ком+земли+ru

груда, грудка, грудина, грудомаха, (катышок) балабух, (пров.) кімса, оковелок (-лка), кубаток (-тка) (собир.) кубаття (земли) груд(к)а (землі), (глыба) брила, (теста) балабух, галка, галушка, (глины) грудка, вальок (-лька), шурувалок, (волос сбитый) ковток (-тка), ковтях, ковтун, лямус, (ниток, шерсти) жмут (-та), (у горшечников: большой) кобила, (малый) пласток (-тка), (глыба воску) камінь (-меня), брила воску, (мёрзлый) мерзляк, грудка. -мья, собир. - груддя (ср. р.), груда, брилля. -мом (о вещах) - жужмом. -мом ему земля - щоб йому могила запалася; щоб йому землі на груди наложило; щоб його по смерті з землі викинуло. -мом упасть (быстро) - опукою впасти. Первый блин -мом - (ободрительно) перша (риба) не ловиться; без навички батька тяжко бити; (фф) спекли: нате люди з'їжте; перша (чарка) колом. Снежный ком - галка (грудка) снігу, сніжка. Волосы сбились в ком - волосся скімшилося, склочилося, склочіло(ся).

* * *

1) (часть чего-либо клином) косяк (-ка). -сяк глины, соли - см. Глыба, Ком. Резать, долбить и т. п. -ком - різати, довбати и т. п. - косяка, навскіс, укосом;

2) (клин земли) косяк, заріг (-рогу), заріжок (-жка);

3) (дверной боковой) одвірок (-рка), (верхний) гла[о]вень, наголовень (-вня), наголовач, кубук, (оконный боковой) лутка, (зап.) варцаб, варцаба. [А наймичка у порога вхопилась руками за одвірок (Шевч.). Я за луткою, коло вікна сиджу (Г. Барв.)];

4) (лошадей) косяк (-ка), табунець (-нця);

5) (вставка в рубахе) клинець (-нця), кутець (-тця);

6) (улей) колодка, пень (р. пня) стоян (-на);

7) (сходня с судна) східня, сходень (-дня), кладка;

8) (руно рыбы) табун, табунець (-нця);

9) (долото) гурик;

10) (снасть) кодолянка.

* * *

действ. и сост.) виснаження, висилення, вироблення, витрачення, вичерпання, (сост. ещё) виснага, витрата; (действ. неок.) виснажування, висилювання, витрачання, вичерпування чого. [Світовий голод і світове виснаження - ось найперший наслідок злочинної імперіялістичної різанини (Азб. Ком.)]. -ние почвы, земли - виснаження ґрунту, землі. Смерть от -ния - смерть з виснаження.

* * *

1) ( изнурение) ви́снаження, (неоконч. д.) висна́жування

2) ( исчерпание) ви́черпання, (неоконч. д.) виче́рпування

исчезнуть

1) (пропадать без вести, мгновенно, обращаться в ничто, скрываться) зникати, (иногда никнути), зникнути и зникти, щ[зч]езати, (иногда чезнути), щезнути, (з)слизати, (з)слизнути, гинути, згинути, (пропадать) пропадати, пропасти, (о мн.) позникати, пощезати и почезнути, по(з)слизати, послизнути, (понемногу) заникати, заникнути. [Туман почав розходитись, бліднути й зникати (Грінч.). Але зараз таке бажання зникало (Крим.). Немов кажани никнуть перед сонечком раннім (Манж.). Обережно ступає босими ногами і никне врешті за причілковою стіною (Коцюб.). І зникла (Марія) в темному гаю (Шевч.). Зникли радощі, втіха, принада (Ворон.). Привид щез (Коцюб.). Вилися прудко золоті гадючки і чезли (Л. Укр.). Куди-ж вони почезли? (Куліш). Ніби гинуть (хмари) у прозорій глибині (Вороний). Ізгинь, мано, що так мене дурила! (Грінч.). Молодчина з його грішми десь як вітер згинув (Рудан.). Згинула вся поетичність (Крим.). Слиз, наче крізь землю пішов (Сл. Гр.). Зашипів (Сатанаїл) і з-перед Бога слизнув під землею (Рудан.). Злії духи, так як мухи, всі уже послизли (Велик. вірша.). Як пропав сніг до каплі, тоді вже справжня весна (Звин.)]. Эти слова -зли у меня из памяти - ці слова зникли у мене з пам'яти. [І все, що давно було, з пам'яти зникло (Л. Укр.)]. Всё -зает, как тень - усе зникає, мов тінь. -чез он бесследно - і сліду його не стало, загув і слід за ним, як за водою пішов, як вода вмила його, наче (мов) корова язиком його злизала, як віл його лизнув, щез як здимів. - чезло воспоминание, память о ком - і слід загув за ким. [Навіть пізніш, коли Інджуїдів давно на світі не було і слід за ними загув, Хафиз елегічно згадує за ті минулі часи (Крим.)]. -нуть из виду - зникнути, щезнути з очей. -чез из горизонта - зник з обрію. -знуть как дым - здиміти и здимніти. [Неначе вона крізь землю пішла або здиміла (Мирг. п.)]. -зни (прочь с глаз) - згинь! пропади;

2) (гибнуть, пропадать, переводиться) гинути, згинути, никнути, зникнути, (з)слизнути, переводитися, перевестися, (о мн.) погинути, вищезати, почезнути, попереводитися; см. Погибать, Переводиться 3. [Сам собою марний трутень із світу зникне (Крим.). Вищезає жито (М. У. Е.). І він, як муха в зіму, слиз (Котл.). Бодай його кодло з накорінком перевелось (Номис)]. Исчезающий -

1) (прич.) хто (що) зникає, щезає и т. д.;

2) (прил.) зникливий, щезливий, зслизливий. Исчезнувший - зниклий, щезлий, згиблий, (з)слизлий, пропалий и пропащий.

* * *

несов.; сов. - исч`езнуть

1) (отдаваемый в наём) найманий, наємний; (только о недвиж. имущ.) посесійний, віддаваний в оренду (в посесію). -ный луг - наймана лука. -ная работа - а) (по найму) наймитська (наємна) праця, найми (-мів). [Піде на хуторі шукати собі наймів (Васильч.)]; б) (нанимаемая) наймана праця;

2) (нанимаемый, нанятой) найманий, на(й)нятий, наємний. [Хліб на найманій землі сіємо (Богодухівщ.). Найманим екіпажем їздять (Київ)]. -ный работник, -ная -ница - найманий робітник (-ка), -на робітниця, наймит, наймичка. [Повстали фабрики, де робили наймані робітники за поденне (Рада). Наймитів держимо, бо сами не впораємося (Канівщ.)]. Жить б -ной квартире - жити (сидіти) в найманій (на(й)нятій) ква(р)тирі, в найманому приміщенні (помешканні), в комірному (Свидниц.), сидіти в на(й)нятій хаті, жити в сусіда. -ная плата - (за работу) заробітна плата; (за пользование чем) плата за що, наймове (-вого), найманка, наймиця (Сл. Гр.), (за аренду земли ещё) орендна (посесійна) плата, (оброк) чинш (-шу). [За луку найманки дають двадцять карбованців на рік (Сл. Ум.)]. -ные войска - наймане (на(й)няте, (за)плачене, грошове) військо. [Пани проти короля бунтувалися і на його військо своїм грошовим і надвірнім військом били (Куліш)]. -ный агент, убийца - найманий (заплачений) агент, душогуб, підплачений душогуб. [Заплачений агент (Рада)].

* * *

и Нужда

1) потреба, (изредка, ц.-слав.) нужда, (потребность) потребина, (редко) потріб (-си), треба; срв. Надобность. [Вже яка потреба, - ні до кого не йду, - вона зарятує (Г. Барв.). Надумались збирати гроші про таку народню нужду (Куліш)]. -да в чём - потреба чого или в чому, на що, нужда в чому; срв. Потребность. Иметь -ду в чём - мати потребу (нужду) в чому, потребувати чого; срв. Нуждаться 1. А тебе какая -да до этого дела? - а тобі яке діло до цієї справи? а тобі що до цього (до того)?, (фам.) а тобі до цього якого батька горе? -да в ком - потреба в кому, на кого. Ему -да в нём - йому він потрібний (потрібен), він має діло (справу, зап. інтерес) до його. -да к кому, до кого - діло (справа, зап. інтерес) до кого. [Є в мене діло до вас (Київ)] Какая мне -да до тебя? - яке мені діло (яка мені нужда) до тебе? [Яка мені нужда до тебе? (Квітка)]. Мне до них -ды мало - мені про них (їх) малий клопіт (байдуже). Не твоя -да, не заботься - не твій клопіт, не турбуйся. Что нужды? - яка потреба?, (какой смысл?) яка рація?, (зачем?), нащо? навіщо?, (пустое!) дарма! Велика -да! - велика вага! овва! велике діло опеньки!, (пустое!) дарма. Что за -да (Какая -да) знать это? - яка потреба (нащо треба) знати це? Нет нужды говорить об этом - нема потреби говорити про це. Нет нужды (кому до чего) - байдуже (байдужки, байдужечки) (кому про (за) що), дарма (кому), (и горя жало) мале горе (кому), ні гадки (гадки мало) кому про (за) що, і гадки не має хто про (за) що, (шутл.) і за вухом не свербить кому. [Недоля жартує над старою головою, а йому байдуже (Шевч.) Дитина кричить, як не розірветься, а їй і байдуже (Сл. Ум.). «Байдуже!» - сказала: «не журись, коханий!» (Дніпр. Ч.). А мені про те й байдужечки (Кролевеч.). Хай світ завалиться, - дарма мені! (Грінч.). «Піду, тільки нехай об осени!» - «Дарма, й підождемо» (Квітка)]. Тебе, небось, и нужды нет (Гоголь) - тобі, бачиться, й за вухом не свербить (перекл. М. Рильськ.). Нужды нет, что - дарма що. [Дарма що старий, аби багатий Приказка)]. Без видимой -ды - без видимої (явної, очевидної) потреби. В случае -ды, при -де - в потребі, під нужду; см. ещё Надобность (В случае -сти). [Що-ж, і горщик річ непогана в потребі (Рада). Ви постерегли що і під нужду, як вашої запобігав він ласки (Куліш)]. Крайняя (неотложная) -да в чём - велика (конечна, пильна) потреба в чому й чого; скрута на що. Я имею крайнюю -ду в деньгах - мені аж надто (конче, до скруту) треба грошей, мені аж надто (конче, до скруту) треба (потрібно) мати гроші. Я имею крайнюю -ду видеть его - см. Крайний 3. По -де от -ды - з потреби, через потребу. По крайней (неотложной) -де - з великої (конечної) потреби, через велику (конечну, пильну) потребу. Испытывать -ду в чём - зазнавати не достачі, (нужди) в чому, (нуждаться) потребувати чого, нуждатися чим. [Роздавати хліб не тільки своїм підданцям, а й иншим, хто його потребував (Ор. Левиц.). Злидар Максим поліном дров нуждавсь (Боров.)]. Он не испытывает -ды ни в чём - він не знає нужди ні в чому, він нічим не нуждається, йому нічого не бракує. -ды - потреби (-треб), нужди (р. нужд), (редко) потребини (-бин). [Устами письменників народ говорить про своє життя і потреби (Н. Громада). Се не може перешкодити нам писати про свої потреби (Грінч.). Нужди у всякого є: кому хліба, кому до хліба (Кониськ.). Оплачували податки, мита і инші рядові потребини (Куліш)]. Повседневные, текущие -ды - повсякденні (щоденні), поточні потреби, (фам.) потрібка. На все -ды не запасёшься - на всі потрібки не наста(р)чишся; і не треба, і те треба, і тому требові кінця немає (Приказка). Отправлять свои -ды - відбувати свої (природні) потреби. Удовлетворение нужд - задовол(ьн)ювання (заспокоювання), оконч. задовол(ьн)ення (заспокоєння) потреб. Большая, малая -да (естественная надобность) - велика, мала потреба, велике, мале діло. [Треба на часиночку спинитися, за малим ділом (Звин.)];

2) (недостаток) нужда, нестаток (-тку) и (чаще мн.) нестатки (-ків), (реже) недостаток и (чаще мн.) недостатки, недостача и недостачі (-тач), (нищета) злидні (-нів), убозтво, (реже) убожество, (стеснённое матер. положение) скрут (-ту, м. р.) и скрута (-ти, ж. р.). [Нужда закон зміняє (Приказка). Гнала козаків нужда і жадоба волі на Низ (земли войска запорожского) (Куліш). Поки був живий батько, ми нужди й не знали (Мирний). Він, як і всі, з хатин убогих, повитих мороком нужди (Сосюра). І голодом не раз намлівся і всякої нужди натерпівся (Свидн.). Прийшов нестаток, забрав і остаток (Приказка). Нестатки ймуть (-да одолевает) (М. Вовч.). А чи відаєш ти, що то недостатки, ти, що зросла в розкошах? (Коцюб.). Зістарена тяжкою працею та недостатками жінка (Грінч.). Її врода красна, змарніє у злиднях та недостачах (Мирний). Я побоялася злиднів, звичайного матеріяльного вбожества (Л. Укр.)]. -да всему научит - нужда (біда) всього навчить, нестатки (злидні) всього навчать, нужда-мука - добра наука (Приказка). По -де - через нужду (нестатки, злидні, убозство). Жить в -де, терпеть -ду - жити в нужді (в не(до)статках, в злиднях, в убозтві, при злиднях, при вбозтві, серед злиднів, серед нужди), жити вбого (нужденно, злиденно, скрутно), терпіти нужду (злидні), (бедствовать) (дуже) бідувати, злиднювати. [Вони живуть скрутно (Звин.)]. Жить без -ды - жити без нужди (без недостатків, несутужно, безнуждно, невбого). Денег наживёшь, без -ды проживёшь - грошей здобудеш, життя-вік перебудеш (или біду перебудеш). Крайняя -да - як-найбільша (крайня, остання) нужда, злидні злиденн, останні (великі) злидні, велике вбозтво. Быть, нах(о)диться в крайней -де - бути в як-найбільшій (крайній) нужді, терпіти як-найбільшу (крайню) нужду, жити у великих злиднях (недостатках, у великому вбозтві), сильно бідувати. Испытывать, испытать -ду - зазнавати, зазнати нужди (недостатків, злиднів, убозтва), (бедствовать) бідувати. [Змалечку зазнав нужди та бідування (Васильч.)]. Про -ду закон не писан - як нема нічого, то й закон ні до чого; на порожню кешеню й закон не важить. Он близок к -де - йому недалеко до злиднів. -да скачет, -да плачет, -да песенки поёт - злидні навчать співати й скакати. -да горемычная - злидні злиденні, (голь перекатная) голота нещадима. -да -птица - пугач (-ча). -да-хлеб - голодний хліб;

3) нужда, (затруднительное положение) скрут (-ту, м. р.) и скрута (-ти, ж. р.), скрутне становище, (стеснённое положение) сутуга, (реже притуга), сутужне становище, тіснота, (бедствие) біда, лихо, халепа, (горе) горе. Быть, находиться в -де - бути в нужді, бути в скрутному становищі, бути в скруті (в тісноті, в біді, в притузі), зазнавати (сов. зазнати) халепи. [Хіба ви ніколи не читали, що вчинив Давид, коли був у нужді і зголоднів? (Морач.)]. Кто в море не бывал, тот -ды не знал - хто на морі не і бував, той лиха не зазнав;

4) (неволя) неволя, (принуждение) сила, примус, мус (-су), принука. -дою - а) (поневоле) зневолі, мимоволі, несамохіть; б) (принудительно) силою, примусово, примусом; в) (по принуждению) з примусу, з мусу, з принуки, неволею.

* * *

диал. н`ужа

1) ( бедность) нужда́; ( недостаток) неста́ток, -тку, неста́тки, -ків; ( нищета) зли́дні, -нів

2) ( потребность) потре́ба, нужда́

отвертеть, отвернуть

1) відкручувати, відкрутити. Я тебе голову -ну - я тобі голову відкручу;

2) відкручувати, відкрутити, відві[е]рчувати, відвертіти, відвернути. -нуть винт, кран - відкрутити, відвертіти ґвинт, відкрутити, відвернути крант;

3) (отворачивать) відвертати, відвернути, відгортати, відгорнути, закочувати, закотити, закасувати, закасати. -нуть пласт земли - відвернути, відгорнути скибу землі. -нуть полу - відгорнути полу. -нуть воротник, рукава - відгорнути (відвернути, відкотити, закотити) комір, закачати (закотити, закасати) рукава. -нуть кожу - залупити шкуру. -нуть лицо, глаза - відвертати, відвернути (о многих повідвертати) лице, очі від кого, від чого, відводити, відвести очі від кого, від чого. Отвёрнутый, отверченный - відкручений, відвірчений, відвернений и відвернутий, відгорнений и відгорнутий, відкочений, закочений.

* * *

несов.; сов. - отверн`уть

1) ( повёртывать) відверта́ти, відверну́ти и повідверта́ти

2) ( отвинчивать) відкру́чувати, відкрути́ти и повідкру́чувати; відві́рчувати, відверті́ти

3) (вертя, отламывать) відкру́чувати, відкрути́ти и повідкру́чувати, скру́чувати, скрути́ти и поскру́чувати; відла́мувати, відлама́ти, відло́млювати, відломи́ти

4) (отгибать край чего-л.) відгорта́ти, відгорну́ти и повідгорта́ти, відверта́ти, відверну́ти и повідверта́ти, відко́чувати, відкоти́ти и повідко́чувати; (штанину, рукав) відка́чувати, відкача́ти и повідка́чувати; ( откидывать) відкида́ти, відки́нути и повідкида́ти; (загнув, завёртывать) загорта́ти, загорну́ти и позагорта́ти, зако́чувати, закоти́ти и позако́чувати, (штанину, рукав) зака́чувати, закача́ти и позака́чувати

5) ( сворачивать в сторону) зверта́ти, зверну́ти