-
1 сть на изгиб
Mining: flexing endurance (конвейерной ленты) -
2 єсть
I межд., воен., мор. II(3-е лицо ед. ч. наст. вр. от бу́тиупотребляющееся и в значении 1-го лица ед. ч.) есть; ( в значении связки) явля́юсь (явля́ешься); (быть в наличии, находиться) име́ется, (мн. ч.) име́ются; ( при числах) насчи́тывается -
3 Стьёрдалсхаласен
( Норвегия) Stjørdalshalasen -
4 ѹсть
door, gate, entrance, mouth -
5 вартість
жвартість перевезення — cost of carriage (shipping, transportation)
2) ек. valueдодана вартість — added value, surplus value
номінальна вартість — face/nominal value
ринкова вартість — market ( commercial) value
споживна вартість — use value, value in use
3) ( грошових знаків) denomination -
6 кількість
ждеяка кількість — a quantity (of)
бути у великій кількості — to be abundant, to abound
достатня кількість чого-небудь — fill; bellyful
велика кількість — considerable quantity, large quantity, bucket, bulk, bundle, lump; pile; діал. sight
значна кількість — a great deal, a fair amount
у великій кількості — abundantly, in abundance, in volume, in quantity, in large quantities
мізерна кількість — minute amount, micro amount/quantity
кількість записів комп. — record count
кількість освітлення — exposure повідомленої інформації комп. transinformation content, transferred information
кількість продукту, що виробляється — cast
кількість реалізованого товару — off-take, offtake
кількість руху — impulse, momentum
-
7 можливість
ж1) ( здійсненність) possibilityможливість використання — availability, workability
2) ( зручний випадок) opportunity, chanceдавати можливість — to give a chance, to afford opportunity
не мати можливості — to be unable, to have no opportunity
3) тк. мн. можливості внутрішні сили, ресурси resources, meansможливість повторення (напр., виконання операції) — retry features
4) -
8 швидкість
жspeed, rate; фіз. velocity; quickness, swiftness, celerity, rapidity; тех. gearдозволена швидкість — the regulation speed, speed limit
максимальна швидкість — top speed; full pelt
перша швидкість — first speed; амер. low gear
розвивати швидкість (про автомобіль) — to gather speed, to speed up, to accelerate
втрачати швидкість ав. — to stall
з великою швидкістю — at high speed/rate
великою (малою) швидкістю (про багаж) — by fast ( slow) goods train
зі швидкістю вітру — like the wind, on the wings of the wind
збільшувати швидкість — to accelerate, to speed (up), to gain speed, to get up speed, to pick up speed, to rev up; to soup up (про літак, ракету)
максимальна (гранична) швидкість — deliberate speed, full speed, top speed, maximum speed
швидкість запису комп. — recording rate, writing rate, recording speed, write speed, writing speed
швидкість обробки комп. — processing speed
швидкість перемикання тех. — stepping rate, circuit speed, operating speed, operation speed, switching speed
-
9 інтенсивність
ж(сила, потужність) intensity, strength, power, force, potency; (швидкість, темп) rateінтенсивність випромінювання — radiation intensity, radiation rate, strength of radiation
інтенсивність звуку — volume of sound, sound intensity
інтенсивність праці — intensity of labour, labour intensity; амер. intensity of labor, labor intensity
-
10 можливість і дійсність
МОЖЛИВІСТЬ і ДІЙСНІСТЬ - категорії, які характеризують актуальну даність буття у єдності з перспективами зміни його форм існування, а також сам процес цих змін. Дійсність - це реалізована можливість, у широкому розумінні - сукупність усіх реалізованих можливостей. Вона постає як закономірне здійснення сутності, а тому виступає як необхідність, форма якої, однак, не є фатальною. Можливість - це сукупність реальних умов і тенденцій, які за певних детермінуючих дій здатні породити відповідну їм дійсність. У давньогрецьк. філософії елеати та мегарці заперечували реальність можливого, вважаючи єдино можливим лише дійсне. Парменід вважав буття тотожним дійсності, оскільки "лише буття є, а небуття немає". У той же час стародавні греки використовували багатозначне поняття "ще-небуття" (ме он), котрим, фактично, вводили ідею можливості. Суперечливим меонічним статусом наділяли, зокрема, матерію Аристотель іАвгустин. Специфічний характер можливості відбиває поняття "вже-не-буття", що його у XX ст. застосовує Гайдеггер. Представники механістичного матеріалізму XVII - XVIII ст. абсолютизували дійсність, ототожнюючи її із всезагальною механічною необхідністю, а можливість - з випадковістю. Міркування Ляйбніца про можливі світи, хоч і привели до згортання пізнавальних варіацій на користь "найкращого із світів", вплинули на розробку логіки. У XX ст. вагомі здобутки у цьому напрямі пов'язані з іменами Рассела, Хінтики, Крипке. Аналіз питання еволюцій можливого і дійсного виводить на низку проблем, пов'язаних із розвитком, становленням, деградацією, оновленням, самоорганізацією, актуалізацією тощо. Це дозволяє розрізняти абстрактні (формальні) можливості - такі, що можуть перетворитися у дійсність, але не мають усіх необхідних для цього умов, і конкретні (реальні) - які мають об'єктивні умови для безпосереднього втілення у дійсність. Аристотель пов'язував питання переходу можливості у дійсність з рухом від потенції до акту (див. акт і потенція). У формальній логіці поняття М. і Д. застосовуються як засадничі в теорії модальності.Філософський енциклопедичний словник > можливість і дійсність
-
11 відсутність
ж1) absence2) ( брак чогось) lack (of); shortage, deficiencyвідсутність взаєморозуміння — communication gap, lack of understanding
відсутність юридичної сили — inoperativeness, invalidity
-
12 потужність
ж1) ( сила) forceномінальна потужність тех. — rated power ( capacity), nominal (horse)power
потужність випромінювання — radiating power, emissive power
потужність електростанції — plant size, plant output
крива потужності тех. — power curve
на повну потужність — in full operation, at full power, in full production, at ful-load
3) ( продуктивність) output4) геол. (шару, жили) depth, thickness5) тк. мн. потужностіcapacities, facilitiesвиробничі потужності — industrial ( production) facilities
-
13 суспільне буття і суспільна свідомість
СУСПІЛЬНЕ БУТТЯ і СУСПІЛЬНА СВІДОМІСТЬ - поняття, що набули широкого вжитку в методології історичного пізнання, до марксизму практично не вживалися. Суспільне буття є матеріальним природно-історичним процесом, де природні умови перетворюються в суспільні, історичні умови виробництва, що існують незалежно від суспільної свідомості і визначають все людське життя С. успільна свідомість є духовною стороною історичного процесу, не просто сукупністю індивідуальних свідомостей, а цілісним духовним явищем, що'має певну внутрішню структуру і включає різноманітні рівні (теоретичну і повсякденну свідомість, ідеологію і суспільну психологію) і форми свідомості (політичну і правову свідомість, мораль, релігію, мистецтво, філософію, науку). Специфічність С. Б. і С. С. полягає в їх соціально-історичній взаємозалежності і взаємовизначеності, яка включає суспільну практику, предметну діяльність, різноманітні історичні зв'язки і особливі форми духовної діяльності, цілепокладання, освоєння і розвиток культури минулого, проектування майбутнього та ін. Різноманітні типи детермінації людської життєдіяльності (природні, соціальні, історичні, психічні) утворюють особливу ієрархію, в якій складніші надбудовуються над простішими і, в свою чергу, впливають на них. Протиставлення буття і свідомості взагалі має сенс тільки в межах теорії пізнання. За межами пізнавальної діяльності С. Б. і С. С. як окремі феномени втрачають сенс і розглядаються через людське буття. Онтологічне осмислення виявляє людське буття не тільки як зовнішню реальність, а й як предметно-перетворюючу людську діяльність, завдяки якій ця реальність переходить, з одного боку, в предметні форми олюдненої дійсності, а з другого - в практично-духовні і теоретичні способи її освоєння. Власне онтологічне потрактування суспільної свідомості передбачає постановку питання про необхідність і можливість усвідомленості в процесі буття, дистанціювання суб'єкта й об'єкта пізнання. Так, буття, за Гайдеггером, було і залишається головним предметом думки, оскільки саме питання про буття найбільш важливе для людської істоти. Це буття окреслюється ним як "ось-буття", чиста присутність для предметних визначень. Осмислюється воно завдяки конкретно-феноменологічному (майже за Гуссерлем, але без посилання на терміни "свідомість", "ідея", "особистість") аналізу людської присутності в модусах її екзистенції (виявлення її вчинку, здійснення можливостей). Для екзистенціалізму людське буття (даний у людському досвіді світ) виступає як феномен буття дорефлексивного, як "буття-для-себе". Феномен приходить до буття завдяки свідомості, вільного (недетермінованого) проектування себе до своїх можливостей. Свідомість тут означає несубстанціональний абсолют, що продукує вільні акти та організовує світ у ситуацію. У працях Маркса був означений новий ступінь розвитку С. Б. і С. С. - суспільство, яке розглядалося не тільки як суб'єкт, протиставлений природі, а й як матеріальний об'єкт, що визначає життя людини. Розвиток суспільства прослідковувався через зміну суспільно-економічних формацій.Філософський енциклопедичний словник > суспільне буття і суспільна свідомість
-
14 самоідентичність
САМОІДЕНТИЧНІСТЬ ( від лат. identicus - той самий, тотожний) - збереження самості явища у процесі змін форм його існування, самототожність процесу, що розвивається. Якщо виходити з розуміння тотожності як абстрактної, то тотожність і зміни (розвиток) є несумісними, а проблема С. набуває рис суб'єктивної псевдопроблеми. Коли ж розуміти тотожність як конкретну, то феномен С. постає як реальна проблема, що існує з часів міфології, буддизму, неоплатонізму і гностицизму - як проблема перевтілення, що в такій формі дожила й до нашого часу. Лоський, розглядаючи тему С. людини, зокрема у її можливих радикальних метаморфозах, аж до перевтілення, ввів поняття "субстанційного діяча", розуміючи під цим надчасову і надпросторову активну істоту, що "непорушно стоїть" над часом і простором як "одне і те ж тотожне "Я". У сучасній філософії С. постає як проблема механізмів соціокультурної ідентифікації В. иявлено декілька таких механізмів І. ндивідуальна ідентифікація може реалізовуватися як "примус загального" (Адорно) під впливом "орієнтованих на ідентичність" соціальних рухів (ідентичність нації, класу, соціальних ролей та ін.), тобто зводитися до уніфікації, стереотипізації, омасовлення. Цей механізм функціонує як "стадний конформізм" (Фромм), у якому людина намагається задовольнити потребу відчувати свою С. специфічним чином - в уподібненні себе до "всіх" шляхом розчинення своєї індивідуальності у ширшому загалі й ототожнення себе з ним ("Я людина", "Я протестант", "Я бізнесмен" та ін.). В іншому аспекті ідентичність "Я" виступає як незалежність індивідів від ідентифікуючого тиску рольових алгоритмів і репресивних впливів, які виснажують цю ідентичність. Це ідентичність емансипованої суб'єктивності, що означає постійну можливість вільного вибору (Сартр) і функціонує як індивідуальне самовизначення себе як унікальної істоти, що протистоїть іншому світові. В умовах інтеграції і водночас атомізації сучасної технічної цивілізації актуалізується проблема співвідношення індивідуальної і колективної ідентифікації, зростає намагання подолати як "статичне", так і "емансипативне" розуміння ідентичності. Ця проблема є чи не головною темою праць Габермаса, Гесле, Рикера, Козловського та ін., а до них - Ортеги-і-Гассета. Зокрема, Козловський зазначає, що індивідуальна ідентичність зберігається лише завдяки метаморфозам "Я", одночасно культурна ідентичність має бути здатною до змін і не бути примусовою для її членів, котрі можуть розгортати в її межах свою власну суб'єктивність. Щодо механізмів забезпечення С. у цьому випадку, то мають місце посилання на особливу роль комунікацій, взаємоузгодження, консенсус та інші чинники. Проблема С. може розглядатися як важливий компонент проблеми оновлення. Її вивчення має важливе методологічне значення для суспільної теорії і практики, особливо у ситуаціях перехідних і межових станів, а також для сучасного наукового пізнання взагалі (при вивченні еволюційних і катастрофічних процесів, у синергетиці, в системно-організаційних методологіях, геронтології і танатології та ін.).В. Кизима -
15 валентність
ru\ \ валентностьen\ \ [lang name="English"]valence, valencyde\ \ [lang name="German"]Valenz, Wertigkeitfr\ \ \ [lang name="French"]valence, atomiciteпоняття, що характеризує здатність атому, іону чи радикалу вступати у взаємодію й утворювати стійкі хімічні сполуки лише з певною кількістю інших атомів, чи іонів або радикалів, тобто валентність одночасно є і кількісною характеристикою цього поняття; розрізняють вищу валентність (максимальну валентність, що виявляють атоми), головну (характеристичну) валентність (валентність, що дорівнює номеру групи Періодичної системи Д.І.Менделєєва, у якій знаходиться цей атом), негативну валентність (валентність за воднем) — валентність, що розрахована відносно менш електронегативного атома; позитивну валентність (валентність за киснем) — валентність, що розраховується відносно більш електронегативного атома; електрохімічну валентність — заряд іона -
16 власність
-
17 достовірність
ДОСТОВІРНІСТЬ, вірогідність - термін, що позначає сприйняття істини чи переконань в істинності певного знання. Якщо Д. характеризує відповідність знання дійсності, вона фіксує фактичну істинність. Якщо ця відповідність є проблематичною чи предметом суб'єктивного переконання, Д. стає варіантною, залежно від змінних ситуацій прийняття того, що вважається суб'єктом незаперечним чи інтуїтивно очевидним. В останньому разі те, що є Д. для одного (індивідуального чи колективного) суб'єкта, може не мати статусу Д. для іншого суб'єкта; те, що є Д. для однієї епохи (часу), може стати недостовірним для іншої епохи (часу). Д. передбачає інтерсуб'єктивність, тобто стандарти, парадигми, норми (чи символи віри) аргументації, обґрунтування, демонстрування, свідчення, які визнаються колективним досвідом певного культурного середовища. Основною філософською проблемою, пов'язаною із поняттям Д., є питання про можливість знання, яке мало б статус Д. для будьякого суб'єкта, питання про можливість "абсолютної" чи "понадсуб'єктивної" Д. Релятивізм та скептицизм в тій чи іншій формі заперечують можливість Д., яка б не залежала від часу (історичної епохи) та соціально-культурного середовища Н. айбільш виразно в наш час це заперечення відстоював Поппер, який наполягав на конвенційності Д. в науці. Однак в європейській філософії домінує уявлення про зв'язок поняття Д. з самою ідеєю науки, яка орієнтована на здобуття знання, в істинності якого суб'єкт переконаний і має численні засоби і підстави це переконання зберігати і поглиблювати В. науці існує певне "когнітивне ядро", якому надають статус Д. у відповідності з прийнятими нормами і стандартами перевірки і обґрунтування наукового знання. Деякі елементи "ядра Д." з часом, можливо, виявлять свою відносність чи наближений характер, але це аж ніяк не означає, що всі вони з часом будуть фальсифіковані. Згода (консенсус) наукової спільноти щодо Д. певного "когнітивного ядра" спирається на величезний колективний досвід багаторазової перевірки, підтвердження знання, традиції його плідного використання, безуспішність спроб його фальсифікації. Водночас пізнавальна практика встановлює певні обмеження для сфери, де це знання зберігає статус Д., вносить необхідні уточнення і корективи в його зміст. Колективний досвід людства є також підставою для надання статусу Д. розлогому масиву знань життєвого світу людини, нагромадженому, зокрема, у вигляді народного досвіду та народної мудрості. В теорії імовірностей Д. - подія, імовірність якої дорівнює 1.В. Свириденко -
18 послідовність
ж1) ( певний порядок) succession, sequence; consecutionпослідовність виконання дій комп. — workflow
послідовність символів — character string, symbol string
2) ( стійкість) staunchness, steadfastness, firmness3) ( логічність) consistency -
19 властивість
ВЛАСТИВІСТЬ - філософська категорія, яка позначає таку особливість об'єкта, способу його буття, що притаманна об'єкту як самототожній цілісності, дозволяє його ідентифікувати і відрізняти від інших об'єктів або встановлювати його схожість (тотожність) з іншими об'єктами. В. слід відрізняти від ознаки, яка виконує функцію певного знака, що співвідноситься з об'єктом і який вказує на те, чим є даний об'єкт, які його властивості. Ознака може бути проявом В., тоді цей прояв сприймається як знак, що несе інформацію про об'єкт. Проте ознака, як носій деякої інформації про об'єкт для суб'єкта, може бути фальсифікацією, лише імітувати певні В. Водночас В. пов'язана із самим буттям об'єкта, його визначеністю як даного предмета, невіддільна від цієї визначеності. Категорія В. є однією з фундаментальних в онтології. Особливий онтологічний смисл категорії В. пов'язаний із тим, що попри існування поряд з інваріантними, незмінними В. для кожного об'єкта є В. мінливі, минущі, тимчасові (різноманітні стани об'єкта), але врешті-решт саме категорія В. дозволяє мислити світ як універсум, в якому є впорядкованість, системність, раціональність, закономірність. В абсолютно плинному світі неможливі предмети, що мають певні В., а тому не існують і самі предмети, неможливі регулярність і закономірність. В історії філософії проблема В. дискутувалась уже за часів Античності (Аристотель, Порфирій) у зв'язку із розрізненням атрибутів (необхідних, суттєвих, невіддільних В. предмета) і акциденцій (випадкових, мінливих, тимчасових В.), а також у Середньовіччі і в Новий час у зв'язку із проблемою субстанцій і співвідношенням субстанції, її атрибутів, акциденцій (Тома Аквінський, Декарт, Гоббс) та модусів (Спінова). Особливе місце посідає питання про т. зв. первинні і вторинні якості, витоки якого сягають Античності (Демокрит), але яке особливої ваги набуло в XVII ст. (Галілей, Локк). Поділ на первинні і вторинні якості відбивав проблему виявлення у предметах (об'єктах) тих В., які не мають суто феноменального характеру, не пов'язані із чуттєвістю суб'єкта. З точки зору сучасної філософії можливі різноманітні класифікації чи типології В. Відповідно до типу тих об'єктів (сутностей), які є предметом мислення, можна розрізняти В. реальних (емпіричних) об'єктів, В. логіко-концептуальних (теоретичних) об'єктів і В. уявних (створених художньою чи релігійною фантазією) об'єктів. Наукове пізнання, вичленовуючи сфери дослідження, що відповідають окремим наукам та науковим дисциплінам, водночас вичленовує і відповідні типи В., притаманних об'єктам певної науки чи наукової дисципліни О. собливе значення має розрізнення В. класифікаційних або якісних (дають можливість віднести об'єкт до певного класу об'єктів), В. порівняльних (дозволяють ввести між об'єктами відношення порядку, порівняти за інтенсивністю) і В. кількісних (співвідносяться із поняттям вимірної величини).В. Свириденко -
20 приватність
ПРИВАТНІСТЬ ( від лат. privatus - той, що знаходиться у приватній власності, особистий, а також приватна особа - тобто така, що не займає державної посади) - один із доконечних принципів і критеріїв свободи; прояв індивідуалізації як вектора і закономірності соціально-культурного і цивілізаційного розвитку. П. в усіх сферах життя є підставою, формою і наслідком здобуття окремою людиною реальних можливостей існувати автономно, мати та оберігати свій суверенітет у царині прийняття рішень, формування і реалізації "Я-концепції" і власного життєвого проекту. Визнання П. ґрунтується на припущенні, що можуть (повинні) існувати інтереси, властиві окремому індивідові, які збігаються з інтересами інших індивідів (або спільнот). Наявність такого приватного інтересу спонукає людину до виокремлення із загалу, самореалізації і самоствердження. П. передбачає свідоме протистояння будьяким намаганням втрутитися ззовні і звузити (або звести нанівець) сферу індивідуальної свободи, позбавити особистість самої можливості вибору. Передумовою та осердям П. як важливої чесноти громадянського суспільства є особистісна гідність, визнання і повага особистістю гідності в собі та в інших. Значущість П. полягає в тому, що її наявність створює можливість для максимального розширення індивідуального простору свободи, вибору тих чи інших параметрів особистісної ідентичності поза будь-яким тиском. Потяг до П. (так само, як і потяг до спілкування, визнання іншими) вкорінений у самій "природі" людини, у її намаганні виокремитися з юрби, усамітнитися, залишитися осторонь зі своїми турботами і пристрастями. П. утворює потенційну можливість, що її завжди можна без перешкод використати (на відміну від самотності й покинутості). П. може тлумачитись як елемент і докорінна вимога індивідуалізму (в цьому розумінні П. протистоїть загальності і колективізму), але може набувати і самодостатності, виступаючи характеристикою будь-якого типу соціальності (той чи той рівень П. властивий абсолютній більшості відомих культур, через що його не можна тлумачити як надбання винятково західної культури). Первинні кроки до П. було зроблено вже за доби виникнення перших цивілізацій, коли з'явилася можливість відокремленого від інших існування у просторі (простір власної домівки), втаємничення тілесного (зокрема сексуального) життя, кристалізації феномена сорому тощо. П. поступово стверджує себе у тенденціях секуляризації свідомості і правового затвердження віротерпимості, прав і свобод людини. Серед важливих чинників, які сприяли становленню П. та її доктринальному оформленню, було виникнення ін-ту приватної власності та її правове закріплення, формування приватного права, поява і поширення статусу правосуб'єктності, обґрунтування демократичних концепцій громадянськості і ліберальних ідеологем свободи та ін В. ідповідно, намагання поставити суспільство під тотальний контроль (напр., задля реалізації якихось всеохоплюючих соціальних експериментів) завжди передбачали наступ на П., її обмеження, а то й зведення нанівець як джерела непередбачуваності і прояву свободи. Наявність П. дозволяє зберігати плідну множинність способів і стилів існування, протистоїть намаганням уніфікувати соціальне життя, позбавити його необхідної невичерпності і варіабельності (в т.ч. у формі мутацій і девіацій, маргінальних субкультур і ексцентричного "непотребу"). Негативний вимір П. проявляється у самоусуненні людини від участі у громадянських справах, втраті інтересу до громадянського життя (абсентизм), байдужому та споживацькому існуванні осторонь суспільства. Абсолютизована П. призводить до корупції, ерозії чеснот громадянськості і демократії, до егоїстичного аутизму (коли людина зосереджується на власній домівці, "здоровому способі життя", уникаючи будь-яких перевантажень і ризиків, що супроводжують активне громадянське життя). Експансія бюрократії в усі сфери життя, практика використання сучасних засобів стеження за поведінкою людини (у супермаркетах, готелях, офісах тощо) несуть загрозу виникнення нових форм тоталітаризму, що спонукає до свідомого й послідовного обстоювання цінності П.В. Заблоцький
См. также в других словарях:
-сть — суффикс; = сти Формообразовательная единица, являющаяся показателем неопределенной формы глагола инфинитива (блюсти, брести, вести, гнести, грести, класть, мести, обрести, плести, прочесть, прясть, сесть, скрести, цвести и т.п., а также… … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
єсть — 1 присудкове слово застаріла і просторічна форма теперішнього часу від бути незмінювана словникова одиниця рідко єсть 2 вигук незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
-сть и -сти — суффикс 1. Формообразовательная единица, являющаяся показателем неопределенной формы глагола инфинитива (блюсти, брести, вести, гнести, грести, класть, мести, обрести, плести, прочесть, прясть, сесть, скрести, цвести и т.п., а также производные… … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
єсть — I рідко. Те саме, що є II. II виг., військ. Уживається як відповідь підлеглого на наказ, розпорядження командира у знач. зрозуміло, буде виконано і т. ін … Український тлумачний словник
нѣ(сть) — НѢСМЬ, НѢСИ, НѢ(СТЬ) и т. д. (нѣ(сть)2000) гл. 1. Формы наст. врем. гл. быти с отрицанием. Не быть, не находиться: мы... ѹже нѣсмы подъ закономъ. но подъ блг(д)тию. КР 1284, 212в; что ищете живаго съ мр҃твми: нѣ(с) сдѣ КТур XII сп. XIV, 13; || не … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
повѣсть — ПОВѢСТ|Ь (128), И с. 1.Сказание, повествование, рассказ: нъ ны ѹво [в др. сп. ѹбо] врем˫а. на коньць бл҃жнаго зовѣть ѥмѹже проити ѹбо слово лѣнить(с). проидѣть же ѡбако аще и дрѧхла ѥсть повѣсть. (τὸ διήγημα) ЖФСт к. XII, 162; о семь сътворивъше… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
вартість — тості, ж. 1) Виражена у грошах ціна чого небудь. 2) Позитивна якість, цінність. 3) ек. Економічна категорія, властива товарному виробництву, яка становить втілену й уречевлену в товарі суспільно необхідну працю. Балансова вартість активу.… … Український тлумачний словник
повѣсть — Повесть повѣсть (2) 1. Рассказ, повествование о чем л.: Не лѣпо ли ны бяшетъ, братіе, начяти старыми словесы трудныхъ повѣстіи о пълку Игоревѣ, Игоря Святъславлича! 1. Почнемъ же, братіе, повѣсть сію отъ стараго Владимера до нынѣшняго Игоря. 5.… … Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"
надлишковість — вості, ж. 1) Абстр. ім. до надлишковий. 2) Наявність у системі додаткових засобів понад ті, які б могли забезпечити їх нормальне функціонування. •• Енергети/чна надлишко/вість запас потужностей, який може бути використаний у більш тяжких умовах… … Український тлумачний словник
послідовність — ності, ж. 1) Певна черговість подій, явищ, етапів роботи тощо, порядок розташування чогось. || Лад, систематичність у чомусь. || Події, предмети, що йдуть слідом один за одним. || Множина елементів, які можуть бути послідовно пронумеровані… … Український тлумачний словник
ємність — ності, ж. 1) Здатність умістити в собі певну кількість кого , чого небудь; місткість. •• Є/мність ри/нку потенційно можливий обсяг продаж певного товару на ринку протягом заданого періоду. Сорбці/йна є/мність кількість сорбату, яка може бути… … Український тлумачний словник