-
21 carbine
n; військ. -
22 dragon
-
23 gun
I n1) гармата2) вогне-пальна зброя; рушниця; карабінdouble-barrelled gun — двостволка; icт. мушкет; aмep. револьвер, пістолет
3) кулеметgun ring — aв. турель кулемета; турельна установка
4) гарматний постріл; салют5) стрілець; мисливець; артилерист6) cл. ( кишеньковий) злодій7) люлька ( для паління)8) дiaл., прост. сулія ( еля)9) метал. гармата для забивання льотки10) тex. шприц для консистентного змащування (тж. grease gun)11) фiз. гарматаlight gas gun — фотонна гармата; обч. гармата; фiз. електронна гармата, електронний прожектор (тж. electron gun, cathode-ray gun)
12) тex. пневматичний молоток13) гipн. шпур, який не спрацював14) cпeц. розпилювачII v2) воювати, вести війну3) стріляти; полювати; ( for) полювати за ким-небудь; намагатися вбити або погубити; ( for) наполегливо домагатися; намагатися роздобути, отримати5) cл. давати повний газ (тж. gun away) -
24 hipe
[haip]n; військ.; жарг.індивідуальна зброя, карабін -
25 petronel
n; військ.; іст. -
26 safety book
гак із запобіжником, карабін -
27 slip-hook
n; тех.гак з карабіном; мop. глаголь-гак -
28 carabineer
[ˌkærəbɪ'nɪə]n військ.карабіне́р -
29 carbine
['kɑːbaɪn]nкарабі́н -
30 shackle
['ʃæk(ə)l] 1. n1) нару́чник2) pl кайда́ни; пу́та; у́зи3) тех. хому́тик; карабі́н2. v1) зако́вувати в кайда́ни2) перен. заважа́ти; зв'я́зувати3) зчіпля́ти, з'є́днувати -
31 carbine sight bed
n прицільна колодка карабіну -
32 sporter
n спортивний карабін
- 1
- 2
См. также в других словарях:
караб — КАРАБ, КАРАБЕ carabé m. Янтарь. В период X XVIII вв. .. янтарь был известен под различными наименованиями, его называли енитар, янтарь.. караб, карабе, янтарная смола, сукцинит, амбра. Виннер 1950 386. Если его <янтарь> потереть, то он… … Исторический словарь галлицизмов русского языка
карабін — [караб’і/н] на, м. (на) н і, мн. ние, н іў … Орфоепічний словник української мови
карабін — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
карабін — I а, ч. 1) Гвинтівка полегшеної ваги, з коротким дулом. 2) Мисливська рушниця. II а, ч. Пристрій, який служить для затискання, зачеплення чогось. •• Карабі/н запобі/жного по/яса елемент пояса, призначений для прикріплення його до конструкцій.… … Український тлумачний словник
карабінєр — нєра, Рс. Озброєний карабіном вояк, що належав до добірних військових частин … Словник лемківскої говірки
карабінка — іменник жіночого роду карабін розм … Орфографічний словник української мови
карабінер — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
карабінерний — прикметник … Орфографічний словник української мови
карабінний — прикметник … Орфографічний словник української мови
карабінер — а, ч. 1) заст. Озброєний карабіном вояк, що належав до особливої військової частини добірних стрільців в арміях країн Західної Європи та Росії до середини 19 ст. 2) Жандарм в Італії … Український тлумачний словник
карабінерний — а, е, заст. Прикм. до карабінер 1) … Український тлумачний словник