи.[br]Осн. тв.: "Так зване зло: До історії природи агресії" (1963); "Опала смертного гріха в людській цивілізації" (1971); "Die Ruckseite Spieqels" (1973); "Зменшення людства" (1983). -
4 лоренц-инвариантность
физ.ло́ренц-інваріа́нтність, -ностіРусско-украинский политехнический словарь > лоренц-инвариантность
-
5 лоренц-инвариантный
физ.ло́ренц-інваріа́нтнийРусско-украинский политехнический словарь > лоренц-инвариантный
-
6 лоренц-инвариантность
физ.ло́ренц-інваріа́нтність, -ностіРусско-украинский политехнический словарь > лоренц-инвариантность
-
7 лоренц-инвариантный
физ.ло́ренц-інваріа́нтнийРусско-украинский политехнический словарь > лоренц-инвариантный
-
8 лоренц-інваріантний
физ. ло́ренц-инвариа́нтныйУкраїнсько-російський політехнічний словник > лоренц-інваріантний
-
9 лоренц-інваріантність
физ. ло́ренц-инвариа́нтностьУкраїнсько-російський політехнічний словник > лоренц-інваріантність
-
10 лоренцівський
матем.; физ. ло́ренцев -
11 Конрад Лоренц
див. Лоренц, Конрад -
12 Laurentia
n ж. ім'яЛореншія, Лоренція, Лауренція -
13 агресія
АГРЕСІЯ ( від лат. aggredior - нападаю) - у філософії поняття, що позначає гранично насильницькі акти суб'єктів (сторін) взаємодії. Вирізняють А. у рослинному, тваринному та соціальному світах. Т. зв. природна А. пов'язана з інстинктом самозбереження і продовження роду і виступає важливим адаптивним механізмом усього живого (Лоренц). А. у світі соціальної інтеракції характеризується насильницькими і примусовими актами фізичної і вербальної поведінки суб'єктів, що виходять за межі фізичної самодостатності і духовної суверенності і в своїй деструктивній функції загрожують безпеці як окремого людського індивіда, так і соціального життя в цілому. Тлумачення А. неоднозначне - від релігійного і морального засудження (буддизм, християнство) до психологічного, політичного та історичного виправдання. -
14 еволюційна епістемологія
ЕВОЛЮЦІЙНА ЕПІСТЕМОЛОГІЯ - галузь досліджень пізнавального процесу як продовження еволюції живої природи та її продукту. Основоположником Е.е. вважається австр. етолог Лоренц. У практику філософських досліджень термін "Е.е." був уведений амер. психологом і методологом науки Кемпбеллом (1974). Сучасна Е.е. існує в двох варіантах. Згідно із "сильним" (уніфікаційним) варіантом еволюція наукового знання - це органічна частина єдиного еволюційного процесу, котрий включає в себе як біологічну еволюцію, так і еволюцію людської свідомості. "Слабкий" варіант був розроблений Поппером; він спирається на теоретико-біологічні уявлення про природу знання, а також концепції психо-фізіологічного моделювання когнітивних процесів. В історичний розвиток Е.е. важливий внесок зробили Тулмін, Фолмер, Пеппер, Піаже, Джилскі та ін. До кола проблем, які перебувають у центрі уваги Е.е., входять: прояснення епістемічних питань у річищі біологічної еволюції, побудова ієрархії пізнавальних процесів на різних біологічних рівнях, дослідження еволюції органів пізнання, аналіз еволюційної специфіки когнітивних і концептуальних структур. Стратегія розширення Е.е., здійснена Поппером, трансформує її в епістемологічний еволюціонізм, у контексті якого сама еволюція трактується як пізнавальний процес. Термін "пізнання" в епістемологічному еволюціонізмі Поппера означає процес розв'язання проблем методом спроб і помилок, а будь-який прогрес в органічній адаптації розглядається як зростання знання. В дослідженні проблеми історичного розвитку знання епістемологічний еволюціонізм протистоїть неопозитивізму В. ін прагне створити узагальнену теорію розвитку науки, яка б виявилася спроможною подолати обмеженості протиборчих епістемологічних позицій, зокрема тих, які виникли в результаті дискусії емпіристів і раціоналістів.В. Лук'янецьФілософський енциклопедичний словник > еволюційна епістемологія
-
15 етологія
ЕТОЛОГІЯ - біологічна дисципліна, що досліджує поведінку тварин і біологічні засади поведінки людини. Вчення про поведінку бере початок у таких традиційних галузях знання, як психологія, фізіологія та зоологія. Згодом на їх основі сформувалися порівняльна психологія та зоопсихологія, еволюційний аналіз поведінки та Е., яка певного мірою є синтезом згаданих вище дисциплін. Попередником сучасного наукового підходу до вивчення поведінки тварин є Дарвін. Його теорія природного добору дозволяє розглядати поведінку на еволюційних засадах, становить ключовий аспект сучасної Е. Погляди Дарвіна на інстинкт є підґрунтям поглядів засновників класичної Е. Значної ваги набули також висновки Дарвіна про еволюційну єдність людини та представників тваринного світу. Засновниками класичної Е. є австр. вчений Лоренц та голланд. вчений Тинберген. Характерною рисою їх досліджень стала спроба поєднати еволюційне, або функціональне, розуміння суті поведінки з розкриттям причин та механізмів поведінкових актів, а також наголошення на необхідності безпосереднього вивчення поведінки тварин у природному середовищі. Дослідник поведінки має дати відповіді на наступні запитання: які причини конкретного поведінкового акту, що його здійснює тварина; як відбувається становлення цього акту в процесі онтогенезу; яке значення він має для виживання; як відбувалася його еволюція? Концептуальне становлення класичної Е. завершилося у 1950-х рр. У 1960-ті рр. виникла об'єктивна потреба пояснення механізмів поведінкових явищ на всіх рівнях організації живого, а отже, й необхідність тіснішої взаємодії Е. з іншими біологічними дисциплінами. На основі подальшого розвитку міждисциплінарних зв'язків утворився комплекс суміжних дисциплін, що вивчають усі рівні організації та регуляції поведінки в процесах онто- та філогенезу. Вони об'єднуються під загальною назвою синтетичної Е. Згідно з Тинбергеном, внаслідок злиття класичної Е. з нейрофізіологією, багатьма розділами психології, екології, еволюційного вчення та генетики етологами слід вважати усіх біологічно орієнтованих дослідників поведінки. Науковий підхід Лоренца та Тинбергена вирізнявся значною філософською спрямованістю й не лише вплинув на подальший розвиток науки про поведінку, а й стимулював бурхливі дискусії в гуманітарних науках.Т. Гардашук -
16 насильства теорії
НАСИЛЬСТВА ТЕОРІЇ - соціально-філософські, антропологічні, психологічні та інші теорії, які приписують насильству вирішальну роль в історії та міжлюдських стосунках. Різні Н.т. вибудовують систему теоретичної аргументації щодо проблеми насильства, спираючись на той чи інший чільний принцип, незрідка протиставляючи (або не враховуючи) його усім іншим. Так, марксизм, наголошуючи на соціально-класовій природі суспільних відносин (зокрема, на відчуженні й експлуатації за умов капіталізму), не тільки виправдовував насильство, а й ігнорував на теоретичному рівні глибинні витоки агресивної поведінки людини - біологічні, антропологічні, психологічні. Ця проблематика отримала висвітлення в соціал-дарвіністській та фройдистській Н.т., в основу яких було покладено принцип біологізації і психологізації соціальних явищ і процесів, що призводило до абсолютизації закономірностей тваринного світу та поширення їх на суспільне життя. Соціал-дарвіністський напрям, який посідав вагоме місце в соціально-філософській думці друг. пол. XIX ст. спирався на ідеї Дарвіна про "природний відбір" та "боротьбу за існування", переносячи їх на сферу соціальних відносин. Теоретичним наслідком такого підходу був висновок про те, що агресивна поведінка людей вкорінена у вроджених інстинктах, які споконвічно притаманні людській природі. Виходячи з тези, що суспільне життя визначається біологічною природою людини, соціал-дарвіністи створили універсальну модель еволюційного процесу, застосувавши її до суспільства. У досить послідовному і концентрованому вигляді сукупність цих ідей знайшла втілення в соціальній етології, представники якої різнобічно обґрунтували ідею біогенетичної детермінованості соціального насильства (Лоренц, Ардрі, Тинберген, Скотт, Моррис, Томсон, Елланд). Вихідною тезою етологічного підходу до насильства є твердження, що головна причина агресивної поведінки людей і основне джерело всіх форм насильства коріняться в генетичній недосконалості і непристосованості людства як біологічного виду. Відношення до насильства в історії соціально-філософської і політичної думки було неоднозначним - від його абсолютизації (Гумплович) та перебільшення ролі насильства в соціально-економічних стосунках (марксизм) до цілковитої відмови від нього (див. ненасильство).Є. Петров -
17 філософія екології
ФІЛОСОФІЯ ЕКОЛОГІЇ - галузь філософських досліджень, яка акцентує увагу на аналізі впливу екологічних проблем та їхнього розв'язання на методологію сучасного наукового пізнання та формування основних світоглядних орієнтацій сучасної людини. Під впливом нинішніх екологічних реалій набувають особливої гостроти та актуальності питання узгодження раціонального та реального, розуму і сумління, сцієнтизму і антисцієнтизму, духовного та чуттєвого, зовнішнього і внутрішнього світу людини. Ці проблеми, що традиційно вважалися автономними і самостійними, у межах Ф.е. утворюють єдиний комплекс і переконливо демонструють свою взаємозалежність. Досягнення науково-технічного прогресу спровокували хибні сподівання на безмежну владу людини над природою. Втративши інтуїтивне відчуття єдності з природою, людина почала розглядати природу передусім як передумову для розвитку складної інфраструктури соціуму або необмежену сукупність ресурсів, котрі в кращому випадку слід використовувати раціонально. Розчленована дисциплінарним поділом та спеціалізацією наука виявилася безпорадною перед складністю глобальних біосферних проблем. Прогресуюче погіршення екологічної ситуації у світі та розвиток екологічних досліджень висувають настійну вимогу взаємної корекції науковості та мудрості ("софійпості"), без чого людство стає приреченим на нарощування "природоперетворювальної" могутності, підважуючи тим самим підвалини своєї власної життєдіяльності. Нагальним стає перехід людини із статусу "царя природи" до статусу "громадянина природи". Ф.е. акцентує увагу на фундаментальній значимості природних передумов та чинників у житті людини й суспільства, в зв'язку з чим радикальна корекція змісту та співвідношення понять "природа" та "людина" сприяє інтеграції в єдине концептуальне ціле різноманітних, суперечливих складових "феномена людини", природничонаукового та соціогуманітарного типів мислення, компонентів природної та соціальної сфер життя та уявлень про них. Це робить екологію галуззю, де відбувається активний процес формування принципово нових світоглядних орієнтирів сучасної науки, здійснюється апробація новітніх методологічних підходів. Досить відчутно за сучасних умов проявляє себе тенденція до включення в дослідницьку діяльність таких не властивих класичній науці компонентів, як інтуїція, віра, духовність. Прикметним у цьому відношенні є зростання ваги філософських міркувань про сполучення логічного та інтуїтивного, раціональності та інстинктивності (Вайтгед, Лоренц та ін.) з метою поновлення втраченого відчуття єдності людини та природи, набуття емоційної "неусвідомленої тотожності" (Юнг) з природним оточенням.М. Кисельов
См. также в других словарях:
Лоренц — (Lorentz, Lorenz) германское Иноязычные аналоги: итал. Лоренцо фр. Лоран Связанные статьи: начинающиеся с «Лоренц» … Википедия
ЛОРЕНЦ — (Lorenz) Конрад Цахариус (1903 1989) австр. ученый, лауреат Нобелевской премии по медицине (1973), родоначальник этологии науки о поведении животных. Изучал медицину в Вене, параллельно занимаясь сравнит, анатомией, философией и… … Энциклопедия культурологии
ЛОРЕНЦ — (Lorenz) Конрад (1903 1989) выдающийся австр. этолог и философ, лауреат Нобелевской премии 1973 по физиологии и медицине (совместно с Н. Тинбергеном и К. Фришем), основатель эволюционной эпистемологии. Внес крупный вклад в создание теоретических… … Философская энциклопедия
Лоренц Э. — Лоренц, Эдвард Нортон Edward Norton Lorenz Дата рождения: 23 мая 1917 Место рождения: Западый Гарфорт, Коннектикут, Соединенные Штаты Америки Дата смерти: 16 апреля 2008 Место смерти: Кембридж, Массачусетс, Соединенные Штаты Америки Гражданство … Википедия
Лоренц Э. Н. — Лоренц, Эдвард Нортон Edward Norton Lorenz Дата рождения: 23 мая 1917 Место рождения: Западый Гарфорт, Коннектикут, Соединенные Штаты Америки Дата смерти: 16 апреля 2008 Место смерти: Кембридж, Массачусетс, Соединенные Штаты Америки Гражданство … Википедия
ЛОРЕНЦ — Адольф (Adolf Lorenz, род. в 1854 г.), один из творцов совр. клин, ортопедии. Хир. подготовку получил аспирантом в клинике Думрейхера в совместной работе с Николадони; потом ассистентом у Альберта. Однако блестяще начавшаяся карьера Л. на поприще … Большая медицинская энциклопедия
ЛОРЕНЦ — • ЛОРЕНЦ (Lorentz) Хендрик Антон (1853 1928), голландский физик и профессор Лейденского университета. Вначале работал над проблемами теории ЭЛЕКТРОМАГНИТНОГО ИЗЛУЧЕНИЯ, выдвинутой Джеймсом Клерком МАКСВЕЛЛОМ. Пытаясь объяснить, что скорость света … Научно-технический энциклопедический словарь
ЛОРЕНЦ — (Lorenz) Конрад (1903 1989), австрийский зоолог, один из создателей этологии. Разработал учение об инстинктивном поведении животных (совместно с Н. Тинбергеном); ряд исследований посвящен общим принципам поведения, свойственным животным и… … Современная энциклопедия
ЛОРЕНЦ — (Lorenz) Конрад Цахариус (1903 1989) австрийский биолог и философ, основатель «эволюционной эпистемологии». Лауреат Нобелевской премия по физиологии и медицине (1973). Профессор философии Кенигсбергского университета (с 1940). В советском плену… … Новейший философский словарь
Лоренц — I Лоренц (Lorenz) Конрад (р. 7.11.1903, Вена), австрийский зоолог, этолог и зоопсихолог. Учился в Нью Йоркском и Венском университетах. Профессор в Кёнигсберге (с 1940), с 1950 руководитель института физиологии поведения научного общества … Большая советская энциклопедия
Лоренц К. — Керстин Бербель Лоренц (нем. Kerstin Bärbel Lorenz 14 июля 1962 7 сентября 2005) немецкий политик из рядов крайне правых. Содержание 1 Образование 2 Семья 3 Политическая карьера … Википедия
