коняка

-и α. κ. θ. (διαλκ.) αλογάκι.

коняка, конина.

* * *

диал. кон`яка

1) (зоол.) кінь (р. коня, зв. коню, мн. коні, -ней), (стар.) комонь; ум.-ласк. коник, коничок (-чка), кониченько, конячка, коненя (мн. конята, коненята); ув. коняка; (пренебр.) шкапа, шкапіка, шкапина, соб. кінва и коньва (Звин.); (резвый) баско, громак; (ратный) румак, бахмат; (дрянной) пакінь (-коня), шевляга; (дикий) дичко, тарпан (-на), (необъезж.) неук; (шагистый) ступак; (имеющий большую гриву) гривань, гривач, довгогривець; (белый с чёрными или рыжими пятнами) таркач; (гнедой) гнідан[ш], гнідко; (вороной) воронько, воронець (-нця). [Швидше, коню, швидше, коню, поспішай додому (Шевч.). Ой у мене був коняка, був коняка-розбишака (Щоголів). Під ним коник вороненький насилу ступає (Шевч.). Під ним кониченько сильне дужий (Пісня). Та купуй уже, купуй, - славная конина! (Рудан.). Війна гогоче, комоні ржуть, грохочуть тулумбаси (Куліш)]. Дарёному коню в зубы не смотрят - дарованому коневі зубів не лічать. Был конь, да изъездился - був кінь та з'їздився. Конь прядёт ушами - кінь стриже вухами. Гарцовать на коне - конем вигравати. На коне, на конях - конем, кіньми, кінно. [Кожен міщанин повинен служити кінно й оружно (Куліш). Слуги їдуть кінно округ воза (Куліш)]. Конь о четырёх ногах да спотыкается - кінь на чотирьох та й то спотикається. Куда конь с копытом, туда и рак с клешнёй - куди кінь з копитом, туди й жаба з хвостом; коваль коня кує, а жаба й собі ногу дає (наставляє) (Приказки). С чужого -ня среди грязи долой - з чужого воза й серед болота злазь (Приказка). Чешись конь с -нём, а свинья с углом - знайся кінь з конем, а віл з волом (Приказка);

2) конь водный - см. Гиппопотам;

3) (рыба) см. Конёк 6;

4) (в шахм. игре) коник.

* * *

(научн. назв., Equus caballus L.) кінь (р. коня, мн. коні, коней); (в просторечье) кінь, коняка (ж. и (реже) м. р.), конина (ж. р.), соб. кінва, коньва. [Коваль коня кує, а жаба й собі ногу дає (Номис). Мучить бідну коняку (Коцюб.). Ой, у мене був коняка (Щог.). Жінки поганяли конину (Франко). Волів у нас менше, ніж коньви тієї нещасної (Звин.)]. -шадь арабская - арабський кінь. -шадь донская - дінський кінь, дінчак (-ка). -шадь вороная - вороний кінь, ворон-кінь, воронько, (кінь-) воронець (-нця). -шадь гнедая - гнідий кінь, гнідаш (-ша), гнідан (-на), гнідко (-ка). -шадь серая, серой масти - сивий (ум. сивенький) кінь, сиваш (-ша), сивко (-ка). -шадь в яблоках - кінь у яблуках, зозулястий кінь. -шадь верховая - верховий кінь. -шадь водовозная - водово[і]зка, водово[і]з (-воза). -шадь вьючная - в'ючний, батовий кінь, в'ючак (-ка). -шадь дышельная - дишельний кінь. -шадь заводская - завідський кінь. -шадь запаленая - запалений, дихавичний кінь. -шадь коренная, оглобельная - см. Коренник 1. -шадь ломовая - см. Ломовик 1. -шадь подручная, пристяжная - см. под Подручный 2, Пристяжной. -шадь седлистая, с вогнутой спиной - линкуватий, лучкуватий кінь. -шадь скаковая, беговая - скаковий, перегоновий кінь. -шадь упряжная - запряжний кінь. Пара -дей, везущих враз - одноразні коні. Одной -дью, парой (на паре) -дей - однокінь, парокінь (удвукінь). [Однокінь везуть мерця (Кониськ.)]. -ди оббили ноги - коні пообсікалися, позасікалися. Править -дью - см. Править 1. Сесть на -шадь - сісти на коня. Пустить -шадь во весь опор - см. Пускать 1. Поскакать на -дях - поскакати кіньми (на конях), побігти кіньми. Водяная -шадь - см. Гиппопотам.

* * *

безклубий [Безклуба коняка].

* * *

-ся бити (рогом), битися, колоти, -ся, буцати, -ся, буцькати, -ся, штурхати, -ся, бости. [Віл б'є, а коняка хвицає. Рогата скотина всіх коле. Баран буцає. Буцькає, як баран. Бик боде]. Боднуть - кольнути, буцнути, ударити рогом.

* * *

несов.; сов. - бодн`уть

Изъянец

1) (убыток) шкода, втрата, ум. втратка; см. Убыток, Потеря;

2) (недостаток, повреждение) вада, ум. вадка; (порок, порча) ґанджа и ганжа, ґанч (-чи, ж. р. и -чу, м. р.), ґандж (-джи), (реже) гань (-ни), щерб (-бу), щербина, (зап.) сказа, диалект.: шварунок (-нку), з'яна (ззяна), гальмо; (в ткани) бли[е]зно (-на), бли[е]зна (-ни), сказ (-зу). [Недобрий, кажеш, борщ? А яка-ж йому (у него) вада? (Звин.). Щось дуже дешево він продає тую свиту, певне єсть якась ґанджа (Звин.). Я не можу того вола купити, бо має в ногах великий ґанч (Верхр.). У корови нема ніякої ґанчі (Кан. п.). Бувають люди з природженою ганжею (Н.-Лев.). Вся ти гарна, моя мила, нема в тобі скази (Пісня Пісень). Наче дзеркало без скази (Франко). Знаєте ви, у якому талярі який щерб (М. Вовч.). Ото тільки їй (коняці) і ззяна, що хвіст трохи короткий (Новом. п.)]. С -ном - з ґанджею, з вадою, ґанджовитий, (диал.) зя[е]нний. [Ця коняка зянна (Кат. п. Яворн.)]. Иметь из'ян - мати ваду, ґанджу, ґанджувати, ґанчувати на що. [Ґанчує на ногу кобила (Кан. п.)].

* * *

уменьш. изъ`янец

1) (недостаток, порок) ва́да, ґандж, -у (м.) и -і (ж.); ( дефект) дефе́кт, -у; ( ошибка) хи́ба

2) (убыток, ущерб) зби́ток, -тку, шко́да

1) (о поверхности) нерівний, (корявый) корявий, (диал.) корцюбистий, (холмистый) горбастий, пагірчастий, погористий. [У нас земля нерівна (Рудч.). Революція од вас, як од нерівного ґнотика, тільки чадить (П. Тичина). Саїд рушив за ним по нерівних верхів'ях (Ле). Стіни були такі коряві, наче сухоребра коняка (Кониськ.). Земля якась корцюбиста, нерівна (Дніпропетрівщ.)]. -ная дорога - нерівна (кочковатая: грудкувата) дорога. -ный пол - нерівний поміст, нерівна підлога;

2) нерівний, нерівномірний; срв. Неравномерный. [Переривалося нерівне дихання (Ле)]. -ное движение - нерівномірний рух;

3) перен. - нерівний. -ный характер - нерівна вдача. Неровен час - усяко бува(є), трапляється часом.

* * *

и объезжать объездить

1) об'їздити, об'їздити, виїздити, з'їздити. [Об'їздив усіх родичів, порятунку прохав - не порятував ніхто. Виїздив я на своєму віку чимало по світу (Квітка). З'їздив з ним багато чужих країв, бачив багато світа (Мирн.)];

2) -ать лошадь - виїжджати, виїздити коня, принатурювати, принатурити коня до їзди. [Сидить мале циганя, коня виїжджає (Рудан.)]. Невыезженный (о лошади) - неїзджалий, неук, неукий (- кого). [Коничок неукий вирве мі ся з руки. Ніякий кінь-неук не скине його з себе]. Объезженный (о лошади) - їжджалий, уїжджений, принатурений до їзди. [Уїжджена коняка везе не зупиняючись].

* * *

см. объезжать II 1)

поспеть

1) (созревать) постигати, постиг(ну)ти, спіти, поспівати, поспіти ( б. вр. -спію, -єш…) и поспінути (б. вр. -спіну, -неш…), пристигати, пристиг(ну)ти, приспівати, приспіти и -спінути, (вызреть) вистигати, вистиг(ну)ти, виспівати, виспіти и -спінути; срв. Вызревать, Дозревать, Созревать. [Уже й черешні постигли (Свидн.). У тій порі, як ягоди поспінуть (Житом.). Горіхи вже пристигли (Звин.). Вже вдовоньці пшениця приспіла (Чуб.)];

2) (быть готовым) постигати, постиг(ну)ти, вистигати, вистиг(ну)ти, поспівати, поспіти. Обед, ужин -пел - обід постиг (поспів), вечеря постигла (поспіла). [Уже й вечеря постигла (Чуб.). Вечеря поспіла (Коцюб.)]. Хлеб -пел (в печи или в квашне) - хліб постиг, вистиг. [Тут хліб постиг - виймаю, а в другій діжі вистиг - саджаю (Г. Барв.)];

3) (успевать к сроку) постигати, постиг(ну)ти, вистигати, вистиг(ну)ти, устигати, устиг(ну)ти, поспівати, поспіти и -нути, успівати, успіти и -нути, виспівати, виспіти и -нути (куди, що зробити), настигати, настиг(ну)ти, наспівати, наспіти и -нути (куди, до чого и на що); срв. Подоспеть, Приспеть. [Вийде і йде було не хапаючись, а постигне саме в пору (М. Вовч.). Ой вистигайте, славні чумаченьки, зимувати до лугу (Лис.). Не встиг козак Нечай на коника сісти (Макс.). Поспінеш з козами на торг (Приказка). Не виспінеш ти - спізнишся. Ох, лишенько! коли-ж я туди настигну (Квітка). Раненько вийду, на обід наспіну (Мирн.)]. -пеем, не спеши - постигнемо, вистигнемо, встигнемо и т. д., не поспішайсь. Везде -петь - всюди (скрізь) доскочити, похопитися. Наш пострел везде -пел - де не посій, то вродиться; той доскоцень (доскоцький) усього доскочить, ніколи не спізниться, перший похопиться, вихопиться. [О, то доскоцень, усього доскочить! ніколи запізно не прийде (Франко). Бач, який доскоцький, перший вихопився (Гр.)]. Везде поспевающий - проскочущий [Була і знакома проскочуща невидимка паніматки Люборацької (Свид.)]. -вать за кем, за чем - поспішатися, поспішитися, успішатися, успішитися, уганяти(ся), угнати(ся), похопитися за ким, за чим, збігати, збігти, з'їжджати, з'їхати, сходити, зійти з ким, з чим. [Вже мати за нею було ніколи не поспішиться (Квітка). Само письменство стояло нижче від життя, не вспішалося за ним, одставало (Єфр.). А я розказую та розпитую, так що вона й одказувати не вспішиться (Проскурівна). Сяде на покуті, розпустить язика… не можна мені за нею й словом похопитись (Н.-Лев.). Хіба яка коняка збіжить з паровозом? (Звин.)]. Вы идёте слишком скоро, я не могу -спеть за вами - дуже швидко (прудко) ви йдете, я й не вспішуся (не поспішуся, не вженуся, не похоплюся) за вами, не збіжу (не зійду) з вами.

* * *

несов.; сов. - посп`еть

1) поспіва́ти, поспі́ти, вистига́ти, ви́стигнути и ви́стигти, достига́ти, дости́гнути и дости́гти; постига́ти, пости́гнути и пости́гти, приспіва́ти, приспі́ти

2) ( успевать) встига́ти, всти́гнути и всти́гти, поспіва́ти, поспі́ти, успіва́ти, успі́ти; постига́ти, пости́гнути и пости́гти; диал. виспіва́ти, ви́спіти, успіша́тися, успіши́тися

путо (мн. пута); см. Путы. [Коняка брязкає залізним путом (Коцюб.). Літа на душу накладають пута (Франко)].

* * *

1) см. путы

2) (ремень, соединяющий две части цепа) ка́пиця

1) кінь-возовик, тягловий кінь, тяглова коняка;

2) тягаровий віз.

кістняк, кістяк (-ка). [Возила (коняка), а тепер кістняк тліє (Сл. Гр.)].

1) (наделать коновальством) наконовалити. [Покликали коновала, а він так наконовалив, що коняка здохла (Крим.)];

2) (заработать коновальством) законовалити, заробити (нажити, набути) коновальством (коновалюючи) що. -ться наконовалюватися.

натрудить

1) кого - см. Натомлять 1;

2) (руку, ногу) натруджувати, натрудити, (натирать) натирати, натерти, (намозоливать) намулювати и намуляти, намуляти и (зап.) намулити (руку, ногу), (о мног.) понатруджувати, понатирати, понамулювати, помуля[и]ти (руки, ноги). Камінчик, об який могла-б натрудити ноги коняка (Коцюб.)]. Натружённый -

1) см. Натомлённый 1;

2) натруджений, натертий, намуля[е]ний, понатруджуваний и т. п. -ться -

1) см. Натомляться 1 и 2;

2) натруджуватися, бути натруджуваним, понатруджуваним и т. п.;

3) (вдоволь, сов.) напрацюватися, попрацювати (досхочу, до-не(с)хочу), (наработаться) наробитися (досхочу, до-не(с)хочу), натрудитися, попотрудитися, (о мног.) понапрацьовуватися, понароблюватися. [Крекче, неначе-б то дуже втомився й напрацювався (Н.-Лев.)]. Натрудившийся - що натомився, натомлений; що напрацювався, напрацьований и т. п.; натруджений. [Заснув твердим сном натрудженого робітника (Коцюб.)].

натрудить

1) кого - см. Натомлять 1;

2) (руку, ногу) натруджувати, натрудити, (натирать) натирати, натерти, (намозоливать) намулювати и намуляти, намуляти и (зап.) намулити (руку, ногу), (о мног.) понатруджувати, понатирати, понамулювати, помуля[и]ти (руки, ноги). Камінчик, об який могла-б натрудити ноги коняка (Коцюб.)]. Натружённый -

1) см. Натомлённый 1;

2) натруджений, натертий, намуля[е]ний, понатруджуваний и т. п. -ться -

1) см. Натомляться 1 и 2;

2) натруджуватися, бути натруджуваним, понатруджуваним и т. п.;

3) (вдоволь, сов.) напрацюватися, попрацювати (досхочу, до-не(с)хочу), (наработаться) наробитися (досхочу, до-не(с)хочу), натрудитися, попотрудитися, (о мног.) понапрацьовуватися, понароблюватися. [Крекче, неначе-б то дуже втомився й напрацювався (Н.-Лев.)]. Натрудившийся - що натомився, натомлений; що напрацювався, напрацьований и т. п.; натруджений. [Заснув твердим сном натрудженого робітника (Коцюб.)].