ззовні

1) cпeц. який виходить ззовні;, який іде з поверхні усередину

2) бioл. екзогенний

1) зовнішньо, зовні

2) для годиться, напоказ; для форми, не по суті

pron (про предмети, тварин, іноді про дітей) refl себе, собі, собою, -сь, -ся; себе, собі, собою; emph сам, сама, саме; сама, саме, уособлення ( чого-небудь); у сполученні з прийм: ( all) by itself самостійно, без сторонньої допомоги один; самотньо; на відстані

n втручання

- direct interference пряме втручання

- drastic interference грубе втручання

- gross interference грубе втручання

- outside interference стороннє втручання, втручання ззовні

- sustained interference тривале втручання

- unimpeded armed interference безперешкодне збройне втручання

- unintended interference ненавмисне втручання

- interference in the internal affairs втручання у внутрішні справи

- interference with one's policy втручання у чиюсь політику

- to be subjected to interference підлягати втручанню

- to legitimize interference in smth. узаконити втручання у щось

1. втручання

2. інтервенція

- armed intervention збройне втручання

- direct intervention пряме/ безпосереднє втручання

- foreign intervention іноземне втручання, іноземна інтервенція

- immediate intervention пряме/ безпосереднє втручання

- official intervention офіційне втручання

- outside intervention стороннє втручання, інтервенція ззовні

- overt intervention відкрита інтервенція

- armed intervention in the internal affairs of a country збройне втручання у внутрішні справи країни

- intervention by enemy forces інтервенція ворожих збройних сил

- to counter acts of intervention відбивати інтервенцію

- to plan intervention планувати інтервенцію

(ATM)

банк. автоматизований касовий апарат; машина автоматичного касира; банківський автомат; автоматична касова машина; банкомат

автоматизований прилад, який виконує основні банківські операції для клієнтів банку за допомогою пластикової магнітної картки, особистого ідентифікаційного номера (personal identification number) та комутаційної панелі (keyboard); ♦ автоматизований касовий апарат може видати гроші, дебетувати/кредитувати рахунок, подати виписку з банківського рахунка і т. ін.; автоматизованим касовим апаратом, що здебільшого знаходиться ззовні банку, можна користуватися як у робочий, так і в неробочий час

═════════□═════════

to get money from the automatic teller machine брати/взяти гроші з автоматизованого касового апарата; to get money out of an automatic teller machine брати/взяти гроші з автоматизованого касового апарата; to use the automatic teller machine користуватися автоматизованим касовим апаратом • користуватися машиною автоматичного касира

automatic teller machine:: automated teller machine:: cash dispenser:: cashpoint:: automatic teller:: autoteller machine

▹▹ debit card

з-зовні

ззовні

зовні

зовнішньо

із-зовні

з-зовні

ззовні

зовні

зовнішньо

із-зовні

наводити зовнішній лад, підновляти ззовні О, К.

зовні О; тыш йағы зовнішній бік О; тыштан іззовні О.

дит. сеча О; тыш эт- пісяти О.

зовні, іззовні О, К; див. чыхары.

зовні, назовні, надворі, надвір; чыхары бар- сходити надвір Б; дэниздэн чыхары булунду опинився на березі — зовні моря Г; чыхары йандан з зовнішнього боку СЛ; чыхары йанна назовні СЛ; чыхары йанындан із зовнішнього боку Г; чыхары йибер- випустити надвір У; чыхары хал- лишатися надворі Г; халдым чыхары бир бала билен я лишилася на вулиці з дитиною ВН; чыхары чых- виходити назовні СМ, Г; чыхарыйа назовні К; чыхарыда надворі Г, К, СГ; чыхарыдан іззовні СБФ, О, К; пор. чхары.

АВТОХТОННА КУЛЬТУРА ( від грецьк. αυτοχδων - корінний, місцевий) - культура, яка розвивається на певній території настільки довго, що вступає в органічний зв'язок з природними умовами цієї території і не вважається привнесеною ззовні. Автохтонною також вважають культуру, що тяжіє до осідлості - на відміну від маргінальної (див. маргінальна культура). А. к. може мати на власній території свою державу, яка легітимізує її автохтонний статус та сприяє її збереженню та розвитку. Історія також засвідчує, що А. к. може входити у простір іншої держави - або як архаїчна форма, що не вважається наразі актуальною, або як елемент у складі імперського культурного угруповання. У цих випадках А. к. має тенденцію до маргіналізації за соціальним статусом, але може зберігати тривалий час свій автохтонний статус у духовному плані.

АПОСТЕРІОРІ і АПРІОРІ ( від лат. а posteriori - з наступного; a priori - з попереднього) - філософські поняття, що визначають знання, набуте з досвіду, і знання, наявне в свідомості до досвіду Р. озрізнення цих видів знання особливо характерне для раціоналізму (Декарт, Ляйбніц та ін.). Сенсуалізм заперечував існування апріорних знань, природжених ідей та "істин розуму" на відміну від "істин факту" (Лоте, Гельвецій, інші мислителі). Кант, в "Критицічистого розуму" намагався поєднати ці точки зору і тим самим модифікував дані поняття Д. ля пояснення походження теоретичного знання (математики, природознавства, метафізики), він розчленував у ньому форми і "матерію" (матеріал). Форми споглядання (простір і час) та категорії - форми мислення - Кант вважав апріорними, а відчуття - досвідними, результатом впливу речей в собі на органи почуття людини. Підставою було те, що абстрактні (чисті) простір і час не даються нам іззовні, а виробляються зусиллями суб'єкта, дією продуктивної уяви, а категорії - працею мислення, розуму; на відміну від відчуттів, такі форми створюються, а не сприймаються. Активність суб'єкта має місце в обох випадках, але в першому вона більша і якісно інша, ніж у другому. Наступний період розвитку філософії довів, що філософські категорії - результат діяльності усього суспільства. Народжуючись, людина через мову і сукупність матеріальних і духовних відносин засвоює готові категоріальні структури пізнання і діяльності. Ці структури вже сформовані до неї, і людина їх сприймає, а не початково виводить із досвіду. Категорії філософії є узагальненням багатовікового досвіду людства, історії всього суспільства, а не лише розумової діяльності окремого індивіда Д. ійсне співвідношення апріорного та апостеріорного полягає у тому, що знання, які на попередньому етапі були одержані досвідним шляхом, сформувавшись, далі вже передують досвідові і в такий спосіб організують його і певним чином спрямовують. За такого розуміння апостеріорного та апріорного беруться до уваги як вторинний, відображальний характер знання, так і його активність.

АППЕРЦЕПЦІЯ ( від лат. ad - до; регceptio - сприйняття) - термін, який має декілька значень. Спершу його запровадив Ляйбніц. Поштовхом до цього стало відкриття ним існування малих сприйнять, яких ми не усвідомлюємо, а метою - позначити відмінність між ними і сприйняттями усвідомленими. Головним у філософії Ляйбніца стало визначення: А. є "усвідомлене сприйняття". Інколи як синонім вживалося слово "рефлексія", що йшло від Локка, але воно мало інший зміст, бо Ляйбніц визнавав вроджені ідеї - "необхідні істини". В такому розумінні виникало співставлення двох видів знання: сприйняття зовнішніх речей і сприйняття внутрішніх, вроджених істин. З одного боку, рефлексія це - самосвідомість, з другого, А. - свідомість або рефлексивне пізнання. Такі складні переплетіння термінів містили можливості для їхнього подальшого розвитку. Ідеї Ляйбніца в переосмисленому вигляді перейшли в філософію Канта, але до них додається і суттєво інше. Чиста або первісна А. є трансцендентальна єдність самосвідомості, тобто така, що передує досвіду і утворює можливість апріорного пізнання. Два види знання - емпіричне сприйняття і А. - Кант поєднує в нову структуру, суть якої в наступному: коли б свідомість була не єдиною, а мозаїчною, то окремі властивості об'єкта потрапляли б у різні її незалежні частини і синтез їх став би неможливим, а саме в ньому і полягає пізнання. Синтетична єдність свідомості є, отже, об'єктивною умовою будь-якого пізнання. Нарешті, весь набутий досвід, у свою чергу, стає умовою сприйняття. Це - позиція нім. філософа і психолога Гербарта: маси уявлень, що вже співіснують в індивіді, чинять вплив, притягання або відштовхування на нові уявлення, що надходять ззовні Г. ербарт називає цей процес А. і приписує йому роль, за допомогою якої наявний досвід асимілює всі знову приєднувані уявлення і ставить усе нове у зв'язок зі старим. Найвище із уявлень А. вже не підлягає. У Канта таким було уявлення "Я мислю"; Гербарт вважає, що "Я" не єдина сутність, а точка перетину незчисленних рядів уявлень, котра внаслідок їх зміни постійно пересувається. Такі основні сенси А. Поширена її дефініція в філософських словниках - як залежність сприйняття від попереднього досвіду особистості та її психічного стану тощо - веде походження від Гербарта К. антознавство орієнтується на друге тлумачення - трансцендентальна А. як єдність самосвідомості. В словниках загального вжитку можна зустріти посилання на визначення Ляйбніца.

БУТТЯ БУДЕННЕ, буденність - вимір людського буття, у межах якого гальмується актуалізація неповторно-особистісного начала. Б. б. людини є результатом реалізації волі до самозбереження і волі до продовження роду. Поняття "буденність" широко використовував Бердяєв на означення "охолодження" пристрасно-людяного в людині. У Фройда зустрічаємо поняття "буденне життя". Гайдеггер у "Бутті та часі" та інших творах користується поняттями "буденна присутність", "присутність в її повсякденності", "повсякденна присутність", "буденність", характеризуючи їх через принципову безособовість. Ясперс на означення буденності використовує поняття "наявне буття". Цей термін у нього, на відміну від Гайдеггера, означає буденність та "комунікацію наявного буття". Втім, буденність для нього - це не результат комунікації як такої, а лише неавтентичної, уречевленої комунікації. Б. б. - це перебування, пасивне, невільне буття, застиглість переживання та дії, коли наявна відчуженість від власного "Я", від дійсного переживання світу. Б. б. можна схарактеризувати як підкорення іншому або іншим, невизначеність власного шляху та небажання вибору. Векзистенційно-психологічній площині Б.б. - це насолода несвободою, яка понижує людину до рівня об'єкта, насолода відсутністю відповідальності. Адже в Б. б. відповідальність індивіда переноситься на спільноту. В Б. б. можна виявляти величезну зовнішню активність, однак вона завжди задана іззовні, а не внутрішньо, глибинно. За влучним висловом Гайдеггера, буденність - це "заспокоєність у невласному бутті".