Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

куна

  • 1 куна

    1) см. Куница 1;
    2) (стар.: денежный знак) куна;
    3) (стар.: выкуп за крепостную невесту) куниця. [Бери яку хоч у нас дівку з дворових, без куниці відпустимо (Квітка)]. Заплатить -ну - дати куницю (Номис).
    * * *
    ист.
    ку́на

    Русско-украинский словарь > куна

  • 2 куница

    1) зоол. Mustela - куниця, куна, ум. куничка, кунка, куночка;
    2) см. Куна 3.
    * * *
    зоол.
    куни́ця, куна́

    Русско-украинский словарь > куница

  • 3 назначать

    назначить
    1) (обозначать, отмечать что) значити, визначати и визначувати, визначити, зазначати и зазначувати, зазначити, на[по]значати и на[по]позначувати, на[по]значити, відзначати и відзначувати, відзначити, (о мног.) позначити, повизначати, повизначувати и т. п. що. [Визначує дорогу блискавицям (Куліш)]. -чить границы чему - визначити межі чого. -чить север и юг на карте - зазначити (позначити) північ і південь на мапі (на (географічній) карті). -начь верх на тюке - на[по]значи верх на паці;
    2) (определять что кому, чему, для кого, для чего, предназначать на что) призначати и призначувати, призначити, визначати и визначувати, визначити, приділяти, приділити, (наметить) назнаменати, (о мног.) попризначати, попризначувати, повизначати, повизначувати, поприділяти що кому, чому, (за-)для кого, (за-)для чого, на що. [Делегаціям від селян призначено ці місця, а від робітників - оці (Київ). Я призначив читання на один вечір (Грінч.). Шевченко, пишучи свої твори, не призначав їх за-для читання народові (Грінч.). Частину свого заробітку він призначив на певну мету (Київ). Я визначила розписання таке, що на російську мову йде небагато годин (Крим.). У ту башточку вкидали дівчат і замикали там чи на два тижні, чи на два роки, - то вже як пан приділить (М. Вовч.). Діточкам моїм пан щось приділить за мою смерть (М. Вовч.). Брахманізм обеззброїв стихійність цих поривів, назнаменавши, як час для їх здійснення, два останні перегони на життьовому шляху (М. Калин.)]. -чить заседание на пятницу - призначити засідання на п'ятницю. -чить награду - призначити нагороду. -чать наказание - визначати (призначати) кару. -чить опеку над кем - призначити опіку над ким. -чать, -чить плату - визначати, визначити, призначати, призначити, класти, покласти плату (платню). [Плату кладуть чималу їй за рік (Грінч.)]. -чить в продажу, к продаже что - призначити до продажу що. -чать работу кому - призначати (визначати) працю кому. -чить себе сделать что - призначити собі (сказати собі) зробити що. [Як чого не скінчить у тиждень, що казала собі скінчити, то… (М. Вовч.)]. -чить свидание кому - призначити побачення кому. Мне -чили притти в понедельник - мені призначено прийти в понеділок. -чать следствие - призначати слідство. -чать срок - призначати (визначати) термін (строк, речінець). -чать, - чить цену - визначати, визначити, класти, покласти, становити, постановити, нарядити ціну. [Ціну на землю визначали вони всі гуртом (Грінч.). Базар ціну становить (Богодух.). Взяли тому коню ціну нарядили - півтораста карбованців та й чотири (Пісня)];
    3) (на должность, для исполнения какой-либо обязанности) призначати, призначити, настановляти и настановлювати, настановити, наставляти, наставити, ставити, поставити, становити, постановити кого ким, на кого, за кого, на яку посаду, приділяти, приділити кого за кого, нарядити кого ким, (гал.) іменувати, на(й)менувати кого ким, на яку посаду, (о мног.) попризначати, понастановлювати, понастановляти, понаставляти, поприділяти; (только куда, кому, к кому) надавати, надати (о мног.) понадавати кого куди, кому, до кого. [Неписьменних не призначають на відповідальні посади (Київ). Його козаки злюбили, до себе в курінь пустили, ще й отаманом настановили (ЗОЮР I). Щоб воєводами настановити, того не буде зроду (Л. Укр.). Князями нас понастановляє (Куліш). Нас ніхто не обирав, нас настановили на парафії (Н.-Лев.). Його скинули з пристава й настановили на стражника (Васильч.). Вони його поставили собі лакеєм (Грінч. I). Соргія поставив пан за ключника (Основа 1862). Постановили на дяка (М. Вовч.). Постановили її за царинного (Кониськ.). Пан приділив батька за лісника (М. Вовч.). Доти чоловік добрий, доки його десятником не нарядили (Приказка). Агрономів надають нам з Київа (Київщ.)]. -чить наследника - призначити спадкоємця. -чить кого опекуном над кем - призначити (настановити) кого опікуном (на опікуна, за опікуна) над ким. [Громада настановила над їми опікуном Панаса Момота (Грінч.)]. -чить себе преемника - призначити собі наступника. -чить сына в военную службу - призначити сина до військової служби. -чать, -чить кому какую-либо роль в чём - призначати, призначити, приділяти, приділити кому яку ролю в чому. [Салкові, що мав грати старшину, приділили роль свідка (Грінч.)];
    4) (о судьбе: предопределять) судити, присудити, призначати, призначити, приділяти, приділити, надавати, надати, нарікати, наректи, назнаменувати кому що. [Мені літа тії доля присудила (Рудан.). Хто зможе ухилитись, що нам боги всесильні присудили? (Куліш)]. Назначаемый - визначуваний, зазначуваний; настановлюваний, призначуваний и т. п. Назначенный -
    1) визначений, зазначений, на[по]значений, відзначений, повизначуваний и т. п.;
    2) призначений, визначений, приділений, покладений, поприділяний и т. п. [Творчі сили, - ті гнатимуть вас у призначене місце (Франко). Заковане в залізні обручі письменство незабаром переросте призначену йому мірку (Рада). Гроші, від громади призначені на школу (Грінч.)]. -ная цена - визначена ціна. В -ный час, в -ное время - у призначену годину (призначеної години), у призначений час (призначеного часу);
    3) призначений, настановлений, наставлений, поставлений, постановлений, приділений, наряджений, іменований, наданий, попризначуваний и т. п. Вновь -ный - новопризначений, новонаставлений ким, на кого, за кого, на яку посаду, новонаданий кому, до кого;
    4) суджений, присуджений, призначений, приділений, наданий, наречений, назнаменований. [До своєї мети, назнаменованої йому од бога, дійде (Куліш)]. -ться -
    1) визначатися и визначуватися, бути визначуваним, визначеним, повизначуваним и т. п.;
    2) призначатися и призначуватися, бути призначуваним, призначеним, попризначуваним и т. п. [Речінця побутові на Запоріжжі не визначалося нікому (Куліш). Щоб полагодити спір, визначується губерніяльна комісія (Франко). Її ще здавна призначено мені (Грінч.). Почала лічити йому лінійкою в долоню, скільки було то вже йому призначено (Васильч.)]. Деньги -чались на одно, а пошли на другое - гроші призначено було на одно, а пішли на инше. Срок -чался длинный, а теперь его сократили - термін (строк, речінець) призначено (визначено) було довгий, а тепер скорочено. Срока не -чалось никому - терміну (строку, речінця) не становлено (не визначали, не визначалося) нікому;
    3) призначатися, настановлятися и настановлюватися, бути призначуваним, настановлюваним, призначеним, настановленим, попризначуваним, понастановлюваним и т. п. ким, на кого, за кого, на яку посаду. [Панна настановляється на вчительку в село С. (Коцюб.). Ті батюшки, що вчилися в академії й були понастановлювані на парафії (Н.-Лев.). Інструктора від нас забрано, а нам надано иншого (Київщ.). Полковники і сотники надані теж із польського панства (Куліш)]. Он -ется инструктором - його призначено (настановлено, призначають, настановляють) на (за) інструктора. -ется комисия для рассмотрения дела - призначається комісія (призначають комісію), щоб розглянути справу. -ется следствие по этому делу - призначається (призначають) слідство в цій справі;
    4) судитися, призначатися, приділятися, бути призначеним, приділеним, наданим, назнаменованим, нареченим. [Щоб не було одних, яким ніби призначено тільки працювати, і других, яким призначено з чужої праці живитися (Рада). Шлях без міри, вік без ліку їй надано від творця (Самійл.). Та вже коли наречено вмирати, і знахури не відшепчуть (ЗОЮР I)].
    * * *
    несов.; сов. - назначить
    1) призначати и призначувати, призначити и призначити а мног. попризначати; ( определять) визначати и визна́чувати, ви́значити

    \назначатьть лека́рства — признача́ти, призна́чити лі́ки

    \назначатьть свида́ние — признача́ти, призна́чити побачення

    \назначатьть цену — признача́ти, призна́чити (визначати, визначити) ці́ну

    2) (куда; кем - на должность, работу) признача́ти и призна́чувати, призна́чити и мног. попризначати (куди; ким, на кого, за кого); (ставить кем-л.) наставля́ти, наста́вити и мног. понаставля́ти, настановля́ти, настанови́ти и мног. понастановля́ти и понастано́влювати (ким, на кого, за кого); (направлять куда-л.) наряджа́ти, наряди́ти (куди)

    Русско-украинский словарь > назначать

  • 4 кунайф

    техн.
    куна́йф

    Русско-украинский политехнический словарь > кунайф

  • 5 кунайф

    техн.
    куна́йф

    Русско-украинский политехнический словарь > кунайф

  • 6 кунайф

    техн. куна́йф

    Українсько-російський політехнічний словник > кунайф

  • 7 каземат

    1) (крепостная башня) казе[а]мат (-ту), куна. [Сидять у куні забитії в кайдани (Стор.)];
    2) (камера тюремная) казе[а]мат (-ту), цюпа, ум. цюпка, вульг. шпаківня.
    * * *
    каземат, -у

    Русско-украинский словарь > каземат

  • 8 кунак

    кунак (-ка), приятель (-ля).
    * * *
    этногр.
    куна́к, -а

    Русско-украинский словарь > кунак

  • 9 кунацкий

    этногр.
    куна́цький

    Русско-украинский словарь > кунацкий

  • 10 куначество

    этногр.
    куна́цтво

    Русско-украинский словарь > куначество

  • 11 обрез

    1) (грань, ребро) край, берег. С золотым -зом - з золотими берегами;
    2) (нож для обрезки книг) ніж (р. ножа), різак;
    3) (полубочье) переріз (-різу), зрізок (-зка), шаплик, ширітвас;
    4) рана от обреза - уріз, урізане. В обрез - без лишку. Было в обрез (чего-либо) - було без лишку, тільки вистачило, насилу вистачило.
    * * *
    1) обрі́з, -у
    2) ( о винтовке) обрі́з, -а, одрі́з; відріза́н, обріза́н, одріза́н, одрі́зка; диал. куна́к, -а
    3) ( о кадке) диал. перері́з, -а
    4) ( порез) порі́з, -у

    в \обрез — в обрі́з, без ли́шку, без надли́шку

    Русско-украинский словарь > обрез

  • 12 пробой

    1) (действ.) пробій (-бою), срв. Пробойка 1;
    2) см. Пробоина;
    3) (для замка) скобель (-бля); (для засова) куна. [Витягає скобель, відчиняє двері (Грінч.). Засови у кунах залізні важкі завищали (Куліш). Засови в куни міцні повкладали (Куліш)].
    * * *
    1) спец. пробі́й, -бо́ю

    идти́ на \пробой й — іти́ на пробі́й (пробо́єм)

    2) ( для замка) ско́бель, -бля, пробі́й

    Русско-украинский словарь > пробой

  • 13 Куничное

    Кунное см. Куна 3.

    Русско-украинский словарь > Куничное

  • 14 Мордка

    см. Куна 2.

    Русско-украинский словарь > Мордка

См. также в других словарях:

  • куна́к — кунак, а …   Русское словесное ударение

  • КУНА — жен., ряз., тамб. пригоршни; кунка, ночка, горсть, горсточка. | Куна или куна? оковы, железная цепь, вязи, жслезный ошейник; от кузня, ковать? II. КУНА, куница жен. зверок Mustela; куница каменная, горская, бухарская, муж. foina, белодушка. Куна… …   Толковый словарь Даля

  • КУНА — жен., ряз., тамб. пригоршни; кунка, ночка, горсть, горсточка. | Куна или куна? оковы, железная цепь, вязи, жслезный ошейник; от кузня, ковать? II. КУНА, куница жен. зверок Mustela; куница каменная, горская, бухарская, муж. foina, белодушка. Куна… …   Толковый словарь Даля

  • Куна — собирательное название денег домонгольской Руси, единица древнерусской кунной денежной системы. Термин куна вышел из употребления в связи с появлением деньги. См. также: Бывшие денежные единицы Финансовый словарь Финам …   Финансовый словарь

  • КУНА — (самоназвания туле, тельмальтола; сан блас, баяно) народность общей численностью 50 тыс. чел., проживающая на территории Панамы. Язык куна. Религиозная принадлежность верующих: католики, протестанты …   Современная энциклопедия

  • КУНА — (греч.). В Польше и западных губерниях, род позорного столба с цепью, охватывающею шею человека. Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка. Чудинов А.Н., 1910. КУНА В Польше и западных губерниях, род позорного столба. Объяснение… …   Словарь иностранных слов русского языка

  • Куна — (самоназвания туле, тельмальтола; сан блас, баяно) народность общей численностью 50 тыс. чел., проживающая на территории Панамы. Язык куна. Религиозная принадлежность верующих: католики, протестанты.   …   Иллюстрированный энциклопедический словарь

  • Куна — название эквивалентов денег в домонгольской Руси, в том числе меха. Имела распространение до XIV в., до появления денег. Словарь бизнес терминов. Академик.ру. 2001 …   Словарь бизнес-терминов

  • КУНА — денежная единица Др. Руси, равная 1/25 гривны (10 11 вв.) и 1/50 гривны куны, обращалась до сер. 14 нач. 15 вв …   Большой Энциклопедический словарь

  • КУНА — (самоназв. туле) индейский народ группы чибча в Панаме. Св. 50 тыс. человек (1992). Верующие христиане (католики и протестанты) …   Большой Энциклопедический словарь

  • куна — сущ., кол во синонимов: 4 • горсть (31) • кунка (5) • монета (298) • …   Словарь синонимов

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»