кнуть

поблёкнуть)

1) (терять живость цвета) блякнути, линяти, половіти. [Квітки блякнуть. По заході сонця фарби линяють];

2) (вянуть) в'янути, марніти, жовкнути. [А щоб личко не марніло з чорними бровами… (Шевч.)].

* * *

поблякнути, зблякнути (диал. зблякувати), полиняти, злиняти, пополовіти, споловіти, вицвісти; (увянуть) зів'янути, змарніти, помарніти. [Від суші й пилу все поблякло. Чи ти нездужаєш, - якось ніби збляк на виду (М. Вовч.). Полиняла стрічка, брови полиняють (Шевч.). Чорні брови не злиняють. Марнів, хирів, вицвів на виду, як віск (М. Левиц.)]. Срв. Поблёклый.

* * *

(о раст.) за[і]в'янути, пожовк(ну)ти; (о краске) зблякнути; (о челов.) захиріти, змарніти, податися.

пов'янути, пожовкнути.

ёкнуть и ёкнуть

1) (трепетать, дрогнуть, о сердце) тьохкати, тьохнути, йойкнути. [Серце так і тьохка. Серце тьохнуло і замерло. Тьохнуло в серці. Йойкнуло всередині з несподіванки (Коц.)];

2) (безлично о звуке) кевкнути. [Як махнув під бік, то стара й зуби стяла, лиш кевкнуло (Свидн.)].

* * *

несов.; сов. - ёкнуть

1) ке́вкати, ке́вкнути

2) ( о сердце) тьо́хкати, тьо́хнути, те́нькати, те́нькнути

-кнуть

1) бурчати, сов. буркнути, мурчати, сов. муркнути, бовт[к]нути;

2) (вертеть, бросать с гулом) фуркати, сов. фуркнути.

* * *

несов.; сов. - б`уркнуть

-кнуть

1) кидати, кинути, шпурляти, шпурнути; срв. Мотать;

2) (стрелять их лука) стріляти, стрельнути (стрільнути) з лука. [Он, як стрельнув Байда з лука (Пісня)].

* * *

диал.; несов.; сов. - лукн`уть

-кнуть см. Отталкивать.

* * *

1) (анат.) кість (р. кости, тв. кістю, мн. кості), кістка, маслак, (соб.) маслаччя. [Ой побив-потрощив мені кості (Пісня). Застудилася - у кістках крутить (М. Грінч.). Брати гризлися за тую батьківщину як собаки за маслак (Грінч.). В одного пана, кажуть, є такий мертв'як, що без шкури і без мняса, саме маслаччя (Сл. Гр.)]. Большая кость берцовая (и всякая трубчатая) - суреля. Кость плечевая - цівка. Кость голенная - гомілка. Кости плесневые - плесна. Кость пальца (фаланга) - челенок (-нка), маслачок (-чка). Кость на спине у красной рыбы - скаба. Кость слоновая (в изделиях) - слонова кістка, слонівка. Твёрдый как кость - твердий як кістка, окостуватий. [Окостувате дерево - сокира відскакує (Вас.)]. Рожа да кости - самі кістки та шкура; сама снасть. [Не їсть хлопець, схуд, сама снасть (Звин.)]. У него только кожа да -сти - у його самі кістки та шкура, у його кості обтягнуло. Промокнуть до -стей - змокнути до рубця, до рубчика. Промёрзнуть до -стей - задубіти, заклякнути. Проникнуться чем-л. до мозга -стей - перейнятись чим до останньої волосинки. [До останньої волосинки перейняті вузеньким дрібним міщанством (Єфр.)]. До мозга -стей - до самого шпику, до самих кісток, до самої кости. Кость от -стей - кість од кости. Лечь -стьми - головою накласти, кістьми полягти. Белая -сть - панська (біла) кістка. С -тей - скинути (з рахівниці). На -сти - докинути (на рахівниці). Пересчитать кому -сти - полічити кому ребра. Загоню туда, куда ворон -стей не занесёт - туди зажену, куди ворон і кістки не занесе (не заносив). Пар -стей не ломит - пара парить, а не ламає. Язык без -стей - язик без кісток (то й меле);

2) (игральная) кість (р. кости). Играть в -сти - грати (гуляти) в кості. [Програв чумак вози й воли в кості (Пісня)]. Игрок в -сти - костяр (-ра), костир (-ря), костирник, костиря (м. р.).

* * *

несов. возника́ть, сов. возни́кнуть

техн., несов. отмока́ть, сов. отмо́кнуть

техн., несов. промока́ть, сов. промо́кнуть

физ., несов. проника́ть, сов. прони́кнуть

техн., несов. размока́ть, сов. размо́кнуть

техн., несов. размяка́ть, сов. размя́кнуть

несов. возника́ть, сов. возни́кнуть

техн., несов. отмока́ть, сов. отмо́кнуть

техн., несов. промока́ть, сов. промо́кнуть

физ., несов. проника́ть, сов. прони́кнуть

техн., несов. размока́ть, сов. размо́кнуть