изрядно

1) неаби-як, добре, до-пуття, до-ладу;

2) (не хуже) незгірше, несу[о]гірше;

3) (порядком) чимало, добре, порядно, споро. [Підріс уже Соломон порядно (Рудан.). Цікавість, мабуть, вас підбуджує чимало (Самійл.)].

* * *

1) неаби́як, до́бре, непога́но, поря́дно

2) чима́ло, поря́дно, до́бре

мало, (немного) трохи, тро[і]шки, не гурт, незгурта, обмаль чого, (скудно) скупо, тонко на що. [Розуму багато, а грошей мало (Номис). Це діялось за царя Гороха (Горошка), як було людей трохи (трошки) (Приказка). Сумна-невесела прийшла вона додому, мало чого пила, мало чого їла (Мирн.). Трошки того віку, а як його важко прожити (Коцюб.). Грошей у мене не гурт (Звин.). Скупо в мене на гроші (Кониськ.). Маємо скупо даних для зовнішього життя Коцюбинського (Єфр.)]. Иметь -ло денег - мати не гурт (незгурта, обмаль) грошей. У меня -ло денег - у мене мало (обмаль, не гурт, незгурта) грошей, у мене скупо (тонко) на гроші. Очень -ло - дуже мало, (описат.) як кіт (комар) наплакав, з мишачу бідницю, з комарову ніжку. [Розуму в його як кіт наплакав (Київщ.)]. Я его очень -ло знаю - я його дуже мало знаю. Много шуму, -ло толку - багато галасу - мало діла. Так -ло - так мало, так трошки. [А я так мало, небагато благав у Бога - тільки хату (Шевч.)]. Извините, что так -ло - вибачте, що так мало (трошки). Этих денег -ло на все ваши покупки - цих грошей (за)мало (не стане) на всі ваші покупки. Слишком мало - замало, надто мало, занадто мало. [Сього було ще замало, щоб розпочати судову справу (О. Лев.)]. Ни -ло - (а)ні трохи, (а)ні тро[і]шки. [Ні трохи не помогло]. Чего -ло, то в диковинку - що новина, те дивина; чого не бачив, те в дивовижу. Похвалы его -ло трогают - за похвали (до похвал) йому байдуже. -ло ли его наказывали, но он не исправляется - хіба мало його карано, коли-ж він не кращає. Довольно -ло - см. Маловато. Не -ло - чимало, чималенько, не-помалу, багатенько. [Пани жахались козацького завзяття не-помалу (Куліш)]. Не -ло мне было хлопот с этим делом - не мало (чимало) мав я клопоту з цією справою. -ло ли что, -ло ли чего - мало чого, хіба мало чого. -ло ли что может случиться - мало чого може статися (трапитися). -ло ли что говорят о нём - хіба мало чого про (за) нього кажуть. -ло ли чего бы вам хотелось! - мало чого-б ви хотіли, ще-б (пак) чого ви зах(о)тіли (забажали)! -ло того - того мало, то не все ще, на тому не край. -ло того, что он глуп, но он ещё и зол - то не все іще, що він дурний, а він і лихий (злий). -ло того, что он хочет быть богатым, но он хочет ещё повелевать - на тому не край, що він хоче бути багатим, а він хоче ще й панувати. Да -ло того - ба, та ще, та що-то, мало сказано. [Потім довелось нам розстатися, ба й забути один одного (Грінч.). І жінки, і молодиці повибігають, та що-то: і дітвора висипле з хат (Квітка). В печері показався віск - мало сказано, вся стінка зажовтілася (Франко)]. Мало-по-малу - помалу, помалу- малу, помаленьку, змалку-помалку, поволі, поволі-волі, поволеньки, потроху, спроквола, спокволу; срв. Понемногу. [Помалу став він багатшати (М. Грінч.). Помалу-малу синя імла рідшає (Коцюб.). Змалку-помалку я навчився майструвати (Київщ.). Так помаленьку і піддався, і вірив в пана, як турчин в місяць (Свидн.). Поволі по церкві, то тут, то там, займалися вогники (Коцюб.). Спроквола добираючись, заплутав пан-отця, як павук муху (Свидн.)]. А ему и горя -ло - а йому і байдуже (а йому ні гадки) про що (за що). [Пташкам про зиму байдуже (Л. Укр.)]. Мало-мальски - хоч трохи, хоч тро[і]шечки, мало-на-мало. [Хоч трохи розумна людина того не зробить (Київ)].

* * *

нрч. немало, (изрядно, порядочно) чимало, чималенько, багатенько, читрохи, не помалу, (значительно) багато, вельми, (книжн.) значно, (очень) дуже. [Немало праці поклав він на цю справу (Київ). Чимало літ перевернулось, води чимало утекло (Шевч.). Нас було таки чимало, всі були ми патріоти (Самійл.). Маруся вже чимало читала (Грінч.). Та й викине на весну полотенця шматків чималенько (Головко). Цікавого в Сухарівських букіністів можна знайти багатенько (Крим.). А далі і тернівки покуштували читрохи (Квітка). Українські письменники спричинилися навіть не помалу до вироблювання літературної мови на півночі (Рада). Вони значно пособляли тому, що українство переводилося на шовінізм (Грінч.)].

* * *

(кого) (по)побити, (грубо) натовкти кого. Его -тили - його (по)побито. -тили неприятеля изрядно - побили ворога добре. -тить посуду - побити, потовкти посуд. -тите бревно з того конца, чтобы подалось сюда - постукайте деревину з того кінця, щоб сюди подалася. Поколоченный - (по)побитий; (о посуде) побитий, потовчений.

* * *

1) (по чему, во что) посту́кати, погрю́кати (у що, по чому), покалата́ти (у що, по чому, об що), постукоті́ти (по чому)

2) (кого - избить, побить) поби́ти, ви́бити (кого); попоби́ти (долго, много), потасува́ти, потовкти́, помотло́шити, пом'я́ти (кого), полата́ти бо́ки, да́ти кла́ду (кому)

3) (разбить) поби́ти, потрощи́ти, строщи́ти, потовкти́; потовкма́чити

1) в порядку, одряду, як слід, за рядом. [Розкажи усе по ряду (Куліш)];

2) добре, добряче, доволі, доволеньки, досить, чи трохи, чимало, чималенько, геть-то, гаразд (-енько), гарно, гарненько. [Там його добре побили. Прогаялись геть-то, оглядуючи манастир (Куліш). Гаразденько удовольнився (Гліб.)].

* * *

1) ( очень) ду́же, ду́же-таки́; ( изрядно) до́бре, до́бре-таки́, чима́ло

2) ( как следует) як слід

1) (достаточно) добре (ум. добренько и добречко, ув. добряче), доволі, доволеньки, досить, чимало, чималенько, чи трохи, геть-то, порядно, багатенько;

2) (в порядке) доладно, порядно, статечно, до-пуття, як слід. -но вести себя - поводитися статечно, статкувати.

* * *

1) поря́дно

2) ( изрядно) чима́ло, до́бре, до́бре-таки́, добря́че, чимале́нько, ге́ть-то; ( достаточно) до́сить, дово́лі; ( в большой степени) ду́же, си́льно; ( в высшей степени) страше́нно

3) (хорошо, удовлетворительно) до́бре, непога́но