кам'яний

n; археол.

n; буд.

1) бутове мурування

2) кам'яний накид

1) кам'яний

2) висічений на камені ( про напис)

n; зоол.

1) мeд. молочниця; афтозний стоматит; вeт. молочниця ( у молодняку)

2) вeт. гниття стрілки ( у коня)

1) каменяр (-ра), кам'яний майстер (-тра); см. Каменотёс. [На шляху поступу ми лиш каменярі (Франко)];

2) (рабочий строительный) муляр (-ра), мурівник (-ка). [Муляр додому, а мур додолу (Канів. п.)]. Вольные -щики - масони (-нів), вільні мулярі. Ремесло -ка - мулярство. Относящийся к ремеслу -ка - мулярський. Быть -ком - мулярувати. Ученик -ка - мулярчук. Принадлежащий -ку - см. Каменщиков.

* * *

1) (действие) - см. Настилка 1;

2) насті[и]лка, (из дерева или ровных плит) поміст (-мосту), мостиння (-ння), (из камня) брукування, бруковання, брук (-ку); срв. Настилка 2. - тил досчатый - поміст дощаний. -тил плитный - плит(к)ове брукування (бруковання), кам'яний поміст.

* * *

1) ( действие) на́стил, -у, настила́ння, насте́линня, насте́лення

2) ( настланное) на́стил, насти́лка, насті́лка; ( помост) поміст, -мосту, диал. примо́стка

1) з безліччю коштовних каменів; усіяний коштовними каменями

2) схожий на коштовний камінь; блискучий, сяючий

* * *

1) посипаний дорогоцінним камінням; з великою кількістю дорогоцінного каміння

2) схожий на дорогоцінний камінь; блискучий

1) скелястий, кам'янистий

2) твердий, міцний; непохитний; непіддатливий

3) нечутливий

4) нестійкий, хиткий; що похитнувся (про здоров'я тощо)

5) нетвердий (про ходу)

6) напідпитку, підхмелений

* * *

1) скелястий, кам'янистий

2) міцний, твердий, непохитний; байдужий

1) нестійкий, хиткий

2) нетвердий ( про ходу)

3) усіяний перешкодами

(несов.) нанашивать, наносить (сов.), нанести и нанесть чего (натаскивать в большом количестве)

I. наносити, наношувати и (стар.) наношати, наносити, нанести, назношувати, назносити, (о мног.) понаносити, понаношувати, поназношувати чого. [Не мавши де заложити вощину, наносила бджола меду повні ямки в землі (Куліш). Соломи в сіни наносила (Шевч.). Люди нанесли породіллі м'яса, паски (Г. Барв.). Назносим каміння, назносимо глини, збудуємо хатку (Коцюб.). Понаносили на чоботях снігу в хату (Київщ.)]. - сить, -вать, -сти яиц (о птице) - наносити, наносити и нанести, (о мног.) понаносити яєць. Наношенный и Нанесе[ё]нный - наношений, нанесений, понаношений, понаношуваний, поназношуваний. [Наношена до печи солома зайнялася (Богодухівщ.). Сніг, нанесений у хату на чоботях, порозтавав (Канівщ.)].

II. Наносить, нанести и нанесть -

1) см. I. Наносить;

2) (о ветре: наметать) наносити, нанести, намітати, намести, навівати и навіювати, навіяти, (о мног. или во мн. местах) понаносити, понамітати, понавівати и понавіювати чого; (о воде: намывать) наносити, нанести, (преимущ. об иле) намулювати, намулити, (о мног.) понаносити, понамулювати чого; срв.

I. Наметать и Намывать 4. [Нанесло вітром піску на грядки (Канівщ.). Намело снігу в сіни (Київщ.)]. Река -сла илу на луг - ріка (річка) нанесла (намулила) мулу на луку, (занесла илом) замулила луку;

3) (заразу, болезнь) заносити, занести, (о мног.) позаносити що. [Коли-б наші заробітчани не занесли холери з Дону (Сл. Ум.)];

4) (надносить что на что) наносити, нанести, заносити, занести, (о мног.) понаносити, позаносити що на що. Корабль -сло на мель - корабель нанесло (н[з]агнало) на мілину (на мілке). Тучу -сло на лес - хмару нанесло (нагнало) над ліс. Бадью з землёю -сят на сруб - цебер з землею заносять на зруб (цям[б]рину). -сти руку на кого - зняти (піднести) руку над ким, заміритися, замахнутися на кого;

5) (о лошадях: набегать с разгону) набігати, набігти, наскакувати, наскочити, налітати, налетіти, намчати на що;

6) (о чертёжных работах) зазначати и зазначувати, зазначити, (о мног.) позазначати, позазначувати, позначити що на чому. -сти на план, на карту леса и горы - зазначити на плані, на мапі (на карті) ліси і гори;

7) техн. - накидати, накидати, (о мног. или во мн. местах) понакидати що. -сить, -сти слой штукатурки - накидати, накидати шар тиньку на що, тинькувати, обтинькувати що. -сить, - сти лак на что - лакувати, полакувати що;

8) (причинять) завдавати, завдати чого и що, чинити, учиняти, учинити, спричиняти и спричинювати, спричинити, заподіювати, заподіяти що кому. -сить, -сти бесчестие кому - чинити, учинити безчестя кому, неславити, знеславити, ганьбити, зганьбити кого, завдавати, завдати неслави (ганьби) кому. -сить, -сти вред - робити, зробити, чинити, учинити, заподіювати, заподіяти шкоду, шкодити, нашкодити, пошкодити кому. -сти обиду, оскорбление кому - скривдити (покривдити), образити кого, кривду, образу заподіяти (вчинити) кому. [Почтивості моїй, чесноті ви як зважились таку вчинити кривду? (Грінч.). Єдиний спосіб загладити ту кривду, яку йому заподіяно (Крим.)]. -сить оскорбление на словах, действием - ображати (чинити образу) словом, вчинком. -сить, -сти побои кому - завдавати, завдати побою кому, бити, побити и (сильнее) набити кого. -сить, -сти поражение неприятелю - побивати, побити ворога, завдавати, завдати побою (поразки), учинити поразку ворогові. -сить, -сти раны кому - ранити, поранити кого, завдавати, завдати рану кому. [Забути недавнє минуле, що таких ран глибоких завдало було йому (Рада). То не спис козацький рану їй глибокую завдав (Франко)]. -сить, -сти удар кому - удар(у) кому завдавати, завдати, уражати, уразити, ударити кого. [Останнього удару завдав українському письменству Микола (Рада). Ніхто в Росії не завдав таких дужих ударів системі людовладства (Рада)]. -сти удар палкою, шпагою кому - ударити палицею, шпадою кого. -сти ущерб кому, чему - (материальный) учинити шкоду кому, чому, ущербити що кому, (диал.) забідити кого, (нравственный) ущербити, надвередити що; см. ещё -сти вред. [Він дуже ущербив моє багатство (Крим.). Моєї слави тим ви не вщербили (М. Грінч.). Я тим не забідив його багато, що взяв у його трохи сього та того (Дніпропетр.). Присуду перемінить не можна, хіба-б ми нашу честь надвередили (Куліш)];

9) -сить на кого - см. Наговаривать 2;

10) -сить цену - набивати (підбивати) ціну. Нанесе[ё]нный -

1) см. под

I. Наносить:

2) нанесений, наметений, навіяний, понаношений, понамітаний, понавіюваний; намулений, понамулюваний;

3) занесений, позаношений;

4) нанесений, занесений, понаношений, позаношений; знятий, піднесений над ким, замірений, замахнутий на кого;

5) зазначений, позазначуваний;

6) накиданий, понакид(ув)аний;

7) завданий, учинений, спричинений, заподіяний, зроблений;

8) набитий, підбитий.

* * *

1) нано́сити, -но́шу, -но́сиш, нанести́, мног. понано́сити, назно́сити, поназно́сити; ( наметать) намітати, намести́, -мете́ и мног. понаміта́ти, навіва́ти и навіювати, -ві́ює, наві́яти; ( намывать и) наму́лювати, -лює, наму́лити

2) ( причинять) завдава́ти, -да́ю, -дає́ш, завда́ти, -да́м, -даси́, заподі́ювати, -ді́юю, -ді́юєш, заподі́яти, нано́сити, нанести́; ( чинить) чини́ти, -ню́, -ниш и учиня́ти, учини́ти

1) ламатися, ломитися, (на мелкие куски, в дребезги) трощитися; (страд. з.) бути ламаним, ломленим, трощеним; срв. Ломиться. [Погані голки - не ламаються, а гнуться (Київщ.). Щастя на коліні не ломиться (Номис)]. Камень -мается (крошится) - камінь кришиться. Здесь -мается наилучший камень для мельничных жерновов - тут б'ють (лупають) найкраще млинове каміння. Этот дом будет -ться - цей будинок розбиратимуть;

2) виламуватися, викривлятися, вивертатися, викручуватися; срв. Кривляться. [Нап'ється п'яний, виламується, чорт батька зна що язиком плеще (Козелеч.)];

3) (чиниться, церемониться) маніритися, пишатися. [Не люблю я таких гостей: як почнуть маніритися, як почнуть пишатися, то аж упрієш, поки до чого припросиш (М. Грінч.)];

4) (упрямиться) кобенитися, комизитися, коцюбитися, опинатися, огурятися;

5) (важничать перед кем) величатися, чванитися, приндитися, бундючитися, пиндючитися, (г)индичитися перед ким. [Ото величається перед людьми, наче справді не знати яке цабе (Київщ.)];

6) (издеваться над кем) знущатися з кого;

7) (бороться) боротися, борюкатися з ким;

8) (о коровах в течке) полювати, бігати.

* * *

1) лама́тися, ломи́тися

2) перен. лама́тися; ( паясничать) кривля́тися; ( жеманничать) мані́ритися

n; мін.

1. n

1) планка, дранка

2) лубок, лико (для плетіння кошиків)

3) іст. наколінник; налокітник

4) розм. осколок; тріска; скіпа

5) мед. шина

6) тех. чека; шплінт

7) (скор. від splint-bone) малогомілкова кістка

8) міцне кам'яне вугілля (тж splint coal)

2. v мед.

накладати шину; класти в лубок

* * *

1) планка, дранка

2) лико, лубок ( для плетіння кошиків)

3) мeд. лубок, шина

4) icт. пластина ( збруї)

5) тex. чека; шплінт

6) = splint-bone

7) вeт. накістник

8) = splint coal

n; мін.