катаўскі

матем.; физ. апликата

закатать

I. 1) см. Укатывать;

2) (во что-л. катя) закачувати, закачати, що в що. [Сорочку попирскай, згорни щільно і закачай тісно в рушник, щоб була вогка до прасування];

3) (в раскатанное тесто) заліплювати, заліпити що в корж; загортати, загорнути коржем. [Заліпи шинку в корж і засунь у піч, хай печеться];

4) куда (заключать, ссылать) - завдавати, завдати, запро(в)торювати, запро(в)торити кого куди. [Завдано його до в'язниці аж на чотири роки. Його завдадуть (или запроторять) на Сибір, бо він душогуб]:

5) -тать розгами, плетьми на смерть - закатувати, забити, зашмагати кого різками, нагаями на смерть.

II. Закатывать, закатить -

1) зака[о]чувати, закотити. [Закотила клубок аж під піч];

2) укочувати, укотити; (только экипаж) заточувати, заточити, (о мн.) позаточувати. [Укотили барило в льох. Ой, де-ж твої, Нечаєнку, кованії вози? Під містечком Берестечком заточені в лози (Дума). Вози у возівню позаточував];

3) -ть глаза под лоб - заводити, завести (закотити) очі вгору (під лоба), пускати, пустити очі під лоба. [Завела очі вгору і вхопилася за лівий бік - тільки не крикне (М. Вовч.). Співаючи пускав очі під лоба];

4) (розог, плетей) сипати, усипати кому. [Усипано йому двадцять і п'ять]. Закаченный - закочений; укочений, заточений.

* * *

1) (завёртывать, обматывать во что) загорта́ти, загорну́ти, -горну́, -го́рнеш и мног. позагорта́ти

2) ( засучивать) засу́кувати, засука́ти и и мног. позасу́кувати, зака́чувати, закача́ти и мног. позака́чувати, зако́чувати, закоти́ти и мног. позако́чувати; (катая, сворачивать) згорта́ти и зго́ртувати, згорну́ти и мног. позгорта́ти и позго́ртувати

3) ( укатывать) укочувати, укоти́ти (укочу́, уко́тиш); ( дорогу) уторо́вувати и торува́ти, уторува́ти

4) ( в тюрьму) запрото́рювати, -рюю, -рюєш, запрото́рити

5) ( утомлять катанием) сто́млювати (-люю, -люєш) ката́нням, стоми́ти (-млю́, -миш) ката́нням, утомля́ти ката́нням, утоми́ти ката́нням; сов. заката́ти

6) сов. поча́ти кача́ти; см. катать

1) зако́чувати, закоти́ти и мног. позако́чувати; ( вкатывать) уко́чувати, укоти́ти; ( повозку) зато́чувати, заточи́ти, -точу́, -то́чиш

2) (сов.: уехать) покоти́ти, чкурну́ти; помча́ти, пої́хати, -ї́ду, -ї́деш

3) (устраивать, делать что-л.) улашто́вувати, улаштува́ти; сов. утну́ти и утя́ти (утну́, утне́ш), устругну́ти, учи́стити (учи́щу, учи́стиш), ушква́рити, уджиґну́ти; ( учинять) учиня́ти, учини́ти (учиню́, учи́ниш)

4) ( сильно ударять) улі́плювати, уліпи́ти (уліплю́, улі́пиш) (кому що), затопля́ти и зато́плювати, затопи́ти, -топлю́, -то́пиш

1) катання. [Додому привозили з катання морозні щоки і гру вогнів в оці (Коцюб.)];

2) (белья) качання, маґлювання;

3) (прокатка металлов) вальцювання;

4) (яиц) катання; (игра) кітька, кітьки (-ків), покотючки;

5) (на коньках) ковзання, (с горы) спускання;

6) (переносно: донимание) допікання, надопікання, дошкуляння, дезолювання, долягання кому. Не мытьём, так катаньем - не києм, то дрю[у]ком; не києм, так палицею (Приказки).

* * *

1) кача́ння; ката́ння; ката́ння; валя́ння

2) ката́ння; ко́взання

катывать, катнуть

1) котити, котнути, покотити, качати, покачати, точити, поточити що или чим по чому; срвн. Катить. [Котити колоду (Сл. Ум.). Скаже вона мені робити: під гору камінь точити (Пісня)]. -тают и катят большой камень - котять великий камінь. Катни ещё разок - котни ще хоч раз. -тать шаром - котити кулею. Шары -тать - котити кулі. -тать колесом - котити колесом. -тать по земле, по полу - качати по землі, по підлозі. [Вони і ну його качати та вертіти, поки аж прочунявся він (Рудч.)];

2) (кого: возить) катати, возити кого. -тать в бричке - катати бричкою. -тать на лошадях - катати кіньми. -тать в лодке - катати човном. -тать саночки (взад и вперёд) - возити саночки. -тать кого по окрестностям - возити кого по околицях;

3) (быстро, много ездить) (непереходн. знач.) катати, гонити, ганяти(ся). -тай-валяй! - жени на всю! гайда та й гайда! -тать во всю (ивановскую) - гонити на всі заставки, що-духу, скільки духу. Катнуть - покотити, покатати, махнути, податися куди; см. Покатить 2;

4) (двигаться во всю, делать что во всю) катати, валити, парити, чесати; см. Жарить 2. [Сліпому нема гори: куди попав, туди й вали (Номис). Мати парить по селу, а ми собі киснем (Рудан.). Чоботи в руках несеш, а до мене босий чешеш (Чуб.). Матюшо! катай «Гуси»! (Тобіл.)];

5) (придавать округлённую форму) катати, качати, валяти. -тать свечи - качати свічки. -тать хлебные шарики - качати кульки з хліба;

6) (что: придавать гладкость ими плоскость) качати що. [Хомиха качала корж (Н.-Лев.).]; (о белье) качати, маґлювати (о металлах) качати, вальцювати, (о шерсти) бити, валяти, валити, (о сене) громадити сіно;

7) (бить кого) чесати, пірчити, періщити кого; см. Бить, Лупить. [Явтух Рябка все знай по жижках чеше (Г. Арт.). Меч самобієць чесав уже його військо (Грінч. I). Народ як зсадив вовка, як почав пірчить (Казка). Періщили, періщили, аж пір'я летіло (Шевч.). Дощ цілий день періщить (Київ.)]. И пошёл -тать (бить) - і давай чесати. Катанный - катаний; (о белье) качаний, маґльований; (о металле) качаний, вальцьований; (о шерсти) битий, валяний; (о тесте) качаний.

* * *

1) кача́ти

2) (возить; много ездить) ката́ти

3) (плющить, вытягивать) техн. ката́ти

4) ( выделывать из битой шерсти) валя́ти

5) (перен.: стремительно, энергично действовать) ката́ти

валивать

1) (повергать) валити (на землю), валяти, звалювати, вергати. [Звалив його до-долу];

2) (набрасывать на одно место землю и т. д.) накидати, насипати, висипати. [Висипали вал]. Он всё валит вместе - він усе накидає (пхає, пакує) до однієї купи;

3) (итти массою) сунути, ринути, валити, валитися. [Навалило снігу]. Народ валом валит - народ як плав пливе, плавом пливе, хмарою суне (рине, йде);

4) (о дыме, паре) шугати, бухати, путрити, перти. [Пара бухає];

5) (сваливать вину) звертати на кого, звалювати, скидати. [Не звертай на людей, коли сам нашкодив].

* * *

1) ( заставлять падать) вали́ти, ( опрокидывать) валя́ти; ( сваливать) зва́лювати; ( постройку) зава́лювати

2) ( беспорядочно сбрасывать) вали́ти, звалювати, накида́ти, насипа́ти

3) (перелагать вину, ответственность на кого-л.) склада́ти, вали́ти, зва́лювати, скида́ти, зверта́ти

закатиться за что, под что

1) закочуватися, закотитися, (о мн.) позакочуватися за що, під що. [Копійка закотилася під піч. Очі йому аж під лоба закотилися];

2) (о солнце, луне) заходити, зайти, закотитися, спочивати, спочити, лягати, лягти, западати, запасти. [Сонечко вже мало спочивати. Підходять до яру, тут їм спочило як- раз сонце]. -ется его звезда (слава) - його слава падає;

3) (смехом) розлягатися, розлягтися, заливатися, залитися, розтинатися, розітнутися сміхом, реготом; заходитися, зайтися зо сміху. [Він аж зайшовся зо сміху].

* * *

1) загорта́тися, загорну́тися, -го́рнеться

2) засу́куватися, засука́тися, -сука́ється и -су́читься, зака́чуватися, -чується, закача́тися, зако́чуватися, закоти́тися, -ко́титься; згорта́тися, згорну́тися

3) уко́чуватися, -чується, укоти́тися (уко́титься); уторо́вуватися, -ро́вується, уторува́тися, -ру́ється

4) несов. запрото́рюватися

5) сов. стоми́тися (-млю́ся, -мишся) від ката́ння, утоми́тися від ката́ння

6) сов. поча́ти кача́тися

1) зако́чуватися, закоти́тися, -кочу́ся, -ко́тишся и мног. позако́чуватися

2) ( о светилах) захо́дити, -дить, зайти́, -йде́, зако́чуватися, закоти́тися; запада́ти, запа́сти, -паде

3) (перен.: приходить к концу, угасать) згаса́ти, зга́снути

4) см. закатывать II 2)

5) (смехом, кашлем) захо́дитися, -джуся, -дишся, зайти́ся, -йду́ся, -йде́шся

6) страд. несов. зако́чуватися; уко́чуватися; улашто́вуватися

1) (валяться перекатываясь) качатися, бути качаним. [Серед хати качалась пляшка, звалена з стола (Н.-Лев.). І внучечка качається по садку білим клубочком (М. Вовч.)]. -тается по полу, по земле - качається долі. Как сыр в масле -ется - розкошує; царство й панство має;

2) (переваливаться с боку на бок) (о животн.) качатися, викочуватися, (о людях) качатися. [Качавсь колесом і виробляв такі викрутаси (Куліш). Пес качається, щоб спину вичухати (Херсонщ.)]. -лся от боли - качався з болю. -ться клубком - качатися як клубок, клубком. -ется с пеной у рта - качається (звивається) запінений. -ться со смеху - качатися (заходитися, лягати, розлягатися) зо сміху;

3) (ездить) кататися, їздити, проїжджатися, прокатуватися, поїзденьки справляти. [І зробимо санчата, запряжемо коня та будемо кататися (Рудч.). Кататися на автомобілі (и автомобілем) (Крим.). Будемо заводити вечори з танцями, будемо прокатуватись кіньми (Н.-Лев.)]. -ться верхом - їздити, проїжджатися верхи. -ться с горки на салазках - спускатися (з гори) на санчатах (санчатами). -ться на коньках - бігати на ковзаня[а]х. -ться по льду - ковзатися, совгатися, (с)кобзатися (на льоду). [Роман ідучи до школи ковзався на льоду й увалився (Васильч.)]. -ться по Днепру - кататися (човном) на Дніпрі. Любишь -ться, люби и саночки возить - любиш яблучко, люби й оскомочку, (с иным оттенком) не терши, не мнявши, не їсти калачів.

* * *

1) кача́тися

2) ( ездить) ката́тися; ( на коньках) ко́взатися

3) страд. кача́тися; ката́тися; валя́тися

лупливать

1) (сдирать кожу, снимать кожуру) лупити (-плю, -пиш), облуплювати (-люю, -люєш) що, (свежевать) білувати що. [Облуплює яйце (Луб.). Зарізав чоловік ягня, зібрався білувати (Манж.)];

2) (драть, обирать) драти, дерти, обдирати, лупити. [Що ступить, то лупить (Номис)];

3) (уписывать) уминати, трощити, лупити. [Лев уминав за сніданням ягня (Глібов). Бублики лупить, як хто купить (Номис)];

4) (бить) лупцювати, лупити, ч[ш]устрити. [Мати її взяла лупцювати нещадно (Крим.). Дивимося: вже шустрить коня (Звин.)];

5) (таращить) витріщати, лупити, вирячувати очі (грубее баньки) на що; срв. Пялить глаза;

6) (ковырять) колупати. [Стала коло печі та й колупає її пальцем (Квітка)];

7) (бежать) чухрати, чесати, лупити. [Час мов віл з гори чухра, його не налигаєш (Гул.-Арт.)].

* * *

1) (очищать от коры, скорлупы) лупи́ти, облу́плювати

2) ( брать втридорога) де́рти, дра́ти, обдира́ти, лупи́ти

3) (сильно бить, колотить) лупи́ти, лупцюва́ти, ката́ти, чухра́ти, пері́щити, пі́жити, репі́жити

4) ( быстро бежать) лупи́ти, ката́ти, шква́рити, чухра́ти, чеса́ти

1) мат. - множина. -ство конечное - множина скінченна. -ство безконечное - множина нескінченна, безконечна безліч (-чи). -ство везде плотное - множина всюди-густа (всегуста);

2) (большое количество чего) сила, (слабее) багато, багацько, (редко) многість (- гости), многота, (о толпе, рыбьей стае и т. п.) тиск (-ку), валява, навальність (-ности), (гибель, пропасть) гибель (-ли), прірва, (тьма) тьма, (туча) хмара чого; срв. Масса 2. [Несуть її в труні, а народу сила, і всі плачуть (Грінч.). Понасходилося сила людей (Єфр.). Сила мишей (Л. Укр.). Сила очей уп'ялись у Петра (Гр. Григор.). Знаю силу казок (Кониськ.). Не злічити його (пісок морський) за-для многости (Біблія). Частина страшенної многоти тих, котрі заселяли колись (країну) (Павлик). В соборі тиск попівства (Самійл.). Такий тиск риби (Сл. Гр.). В столиці збилася валява люду (Леонт.). Такого валява риби! (Манж.). Снігу валява (Основа). Яблук там така валява лежить (Козелеч.). Торік у Лебедині навальність була москалів (Сл. Гр.)]. Великое, многое -ство - велика сила, сила силенна, сила силюща, силеча (-чі), великий (фам. чортів) тиск, тьма-тьмуща, тьма-темрява, страх, до смутку, до лиха, до лихої години, до напасти, до вигреба, (фам., грубо) до чорта, до дідька, до біса, до стобіса, до стобісового батька, до гаспида, до гемона, до ката, до хріна, до греця, до сина, до стилої мами, (диал.) до праса. [Йде велика сила чужих на ріднії лани (Філян.). Людей до церкви найшло сила силенна (Звин.). Земель силу силющу надбав (Кониськ.). Раків силеча (Сл. Гр.). За ними великий тиск людей (Куліш). Панства чортів тиск (Греб.). Народу там страх (Звин.). Смілости в тобі до ката (Самійл.). Назбирається їх до сина (Квітка). А на школі горобців до стилої мами (Рудан.)]. Бесчисленное -во - безліч (-чи); безлік (-ку), без-ліку, незліченна (незчисленна) безліч чого. [Безліч гаду (Куліш). Безліч рук до неї простягалось (Л. Укр.). От і лічи таку безліч (Ком. І.). Безлік водяних тварин (Щоголів). Люду зібралося тут без-ліку (Л. Укр.)]. Неизмеримое -ство - безмір (-ру), без- міри, без ліку-міри, неміряно. [Ще того поля - безмір! (Коцюб.). У них було землі неміряно (Мирний)]. Во -ве что - сила, велика сила, безліч, без-ліку чого; сила-силою, валявою, тьма-тьмою, (хмара-)хмарою. [(Гостей) сила-силою була (Квітка). Валявою йдуть люди (Черкащ.). Посіла (сарана) на всіх займищах тьма-тьмою (Біблія)]. Во -ве встречается, растёт и т. п. что - сила, безліч, без-ліку и т. п. трапляється (зустрічається), росте и т. п. чого. Они во -ве падали - сила їх, безліч їх и т. п. падало.

* * *

1) ( большое количество) си́ла, бе́зліч, -і; ( многочисленность) числе́нність, -ності

2) мат. множина́

1) си́пати, -плю, -плеш; ( быстро говорить) чеса́ти (чешу́, че́шеш)

2) ( стремительно бежать) ката́ти, чеса́ти, си́пати

3) ( сбрасывать в воду сеть) спец. закида́ти

матем., физ., = аппликата

- гетерогенный катализ

1) (вытягивание, сплющивание) ката́ння

2) ( войлока) валя́ння

3) ( раскатывание) кача́ння