засувати

См. также в других словарях:

• засувати — див. засовувати …   Український тлумачний словник

• засувати — дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

• занурювати — юю, юєш і зануря/ти, я/ю, я/єш, недок., зану/рити, рю, риш, док., перех. Опускати, поміщати кого , що небудь у воду або в якусь іншу рідину. || Засувати, заривати щось у що небудь сипке, м яке і т. ін …   Український тлумачний словник

• засовуватися — уюся, уєшся і засува/тися, а/юся, а/єшся, недок., засу/нутися, нуся, нешся, док. 1) розм. Рухаючись, пересуваючись, поміщатися куди небудь. 2) розм. Те саме, що зачинятися. || Зачиняти, замикати на засув двері зсередини. 3) розм. Пересовуючи краї …   Український тлумачний словник

• засування — я, с. Дія за знач. засувати …   Український тлумачний словник

• затикати — I зат икати аю, аєш, док., розм. Почати тикати, часто звертаючись до кого небудь на ти . II затик ати а/ю, а/єш, недок., заткну/ти, ну/, не/ш і діал. затка/ти, а/ю, а/єш, док., перех. 1) Закривати який небудь отвір, засуваючи в нього щось.… …   Український тлумачний словник

• заштовхувати — ую, уєш, недок., заштовхну/ти, ну/, не/ш, док., перех. Поштовхами заганяти кого небудь, засувати, запихати що небудь кудись …   Український тлумачний словник

• посувати — а/ю, а/єш і рідко посо/вувати, ую, уєш, недок., посу/нути, ну, неш, док. 1) перех.Переміщати, не відриваючи від поверхні. || Надавати руху чому небудь, рухаючи, переміщати когось, щось. || Рухаючи, поміщати кудись, у щось; засувати. || перен.… …   Український тлумачний словник

• замикати — замкнути (закривати на замок, ключ тощо), примикати, примкнути, зачиняти, зачинити; засувати, засунути (на засув); защіпати, защіпнути, защепнути, защебнути (на гачок, защіпку тощо) …   Словник синонімів української мови

• совати — I (рухаючи щось, поміщати його куди н.), засовувати, засувати, засунути; сунути (як одноразова дія); пхати, запихати, запхати (швидко, недбало, силоміць); тикати, тицяти, тицькати II ▶ див. давати I, 1), рухати 1) …   Словник синонімів української мови

• укладати — I = укласти 1) (перев. зі сл. договір , угода офіційно домовлятися про що н., визначаючи умови), підписувати, підписати 2) (створювати, робити словник); упорядковувати, упорядкувати (компонувати збірку, альманах тощо) II = вкладати, укласти …   Словник синонімів української мови