кач-в

покликач, кликун, вістун, оповісник.

* * *

1) ист. опові́сник, глаша́тай, покли́кач, окли́чник; диал. клику́н, -а; ( герольд) геро́льд

2) (перен.: провозвестник) прові́сник, глаша́тай

дезертир, утікач, збіг (військовий).

* * *

1) (dens) зуб (-ба), (шутл.) рубак, їдак (-ка), макоїд (-да); мн. (у челов., животн.) зубы (dentes) - зуби (-бів). [Добрі зуби і камінь перегризуть (Номис)]. Передний зуб - передній зуб. Коренной зуб - кутній зуб, кутняк (-ка), (у жив.) жвач (-ча). Коренной задний зуб, зуб мудрости - череній зуб, череняк, зуб мудрости. Молочный зуб - молочний зуб, телячий зуб, мн. телячки (-ків). Глазной зуб - очний зуб. Волчий зуб - вовчий зуб. Зуб резец - сміюнець (- нця), (у жив.) різак (-ка), сікач (-ча). Зуб клык - ікло и кло, кливак, мн. ікла, кла (р. клів), кливаки (-ків). Вставной зуб - вставний зуб. Искусственный зуб - штучний зуб, роблений зуб. Мелкие -бы - дрібні зуби. -бы выпали - зуби повипадали, випали, посходили. Рвать -бы - рвати зуби, тягти, тягнути зуби, брати зуби. -бы прорезываются - зуби ріжуться. -бы шатаются - зуби хитаються. -бы болят у кого - зуби болять кого. У меня болят -бы - мене болять зуби. Лишить -бов кого (обеззубить) - збеззубити кого, (перен.) підрізати кому зуби. Лишиться -бов - позбутися зубів, збеззубіти. Проесть, съесть -бы на чём - з'їсти зуби на чому. Положить -бы на полку (голодать) - покласти зуби на полицю. Ударить по -бам - дати в зуби кому, загилити по зубах кому. Посчитать кому -бы - повибивати, порахувати зуби кому. Оскаливать, -лить -бы - вищиряти, вищирити зуби, вишкіряти (и шкірити), вишкірити зуби, (диал.) зашкірюватися до кого (Стеф.), (огрызаться) відз(в)ірятися. [Лежить собака, та й відзіряється (Полт.)]. -бы скалить (насмехаться) - скалозубити, смішкуватися з кого, брати на глум кого, глузувати з кого; см. Насмехаться. Полно -бы скалить - годі тих смішків, годі зуби яснити, досить глузувати. Что -бы скалишь (кажешь)? - по чім зуби продаєш? Ему на зуб не попадайся - йому на зуб не давайсь! Точить, острить скалить -бы на кого - гострити зуби на кого. Острить -бы на что - ласитися на що. -бы чесать (болтать вздор) - теревені правити; см. Вздор. Говорить сквозь -бы - цідити (сов. процідити) крізь зуби. [Стрепенувся і крізь зуби процідив (Кониськ.)]. Щёлкать, щёлкнуть -бами - клацати, клацнути зубами. [Вовк як клацне зубами (Рудч.). Зубами клацав, мов-би пес (Котл.)]. Скрежетать -ми - зубами скрегота[і ]ти, скрипіти, скрипотіти. Стучать -бами (от дрожи) - зубами цокотіти, зубами дзвонити. [Дрижить, як мокрий хірт, зубами, знай, цокоче (Греб.)]. Зуб на зуб не попадает у кого - зуб(а) з зубом не зведе хто, зуби цокочуть у кого, зубами цокоче хто. [А змерзла-ж то так, що зуб з зубом не зведе, так і труситься (Квітка)]. Око за око, зуб за зуб - око за око, зуб за зуб. Сжать -бы - зціпити зуби. [А вона тільки зуби зціпила (М. В.)]. Разжать -бы - розняти, розціпити зуби. Хватить -ми - гризнути кого. [А як гризне його собака (Звин.)]. Крошить -ми - трощити що. Заговаривать -бы кому - замовляти зуби кому. [Зубів ви не замовляйте (Мирн.)]. В -бах навязнуть у кого (надоесть) - в зубах нав'язнути кому. В -бах завязнуть - в зуби зав'язнути, у зубах застря(г)нути. [Взяла та в зуби і зав'язла (лушпина) (Звин.)]. С густыми -ми - густозубий. С редкими -ми - рідкозубий. С гнилыми -ми - гнилозубий. С волчьим -бом - вовкозубий. Без одного или неск. -бов - несповназубий, щербатий. [Мене в москалі не візьмуть, бо я несповназубий (Звин.). Щербатий рот]. Вооружённый до -бов - озброєний (геть, аж) до зубів;

2) (часть снаряда) зуб, зубок (-бка); мн. зубья - зуб'я (-б'я, ср. р.), зубки; см. Зубец 1;

3) (злоба) храп (-пу). Иметь на (против) кого зуб - мати храп на кого.

* * *

1) зуб

2) техн. зуб

ікло, кло, мн. ікла, кла (р. (і)клів), (бивень) сікач, бияк (-ка). Белый клык - білий зуб, (у клыкастых) біле ікло. Волчий клык - (у людей) вовчий зуб, (у животн.) вовче ікло.

* * *

1) (человек) колун, колій (-лія), дроворуб;

2) (топор для колки пней) бияк (-ка), сікач, сікачка.

* * *

1) (женская) коса, (вин. п. косу, мн. коси, кіс, косами и кіс(ь)ми), ум. кіска, кісонька, кісочка, косиця. [Дівка косу чеше (Пісня). Дівки гуляють, кісками мають (Грінч. III). Що- суботи ізмивала і кісоньку заплітала (Пісня)]. У девушки нрав -сою закрыт - у дівки коса до пояса, а думкою й коло мізинця не обведеш. Мелко заплетённая -са - коса в дрібушки (дрібниці). -са венком - джереґеля, мн. джереґелі, джеґерелі (-лів). -сы положенные над ушами - кітки (-ток). С большой -сой - косатий. С чёрной, светлой, толстой -сой - чорнокосий, яснокосий, товстокосий. Без -сы - безкосий. -са китайца неприкосновенна - коса в китайця недоторканна;

2) (конец, уголок) ріг (р. рогу), ріжок (-жка), хвіст (-оста), кінець (-нця). [Взяла хустку, зав'язала в три ріжки по камінчику (Чуб.)]. Шапка с -сами - ріжката шапка. -са кометы - хвіст, віха (в комети);

3) (брюшное рыбье перо) пе[і]рце, пірко, (тёжка) пузце;

4) (гряда от берега) ріг (р. рогу), (узкая) стрілка, (отмель) коса, (гряда и отмель вместе) коса. [На Кінбурнській косі ловлять рибу рибальські тафи (артели) (Херс.)];

5) (хвост петуха) косиця, косиці. [Сидить півень на криниці, спустив крильця ще й косиці (Грінч. III)];

6) (орудие) коса (вин. п. косу), ум. кіска, косиця, ув. косище; (короткая) різак, терпан. Клинок -сы - полотно, полотенце, (обух) прут, (носок) писок (-ска), нісок (- ска), (лезвие) жало, (кольцо в стыке древка с клинком) перстень (-сня), наперсток (-стка), серга; (задняя часть клина) п'ятка; (клин деревян.) пасклинь (-ня), пасклин (-на), (железн.) глобок (-бка). Древко -сы - кісся (-ся), кіся (-сяти). Источенная -са - скісок (-ска). -са по руке - коса по руці, підтравна коса. -са без крюка - гола коса. Отбивать -су - клепати косу. Направлять -су - мантачити косу. Точить -су - гострити косу. Нашла -са на камень - трапила коса на камінь (Приказка);

7) (резец) різак, сікач (-ча).

* * *

1) косар (-ря); см. Косец;

2) (нож) сікач, сікачка, колодач, косина, (из косы сделанный) різак. [Вона косиною рубала капусту (Сл. Гр.)];

3) паучок, Phalangium opilio - косар, косарик;

4) (птица колпица) чапля, чапура.

* * *

насікач (-ча), терпуг (-га).

* * *

ніж (р. ножа); специальнее: (большой нескладной с дерев. рукояткой) колодач (-ча), колодій (-дія); (кузнечный для отсекания копыт) обтинач; (короткий сапожный) ґнип, ґнипець, книп (-па), книпець (-пця); (мездрильный) штрихоль; (кессона, колодца) різак (-ка); (в трепалке и электрич.) мечик; (запоясный) запоясник; (запоясный казацкий из меди вроде булавы) топуз; (засапожный) захалявник, (иносказ., в разб. языке) товариш; (с отломанным кончиком) чепель; (из обломка косы) скісок (-ска), кіска, косар (-ря); (резец) різець (-зця). [Вийде злодій на шлях погулять з ножем у халяві (Шевч.). Гострі, як ніж, очі (Н.-Лев.). По саму колодку так і всадила йому колодач (Кониськ.). Всі ласки мої, ніби ніж-колодій, в серце різались їй (Черняв.). Мечик терниці (Н.-Лев.). Блиснув перед очима турецьким запоясником (Куліш). Ой вигострю товариша, засуну в халяву (Шевч.)]. Вращающийся нож - обертовий ніж. Вспомогательный нож, электр. - допомічний мечик. Гладильный нож - гладильний ніж, правило. Жатвенный нож - жниварний ніж. Контактный нож, электр. - дотичковий мечик. Кухонный (поварской, приспешный) нож - кухенний (кухняний, куховарський) ніж. Луговой нож (в культиваторе) - луковий ніж. Мясничий нож - різничий (різницький) ніж, (секач) сікач (-ча), сікачка. Окулировочный нож - очкувальний ніж. Плужной (сабанный) нож - чересло. Полольный нож - полільницький (політницький) ніж. Пчеловодный нож - бджільницький ніж. Садовой нож - садовий (садівницький) ніж. Сахароварный нож - см. Мешалка 1. Свекловичный нож - бурячний ніж. Складной нож - складаний (гал. бганий) ніж, (карманный, гал.) забигач (-ча), (привешиваемый на поясе, плохонький) чепелик. Соломорезный нож - січкарний ніж. Тупой нож - тупий ніж, тупак (- ка), тупець (-пця), тупиця. Фальцовочный нож - фальцівний ніж, правило. Финский нож - фінський ніж, фінка. [В руці йому блиснула фінка (Микит.)]. Без -жа зарезать кого - без ножа зарізати кого. Быть на -жах с кем - бути на ножах, ворогувати з ким. Всадить нож кому во что - встромити (застромити, загнати, вгородити) ножа (ніж) кому в що. [Мов ніж мені встромив у серце він (Грінч.)]. Лезть (приставать) с -жом к горлу к кому - лізти з ножем до горла кому, приставати з короткими гужами до кого; срв. Приставать 4. Точить нож на кого - гострити ніж на кого. Дело дошло до -жей - дійшлося до ножів. Как -жом отрезало - як ножем (різцем) відрізало (відтяло). Как -жом отрезать - як ножем (різцем) відрізати (відтяти); (отказать) відмовити як відрізати. Это мне как нож в сердце - це мені як ніж у серце.

* * *

1) перехоплювання, переймання. [Переймання втікачів. Перехоплювання листів];

2) (переём, сужённое место) перехват; (в талии) перехват, стан. [У перехваті дівчина така тонесенька - хоч перещепни]. С -том - (об одежде) до стану. [У мене свитянка до стану пошита]; (о посуде) з перехватом, перев'язкуватий (напр., глечик (кувшин));

3) перехваты (потуги у родильницы) перейма, (множ.) перейми. На -хват - наввипередки, на перебій. [Працювати наввипередки]. Товар на -хват (перехватом) разобрали - крам розхапали. Бежать на -хват кому - бігти навперейми кому.

* * *

1) ( действие) перехо́плення, перехо́плювання; перейма́ння, перейняття́; перехо́плення, перехо́плювання; підпері́зування; перехо́плення, перехо́плювання

2) (суженное место; что-л. охватывающее, пересекающее) перехва́т, -у

-ница спонукач, спонукачка, призвідник, -ниця (до чого).

* * *

1) (о предметах: по величине и друг. кач.) порядний, путній, путящий, доладній, нічогенький, годящий, гарненький, добрий, добрячий; (только по величине) чималий, спорий. -ная сумма - грубі гроші;

2) (в социальной и моральной оценке) порядний, статечний, статочний, статковитий, статний, статній, пристойний, людяний, людський, гарний, путній, путящий. [В людяного шинкаря і в корчмі краще (Свид.)]. -ный сын - батьків син. -ное дитя - отецька дитина.

* * *

1) поря́дний

2) (изрядный, значительный) чима́лий и чимали́й, чимале́нький, неаби́який; ( большой) вели́кий, до́брий, добря́чий, диал. спо́рий; ( стоящий) пу́тній, путя́щий; ( ужасный) страше́нний

3) (недурной, достаточно хороший) непога́ний, га́рний, до́брий, хоро́ший

4) ( принадлежащий к дворянским слоям общества) шляхе́тний, благоро́дний

-щица

1) розжарювач, -вачка, розпікач (-ча), -качка;

2) випалювач, -вачка, випальник, -ниця.

розжарювач (-ча), розпікач (-ча); (калильщик) гарто[і]вник (-ка).

насікач (-ча).

1) біла, -ла ср.

2) (цепа) біч, род. біча муж.

(в ступе) таўкач, -ча муж.

(в колоколе) язык, -ка муж.

1) ж.-д. штурхач, -ча муж.

2) (орудие для толчения) таўкач, -ча муж.

3) перен. штурхач, -ча муж.