княгиня

1) княгиня. [У його жінка княгиня, з Волині ляшка (Куліш)]. Великая -ня - велика княгиня;

2) (в свадебном обряде) княгиня, молода (-дої).

* * *

ист., фольк.

1) князь (-зя, мн. князі), (ум.) князик, (ув.) князюка. [З старих київських князів чи ватажків пам'ятали в Київі Аскольда, Дира, Олега (Грушев.). Мій орлику, мій князику! (Г. Барв.)]. Великий князь - великий князь. Князь мира сего, князь бесовский - князь (володар, владар (-ря)) світу цього, сатана. Быть -зем - бути за князя, князювати. Взят из грязи, да посажен в -зи - із грязі - у князі;

2) (в свадебном обряде) князь, молодий (-дого). Князь и княгиня - князь і княгиня, князі (-зів);

3) см. Конёк 3.

* * *

ист., фольк.

1) прлг. - наречений, названий; см. Названный. [Робимо вкупі, молотимо і в гаях рубаємо з нареченим тестем (Г. Барв.)];

2) сщ. - наречений (-ного), жених (-ха), (во время свадьбы) молодий (-дого), (в свад. обряде) князь (-зя). -ная - наречена (-ної), (во время свадьбы) молода (-дої), (в свад. обряде) княгиня. -ные - наречені (-них), молоді (- дих), молодята (-дят), (в свад. обряде) князь і княгиня, князі (-зів).

* * *

тж. нареч`енный

1) прич. наре́чений; на́званий

2) в знач. прил. нарече́ний, назва́ний

3) в знач. сущ. нарече́ний, -ого

прлг. (устар.)

I. князький, княжецький, княженецький. [Вже й коровай спекли княжецький калач на столі (Основа, 1862)]. -ный князь - молодий князь. -ный стол - князький (княжецький) стіл.

II. Новобрачный, сщ. - молодий (-дого), (в свад. обряде) князь (-зя), (молодожён) новоженець (-нця), молодожон, молодан, (-на); срв. Молодожён. Новобрачная, сщ. - молода (-дої) (в свад. обряде) княгиня. Новобрачные, сщ. - молоді (-дих), молодята (-дят), молодожони (-нів), (в свад. обряде) князь і княгиня, князі (-зів). [На весіллі бринять чарочки, - хай здорові живуть молодята! (Л. Укр.)].

1) жених, наречений, молодий. -них и невеста - молодий і молода, молоді, ум. молодята, (в свад. песнях) князь і княгиня;

2) (молодой человек) молодик, (шутл.) женило.

* * *

заклясть

1) заклинати, заклясти (-кля[е]ну, -кля[е]неш). [Вона свої гроші закопала і закляла. О, сатано! тебе я заклинаю (Куліш). Прошу тебе, благаю й заклинаю усіми битвами, в яких ми бились (Куліш)]. -наю богом, всем святым, дружбой - заклинаю богом, усім святим, приязню;

2) (брать зарок) зарікати, заректи кого. [Княгиня Раїна, вмираючи, зарікала сина не піддаватися католицтву (Стор.)];

3) (заговаривать, завораживать) замовляти, замовити, заворожувати, заворожити кого, що; срвн. Заколдовывать. Заклятый - заклятий; замовлений, заворожений. [Закляті гроші хоч і знайдеш, то аби-як і не візьмеш].

* * *

несов.; сов. - закл`ясть

1) запертя. В -ре - в заперті. [Княгиня в заперті сидить (Шевч.)];

2) засув; см. Затворка;

3) (в запруде) застав (-ву), заставка, опуст (-ту);

4) самітна келія пустельницька; відлюддя;

5) лингв. - притул (-лу).

* * *

1) техн. замо́к, -мка́; диал. замо́к

2) ( засов) за́сув; диал. за́сов; ( задвижка) за́сувка, диал. за́совка; ( крючок) за́щіпка

3) ( в плотине) за́ставка; диал. о́пуст, -у

4) две́рі, -ре́й ( дверь); ( ворота) бра́ма, воро́та

1) ( место заключения) запертя́, в'язни́ця

2) ( место жизни затворника) церк. відлю́ддя

знахарка и знаху[о]рка, знатниця, баба, бабка, (ворожея) ворожка, шептуха, шептуня. [Занедужала княгиня і князь схаменувся, за бабами-знахарками по селах метнувся (Шевч.). До сто бабок піти - сто немочей скажуть (Приказка). Покликали до неї усіх знатниць і лікарок (М. Вовч.)].

* * *

(без навеса) рундук (-ка), (с навесом) ґанок (-нку), (иногда: ґанки (-ків), ґаночки (- чків)), присінок (-нку), (чаще) присінки (-ків), підсіння. [Княгиня зійшла з рундука на зустріч гостям (Куліш). Ой у Лубнях крутоярих у високім замку сидить пишний князь Ярема на тисовім ґанку (Куліш). В присінках всі пани сиділи, надворі-ж вкруг стояв народ (Котл.)]. Красное -цо - передній ґанок. Заднее -цо - затильні двері. Забегать с заднего -ца - заходити на затильні двері.

* * *

нарядиться

1) зряджатися, зрядитися; бути зряджуваним, зрядженим; призначатися, бути призначуваним, призначеним и т. п.; срв. Наряжать 1, 2 и 4. Я сам -дился в работу - я сам зрядився (порядився) працювати. -жаться в дорогу - вирядитися в дорогу. -жаться дом строить - збиратися (лагодитися) дім (хату) будувати;

2) (нарядно одеваться) (гарно, пишно) убиратися, убратися, прибиратися, прибратися, виряджатися, вирядитися, зряджатися, зрядитися, уряджатися, урядитися, (зап.) вистроюватися и (редко) строїтися, вистроїтися, (прихорашиваться) причепурюватися, чепуритися, причепуритися, вичепурюватися, вичепуритися, прикукоблюватися, прикукобитися, виштатуватися, (о мног.) повбиратися, поприбиратися, повиряджатися и повиряджуватися, поз[пов]ряджуватися, повистроюватися, попри[пови]чепурюватися; бути (гарно, пишно) убираним, прибираним, виряджуваним, вистроюваним, убраним, прибраним, вирядженим, вистроєним, повбираним, поприбираним, повиряджуваним, повистроюваним и т. п.; срв. Наряжать 3. [Марнуєш гроші, вбираєшся немов княгиня (Самійл.). В неділю, прибравшись по-літньому, не вважаючи на осінь, побігла до нього (Н.-Лев.). Як у тебе дочки виряджаються серед будня! (Мова). Повиряджаються та йдуть удвох на село, сяючи намистом (Гр. Григор.). Вистроїлася, як до шлюбу (Липовеч.)]. -диться во что - убратися в що и (реже) убрати що, прибратися, вирядитися, урядитися, повбиратися и т. п. в що. [Вберись у шати пишні (Грінч.). Убрався в жупан і дума, що пан (Номису). В голубий жупан приберися (Макс.). Вирядивсь у саму красну одежу (Яворн.). У жупан синій уряджуся (Пісня)].

* * *

насладиться чем тішитися, натішитися, утішатися, навтішатися, розкошувати, порозкошувати, розкошуватися, нарозкошуватися чим и з чого, втіхи (насолоди, розкоши и розкошів) зазнавати, зазнати з чого, кохатися в чому, насолоджуватися, насолодитися з чого и чим, усолодитися чим, (преимущ. о зрительн. впечатл.) милувати(ся), любуватися чим, в чому и з чого, (преимущ. о вкусовых ощущениях) смакувати що, насмакувати чого, ласувати(ся), поласувати з чого и чим, (упиваться) упиватися, упитися чим. [Душа його життєвою гармонією тішиться що-найповніше (Крим.). Чи довго-ж тішився він тим щастям? (Коцюб.). Втішаюся письменство та музикою (Крим.). Не дала фортуна навтішатись (Куліш). О, живіте, кохайтеся, первістки зривайте, розкошуйте, танцюйте, вино наливайте! (Л. Укр.). Всіх більше розкошувала нею (оперою) «молода княгиня» (Куліш). Розкошуючи після смачного обіду, спокійно пихкав цигаркою (Грінч.). Обідав швидко, не смакуючи та не розкошуючись (Франко). Нарозкошувався я за свій вік і коханням і всіма втіхами життьовими (М. Грінч.). Не можу, як ви, кохатися в цій мертвій природі (Грінч.). Моє життя складається з того, що я насолоджуюся наукою та поезією (Крим.). Улакомимось, усолодимось (ягодами) донехочу (М. Вовч.). Він (Котляревський) милується в описах оцієї животної сторони, малюючи здебільшого пияцтво, розпусту та чвари (Рада). Ніхто не міг любуватися вільними думками, бо його ждала кара (Павлик). Я смакував науку (Крим.). Ми й сами всього того доволі поначитувались і насмакувались (Куліш). Пан ласував з переваги своєї над убогим чоловіком (Куліш). Ласуйся, мов чистим медом, солодкою росою сну (Куліш). Хотів довше поласувати і почав крутити бублик у руках, нюхати, як він пахне (Грінч.). Лежав у холодку під деревом, упиваючися свіжим запашним повітрям (Грінч.)]. -диться жизнью - натішитися життям (з життя), (диал.) нажитися. [Ціле літо така гарна погода, - можна нажитись! (Звин.)].

* * *

несов.; сов. - наслад`иться

1) (сговорённая замуж) наречена, засватана (-ної), (обрученица) заручена (-ної), заручениця, (во время свадьбы) молода (-дої), (в свад. обряде) княгиня, молодуха. [Одчиняйте двері - наречена йде! (П. Тичина). Чого ти сидиш, руки згорнувши, мов засватана? (Звин.). Не дали попрощатися з зарученицею (М. Вовч.). Молоду в веселий час дівки до шлюбу убирали (Рудаи.). Розстеліте кожуха, щоб стала молодуха (Пісня)]. Красная -та - красна молода. Нареченная (об'явленная, устар.: от'явленная) -та (устар.) - наречена. Христова (божья, господня) -та (устар.) - христова наречена (молода), христова засватаниця. [Христові хочеш молодою бути (Грінч.)]. -та неневестная, церк. - наречена ненареченая, без жениха нареченая, невіста неневісная. -та без места - молода без посаду, (ирон.) перестарок (-рка), злиденниця. -та без места, жених без ума - см. Место 1. Быть -той - бути нареченою (засватаною), (во время свадебных торжеств) бути молодою, молодіти, княгинювати. [Чи давно сама молоділа, а це вже й невістку взяла (Янов.)]. Высватать, сосватать -ту кому, за кого - висватати дівчину (наречену) кому. Прочить кого в -ты кому - добирати (прибирати, ладнати, намічати, назначати) кого до пари кому, ладити кого за кого, ворожити (собі) кого за дружину для кого или кому. [Я ще нарубчак був, а мати вже Оксану добирали до пари мені (Звин.). А ти-ж хіба за кого її ладиш? (Мова). За нелюба мене вже прибирає (М. Вовч.). За дружину для свого Панаса вони собі ворожили Марійку (Крим.)];

2) (девушка в брачном возрасте) відданиця, дівчина (барышня: панна) на відданні (ум. на відданнячку). [Багата відданиця за ним пішла (Л. Укр.). Вона в мене панна на відданню (Л. Укр.)]. Достигнуть возраста девушки -ты - на порі стати. [Росла собі і виростала, і на порі Марія стала (Шевч.)]. Иметь дочь -ту - мати дочку на відданні (на порі).

* * *

почути (редко спочути), (восчувствовать) відчути, учути; (зачуять) зачути, (ощутить) почутити що. [Бий його дужче, щоб почув (Харк.). Незабаром вона очутилась і почула, що їй холодно і бік у неї болить (Грінч.). Він відчув серцем той крик розпуки (отчаяния), що глибоко таївся в серці його народу (Коцюб.). Тепер і пани вчули, що хліб родить на мозолях (Кониськ.)]. -вать себя как-л. (напр. хорошо, плохо, молодым и т. п.), по себе что-л. - почутися як (напр. добре, зле, молодим і т. ин.), що. [Почулася, що не може йти, що не зможе ввійти в ту хату (Грінч.)]. -вать боль в ноге - біль у нозі відчути, почути, почутити. -вать в себе влечение к чему - почути в собі потяг до чого. -вать в себе (свои) силы, любовь - почутися на (своїх) силах (на силі и на силу), на любові. [(Квітка) почувсь на своїх власних силах і дав добру ознаку свого великого дару (Куліш). Надто вже багато людей почулося на любові до України (Рідн. Край)]. -вать утомление, голод - почутися на втому, на голод. -вать влечение к добру, злу - почутися на добре, на зле. [Так співай, щоб чоловік на добре, а не на зле почувся (Куліш)]. -вать свой живот, руки и т. д. - почутися живота, руки. [Почуєшся живота, як іззіси (Борз.)]. -вать себя беременною - почутися. [Я вже почулась (Гр.)]. И не -вал, как заснул - і не зчувся, як заснув. Дать себя -вать - см. Давать. -вать расположение, симпатию, склонность к кому-л., к чему-л. - сподобати, уподобати собі кого, що, прихилитися, привернутися до кого, до чого. [А я відразу привернулась до тебе серцем за твою лагідність (Л. Укр.). Княгиня хутко до його прихилилась (Стор.)]. -вать пресыщение жизнью, наслаждениями и т. д. - знудити світом, втіхами і т. д. Почувствованный - почутий, відчутий, учутий, зачутий. -ться - почутися, учутися. В его словах мне -лось что-то…- в його словах мені почулося (вчулося) щось… Ошибка эта -вуется нашими потомками (отзовётся) - помилка ця нашим нащадкам очутиться, дасться в знаки.

* * *

1) (пыль в букв. и переносном значении) порох (-ху, мн. порохи, редко слав. прах (-ху)), пил (-лу), курява; (распадающаяся гниль) порохно (-на), порохня (-ні), трухло, персть (-ти), Срв. Пыль, Персть, Тлен. [Що царство? - порох (Куліш). Все йде в одно місце: взялось із персти й усе вернесь у порох (Еккл.). Лихеє ім'я розлетілось, мов прах (Грінч.). Образ страху, що держить у своїх холодних обіймах увесь світ, хоч сам являє собою тільки порохно нікчемне (Єфр.)]. Отрясти прах от ног - порох, пил з ніг обтрусити. [Порох з ніг ваших обтрусіть (Єв.). І пил, що пристав до нас з вашого города, обтрушуємо вам (Єв.)]. Обращаться, обратиться в прах - порохом, на порох (прахом, на прах) розпадатися, розпастися, порохом братися, узятися (стати), порохом, порохном, порохнею, трухлом, попелом розсипатися, розсипатися, тліти, потліти, попеліти, спопеліти. [І не раз як рука чи повітря, чи сонце торкались тисячолітнього трупа, він розпадався на порох (Л. Укр.). Та бодай я собі, - каже, - порохом розпався (Рудан.). А бодай-же ти прахом розпавсь (Яворн.). І в годині стала прахом пишная столиця (Рудан.). Як я на тебе дихну своїм духом, то ти розсиплешся попелом (Звин.)]. Пасть во прах - упасти в прах. [Впадуть у прах кумири гордовиті (Грінч.)]. Обращать, обратить во прах - повертати, повернути, стирати, стерти на порох (на гамуз), повертати, повернути в нівець, розвіяти на куряву. Идти, пойти -хом - іти, піти з вітром, за вітром, за водою, димом (до гори), на марне, в нівець, випадати, випасти випадком. [Пішло усе добро в нівець (Грінч.). Чужим живимося, ото воно нам випадком і випало (Кониськ.). Все його добро піде на марне (Франко)]. Все его проекты пошли -хом - всі його проєкти димом до гори пішли. Прах его возьми! - щоб його прах забрав! Бодай він прахом розпавсь! Хай воно стеряється! Прах с ним! - цур йому! Хай йому лихо (всячина)!

2) (смертные останки) тлін (-ну), прах (-ху). [Вволяючи останню волю мужа, молода княгиня мусіла рушити з дорогим тліном в трудну і далеку дорогу, до міста його вічного покою (О. Лев.)]. Здесь покоится прах моего друга - тут почиває тлін мого друга. Мир -ху твоему - пером (пухом) земля тобі, нехай земля тобі пером (пухом).

* * *

1) (пыль; перен.: о чём-л. недолговечном, ничтожном) по́рох, -у; прах, -у

2) (труп, пепел после сожжения тела) прах, -у; ( останки) оста́нки, -ків, тлін, -ну

зарікати, заректи (пр. вр. зарік, -рекла, -рекли) кого. [Княгиня умираючи зарікала сина не піддаватися католицтву (Стор.)].