кому+до+чего

и Нужен

1) потрібний, (усеч. форма им. п. ед. ч. м. р.) потрібен (кому, для кого, на що, до чого, для чого), (пригодный для чего) спосібний, здатний, придатний до чого, на що. [Лазар розумів, що йому годять,що він потрібний (Коцюб.). Бабуся знайшла потрібне вбрання (Л. Укр.). Ти думаєш, що всім язик потрібний твій (Самійл.). Бачу, що воно таки на щось потрібне (Липовеч.). Мені потрібні були наукові додатки французького перекладача (Крим.). На що воно спосібне, це залізо? (Поділля)]. Всё -ное кому - все потрібне кому; все, чого треба (потреба) кому (потребує хто). -ное место - см. Нужник. -ный человек - потрібна людина, спосібна людина. [Частували її в покоях, як потрібну людину (Н.-Лев.). Він мені чоловік спосібний, бо він лісу стереже, то й дров дасть (Кам'янеч.)]. Быть -ным кому для чего - бути потрібним кому на що, до чого, для чого, (пригодным) здаватися (сов. здатися), придаватися (сов. придатися) кому до чого, на що. [На що здалось мені моє життя? (Самійл.). «Я хочу бути великим чоловіком». - «Не знаю, на що се тобі придасться» (Франко)]. Мне -но платье - мені потрібне вбрання (женское ещё: мені потрібна сукня), мені треба вбрання (сукню). Находить, считать -ным - вважати (мати) за потрібне. Очень -ный - дуже потрібний; (безотлагательный, спешный) (дуже, вельми) пильний. Очень -ное дело - (дуже, вельми) пильна справа. Не нужен - не потрібний, не потрібен. Мне это не -но - мені цього не треба (не потрібно). Ни на что не -ный - ні на що (ні до чого) не потрібний, (непригодный) ні до чого (ні на що) не спосібний (не здатний, не придатний);

2) устар. - см. Нуждающийся;

3) (истощалый, хилый) миршавий, хир(н)ий, кволий. -ный год - голодний (недорідний, неїлий) рік, (голодовка) голод(н)івка.

* * *

1) кому - спадкоємство, спадкування по кому, діставання, одержування, оконч. дістання, одержання спадщини (спадку) по кому;

2) чего - діставання, одержування, відбирання, оконч. дістання, одержання, відібрання чого у (на) спадщину (у и на спадок, у спадку, спадщиною, спадком), (гал.) одідичування, оконч. одідичення чого; спадкоємство (чого), спадкування. [В спадкоємстві жінка завжди одержує меншу частину (Азб. Комун.)]. - ние по завещанию, по закону - спадкоємство (спадкування) за духівницею, за законом (з права, правом). -ние чьего-л. имущества - спадкоємство (спадкування) по кому. -ние престола - заступання (спадкове переймання, оконч. перейняття) престолу. Право -ния - право спадкоємства, спадкове право. [Ченців позбавлено права спадкоємства (Київ)]. Порядок -ния - порядок спадкоємства.

* * *

1) (чего-л.) оде́ржування (діставання) в спа́дщину (в спа́док), оде́ржання в спа́дщину (в спа́док), успадко́вування, успадкувяння, спадкоє́мство, спадкува́ння

2) (кому-чему-л.) юр. спадкува́ння, успадкува́ння

1) безл. глаг. - нема, немає (ум. немаєчки), (очень редко, зап.) ніт, (в детск. языке) ма; (нет и в помине, народн.) біг-ма(є), (грубо: нет ни черта) чорт-ма(є), кат-ма(є), біс-ма(є), дідько має. [Нема в саду соловейка, нема щебетання; нема мого миленького, - не буде й гуляння (Пісня). Багато є людей, нема людей-братів (Грінч.). Смерти нема для творців (Сосюра). Шука козак свою долю, - а долі немає (Шевч.). Нема очей, що бачити хотіли, немає розуму, що знання прагнув, немає навіть самого бажання (Самійл.). Там люди добрі, де мене ніт (Гол. III). Де сніг упаде, квіточок вже ніт (Пісня). Грошей біг-ма (Рудан.). Землі власної у його біг-ма (Кониськ.). «Є гроші?» - «Чорт-ма й копійки» (Сл. Гр.). Всі ми тут б'ємось, а діла все чорт-має (Грінч.). Багато ума, та в кешені кат-ма (Номис). Своєї землі кат-ма (Васильч.)]. У меня, у него и т. п. нет - я не маю, в мене нема(є), (иногда, преимущ. о членах тела и психич. явлениях: мені нема), він не має, в його нема(є), (иногда: йому нема) и т. п. [В мене батька немає (Пісня). Придивилися: аж одного вуха йому нема (Звин.). Стида тобі нема! (Звин.)]. Его нет дома - його нема(є) вдома. Нет ли у тебя денег? - чи нема в тебе грошей? чи ти (часом) не маєш грошей? Нет ничего - нема(є) нічого. Нет решительно ничего - нічогісінько нема. Совершенно нет чего - зовсім нема(є) чого, нема й крихти чого, і звання (заводу) нема чого, (диал.) нема ані гич, (зап.) і на позір нема чого. Нет ни души - см. Душа 2. и Ни 1 (Ни души). Нет времени - нема(є) часу, нема(є) коли, ніколи. У меня нет времени - я не маю часу, мені ніколи, мені нема коли. Дела нет кому до чего - байдуже кому про що. [(Пташки) цвірінькають так, мов їм про зиму байдуже (Л. Укр.)]. Дня нет, чтобы я об этом не думал - дня (такого) (или днини такої) не буває, щоб я не думав про це. Нет сил (с)делать что - не сила (нема(є) сили) (з)робити що. [Не сила ту кривду словом розбити (Рада)]. Нет ничего легче, как… - нема(є) нічого легшого, як… Нет ничего выше, лучше и т. п., как… - нема(є) нічого вищого, кращого и т. п., як…; нема в світі, як…; нема (в світі) над що; срв. Лучше 1. [Нема в світі, як у злагоді жити (Сл. Гр.). Нема цвіту більшого та над ожиноньку, нема роду ріднішого та над дружиноньку (Пісня)]. Где только его нет - де тільки його нема, (везде он вмешается) де не посій, то вродиться (Приказка). Нет как (да) нет - нема та й нема; як нема, так (диал. дак) нема; як відрізано. [А в неділеньку по- раненьку козочки як нема, дак нема (Метл.). То було що-дня вчащає, а тепер і не побачиш: як одрізано (Сл. Гр.)]. Слова нет - нема що казати, шкода й слова, ані слова, про те й мови нема, (конечно) звичайно, певна річ, звісно, (правда) правда. [Мужик аж міниться: - «Та то, пане, ані слова! - що кому годиться!» (Рудан.)]. На нет и суда нет - на нема й суду нема. Нет-нет да и - коли-не-коли (та й); коли-не-коли, а; вряди-годи (та й); а колись-інколи; нема-нема, та й, (в прошлом) нема-було, нема, та й; було-не-було (,та й); байдуже-байдуже, та й; ні, ні, та й. [Він коли-не-коли та й скаже щось дуже путнє (Звин.). Він уже був заспокоївся, але часом виникали сумніви: коли-не-коли, а набіжить думка, що він хворий (М. Зеров). А вона вряди-годи та й зазирне до його (Крим.). А в голові нема-нема, та й майне якась розумна гадка (Крим.). Нема-нема, та й щось дадуть (Гуманщ.). Він нема-було, нема, та й навідається до своїх родичів (Звин.). І брат тоді ще не вмер, і тітка було-не-було (,та й) заскочить до нас і пособить (Звин.). Не лащіть цього собаку, бо він байдуже-байдуже, та й кусне за палець (Звин.). А він ні, ні, та й бовкне таке, що купи не держиться (Крим.)];

2) нрч. отриц. - ні, (зап., нелитер.) нє, (очень редко) ніт. [Люблю тебе, доба переходова, за владне «так» і непокірне «ні» (Сосюра). «Підеш ти до його?» - «Ні» (Сл. Гр.). Скажи правду ти мені, а чи любиш мене, чи ні (Пісня). Може син мій буде у комуні, а як ні, то, може, мій онук (Сосюра). «Хочеш?» - «Нє, не хочу» (Брацл.). Оден брат був багатий, а другий нє (Звин.). Може вийде, а може й ніт (Свидн.). Казав, дурню, мовчи; ніт, патякає? (Мирний)]. Да или нет? - так чи ні? Ни да, ни нет - ні так і не ні; ні так, ні сяк. Ан нет! - ба ні! Да нет - та ні, ба ні. [«Здається, дзвонять». - «Та ні, то люди гомонять» (Шевч.). «А що се галас наче?» - «Ба ні, се спів» (Грінч.). Ти смієшся, а я плачу; ба ні, не плачу - регочусь (Шевч.)]. Да нет же - та ні-ж, та-ж ні, так (диал. дак) ні; (ни в каком случае) аніже, аніж, аж ніяк, (диал.) аж нікуди. [«Хіба тобі такого батька?» - «Аніже! Аніже! не такого» (Грінч.)]. Ну, нет! - е, ні! ба ні! ну, ні! Е, ні! цього я тобі не дам (Брацл.). «Ходім погуляймо!» - «Ба ні! треба працювати» (Липовеч.)]. Так нет же - т[д]ак ні(-ж). Нет ещё - ні ще, (эллиптич.) ще. [«А ви його ще не бачили?» - «Ще!» (Звин.)]. А почему (бы) и нет? - а чом би й ні? а чом(у) не так? Может быть да, может быть нет - може так, а може (й) ні; або так (воно), або ні. [«Може так, а може ні» - пам'ятаєте є такий роман д'Аннунціо (В. Підмог.)]. Никак нет - ні, аніже, аж ніяк, (диал.) аж нікуди;

3) на -нет, нрч. - а) клином, скісно, спохова. [Візьми лопату та підстругай отут землю, щоб було спохова (сведено на -нет) (Звин.)]. Стёсывать на -нет - стісувати скісно (спохова). Жила (горная) сходит, сошла на -нет - жила виклиновується, виклинувалася; б) (перен.) на нівець, на ніщо, ні на що. Сводить, свести на -нет что - зводити, звести що на нівець (на ніщо). [Ти звів на ніщо всю нашу справу (Остр. Скарбів)]; см. Ничто (Обращать в -то). Сходить, сойти на -нет - сходити, зійти на нівець, зводитися (переводитися), звестися (перевестися) ні на що (на ніщо), переводитися, перевестися, (итти прахом) іти, піти в нівець; (исчезать) зникати, зникнути. [Двоєдушницька тактика ППС довела, що вплив ППС'ців зійшов на нівець (Пр. Правда). Під лядським пануванням звелась би ні на що наша народність (Куліш). Бувають такі часи, коли письменство занепадає й переводиться (Крим.). Пішло все багатство в нівець (Крим.)]. Конкуренция сошла на -нет - конкуренція зійшла на нівець;

4) сщ. - ні (нескл.). Пироги с -том - пироги з таком (Поділля), нізчимні пироги (Сосн.). Есть лучше -та - «є» краще ніж (за, від) «нема(є)», так краще за ні. -ты считать - недоліки лічити.

* * *

1) (предик.: не имеется) нема́є, нема́; катма́; бі́гма

2) част. ні

3) в знач. союза ні

4) в знач. сущ. нема́є, нема́

и Нужда

1) потреба, (изредка, ц.-слав.) нужда, (потребность) потребина, (редко) потріб (-си), треба; срв. Надобность. [Вже яка потреба, - ні до кого не йду, - вона зарятує (Г. Барв.). Надумались збирати гроші про таку народню нужду (Куліш)]. -да в чём - потреба чого или в чому, на що, нужда в чому; срв. Потребность. Иметь -ду в чём - мати потребу (нужду) в чому, потребувати чого; срв. Нуждаться 1. А тебе какая -да до этого дела? - а тобі яке діло до цієї справи? а тобі що до цього (до того)?, (фам.) а тобі до цього якого батька горе? -да в ком - потреба в кому, на кого. Ему -да в нём - йому він потрібний (потрібен), він має діло (справу, зап. інтерес) до його. -да к кому, до кого - діло (справа, зап. інтерес) до кого. [Є в мене діло до вас (Київ)] Какая мне -да до тебя? - яке мені діло (яка мені нужда) до тебе? [Яка мені нужда до тебе? (Квітка)]. Мне до них -ды мало - мені про них (їх) малий клопіт (байдуже). Не твоя -да, не заботься - не твій клопіт, не турбуйся. Что нужды? - яка потреба?, (какой смысл?) яка рація?, (зачем?), нащо? навіщо?, (пустое!) дарма! Велика -да! - велика вага! овва! велике діло опеньки!, (пустое!) дарма. Что за -да (Какая -да) знать это? - яка потреба (нащо треба) знати це? Нет нужды говорить об этом - нема потреби говорити про це. Нет нужды (кому до чего) - байдуже (байдужки, байдужечки) (кому про (за) що), дарма (кому), (и горя жало) мале горе (кому), ні гадки (гадки мало) кому про (за) що, і гадки не має хто про (за) що, (шутл.) і за вухом не свербить кому. [Недоля жартує над старою головою, а йому байдуже (Шевч.) Дитина кричить, як не розірветься, а їй і байдуже (Сл. Ум.). «Байдуже!» - сказала: «не журись, коханий!» (Дніпр. Ч.). А мені про те й байдужечки (Кролевеч.). Хай світ завалиться, - дарма мені! (Грінч.). «Піду, тільки нехай об осени!» - «Дарма, й підождемо» (Квітка)]. Тебе, небось, и нужды нет (Гоголь) - тобі, бачиться, й за вухом не свербить (перекл. М. Рильськ.). Нужды нет, что - дарма що. [Дарма що старий, аби багатий Приказка)]. Без видимой -ды - без видимої (явної, очевидної) потреби. В случае -ды, при -де - в потребі, під нужду; см. ещё Надобность (В случае -сти). [Що-ж, і горщик річ непогана в потребі (Рада). Ви постерегли що і під нужду, як вашої запобігав він ласки (Куліш)]. Крайняя (неотложная) -да в чём - велика (конечна, пильна) потреба в чому й чого; скрута на що. Я имею крайнюю -ду в деньгах - мені аж надто (конче, до скруту) треба грошей, мені аж надто (конче, до скруту) треба (потрібно) мати гроші. Я имею крайнюю -ду видеть его - см. Крайний 3. По -де от -ды - з потреби, через потребу. По крайней (неотложной) -де - з великої (конечної) потреби, через велику (конечну, пильну) потребу. Испытывать -ду в чём - зазнавати не достачі, (нужди) в чому, (нуждаться) потребувати чого, нуждатися чим. [Роздавати хліб не тільки своїм підданцям, а й иншим, хто його потребував (Ор. Левиц.). Злидар Максим поліном дров нуждавсь (Боров.)]. Он не испытывает -ды ни в чём - він не знає нужди ні в чому, він нічим не нуждається, йому нічого не бракує. -ды - потреби (-треб), нужди (р. нужд), (редко) потребини (-бин). [Устами письменників народ говорить про своє життя і потреби (Н. Громада). Се не може перешкодити нам писати про свої потреби (Грінч.). Нужди у всякого є: кому хліба, кому до хліба (Кониськ.). Оплачували податки, мита і инші рядові потребини (Куліш)]. Повседневные, текущие -ды - повсякденні (щоденні), поточні потреби, (фам.) потрібка. На все -ды не запасёшься - на всі потрібки не наста(р)чишся; і не треба, і те треба, і тому требові кінця немає (Приказка). Отправлять свои -ды - відбувати свої (природні) потреби. Удовлетворение нужд - задовол(ьн)ювання (заспокоювання), оконч. задовол(ьн)ення (заспокоєння) потреб. Большая, малая -да (естественная надобность) - велика, мала потреба, велике, мале діло. [Треба на часиночку спинитися, за малим ділом (Звин.)];

2) (недостаток) нужда, нестаток (-тку) и (чаще мн.) нестатки (-ків), (реже) недостаток и (чаще мн.) недостатки, недостача и недостачі (-тач), (нищета) злидні (-нів), убозтво, (реже) убожество, (стеснённое матер. положение) скрут (-ту, м. р.) и скрута (-ти, ж. р.). [Нужда закон зміняє (Приказка). Гнала козаків нужда і жадоба волі на Низ (земли войска запорожского) (Куліш). Поки був живий батько, ми нужди й не знали (Мирний). Він, як і всі, з хатин убогих, повитих мороком нужди (Сосюра). І голодом не раз намлівся і всякої нужди натерпівся (Свидн.). Прийшов нестаток, забрав і остаток (Приказка). Нестатки ймуть (-да одолевает) (М. Вовч.). А чи відаєш ти, що то недостатки, ти, що зросла в розкошах? (Коцюб.). Зістарена тяжкою працею та недостатками жінка (Грінч.). Її врода красна, змарніє у злиднях та недостачах (Мирний). Я побоялася злиднів, звичайного матеріяльного вбожества (Л. Укр.)]. -да всему научит - нужда (біда) всього навчить, нестатки (злидні) всього навчать, нужда-мука - добра наука (Приказка). По -де - через нужду (нестатки, злидні, убозство). Жить в -де, терпеть -ду - жити в нужді (в не(до)статках, в злиднях, в убозтві, при злиднях, при вбозтві, серед злиднів, серед нужди), жити вбого (нужденно, злиденно, скрутно), терпіти нужду (злидні), (бедствовать) (дуже) бідувати, злиднювати. [Вони живуть скрутно (Звин.)]. Жить без -ды - жити без нужди (без недостатків, несутужно, безнуждно, невбого). Денег наживёшь, без -ды проживёшь - грошей здобудеш, життя-вік перебудеш (или біду перебудеш). Крайняя -да - як-найбільша (крайня, остання) нужда, злидні злиденн, останні (великі) злидні, велике вбозтво. Быть, нах(о)диться в крайней -де - бути в як-найбільшій (крайній) нужді, терпіти як-найбільшу (крайню) нужду, жити у великих злиднях (недостатках, у великому вбозтві), сильно бідувати. Испытывать, испытать -ду - зазнавати, зазнати нужди (недостатків, злиднів, убозтва), (бедствовать) бідувати. [Змалечку зазнав нужди та бідування (Васильч.)]. Про -ду закон не писан - як нема нічого, то й закон ні до чого; на порожню кешеню й закон не важить. Он близок к -де - йому недалеко до злиднів. -да скачет, -да плачет, -да песенки поёт - злидні навчать співати й скакати. -да горемычная - злидні злиденні, (голь перекатная) голота нещадима. -да -птица - пугач (-ча). -да-хлеб - голодний хліб;

3) нужда, (затруднительное положение) скрут (-ту, м. р.) и скрута (-ти, ж. р.), скрутне становище, (стеснённое положение) сутуга, (реже притуга), сутужне становище, тіснота, (бедствие) біда, лихо, халепа, (горе) горе. Быть, находиться в -де - бути в нужді, бути в скрутному становищі, бути в скруті (в тісноті, в біді, в притузі), зазнавати (сов. зазнати) халепи. [Хіба ви ніколи не читали, що вчинив Давид, коли був у нужді і зголоднів? (Морач.)]. Кто в море не бывал, тот -ды не знал - хто на морі не і бував, той лиха не зазнав;

4) (неволя) неволя, (принуждение) сила, примус, мус (-су), принука. -дою - а) (поневоле) зневолі, мимоволі, несамохіть; б) (принудительно) силою, примусово, примусом; в) (по принуждению) з примусу, з мусу, з принуки, неволею.

* * *

диал. н`ужа

1) ( бедность) нужда́; ( недостаток) неста́ток, -тку, неста́тки, -ків; ( нищета) зли́дні, -нів

2) ( потребность) потре́ба, нужда́

захотітися, захтітися, схотітися, похотітися, за[по]бажатися, забагнутися, забагтися, заманутися, припасти, примандюритися, заб[м]андюритися кому чого; (сильно захотеться) скортіти кому, закортіти кому и кого, загорітися кому чого. [Захотілося йому потурбувати мене (Крим.). Забажалося в Петрівку мерзлого (Приказка). Забаглось дівчині подивитись на свою вроду (Свидн.). Заманулось, як серед зими криги (Номис). Забандюрилось старому (Шевч.). Загорілось йому горілки. Не кажіть: нехай його закортить. А тут йому люльки закортіло]. -лось - захотілось, заманулось, закортіло, припало кому чого. Чего бы ни -телось - хоч-би чого заманулося; чого душа забажає.

* * *

отказать

1) кому в чём - відмовляти, відмовити кому чого (в чому). [Навіть вороги йому відмовить не повинні шани (в уважении) (Л. Укр.). Відмовити сватам]; (жениху) відмовляти, відмовити, (опис.) гарбуза давати, дати (підносити, піднести, покотити), давати, дати одкоша кому. -зывать (женихам) - гарбузувати. -зать наотрез - цілком відмовити. Ему -зали в его просьбе - йому відмовили на його прохання. Он ни в чём себе не -вает - він нічого собі не жалує (не відмовляє). Он -зал ему в руке своей дочери - він йому відмовив віддати за нього свою дочку. -зать кому от дому - не приймати кого більше;

2) что кому (завещать) - відписувати, відписати, відказувати, відказати, приказувати, приказати, леґувати що кому. Срв. Завещать. -зать на богадельню - відписати на шпиталь, на богадільню. Отказанный (завещанный) - відказаний, відписаний, леґований;

3) кому от чего (отрешать, увольнять) - звільняти, звільнити кого з чого, від чого, скидати, скинути з чого. См. Увольнять, Отрешать. За неаккуратность ему -ли от места - за несправність його звільнили з посади; (о прислуге) відправляти, відправити кого. -зать кому от квартиры - відмовити (вимовити, виповісти), кому помешкання. Учителю -ли от уроков - у[нав]чителеві відмовили лекцій;

4) юрид. - см. Вводить (во владение).

* * *

1) відмовля́ти, відмо́вити

2) ( увольнять) звільня́ти, звільни́ти

3) ( переставать действовать) відмовля́ти, відмо́вити

(дейст. и состоян.) нехтування, знехтування ким, чим, гордування, погорджування, погордження ким, чим, занехаяння, занедбання кого, чого зневажання, зневаження, упосліджування, упослідження, легковаження кого, чого, гребання ким, чим, (состоян.) погорда, зневага (незвага, неувага) до кого, до чого или кому, чому, поневірок (- рка), поневірка; срв. Презрение. [Шляхетське гордування простими громадянами (Куліш). Державний централізм, з його нехтуванням, з його неувагою до місцевого життя (Єфр.). З занедбанєм усяких приписів гіґієни (Франко). Легковаження чужого права (Ор. Лев.). Зоя з ледві помітною зневагою дивилася на нього (Крим.). Сказала з нехтуванням жінка (Неч.- Лев.)]. -ние к самому себе - зневага до себе, самозанедбання. -ние к людям - зневага до людей. -ние к своим, обязанностям - занедбання своїх обов'язків, (з)нехтування своїми обов'язками. Оказывать, -ать -ние кому-нб. - зневажати, зневажити кого; см. Пренебрегать. Оставить в -нии кого-нб. - занедбати, занехаяти кого, що. Оставленный в - нии - занедбаний, занехаяний. Впасть в -ние - піти у занедбання, у поневірку (у поневірок). Жить в -нии - жити в поневірці (Л. Укр.), в поневірянні. Вызвать -ние к чему- нб. - в погорду привести що. Подвергать кого-нб. -нию - кидати кого на нехтування. [Кидати на нехтування я нікого не хотів (Кониськ.)]. Закон в -нии - право (закон) в занедбанні, у зневазі. С -нием смотреть на кого, относиться к кому, чему - з погордою (з зневагою) дивитися на кого, на що, ставитися до кого, до чого.

* * *

1) (кем-чем, к кому-чему, чего - действие) зневажа́ння, знева́ження (кого-чого), знева́га (до кого-чого), гордува́ння (ким-чим), пого́рда (до кого-чого); гре́бування (ким-чим); не́хтування, зне́хтування (кого-що, ким-чим); занедба́ння, зане́дбування, занеха́яння (кого-чого)

2) ( презрение) знева́га, пого́рда

1) приписування, дописування;

2) (к обществу) приписування, записування;

3) (кому-н. чего-н.) приписування, надавання кому, чому чого, накидання кому чого.

* * *

присвоение

1) (себе) присвоювания, присвоєння, привлащування, привлащення. -ние непринадлежащего имени - присвоєння (прибрання) неналежного ймення. Незаконное, насильственное -ние себе - загарбання собі чого;

2) (кому, чему чего) надавання кому чого, визнавання за ким чого, признавання кому чого; срв. Приписывание;

3) призвичаювання, призвичаєння, призвичування, призвичення до чого;

4) см. Приручение.

настрочить

1) (выстрачивать что) стебнувати, вистебновувати, вистебнувати, (о мног.) постебнувати що. -чить спину кому - відшмарувати (вишпарити) кого, (зав)дати хлости (хлосту) кому;

2) чего - настебновувати, настебнувати, нашивати, нашити вистебом, (о мног.) понастебновувати, понашивати вистебом чого;

3) (начёркивать) начеркувати, начеркати, написувати, написати (швидко, шпарко, швидко-прудко), (накатывать) накатувати, накатати, нашкварювати, нашкварити що. [Начеркав чималенького листа до Кавказького куратора (Крим.)]. Настрочённый -

1) вистебнуваний, постебнований;

2) настебнований, нашитий вистебом, понастебновуваний и т. п.;

3) начерканий, написаний (швидко, шпарко, швидко-прудко), накатаний, нашкварений. -ться -

1) (выстрачиваться) стебнуватися, вистебновуватися, вистебнуватися, постебнуватися; бути стебнованим, вистебновуваним, вистебнуваним, постебнованим;

2) (стр. з.) настебновуватися, бути настебновуваним настебнованим, понастебновуваним и т. п.;

3) (вдоволь, сов.) - а) настебнуватися, попостебнувати (досхочу), (о мног.) понастебновуватися; б) начеркатися и т. п.; срв. Строчить.

* * *

несов.; сов. - настроч`ить

1) настьо́бувати, настьоба́ти

2) (перен. сов.: написать) наче́ркати

3) (подговаривать, настраивать) настру́нчувати, настру́нчити, настре́нчувати, настре́нчити

1) кого - пообчикрижувати кого; (только о крыльях) поприборкувати, (слегка) попідборкувати кого, крила кому, (уши, хвост) пообрубувати, поврізувати (вуха, хвости) кому;

2) чего - см. Накромсать.

1) (физически) боляче, болько, дошкульно, жалко (от укуса). [Як-же жалко вкусила мене муха!];

2) (душевно) боляче, боліз[с]но, уразливо, тяжко. [Як соромно буде, як боляче! Прикрі спогади уразливо хвилювали його]. Больно (физ. и морально) кому от чего - болить кого що. [Боліла мене тая пуга. Те вікно його боліло (Коц.) = ему было больно от этого окна, это окно причиняло ему боль. Мене болить, що Римом зватись може така потвора (Л. Укр.)];

3) вельми, дуже, тяжко. [Хороший тута вельми очерет (Л. Укр.). Вареники? оце я тяжко люблю]. Не больно (не очень), не больно много - не гурт, не дуже, не надто. [Логіки має вона не гурт (Крим.)]. Он не больно умён - він не дуже (вельми, надто) розумний.

* * *

1) нареч. бо́ляче и боляче́

2) в знач. сказ. бо́ляче́, боли́ть

3) (в знач. сказ.: обидно, досадно) бо́ляче́, при́кро, ура́зливо и уразли́во; ( тяжело) тя́жко

(чего или вокруг чего) кружіння, кружляння, крутіння, круг (навколо) чого. -ние головы - морочення в голові, паморока, памороки (-ків). Почувствовал -ние головы кто - заморочилося в голові кому; світ обертом пішов кому, (сильное) памороки взялися кого (забилися кому). -ние у овец (болезнь) - (вертячка) вертячка, крутячка, метелиця; (дистоматоз) мотилиця. Баран больной -нием - кручак (-ка).

* * *

1) круті́ння, кру́чення, кружі́ння, кружля́ння; кружля́ння, кружі́ння; круті́ння; кружі́ння; колува́ння; круті́ння

2) круті́ння, кружі́ння; кружля́ння

кому чего нарадити, нараяти кому чого. Насоветованный - нараджений, нараяний. -ться - нарадитися, нараятися.

* * *

кому и к кому позов (р. позову и пофзву) на кого. Гражданский иск - цивільний позов. Встречный иск - супротивний, стрічний, зустрічний позов. Пред'являть, пред'явить (вчинить) иск кому - закладати, закласти, заложити позов на кого, розпочинати, розпочати позов із ким, позивати, запізвати кого, позиватися з ким (судиться). Передача -ка - передавання, передача позву. Соединение -ков - з'єднання, сполучення позвів (Правн. Сл.). Добиться чего-н. -ком - випозивати щось. [Позивай його, може випозиваєш хоч третю частину (Звин.)]. Получить по -ку - дістати від позву. Отказать в -ке - відмовити на позов. Приостановление -ка - припинення позву.

* * *

чего кому надавати, наздавати, пона(з)давати чого кому. [І хвиг, і родзинок, - всього понадає (Шевч.). Поназдавали люди потрошку (Сл. Ум.)]. -вать взаймы - напозичати. [Напозичав людям багато (Харківщ.)]. -вать пощёчин - см. Пощёчина. -вать подзатыльников - надавати (за)потиличників (нашийників) кому, (шутл.) нагодувати (за)потиличниками кого. Надаванный - надаваний, наздаваний, пона(з)даваний.

* * *

кому бридити, мерзити кому, бути гидким кому, вернути душу чию или кого. -тит положить в рот - гидко в рот покласти. Мне -тит - мені гидко, мене нудить. Оно мне -тит - мене верне від нього, воно мені бридить, мерзить;

2) см. Запрещать.

* * *

1) ( быть неприятным) бу́ти гидки́м

2) ( запрещать) забороня́ти; ( препятствовать) перешкоджа́ти

кому чего кого чем надарувати, надавати, наділити кому чого, обдарувати кого чим, (о мног.) понадаровувати, понадавати, понаділяти кому чого.

кому о чём несповіщання, неповідомляння, оконч. несповіщення, неповідомлення кого про що, недонесення кому про що; (невыдача кого, чего) невиказування, оконч. невиказання, невиказ (-зу) кого, чого.

* * *

чего) заподіювання, діяння, чиніння, спричиняння, завдавання; (оконч.) заподіяння, вдіяння, учинення, спричинення, завдання кому, чому чого.

* * *